На сайті Главред відбувся чат із головним редактором каналу Sotnik-TV, журналістом, письменником і публіцистом Олександром Сотником. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому війна має прийти до Москви, з якими проблемами 2025 року зіштовхнуться Росія і Путін, чи є в оточенні російського диктатора той, хто здатний сказати: "Володя, до побачення, нам потрібен інший фронтмен", скільки здатна воювати Росія, та чим закінчаться ігри Путіна з Орешником та ядеркою, а також чому будь-які мирні плани буде затверджувати не Трамп чи Зеленський, а український народ.
Подаємо стенограму чату з Олександром Сотником.
Лалі: Міністр оборони Росії Бєлоусов доручив готувати російську армію до військового конфлікту з НАТО в Європі в найближче десятиліття. Як розцінювати це доручення? У Москві вирішили, що все, Україна вже у них у кишені, і тепер шукають нову жертву? Проти кого ще зібралася воювати Росія?
Олександр Сотник: Росія вибудовує загальну "вісь зла", а її основний ворог, супротивник і суперник – Захід, зокрема, НАТО, тобто США і країни Євросоюзу. Тому в тому, що відбувається, немає нічого нового. Україна для Росії тут є лише проміжним пунктом у великій агресивній боротьбі за домінування на європейському континенті.
Більшовизм – це червоно-коричнева чума, а Путін і все, що ми зараз бачимо, – це необільшовизм. Необільшовики не відмовилися від ідеї світового панування – вони до неї йдуть, її сповідують. І зараз у парадигмі досягнення світового панування вони говорять про те, що найближчими десятьма роками Росія має бути готовою до війни з НАТО, із "західним злом".
Путін та інші вважають, що Україну вони дотиснуть якщо не у військовий спосіб, то у гібридний. Вони вважають, що Трамп піддатливий і кине Україну їм у пащу, і вони її пережують. Україна Путіну дуже потрібна, тому що це головна база, яка може підживити печеру. Адже в Росії все знищено. Там усе зіжрано і віджато, а всі економічні та виробничі сектори вбито.
Росія завжди була аграрною країною – що за царя, що за більшовиків. Але більшовики її вбили. Зрештою, СРСР навіть закуповував зерно за валюту в Канаді! Хоча царська Росія завжди годувала всю Європу зерном. А зараз сільськогосподарський сектор у Рашці взагалі вбитий. І, зрозуміло, на горизонті вже замаячив дефіцит. У Росії вже заговорили про введення продовольчих карток нібито для малозабезпечених і соціально незахищених громадян, але ж це ж перші ластівки.
Не знаю, як Росія збирається далі воювати. Можливо, росіяни з криками "Банзай!" і голодними шлунками попруть на натівські танки. Можливо, вони сподіваються закидати Європу ракетами – Путін же все смикає свій Орешник, ніяк не вгамується.
Росія може говорити, що вона готуватиметься до війни з НАТО, але я не вірю, що без України у неї це вийде. Тим більше, ситуація там стає дедалі гіршою, і я не знаю, як там переживуть 2025 рік.
У мене тут кілька запитань, що починаються зі слова "якщо". А якщо заморожування не відбудеться? А якщо Трамп скаже, що він помилявся, і в нього не виходить закінчити війну в Україні? Адже він уже не каже, що закінчить її за 24 години, а визнає, що все виявилося набагато складнішим. Звичайно, складніше! Це ж тобі не "мели, Емеля, твоя неделя", це не городити абищо в пароксизмі популізму!
А що стосується війни, то Європа до неї теж готується. Путін думає, що посилить фронт своїх путлоферштейєрів на кшталт Орбана і Фіцо, але у нього все ніяк не виходить. Він спробував привести до влади в Румунії Джорджеску, але його розкрили, і Джорджеску зараз під слідством. Не вийшло нового путлоферштейєра. Шольц от довго дзвонив Путіну. А до того путлозвонство у себе на вухах перетягнув Макрон, який довго дзвонив Путіну, як закоханий, а потім перестав. Зараз Шольца вразила ця болячка, і він став дзвонити. Але у Шольца ліміт довіри вичерпано, і в лютому в Німеччині будуть нові вибори в Бундестаг. І, цілком ймовірно, там буде Фрідріх Мерц, а Мерц сказав, що надасть Україні Taurus.
Дивіться відео чату з Олександром Сотником, у якому він спрогнозував, які проблеми чекають на Росію і Путіна у 2025 році, а також що буде з війною в Україні:
Тому запитань, що починаються зі слова "якщо", у мене дуже багато. Європа готується до війни з Росією. У Європі перестали гратися з цією піддатливою коричневою субстанцією. Нарешті оченята розкрилися, і політики почали відкрито говорити про те, що є проблема – агресор, якого наразі стримує Україна, а якщо України не стане, як стримувального чинника, то цей сортир поллється в Європу, як сказав Пісторіус, за п'ять-шість років, Рютте каже, що за чотири-п'ять років, і Бруно Каль, глава Федеральної розвідувальної служби Німеччини, теж сказав, що за чотири-п'ять років. Усі говорять відкрито про це, а отже, всі готуються. А росіяни можуть скільки завгодно пнутися і розповідати про свої "орешники".
Хочу відкрити один секрет. Панове мохнорилі з російської печери не знають, з чим їм доведеться зіткнутися. Зараз проти них воює зброя ХХ століття, яку надають Україні. Зброю, з якою вони зіткнуться у війні з НАТО, вони навіть уявити собі не можуть. В України зараз лише кілька F-16, а в НАТО – F-22, F-35 тощо. Там озброєння зовсім іншого рівня.
Усе, що я можу сказати "путіним" і "білоусовим", – готуйтеся, готуйтеся, все одно прилетить таке, до чого вони виявляться не готові.
Даниленко С.М.: Триває активна заготівля тез для майбутніх переговорів України і Росії. Як ви думаєте, чого чекати від команди Трампа – реалізації плану Келлога із заморожуванням війни чи інших ініціатив? А, можливо, план Помпео хоча б частково буде втілено?
Олександр Сотник: Я не уповноважений говорити за команду Трампа. На будь-які тези команди Трампа відповідатиме навіть не Зеленський і не Єрмак, а український народ. Зеленський прекрасно розуміє, що, якщо він почне здавати Україну, йому не жити. Думаю, Єрмак це теж розуміє. Тому здавати Україну вони не будуть.
Згадайте, коли почалася активна фаза російського вторгнення, багато хто на Заході говорив, що готовий Зеленського прийняти у себе в разі чого. Але при цьому не врахували один важливий фактор – народ. Я не думаю, що народ України буде згоден за будь-якою схемою здатися частинами агресору. Ненависть до печери і росіян зараз така, що, якщо почнуться мирні наміри, народ цього не зрозуміє. І щось мені підказує, що в цьому я не помиляюся.
Тож які б схеми не малювали в адміністрації Трампа, узгоджувати їх йому доведеться не із Зеленським, а з українським народом.
Gf_43: Трамп визнав, що погарячкував, коли обіцяв закінчити війну в Україні за 24 години. Як ви вважаєте, що змусило Трампа усвідомити, що все складніше, ніж він думав?
Олександр Сотник: Та йому просто розповіли, що насправді відбувається. Перш за все, закінчилися вибори, а, отже, можна більше не нести ті нісенітниці і популістську ахінею, яку Трамп ніс раніше: "Я прийду і всіх вишикаю. Війна, стій, раз-два! Це Байден був сонний і ні на що не здатний, а я енергійний. Ну і що, що я на три роки всього його молодший. Я прийду – порядок наведу". Подібне Трамп міг дозволити собі в передвиборчій риториці, а тепер, коли на ньому лежатиме відповідальність, йому доведеться відповідати моменту, а не мести язиком, як мітлою розмахувати. Тому, так, усе набагато складніше.
Анна К.: Чи вважаєте ви реалістичним припинення вогню в найближчій перспективі? Кілька днів тому до цього закликав Київ і Москву Трамп, тепер його радник із нацбезпеки Майк Волтц говорить про це ж. США однозначно намірилися зупинити вже наступного року кровопролиття?
Олександр Сотник: Не Україна почала це кровопролиття. Повторюється та сама історія, коли кажуть, що треба просто перестати стріляти. Якщо так, то щоб перемогти ковід, потрібно просто перестати кашляти.
Одним припиненням вогню війна не закінчиться. Адже війна в серці, душі. Війна в тому, що потрібна сатисфакція. Люди хочуть задовільнення і хочуть отримати справедливий мир. У моїй римопрозі "Війна задоволень" є така фраза: "Ніхто не вірить у справедливість миру, який був підписаний на війні".
Усі хочуть справедливого миру, а він спочатку має настати в душі, і тільки потім народні маси з цим погодяться. А доти, доки цього немає, постійно ставитимуть запитання: за що загинула ця людина, а цю за що вбили, ми що, зраджуємо їхню пам'ять.
У Штатах можуть скільки завгодно говорити про те, що потрібно перестати стріляти. Але цим припинити війну не вийде. Я не вірю.
Nemo: У чому зараз зацікавлений Кремль: у паузі у війні чи в її продовженні?
Олександр Сотник: Кремль зацікавлений, звичайно ж, у паузі, тому що йому потрібен перепочинок. Адже в Росії вже навіть не путіноміка, а зомбономіка. 20 грудня Центробанк знову збереться на засідання і на кілька пунктів підвищить ключову ставку. У Росії і так зараз найвища у світі ставка – 21%, але її може бути підвищено до 23%. Не здивуюся, якщо в січні вона становитиме вже 25%. У РФ не можуть приборкати інфляцію, оскільки надруковано вже стільки грошей. На початку війни кошлатим, які йшли на "прожарювання", обіцяли 2 мільйони рублів, а зараз Путін уже підняв цю суму до 4 мільйонів. Однак навіть нинішні 4 мільйони вже далеко не такі, як були свого часу 2 мільйони, оскільки швидкість інфляції така, що мама дорога.
У Росії все почне руйнуватися вже в січні-березні 2025 року. У першому кварталі нового року ми все це побачимо. Зараз там просто на все зростають ціни і тарифи. Зростають ціни на бензин, паливо, електрику, газ, їжу, послуги та товари. А потім це буде вал, і зупинити його буде неможливо.
Набіулліна вже махнула рукою і просто допрацьовує. Путін їй сказав, що вона буде з ним до кінця. Її заступниця Скоробогатова пішла з Центробанку, сказавши: "Та ну вас нафіг, хлопці, я більше не хочу". І її Путін відпустив, а Набіулліну – ні. Тому що Набіулліна – одна з тих небагатьох фахівців, які ще у Путіна залишилися і готові з ним працювати. Звичайно, вона замазана по саму маківку, що їй залишається робити, не з вікна ж вистрибувати. Потім можуть і викинути з вікна – занадто багато знає.
Тож у 2025 році ми спостерігатимемо такі інфляційні процеси, навіть стагфляційні, що незрозуміло, як надалі Росія продовжуватиме війну. Якщо війна продовжиться (а, найімовірніше, так і буде), 2025 рік буде останнім, коли Росія буде в змозі хоч якось вести війну. Якщо вона не звалиться в ядерний апокаліпсис, або якщо система не скаже: "Усе, з Путіним пора прощатися. Із Заходом – мир, дружба, жуйка"... Віяло сценаріїв дуже велике, а Росія – дуже непередбачувана країна з незрозумілим минулим і, тим більше, туманним майбутнім. І Росія завжди вибирає найгірший сценарій з усіх можливих, робить йому апгрейд, а після цього використовує.
Michel: США за Трампа явно ускладнять життя друзям Росії – Китаю та Ірану. Як це позначиться на війні і на можливості РФ її продовжувати?
Олександр Сотник: Найпрямішим чином. Та й Іран уже ослаблений. Практично розгромлено іранські проксі: ХАМАС, Хезболла, ще хусити трохи смикаються, але й вони вже напівдохлі. Якщо Ізраїль завдасть ще кілька ударів по Ірану, по його ядерних об'єктах, це буде дуже потужний удар по другу Росії.
Китай давно напрошується і вже давно заслужив, щоб проти нього ввели найжорсткіші санкції. Але подивимося, як усе це розвиватиметься. Сі Цзіньпін навіть відмовився їхати до Вашингтона на інавгурацію Трампа. Він відмовився не просто так – він прекрасно розуміє, що попереду далеко не райдужні перспективи відносин із Вашингтоном. І, звісно ж, Росія у зв'язку з цим теж буде ослаблена, зокрема, її військовий потенціал.
Зараз більш ніж на 50% склади з радянською зброєю вже спустошені, а десь і на 60-70%. А військово-промисловий комплекс взагалі нових розробок не має. Усе, чим зараз трясе Путін, – це розробки 80-х років, які витягли з-під сукна, спробували їх оживити і реанімувати, а Путін представляє все це як новітні розробки. Насправді це не так. Звідки в Росії візьмуться такі фахівці, їх просто немає. Старі радянські інженери давно вже просто повимирали. Тому все, що ми спостерігаємо, – це тряска старими розробками.
Якщо буде серйозний санкційний удар по Китаю, Росії можна буде забути про модернізацію армії. Можливо, вона частково зможе заповнити склади ракетами і снарядами радянського зразка, але все це буде радянського зразка, нічого нового у неї немає і бути не може.
Леонід: Українські дрони активно атакують Росію і розширюють свою географію. Які удари має завдавати Україна, щоб реально послабити Росію?
Олександр Сотник: Україна повинна не послабити Росію, а шокувати і ввергнути в жах і хаос. Вона повинна нажахати середньостатистичного глибинарія. Україна повинна вдарити по Москві. По Москві! По Москва-Сіті, Держдумі, Білому дому в Москві, який на набережній, по центрах ухвалення рішень (по Кремлю навіть бити не треба), по Алабіно, Кубинці, по Останкіно, ВДТРК на вулиці Правди, по Жовтневому полю, по Шаболовці, тобто по центрах пропаганди. Та що я перераховую, адже все це прекрасно відомо. По цих об'єктах необхідно завдати масованого удару, який би шокувати волохатика, щоб він зупинився і сказав: "От ніфіга собі! І що ж тепер? Війна прийшла?". Так, війна! Тому що москвичі живуть поза військовою парадигмою, для них війна чорт зна де. У Курській області? Та їм нафіг не потрібна Курська область, ну і нехай. Воронеж? Та він давно вже розбомблений, сама ж Росія його і розбомбила. Ростов? Та він далеко.
Бити потрібно по Москві, де зосереджені всі споживачі, всі, що понаїхали з усіх міст і сіл. Потрібно, щоб у Москві та Пітері на своїй шкурі відчули війну, щоб заметушилися в пошуках, куди бігти. Адже вони досі навіть не думають, де в них бомбосховище. Це не кияни, які думають і знають, де в них найближче бомбосховище.
Це як непокараний гопник, який розмахує ножичком у підворітті і каже: "І що ти мені зробиш?". От і вони так само. Вони там живуть у теплі, і їх нічого не стосується. А треба, щоб торкнулося, щоб до них прилетіло, щоб у них під ногами задрижжала земля, щоб над їхньою головою свистіли ракети, щоб вони бігли, стрімголо і думали, добіжать чи ні, і щоб у штанях тепло стало. От після цього дуже багато чого зміниться.
Главред: Ви зазначили: "поки росіянин сидить у теплі". Поки він сидить у теплі, ймовірно, і удар по Останкіно не справить на нього належного враження. Можливо, доцільніше так само, як Росія б'є по українській енергетиці, завдавати ударів по російських енергооб'єктах?
Олександр Сотник: Звичайно! У Москві є три ТЕЦ, і все це відомо в Києві. Потрібно по трьох цих ТЕЦ завдати удару, і все, вся Москва зануриться в темряву, не буде тепла і світла, вода відключиться.
Потрібно просто ухвалити відповідне рішення і зробити це.
Роман: Чи спіткає Трампа розчарування в зговірливості Путіна і його бажанні закінчити війну? І що, розчарувавшись, він робитиме?
Олександр Сотник: Я не Трамп і не Ванга, тому не знаю, хто кого розчарує, хто ким зачарований, чи є у Путіна на Трампа якийсь компромат. Можу сказати так: якщо у Путіна є якийсь компромат на Трампа, і Трамп, за задумом Путіна, має танцювати під його дудку, то зараз саме той момент, коли Трамп може зіскочити з цього гачка і сказати: "У тебе на мене є компромат? А, я тебе прощаю, адже мені ще раз не висуватися в президенти, а от якщо ти зараз вякнеш, я тобі таке влаштую".
У принципі, Трамп може на це піти, але я не Ванга і не серіал "Сімпсони", я нічого не передбачаю.
Viktor: Як ви оцінюєте ймовірність того, що в Україні з'являться європейські миротворці, на чому наполягає Трамп? Це зупинить Путіна, чи йому наплювати на це, і він готовий завдавати ударів по іноземних військах в Україні?
Олександр Сотник: Ще раз кажу, гопника нічого не зупиняє – його може зупинити тільки шокуючий удар у морду, який звалить його з ніг. Усі спроби встановити якісь лінії і нові правила гри ні до чого, Путіну плювати на все це. Справа ж не в територіях, а в орбіті впливу, з якої Путін не хоче випускати Україну. У його баченні Україна має бути під впливом Москви і сателітом Кремля, як Білорусь. Ось тоді вийшов би "русский мир": Русь Велика, Русь Біла і Русь Мала. Тому Путін на це не погодиться, хоч 100 тисяч миротворців постав, усе це марно.
Крім того, Кулеба правильно зазначив в інтерв'ю The Times, як можна розтягнути 40 тисяч миротворців на лінії фронту протяжністю понад тисячу кілометрів. Це як, це що, буде тонка ниточка? Що ж це за лінія така буде? Адже її розірвати буде простіше простого.
Тож жодні домовленості з Путіним не діють, тому що він сам по собі недоговороздатний. Він завжди грає у свою гру, і завжди в нову: поки всі думають, що гра йде в шахи, він уже грає в шашки, а потім передумав і грає в "Чапаєва". Тобто хто б і які правила гри не встановлював, пацанва буде їх міняти, плювати на домовленості, креслити нові лінії та діяти по-своєму. Росія абсолютно недоговороздатна.
B.S.: Чи може Трамп скасувати дозволи на удари вглиб Росії або зняти введені проти неї санкції?
Олександр Сотник: Якщо Трамп знімає санкції, йому ж гірше. Усьому Заходу буде гірше. Тоді європейські політики просто повинні плюнути в це клоччя і сказати: "Ти що твориш! Це наш континент, і тут, на нашому континенті, завівся хуліган. Ти його заохочуєш? Заохочуєш розперезаного хулігана і вбивцю?".
Взагалі, я не думаю, що Трамп зніме санкції з Росії.
Що стосується далекобійних ракет, то, якщо в Німеччині прийде до влади Мерц, він дозволить Україні використовувати проти Росії ракети Taurus, навіть якщо не буде Storm Shadow, тому що в них є американські складові.
Крім того, наскільки я знаю, Україна вже розробила свої далекобійні ракети, які можуть долетіти, умовно кажучи, до Кремля і далі, у бік Сибіру. Тому мені здається, що Україні зараз не треба озиратися на те, що скаже Трамп. Їй потрібно самій готуватися і розробляти далекобійну зброю, якою можна буде бити по морді маніяка.
Роман: Чому навіть вступ військ КНДР у війну на боці Росії не допоміг Путіну витіснити українську армію з Курської області?
Олександр Сотник: Тому що самі по собі північні корейці, ці "доблесні воїни Чучхе", дуже погано підготовлені. "М'ясо" хороше, "смажиться" швидко. Вони такі, швидко кобзонуютьсяі. Тому скільки північнокорейських солдатів туди не кидай, вони згорають швидко.
Крім того, з північними корейцями дуже погана комунікація: у них із російською мовою ніяк, а в росіян – із корейською ніяк. Там "твоя моя не розуміти". Яка там усвідомлена битва.
Також не треба забувати, що "русскій мір" – нацисти, от і північних корейців вони сприймають відповідно. Не буду вимовляти це слово, ви і так все прекрасно розумієте.
Тому "жировик" Путіну не допоможе.
Wrangler: Як на переговорах Україна зможе використовувати контроль над Курською областю, на що зможе її обміняти? Або Україна і зовсім могла б залишити її собі?
Олександр Сотник: А я б Курську область і не обмінював, на місці України я б її залишив за собою. Сказано ж, що наше – то наше, все.
Кулеба правильно сказав, я з ним повністю згоден, у підсумку залишиться тільки один: або Україна переможе і розгромить печеру, або печера підпорядкує собі Україну і поставить її на коліна. Виживе в цій сутичці тільки один.
А у Європи немає іншого виходу – їй необхідно підтримувати Україну саме до перемоги, не допускаючи навіть можливості часткової перемоги печери. Україна має перемогти беззастережно, має бути печерна капітуляція. Без цього печера в будь-якому разі відновиться і попре далі. Не знаю, чим і ким Росія буде воювати. Ну, ракети у неї є, і вона може з криком "будьте ви всі прокляті!" запустити штук 100-150 і сказати: "Перехоплюйте. А ми – в рай".
Гальченко_: До чого, на ваш погляд, усе йде у війні? До її заморозки або продовження на роки? Якщо раптом заморозка, то через скільки років війна відновиться?
Олександр Сотник: Якщо буде заморозка, війна однозначно спалахне знову. У мене немає конкретної відповіді на це питання, з термінами, оскільки дуже багатьох складових ми не знаємо, тому що йде війна, коли ніхто не розповість, яка насправді ситуація. Якісь фрагменти мені вдається помітити, зрозуміти й осмислити, але цього недостатньо, щоб відповісти на настільки всеосяжне питання.
Як я вже говорив, війна закінчується спочатку в душі, серці та голові. Вона не закінчиться за бажанням Трампа, Путіна або Зеленського. Вона закінчиться у зв'язку із задоволенням народу, який визнає, що справедливість досягнута. Але цього я поки що не спостерігаю і не думаю, що в осяжному майбутньому ця справедливість буде досягнута.
Аркадій К.: Які наслідки для Росії та особисто для Путіна матиме повалення Асада і втрата контролю над Сирією? Чому з такою істерикою ці події сприйняли зет-канали? Навіть через провали на українських фронтах вони демонстрували менше настроїв занепаду.
Олександр Сотник: Сирія була фетишем у путіністів, тому що це створювало певний розклад сил на Близькому Сході та в Африці. Чому я говорю про те, що те, що сталося в Сирії, – це один із прощальних жестів адміністрації Байдена. Адже зрозуміло ж, що втеча Асада була обставлена й організована так, що США закулісно давали відмашку, що робити, і підтримували непрямі зв'язки з повстанцями. І те, що сталося протягом двох тижнів, нагадує добре скоординовану операцію, коли все було розіграно, як по нотах. Рашисти, звісно, до цього не були готові. Хоча Асад кілька років планово вивозив гроші в Москву, розсовував їх по банках. Практично весь сирійський центробанк був вивезений у Рашку. Тобто Асад розумів, що, якщо щось почнеться, потрібно тікати. Ось він, власне, звідти і змився. І тепер у Росії одним мільярдером стало більше. Усі говорять про те, що він у Сіті купив собі 20 апартаментів за 40 мільйонів доларів. Але, хлопці, ви багато чого не знаєте, адже там цілий мікрорайон від Охотного ряду до вулиці Нікольської в Москві належить сімейству Асада. У цього сімейства стільки бабла, що без штанів воно точно не залишиться.
Для Росії втрата Сирії – це суттєва втрата. Тепер зовсім інший розклад на Близькому Сході. Ба більше, з втратою баз Хмеймім і Тартус Росія послаблює свій вплив на весь Африканський континент. Це дуже велика проблема. Тому зараз Кремль і намагається хоч якось задобрити повстанців, які захопили владу в Сирії, пропонує домовлятися і залишити Росії хоча б авіабазу в Хмеймімі.
Подивимося, як розвиватимуться події, але можу сказати точно, що Ізраїль взагалі не в захваті від того, що росіяни є в Сирії. Думаю, Ізраїль із задоволенням розбомбив би там усе, що коли-небудь належало росіянам. Побачимо, як усе відбуватиметься.
А зет-блогери нехай істерять, це будь ласка.
Главред: Асаду добре, тому що у нього був Путін і була Росія, йому було куди бігти. А куди побіжить Путін у разі чого?
Олександр Сотник: Не знаю, куди він побіжить, можливо, в Китай. Мені здається, він себе уявляє такою фігурою, яка зможе зімітувати свою смерть, і його ніхто не буде шукати, а він розчиниться. Недарма ж Путін себе так роздзеркалив. Тепер спробуй довідайся, де там справжній Путін: хто виступав на військовій колегії, хто цацьки вручав у Георгіївському залі Кремля. Путін? Начебто схожий. Недарма ж за Путіним підбирають його "біологічні матеріали". Але у західних спецслужб все одно є біоматеріали Путіна, тому що у них є біоматеріали його доньок, тобто за ДНК у разі чого вони зможуть визначити, Путін це чи ні.
Думаю, що Путін себе роздзеркалив, скоріше, для внутрішнього споживання: якщо раптом у когось зі змовників сильно зачешеться на предмет грохнути плішивця, щоб весь час у нього пульсувало в голові "а це він? це точно він?". Спробуй влучи в ціль у дзеркальній кімнаті.
Главред: Якщо мені не зраджує пам'ять, ви не вірили в існування двійників Путіна або, як ви жартували, "двійників і трійників Путіна".
Олександр Сотник: Я завжди вірив, що вони є. Але й говорив про те, що справжній Путін теж існує. Є ж ті, хто стверджують, що Путін помер і лежить у морозилці, але я так не думаю. Справжній Путін існує. Просто таким чином влада в Рашці влаштована: якщо оточення знає, що цар несправжній, одразу починається стрілянина очима в пошуках справжнього іншого царя. Тому справжній Путін існує, але міг себе роззеркалити кількома двійниками-трійниками. Це спецоперація, Путін же гебешник.
Mia: Поділіться, будь ласка, прогнозом щодо того, що у 2025 році буде з Росією і режимом Путіна? Чи є передумови для внутрішньої тряски в РФ?
Олександр Сотник: Прогнозів я не даю, а говорю лише про те, що бачу зараз. У 2025 році, звичайно ж, буде економічне провисання. Буде підвищення цін на все і вся. Наростатимуть проблеми в путіноміці, а зомбономіка буде і далі конати. Дедалі більше складнощів буде саме для глибинаріїв. Природно, вертикаль вимагатиме дедалі більше й більше підпірок, нових законів, які більше нагадуватимуть драконівські заходи з утримання влади. Там уже не можна буде зайвий раз видихнути, зайвий раз що-небудь сказати або косо подивитися. Я чекаю закону за косий погляд: косо подивився на портрет вождя – все, десять років.
Одним словом, я чекаю посилення режиму, дедалі більше заборон, підвищення цін, подорожчання життя. При цьому цінність самого життя в печері вже обнулилася і прагне до від'ємного значення. Демографічна ситуація буде тільки погіршуватися, тому що куди там народжувати і когось виховувати, простіше здохнути. Кладовище в рай кличе.
Zorro: З якими проблемами в новому році може зіткнутися Путін - проблемами, які заважатимуть йому тероризувати Україну і захоплювати її території?
Олександр Сотник: Занадто багато невідомих, тому складно розписати це рівняння. Не зрозуміло, до чого зрештою прийде Трамп, не зрозуміло, до чого зрештою прийдуть європейські політики, та інше – тут занадто багато невідомих. Єдине, що точно Путін буде відчувати, так це тиск економічного сектора. Він бачитиме, як ситуація погіршується: то там, то тут штукатурка відвалиться, що там діра, тут пробоїна, там прорив раптовий. Путін дедалі частіше стикатиметься з фактами застарілості інфраструктури і дедалі більшого погіршення ситуації знизу. І він зіткнеться з проблемою зникнення населення, оскільки воно вимирає шаленими темпами. У Росії, звичайно, продовжують говорити про 140 мільйонів, але це такий патерн. Мені здається, там уже залишилося 60, а, можливо, і менше мільйонів людей. Люди в Росії вимирають божевільними темпами, дуже швидко.
Nik: Хто сьогодні в Росії здатний кинути виклик оточенню Путіна? І що для цього потрібно: розлади у верхівці, чи достатньо буде обвалу російських військ на одному з напрямків на фронті?
Олександр Сотник: Не бачу зараз таких гравців в оточенні Путіна, які могли б зараз кинути йому виклик. Мені здається, всі гравці зараз – це ті самі люди, на кого Путін спирається. Хоч би що там стогнав Дерипаска, він усього лише Дерипаска, а в Путіна там Роттенберги, Тимченки, Сєчин, Потанін, Ковальчуки. Це те найближче коло, на яке спирається Путін. І в лавах цього кола я не бачу жодних ворогів. Там, навпаки, все монолітно. Не знаю, що має статися, щоб це угруповання сказало: "Володя, до побачення. Нам потрібен інший фронтмен". Хіба що ядерний удар, після якого печера отримає таку відповідь, що там уже не буде з ким вести переговори.
Тож я зараз не бачу таких людей, які могли б кинути виклик Путіну. Він їх влаштовує.
Mark: Чого Росія домоглася застосуванням Орешника? Адже, судячи з усього, найбільше вражений був російський рубль, а не українці, по яких був удар. Куди Путін зажене рубль далі, якщо такий ефект буде після кожного удару?
Олександр Сотник: Орешник – це інформаційно-пропагандистська спецоперація. Це задумано безпосередньо в Кремлі, адміністрації президента і міноборони. Адже Орешник – це ж ракета Рубіж розробки 80-х років, і нічого нового в цьому немає.
А на вартість рубля, мені здається, вже не треба звертати увагу. Це вже навіть не валюта, а зомбо щось. Я говорив, що долар коштуватиме 250 рублів, і пізніше в мене запитували, мовляв, ну і де долар за 250 рублів, а я відповідаю: це вже неважливо. Путін придумав крутіше: він рубль убив узагалі. Це неконвертована валюта, це навіть не той радянський рубль. Це якийсь болотний тугрик, який за відмашкою з Кремля може надрукувати Набіулліна. Поки що може. У них уже перебої з папером для друку і фарбою для друку цього самого рубля. Тому скоро і цього не зможуть робити.
Киянин: Путін витягнув із засіків Орешник, міжконтинентальну балістичну ракету, яка, зокрема, здатна нести ядерний боєзаряд, – чи означає це, що в Кремлі більш предметно розглядають можливість задіяння тактичної ядерної зброї? Ось і доктрину змінили... Ядерний виток у війні все ближче?
Олександр Сотник: Якщо вони раптом спробують це зробити, у Вашингтоні і НАТО одразу ж знатимуть, що Росія готується це зробити. Тому що за кожною ядерною боєголовкою йде невсипущий контроль.
За всім стежать супутники, і кожна боєголовка на обліку. Якщо почнеться серйозний рух, усі знатимуть, і буде завдано превентивного удару. Ніхто не чекатиме, поки Росія запустить свій "орешник, скворечник, гадюшник". І все закінчиться досить швидко.
Не знаю, скільки у Росії цих літаючих трубок, цих помийних відер – Оррешника, з яких складів вони це дістали, і скільки там ще цих зразків є. Навіть якщо у них є десять ліщиників, не треба забувати, що він може нести і порожні болванки, які, власне, і спрацювали по Дніпру, або ядерні. Якщо Путін запустить ракету з ядерним боєзарядом, йому одразу хана, Москві і Пітеру, всій печері.
А стріляти неядерними – дорогувато. Вартість одного Орешника, припустимо, 100 мільйонів доларів. Путін готовий ще кілька разів запустити пустушку за 100 мільйонів доларів? Нехай запускає, це нічого не вирішить. У США правильно сказали, що використання Орешника нічого не вирішить. Путін думає, що він таким чином підвищив ставки? Ну, нехай підвищує далі, він же це робить тільки у своїй голові. Насправді, він нікого нічим не налякав. У Європі вже втомилися грати з цими шулерами в підморгування, погладжування, гляделки і психологічний трилер. Усі вже втомилися і хочуть якоїсь логічної розв'язки.
Якщо Путін такий, яким я його розумію, то він поведеться як істинний Шаріков у Булгакова – "Шаріков сам запросив свою смерть". Ось ми і подивимося, як він це зробить.
Той, хто виїхав із РФ до Чехії 10 років тому: Що ви думаєте про законопроект, який стосується отримання росіянами громадянства Чехії? Цим законопроектом пропонується заборонити росіянам подвійне громадянство, давати чеське громадянство тільки в разі відмови від російського, заморозити розгляд узагалі всіх заяв росіян на громадянство Чехії доти, доки надається захист у Чехії українцям. Чи справедливі такі вимоги, чи це вже занадто – популізм, дискримінація? Як поводитися в цій ситуації порядним росіянам, які живуть у Чехії? Законопроєкт був приправлений слоганом: "Не хочемо тут матрьошок". Чи обговорюється щось подібне в сусідній Словаччині?
Олександр Сотник: У Словаччині, на жаль, обговорюється все навпаки. Тут все-таки Фіцо, путлоферштейєр.
Автору запитання хочу сказати: так, це гірка пігулка, ковтайте, терпіть і не забувайте, звідки ви. Я от не забуваю, звідки я, і я теж тут ковтаю і терплю, а що робити. Ось тільки Фіцо мені не подобається, і я про це говорю відкрито. І в Словаччині пропонують інше – дозволити подвійне громадянство росіянам. Ба більше, громадянство Словаччини зараз можуть отримати громадяни Білорусі, а люди з російським громадянством – поки не можуть отримати словацьке громадянство, не відмовившись від російського. Я б дуже хотів, щоб так і залишалося. Я б хотів, щоб для мене як для росіянина була закрита можливість отримання словацького громадянства без відмови від російського. Тому що я хочу відмовитися від "курячого" паспорта. Це складно, але, думаю, у моєму випадку неминуче, тому що Рашка обізвала мене "терористом" і "екстремістом", а таких вона ""мочить у сортирі". І я бачу в цьому рішенні бажання мене просто фізично ліквідувати. Навіщо мені така батьківщина? Тому я буду відмовлятися від російського громадянства.
А автору запитання ще раз хочу сказати: терпіть, тому що ми з Росії, нам доведеться терпіти.
Хто такий Олександр Сотник
Олександр Сотник (творче ім'я –- Саша Сотник) – письменник, публіцист, автор-виконавець пісень, диктор радіо і телебачення, блогер. Творець і автор каналу Sotnik-TV. Виступає з жорсткою критикою російської влади. 11 березня 2010 року підписався під зверненням "Путін повинен піти". Під час російсько-української війни неодноразово виступав із засудженням російської збройної агресії проти України, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
