Путін залишився без наступника, найближчими роками Росії загрожує військовий переворот - Ягун

1 квітня 2024, 09:00оновлено 3 квітня, 10:11
Україна не зазнає великих територіальних втрат, Росія виснажена і за 1-2 роки отримає серйозні проблеми із економікою, вважає генерал-майор запасу Віктор Ягун.
Путін залишився без наступника, найближчими роками Росії загрожує військовий переворот - Ягун
Путін не збирається віддавати владу, але в певний момент у військах РФ зрозуміють, що їх використовують втемну - Ягун / Главред

Поки Україна очікує на важливе для оборони країни рішення США щодо продовження військової допомоги, окупанти Росії посилили свій тиск. Загарбники значно збільшили кількість ударів з повітря. Вони намагаються зруйнувати українську енергетичну структуру та занурити Україну в темряву. Харків, від центру якого до кордону з РФ лише 25-30 кілометрів, зазнає посилених ворожих обстрілів, а пропагандисти погрожують місту ще більшим терором.

На міжнародній арені Франція намагається стати локомотивом військової допомоги Україні в Європі. Париж у рамках підтримки має намір надати бронетехніку, ракети для ППО і продовжує підтримувати дискусію щодо можливого відправлення своїх військових підрозділів на територію України.

В інтерв'ю Главреду колишній заступник глави Служби безпеки України, генерал-майор запасу Віктор Ягун оцінив загрозу наступу й окупації агресором РФ Харкова, пояснив, які завдання військові підрозділи країн НАТО могли б виконувати в Україні, назвав наслідки для Росії в разі ядерного удару по українській території, пояснив, чому російська держава йде шляхом СРСР, і зробив прогноз про військовий переворот.

Центр національного спротиву при Командуванні Сил спеціальних операцій Збройних сил України припустив, що Росія планує мобілізувати 300 тисяч осіб, щоб відновити наступальні дії в напрямку Харкова. На вашу думку, якими можуть бути загрози? Які операції окупанти можуть реалізувати у Харківській області?

Можна перефразувати відомий жарт про росіян - про те, що вони підуть на Париж, тільки от Бахмут візьмуть: щоб реалізувати бодай якісь операції у Харківській області, їм спочатку потрібно взяти Часів Яр. Про що можна говорити, якщо росіяни, застосовуючи тактику "м'ясних штурмів", півроку брали Бахмут, а навколо Авдіївки тупцювалися ще з 2014 року.

Взяти Харків – це для них як окупувати Київ за три дні, я ці історії лишаю поза межами здорового глузду. Для того, щоб оточити Київ, як за часів Другої світової війни, росіянам потрібне угруповання чисельністю не менше мільйона військових. Щоб оточити Харків, потрібне 500-тисячне угруповання військ, яке повинно мати не лише штурмовиків, але й бронетехніку, авіацію і відповідне логістичне забезпечення. Ба більше, ми зупинили їхній наступ на Харків, коли не були до цього готові, а зараз взагалі інша ситуація: ми готові, маємо боєздатні підрозділи і системи протиповітряної оборони навколо міста. Щоправда, Харкову дошкуляють далекобійна артилерія та балістика, але це інше.

Виникає питання і щодо здатності росіян зібрати 300-тисячне угруповання. По-перше, їх неможливо зібрати одразу. По-друге, їх треба нагодувати, екіпірувати, забезпечити бронею та зброєю. Найбільша проблема – відсутність командирів. Угрупованням немає кому керувати. Генералів і полковників напевно вистачає, а молодших командирів, які б якісно підготували і повели ці підрозділи в бій, немає.

У такій ситуації ворог здатен лише компенсувати свої непоправні втрати. Щодня противник втрачає на фронті близько тисячі військовослужбовців, а є ж іще і санітарні втрати. Росія може ввести тисячу нових військовослужбовців із мобілізаційного резерву, який складає близько 30-50 тисяч вояків на місяць. За півроку росіяни можуть набрати 300 тисяч осіб, але всі вони будуть спалені в боях.

Дивіться відео, в якому Віктор Ягун оцінив загрозу наступу на Харків:

Загрози окупації Харкова у найближчий перспективі немає?

Наразі для України немає загрози великих територіальних втрат.

Ми розуміємо, що для захоплення масштабних територій потрібні дуже великі угруповання. Але ж ми звикли і до того, що росіяни – авантюристи. Тому чи можемо ми виключити сценарій, за якого Росія збере угруповання в 150-200 тисяч окупантів та пожене його на Харків чи передмістя Харкова?

Нехай спробують.

Що стосується авантюризму, тут я би відзначив наш здоровий авантюризм. Українські війська не мають чим воювати у морі, але примудрилися знищити половину російського флоту.

У Центрі національного спротиву також зазначили, що росіяни переорієнтувалися з "Новоросії" на проєкт так званої УРСР зі столицею в Харкові. Що може ховатися за цим "проєктом"?

Є відомий вислів про те, що історія повторюється двічі: спершу як трагедія, потім – як фарс. В 2022 році росіяни спробували в Україні відтворити події Чехословаччини, коли вони в 1968 році провели військово-поліцейську операцію, під час якої вдерлися до країни кількома колонами і поставили свій уряд. До речі, під час операції вони захопили і аеродром. І вже цього разу, в Україні, історія для росіян стала кривавим фарсом.

Якщо хочуть повторити історію 1918-1919 років, коли вони на противагу УНР створили, мовляв, першу столицю у Харкові і справжню Україну, нехай спробують. Історія вже інша, та й харків'яни не ті.

Чому саме зараз посилилися обстріли Харкова?

Росіяни хочуть психологічно зламати Харків. Вони телефонують та надсилають смс-повідомлення харків'янам, в яких вимагають виходити на вулиці, протестувати та вимагати миру. Проте з плакатами ніхто не виходить, бо люди не хочуть, аби в їхньому місті відбулися ті самі події, що й у Бучі.

Наразі точиться дуже багато розмов щодо можливості введення військ НАТО до України. Наскільки це реальний сценарій? Чи можуть війська Альянсу з'явитися в Україні на певному етапі війни?

Це критична помилка. Військ НАТО в Україні не буде, доки країна не увійде до Альянсу. На території України можуть з'явитися представники військ держав, які є членами НАТО, це взагалі інша історія. І у межах двосторонніх домовленостей з Києвом можуть прибути, скажімо, французи, поляки, литовці, шведи та британці. У найближчий період ми можемо побачити в Україні представників окремих підрозділів.

Що вони робитимуть? Військові сили цих країн можуть забезпечить захист наших тилів. Наприклад, вони можуть взяти під охорону північний кордон з Білоруссю. Цікаво було б подивитися, як пішли б вперед білоруси, розуміючи, що перед ними укріпрайони, які охороняються умовними поляками чи шведами. Хоча у самих шведів армія нараховує 35 тисяч військових, тому їхня поява в Україні ефемерна. У нас деякі бригади здатні прикрити усю Швецію.

Яку роль можуть виконувати французи, сказати важко. Вони мають експедиційний корпус, який називається Іноземний легіон. Утім, його чисельність – лише 20 тисяч військових.

Ми не повинні думати, що на Заході готові відправити до України тисячі або мільйони військ. Свого часу французи, німці та італійці мали мільйонні армії, але тепер війна стала іншою. Ніхто такою кількістю військ вже не воює, західний світ працює з технологіями. Зараз набагато безпечніше розірвати касетний боєприпас десь в повітрі, накрити територію в декілька футбольних полів та забезпечити собі спокійне життя на кілька днів наперед, ніж ставити людей в окопи, щоб вони місяцями там сиділи. Замість спостережного пункту можна поставити відеокамеру, а щоб не використовувати авіацію, запустити розвідувальний дрон.

Заяви Франції – це все-таки реальні наміри? Чи це лише політична риторика?

Це вихід на зовсім інший рівень. Ще два роки тому точилися дискусії про те, чи давати нам важке озброєння та артилерію, зрештою говорили хіба що про патрони, боєприпаси і розвідувальні дрони. Про танки та системи Patriot на варті наших міст навіть не йшлося. Ми дуже швидко звикаємо до хорошого, чомусь всі забувають, чим ми воювали на початку повномасштабної війни, і яка ситуація зараз.

Крім того, в нас закінчується радянська техніка. Можливо, це не дуже добре, але ми витягли всі запаси такої техніки з Європи та низки інших країн. Цікаво, якою буде ситуація щодо цього питання вже за рік.

Наш ворог намагається реабілітувати, модернізувати і навіть виробляти свої озброєння. У нас інше поповнення, і ситуація динамічно змінюється.

Якщо війська, наприклад, Франції з'являться в Україні, вони, наскільки я розумію, стовідсотково зіткнуться з росіянами на полі бою. Якими можуть бути наслідки?

Французькі війська вже зіткнулися з росіянами в Африці, геополітичні наслідки вже є. Але зіткнення на європейському театрі війни – це інша справа. Рівень взаємовідносин Росії і Франції та санкції щодо РФ стануть зовсім іншими. Реакція на потенційну загибель на полі бою невеличкого французького підрозділу серйозно відрізнятиметься.

Якою може бути реакція Заходу? Чи можливий варіант розвитку подій, за якого країни НАТО, навіть без мандата Альянсу, проведуть локальну або більш масштабну військову операцію проти Росії?

Я думаю, відповідь НАТО буде дистанційною. Західний світ продемонструє рішучу реакцію, якщо Росія використає тактичну ядерну зброю на території України. І Сполучені Штати вже попередили Росію, що у такому разі вона отримає відповідь у вигляді запуску до 500 томагавків. Саме тому в Середземному морі на ротаційній основі перебуває американська авіаносна група.

Американці можуть використати повітряний простір країн НАТО, після чого Чорноморський флот і угруповання російських військ на території України можуть одночасно зникнути. Такою буде відповідь на ядерний удар по Україні, який Росія напевно мала б завдати 24 лютого 2022 року, але не наважилася це зробити.

Наскільки реальним є сценарій застосування Росією тактичної ядерної зброї в Україні?

Все можливо, але тактична ядерна зброя, якщо вона буде застосована в Україні, не буде ефективною. Дія тактичної ядерної зброї насправді обмежена і може використовуватися в крайньому випадку на ділянці в 50 квадратних кілометрів, але може знищити там все живе навколо. Наприклад, площа міста Харкова – 350 квадратних кілометри.

Застосування тактичної ядерної зброї може призвести до загибелі однієї бригади. Проте росіяни не зможуть піти на прорив, тому що не здатні рухатися широким фронтом. Якщо ворог піде колоною, повториться 2022 рік: колона розтягнеться, а логістика не зможе забезпечити існування військ на ділянках фронту. В підсумку колона буде просто знищена.

Тому я не розумію логіки використання цієї зброї. Для чого, щоб заразити територію, а ми не могли її в подальшому використати? І реакція світу на подібні дії Москви буде взагалі інакшою. Тоді Росія вже не зможе розповідати Глобальному Півдню про те, що начебто на неї напали, а її війська захищаються від імперіалістів.

Таким чином, якщо Росія використає ядерну зброю проти України, країни НАТО завдадуть по ній удару в відповідь далекобійними озброєннями?

Принаймні Сполучені Штати декларують саме таку позицію. В рамках неформальної зустрічі росіянам це пояснили. Якщо Росія піде на застосування тактичної ядерної зброї в Україні, ситуація для неї дуже зміниться. Підтримки з боку Китаю або Індії вже не буде.

Крім того, росіяни не зможуть виправдати використання ядерною країною тактичної ядерної зброї проти неядерної держави. Вони не зможуть сказати, мовляв, був напад на території, які вони записали до своєї конституції. Це абсурд. Ми теж можемо у свою Конституцію внести Бєлгород і Кубань, але ж цього не робимо.

Кремль переобрав собі Володимира Путіна на посаду президента Росії, і зараз Путін отримав карт-бланш на ухвалення різних рішень. Чого чекати Україні?

Не варто нічого чекати. Я не бачу якихось суттєвих змін у Росії. Єдина проблема Кремля полягає в тому, що Москва втрачає свої спроможності в регіонах, які поволі починають це розуміти. На мою думку, ситуація в Росії більш динамічна, ніж це було наприкінці 1980-х років у Радянському Союзі. У СРСР ці зміни розпочалися з введенням військ до Афганістану та ще деякими авантюрами радянського періоду. Криза у Радянському Союзі в підсумку завершилася за 10-12 років тим, чим вона завершилася. В Росії все розгортається більш стрімко – зараз вона на стадії СРСР 1985-1986 років.

Росія фактично вже пройшла половину кризового шляху СРСР. У ті часи Радянський Союз так само був неспроможним виконувати частину своїх функцій. Там почалися значні перебої з харчуванням, проблеми у суспільстві и протистояння, які уже в 1987-1988 роках активно почали проявлятися в національних республіках. І це все зараз демонструє Росія: вона не може забезпечити безпеку своїх громадян. Уже в 2025-2026 роках очікуються значні проблеми з економікою. Росія виснажена і сподівається на те, що вибори у США 2024 року дозволять Москві отримати політичні дивіденди у вигляді впливу на політику наших партнерів, щоб вирватися з капкану.

Чи вдасться Росії з нього вирватися? Подивимося. Я сумніваюся у цьому. Дуже багато людей у Росії пили шампанське, коли Дональда Трампа обрали президентом США, але за деякий час уже стало зрозуміло, що Трамп не той, на кого вони очікували. Думаю, цього разу буде те ж саме.

Таким чином, переобрання Путіна в Росії нічого не змінило. Україні в цій ситуації треба триматися на тих резервах, які є, і на тому, що дадуть європейці, та, сподіваюся, на початку квітня - американці.

У Путіна фактично немає наступника. Чи з'явиться цей наступник найближчими роками, і хто це буде – велике питання. На вашу думку, чи може відсутність наступника стати тригером падіння політичної системи РФ?

Ця проблема вже стала тригером. Путін не збирається віддавати владу, всі історії про двійника – це ж божевілля. Навколо Путіна насправді немає потрібних людей. І з кожним разом стає все менше тих, на кого можна покластися. Це ж бандформування, куди дуже легко потрапити, але вийти звідти вже неможливо. Вихід можливий лише за сценарієм Пригожина, іншого варіанту немає.

Якщо в Кремлі сподіваються, що їм вдасться пересидіти, виростити нове покоління дітей та близьких родичів, на яких можна перекласти повноваження, то вони помиляються. У РФ не монархічна, а автократична структура влади, тому це не той варіант. І тому невідомо, як вони ділитимуть там владу, якщо щось станеться з Путіним.

Росії найближчими роками загрожує, скоріш, не палацовий, а військовий заколот?

Думаю, так. В певний момент військові зрозуміють, що їх використовують втемну. Подібні події Путін намагався здійснити в Україні, проте у нас взагалі інша ситуація. Українські військові свідомі, вони розуміють, що захищають, і чому на фронті. А от серед росіян ситуація інша – певна категорія їхніх військових, особливо нижча ланка, не розуміє, що робить на війні. Одна частина приїхала воювати, щоб уникнути проблем, друга тішиться від крові, а третя – заробляє на війні. Але переважна більшість взагалі не розуміє, що це за війна, і що росіяни тут роблять. Не розуміють, кого і від кого звільняють, коли їх тут не люблять.

Чи досидить Путін на посаді президента до 2030 року?

Бог його знає. Медицина в Росії, особливо для великих людей, досить потужна. Тому можуть його і зберегти. Але чи потрібно це йому?

Хто такий Віктор Ягун

Віктор Ягун - український військовий, громадський діяч, генерал-майор запасу Служби безпеки України. У період з березня 2014-го по червень 2015-го року був заступником голови СБУ. Під проводом Ягуна добувалася і оприлюднювалася інформація про участь російських військ і роботу спецслужб у війні проти України на Донбасі. Учасник ООС на Донбасі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти