Путін показав слабкість, Росії загрожують етнічні погроми - Юрій Богданов

29 березня 2024, 12:00оновлено 31 березня, 06:51
762
Росія перенакачана пропагандою ненависті, і ця ненависть може дуже легко віддзеркалити і в режим, і в самих росіян.
Путін показав слабкість, Росії загрожують етнічні погроми - Юрій Богданов
Теракт у "Крокусі" був провалом російських спецслужб – вони проґавили теракт і його підготовку / Главред

Після теракту у Крокус Сіті Холі у Підмосковʼї, де загинули 143 росіянина, Кремль всіляко намагається знайти в інциденті український слід, і вже прямо погрожує Києву наслідками. Однак цілком ймовірно, що причина інциденту – у кволій реакції російських спецслужб, і тепер вони намагаються перевести стрілки на всіх, крім себе.

В інтервʼю Главреду публіцист, фахівець зі стратегічних комунікацій Юрій Богданов розповів, чому Путін показав себе слабким, чому Кремль сам підштовхує росіян до етнічних конфліктів та чого чекати Україні від звинувачень Москви.

Чому Кремль, на вашу думку,так вперто намагається перекласти відповідальність за теракт у "Крокус Сіті Холі" на Україну, і як він у подальшому може використати це проти нас?

Давайте я трохи розширю ракурс. Під атакою не тільки ми, а й наші партнери – Велика Британія і Сполучені Штати. Росіяни вже наче не намагаються заперечувати, що безпосереднім його виконавцем була терористична організація ІДІЛ, а точніше її центральноазійська філія, яка діє переважно на території Афганістану та країн Центральної Азії, або як їх називали в СРСР – Середній Азії. Спроба прив'язати до цього теракту Україну цілком вписується в інформаційну стратегію Кремля, яка полягає в тому, щоб у будь-якому випадку створити якомога більше інформаційного шуму, знайти якомога більше винних та відповідальних за цей теракт, а також максимально виправдати свою агресивну риторику і дії проти України та проти країн Заходу (у першу чергу, проти Сполученого Королівства і Сполучених Штатів Америки).
Дивіться інтерв'ю Юрія Богданова Главреду про наслідки звинувачень Кремля:

На мою думку, головне завдання, яке зараз переслідує Кремль, звинувачуючи Україну та США і вкидаючи в інформаційний простір дуже багато різних теорій, конспірологій – відволікти увагу від провалу самих російських спецслужб. Насамперед від провалу цієї структури начебто безпеки, яку Путін вибудовував всередині Росії.

Для нього дуже важливо, щоб у цій ситуації жили будь-які версії, крім єдиної правильної – про те, що через війну в Україні всі ресурси Росії, всі кращі кадри кинуті на війну проти нашої держави, а сама Росія опинилася майже беззахисною перед реальним тероризмом. В інформаційному полі було дуже багато інформації про те, що цей зробило саме ФСБ. Це була і моя перша думка, але чим далі ми досліджуємо це питання, тим більше розуміємо, що це справді була Ісламська держава.

Вони дійсно планували теракт – про це Росію попереджали і Штати, і Велика Британія. Навіть кілька оглядачів, які пишуть про Афганістан, повідомляють, що навіть таліби, які є природним ворогом Ісламської держави (бо Талібан та ІДІЛ – це два радикальних рухи-антагоністи в регіоні) попереджали Росію про те, що ІДІЛ активізувався та готує теракти в Росії та Таджикистані, який є другим після Афганістану центром, де ІДІЛ веде агітацію і вербує собі прихильників.

І, власне, це був саме провал російських спецслужб – вони проґавили цей теракт і його підготовку. Крім того, коли терористи почали стрілянину в "Крокусі" російські силовики не змогли адекватно відреагувати – вони тягнули з тим, щоб туди зайти. Я розумію, чому вони тягнули, адже вони не знали ситуацію всередині і не хотіли ризикувати. Як зʼясувалося згодом, враховуючи, що терористи діяли зухвало, організовано і зуміли підпалити будівлю, з точки зору своєї безпеки вони діяли адекватно, але це не врятувало тих росіян, які загинули всередині.

Тому тут питання в тому, що Росія намагається максимально знайти винних. Тому що сказати, що винен ІДІЛ, означатиме провал власної історії, адже росіяни воювали з ІДІЛ в Сирії, витрачають мільярди на безпеку від тероризму, але бац! – і таке проґавили. Звинуватити в усьому всесильних українців, британців, американців, на їхню думку, чудовий план. І думаю, що вони будуть його дотримуватися до кінця, або як мінімум до наступного теракту, який ІДІЛ цілком може організувати в РФ. І про це вже активно говорять.

Як, до речі, Кремль може це використати, якщо, як ви кажете, він піде у цьому плані до кінця? У чому це проявиться стосовно України та Заходу?

Кремлю не потрібні додаткові приводи для того, щоб щось робити. Вони можуть підтягувати цей теракт як виправдання того, що вони зроблять. Але треба зауважити, що наразі у Кремля немає жодних інструментів для ескалації конфлікту. Тобто вони можуть робити тільки, те що вже роблять – атакувати цивільних, бомбити міста тощо. Чи оголосять мобілізацію (що лякало багатьох), але росіяни і так її постійно проводять. Нічого нового вони робити не можуть, лише підвищувати накал пропаганди. Але це більше про слова, ніж про дії.

Тобто додатково нічого крім того, що Путін вже робить, він зробити не може, тільки риторику накалювати. І ця позиція доволі вразлива, адже якщо теракти продовжаться та ІДІЛ надалі працюватиме в Середній Росії (що доволі ймовірно), цілком можливо, що його система захисту та виправдання буде зазнавати краху. І це ставить його в доволі вразливе становище. Тому вони будуть робити усе, щоб всередині країни не було питань, чому теракт стався. Вони будуть породжувати максимум версій та вкидати різноманітну конспірологію.

Bloomberg пише про те, що оточення Путіна загалом не вірить в українській слід. Чи створюються певні ризики безпосередньо для Путіна з боку його оточення?

Будь-який підрив його легітимності – це для нас, безумовно, плюс. Я думаю, що сам Путін не вірить в українській слід – він, хоч і хвора людина, але він не тупий. У нього багато помилок стратегічного рівня, але він все-таки не тупий, щоб настільки не розуміти, що відбувається в реальності. Питання в тому, наскільки він зможе переконати у цьому своє оточення, свою елітарну бульбашку. Хоча він бреше про український слід, він все-таки збирається щось з цим робити, тому що загрозаісламського фундаменталізму в Росії дуже сильна.

Нерозважливі дії Путіна, якщо він буде занадто тиснути у питаннях міграційної політики та ксенофобії може призвести до сплеску ксенофобії в Росії, яка критично залежить від мігрантів як важливої робочої сили в РФ. Тому що Росія – це країна, яка старішає, з великою демографічною кризою і мігранти з Середньої Азії значною мірою основна робоча сила в дуже багатьох галузях: комунальному господарстві, будівництві тощо. Росія, як і Україна, зараз відчуває рішучу нестачу кадрів і для військової промисловості, і в економіцізагалом, тому що обидві країни перебувають, по-перше, в стані демографічної кризи, а по-друге, війна споживає все більше і більше людських ресурсів не лише на фронті, а й для виробництва військових потреб.

До того ж, в обидвох країнах стався відтік людей. Якщо в Україні це доволі розподілений по різних демографіях набір населення, то з Росії переважно поїхали найбільш кваліфіковані працівники, яких можна замінити на внутрішнього ринку, але тоді треба набирати менш кваліфікованих ззовні. Росіяни закривали ці проблеми коштом країн Середньої та Центральної Азії – Таджикистан та Узбекистан були безперечними лідерами з постачання трудових ресурсів до РФ.

Якщо зараз станеться сплеск ксенофобії, то, з одного боку, це може спровокувати додатковий відтік мігрантів з Росії. А це великий мінус як для економіки, так і для здатності РФ воювати. З іншого боку, це може радикалізувати радикально налаштованих мусульман і створити додаткові можливості для вербування тих самих бойовиків до ІДІЛ чи інших радикальних рухів. Цей процес не швидкий, але протягом 6-12 місяців він може доволі серйозно відбитися на Росії.

Що стосується реакції еліт, для Путіна їхня реакція є загрозою, тільки якщо теракти будуть постійно продовжуватися. Тоді вони будуть розуміти, що Путін не є частиною вирішення цієї проблеми. Тобто якщо він буде втрачати контроль за управлінням країною, тоді цілком можливо, що на нього чекають погані новини або додатковий тиск з боку еліт. Треба розуміти, що зараз Росія вже не та диктатура, якою вона була ще до 24 лютого, коли вона була електорально-інформаційноюавтократією, коли Путін керував інформаційним порядком денним, економікою через підконтрольних йому олігархів, і був своєрідним арбітром між різноманітними елітарними групами. Зараз він разом зі своїм оточенням побудував чітку, майже воєнну диктатуру в чистому вигляді. Тобто справжню тиранію на кшталт північно-корейської чи німецької 1930-х років минулого століття. А це більш концентрована історія, і тому усунути його може тільки широкий елітарний заколот. А він можливий лише за умови, якщо ситуація в Росії зовсім вийде з-під контролю. Поки щодо цього далеко, і наразі все може більше визначатися економічними факторами, ніж таким терором.

Але якщо терор стане системним (бо хто знає, подивимось), і реакція Путіна теж буде неадекватною (наприклад, він теж почне висилати мігрантів, почнуться якісь етнічні погроми). Усвітовій мові тільки три російські слова потрапили туди без перекладу – "спутник", "аппаратчик" и "погром". Погром – це давня російська традиція, і якщо почнуться якісь етнічні чи релігійні заворушення, це може бути дуже добрим для нас знаком. Кривавим для Росії, але добрим для нас. Але поки що не будемо занадто оптимістичними. Хоча враховуючи те, наскільки ситуація в Росії перегріта (згадайте навіть ті історії в Махачкалі, коли місцеві шукали євреїв в літаках), тригернути її може що завгодно.

Росія перенакачана пропагандою ненависті, і ця ненависть може дуже легко віддзеркалити і в режим, і в самих росіян. Питання лише в тому, що стане тригером і буде остаточним моментом, коли почнеться якась ланцюгова реакція.

Але наразі всі передумови для цього є. Буде це за тиждень чи за три роки – передбачити складно. Історія так не працює, бо вона доволі непередбачувана для спостерігача, який живе в один час з подіями.

Можна уточнити в такому випадку, якщо дійсно станеться сплеск ксенофобії, то як це може спрацювати в національних республіках. І чи може з їхньою допомогою тоді запуститися процес розвалу Росії через певний період?

Наразі я в це зовсім не вірю. Коли в нас кажуть, що Радянський Союз розпався на національні республіки, це не зовсім правда. Це частково правда хіба що для Кавказу. Для більшості республік і для країн Балтії, тому що вони були доволі суб'єктними і в складі СРСР, розвал відбувся на елітарні групи. Умовно українська партноменклатура під тиском національної опозиції або з її допомоги, білоруська, казахська, узбекська відокремлювалися переважно для того, щоб капіталізувати власний політичний вплив. І набагато більший вплив відігравала могутність цієї еліти, ніжнаціональний фактор (за всієї поваги до старань націоналістів всіх держав Радянського Союзу). У Росії цілком можливо те саме, але більш ймовірний сценарій – це не розвал, тому що майже всі національні республіки критично залежні від Москви у фінансовому плані. За винятком Сибіру, але там немає національної ідентичності. А от конкуренція елітарних груп, їхня боротьба за владу, у тому числі силова – це цілком ймовірний сценарій.

Але для цього Путін має настільки перетиснути, щоб країна пішла не за сценарієм "знижувати рівень агресії ззовні та зсередини", а щоб вона зовсім посипалася. Для цього Путіну ще треба попрацювати – він, звісно, дуже багато зробив, щоб Росія пішла за максимально негативним сценарієм, бо для того щоб Росія не мала майбутнього, ніхто не зробив більше за нього. Але це доволі велика країна, яка має певні можливості для бекапу. Вона може відкотитися, відмовитися від агресивної політики. У неї ще немає точки неповернення, після якої вона не може зберегтися. Але для цього треба завершувати війну, відходити, передомовлятися із Заходом, стабілізувати суспільний лад, а за Путіна це неможливо.

Навіть якщо хтось з його оточення розуміє, що потрібен заколот, влаштовувати його вкрай ризиковано, для його учасників, адже немає відповідного рівня невдоволення або суспільногороздратування. Один мій товариш, колишній росіянин, висловив дуже гарне, що якби бунт Пригожина відбувався після теракту в "Крокусі", Пригожин міг би не зупинятися. Що нам продемонстрував цей теракт? Що російська силова система геть недієздатна. Тому багато хто і припускає різні теорії змови про те, що влаштовано навмисно, тому що поліція, спецслужби та всі інші діяли максимально професійно неузгоджено і фактично не вступали в контакт з терористами(бо ІДІЛ – це міжнародна визнана терористична організація), допоки вони не залишили будівлю. Тобто тоді, коли вони стали вразливими.

До того ж, ми насправді не знаємо, чи росіяни спіймали терористів, які здійснювали цей акт чи "стрілочників", яких просто намагаються зробити винними.Тому що довіри до російської правоохоронної системи немає. Будемо дивитися за подальшим розвитком, але ті, хто хотів побачити слабкі місця російської системи, їх побачили.

Ви трохи раніше говорили про економічні наслідки цієї ситуації і сказали, що національні республіки дуже залежні від Москви як центру в фінансовому плані. Як ви гадаєте, якщо дійсно в Росії ще будуть теракти (а ІДІЛ вже заявив про це) та економічні проблеми,то, по-перше, які саме проблеми, а по-друге, якими будуть їхні наслідки?

Наразі ми спостерігаємо, що в Росії через війну, військове замовлення відбувається економічний перекос – велика частка російської економіки спрямована на на війну та військове виробництво. А це, за великим рахунком, сміттєва економіка, тобто фінансування війни в один бік. Це не фінансування "соціалки", економічного розвитку, не стимулювання споживання, а проїдання ресурсів. Україна, на жаль, це робить вимушено, того що ми інакше не можемо – усі хочуть нас вбити, це факт, тоді як Росія робить це добровільно. У них поки що є ресурсна рента, хоча вона стискається, але в них немає зовнішнього джерела фінансування, як у нас це європейські чи американські союзники. Хоча за останні півроку нас підводять останні півроку, але європейські гроші ми все-таки отримуємо, виготовляємо та закуповуємо зброю і таке інше.

Ці економічні перекоси ведуть до зростання тапоступового розхитування в Росії інфляції. Вона там рекордна, і чи не вперше за два останні роки випереджає українську. Тобто ми ведемо війну на власній території, а інфляція та навіть девальвація валюти в Росії вищі, ніж в Україні. Це поступово формує перекоси у бік збіднення тієї частки населення, яка не залучена до війни (а це, все-таки, переважна частина населення РФ).

Крім того, росіяни поступово змушені перекладати все більше навантаження на "соціалку" – вони зменшили фінансування освіти, медицини, соціальної сфери, не компенсують інфляційний розрив. Крім того,ми вже бачили, як через економічне регулювання в них виник дефіцит яєць. А минулої осені, ще до масових атак українців на НПЗ – дефіцит пального. Або ще щось через санкції не працює. Тому економічні проблеми – це передусім поступове вичерпання фінансового ресурсу на ведення війни,яка для більшості росіян не є ні дистанційною війною, ні війною за виживання держави. Вона в чистому вигляді є якщо не агресією, то бажанням завоювати чуже. І з тим, як буде зростати економічне невдоволення, буде зростатиі невдоволення війною.

Ці наслідки насамперед зменшують легітимність Путіна. Багато хто звернув увагу на те, що навіть його 87% на виборах – це намальована цифра. І головне, що навіть ті, хто його підтримує, розуміють це, тому що не може президент, навіть на дуже керованих виборах, коли він не допустив нікого, крім зручних опонентів, стільки набрати – це неможливо навіть математично. І кожна така історія, від економічного негаразду до теракту і виборів, поступово розбиває його легітимність. Власне, це підвищує шанси на те, що система, яка тримається передусім на легітимності її очільника, може зазнати очевидного краху.

Але ми не знаємо, і це важливо розуміти, яка саме подія на фронті, в тилу, теракт, економіка чи раптова смерть когось в Росії чи світі буде тим тригером, який запустить не зрозумілу нам ланцюгову реакцію з усуненням Путіна, розвалом Росії, перетворенням війни з імперіалістиної на громадянську. Тобто можлива купа сценаріїв, і ми не знаємо, який саме реалізується. І головне буде максимально чесно говорити, що на це ми не можемо покладатися. Але, з іншого боку, це дає нам розуміння, що Росія набагато слабша і набагато більш вразлива, ніж сама РФ хоче про себе заявити.

Після теракту в рокусі" багато хто,принаймні спочатку, до того, як ІДІЛ заявив про свою причетність, проводив паралелі з терактом на Дубровці, який разом з іншими терактами Путін потім використав для розв'язання Другої чеченської війни. Також паралельно була заява Пєскова про те, що Росія сприймає ситуацію на фронті вже як повноцінну війну, а не "СВО". Ви на початку також сказали, що Росія може оголосити нову мобілізацію. Умовно кажучи, якщо дійсно Кремль вже офіційно скаже, що в нас війна, як на це відреагує російське суспільство, і чи може це стати тією точкою, з якої почнуться цікаві нам процеси?

Це насправді чистий "чос". Всі і так розуміють, що це війна. В Росії теж це розуміють, і не треба думати що люди тупі. Вони часто лицемірні потвори або конформісти, але вони не тупі і чудово розуміють, що це війна. Достатньо почитати російських воєнкорів, у яких "СВО" вже використовується виключно в іронічному ключі – навіть серед прихильників війни це вже мем, а не найменування. Просто Путін намагається зберегти міну при поганій грі. Справжня війна – справжньою війною, але мобілізація в Росії вже була, людей вони продовжують набирати в різнийспосіб. Ми це знаємо, тут немає нічого нового. Перша мобілізація для Путіна була дуже ризикованою – вона його достатньо сильно струсила, хоча минула більш-менш нормально. Нову мобілізацію росіяни могли оголосити восени, і вона не завадила б Путіну переобратись, або напередодні виборів.

Оголошення мобілізації тому і відкладається, тому що це такий психологічний бар'єр, за яким російська влада не знає, що буде далі.

Чи дозволить цей теракт легалізувати мобілізацію? Судячи з того, як російська влада на нього реагує, вона була не дуже до нього готова. Сам Пєсков за кілька днів до теракту сам глузував з американських попереджень і казав, що це все спроба залякати Росію. Мовляв, ми нічого не боїмося, і взагалі нічого не буде. А тут гори трупів, Путін майже добу мовчав, не знаючи що казати. Тому що якби він був готовим до цього, його заява була б за 2-3 години, під час якої він би виступив зі своїм типовим "мочить в сортире" тощо.

Цей теракт для мене не виглядає таким, до якого російська влада була готова. На відміну від терактів на Каширському шосе, коли влада РФ підривала будинки у 1999 році. Теракт на Дубровці під час мюзиклу Норд-Ост відбувся 2002 року. Підриву двох будинків на Каширському шосе та ще один підрив будинку, який планувався у Рязані – це те, що точно реалізував Кремль, і це доведено. Але не треба забувати, що крім терактів, які були організовані ФСБ, були і реальні, як захоплення пологового у Будьонновську, де загинула купа людей. І, власне, теракт на Дубровці, який теж був цілком реальним. Був Беслан, де недолугі дії спецназу поклали більше людей, ніж самі терористи. Тут питання в тому, що крім постановочних терактів було багато реальних, в яких загинули багато людей.

Вся активність терористів проти Росії – цілком логічний розвиток російської політики. Той самий ІДІЛ воює проти Росії з дуже зрозумілих причин, тому що, по-перше, Росія воювала проти ІДІЛ в Сирії, а по-друге, тому що Росія – союзник талібів, ворогів ІДІЛ. По-третє, ІДІЛ звинувачує Росію у війні проти мусульман в Сирії та Афганістані. В Афганістані – ще за часів Радянської імперії, а в Сирії з 2015 року і до наших днів. Тому там все у вищому ступені логічно, і мотивація ІДІЛ зрозуміла. І цей теракт – це не перший теракт ІДІЛ проти Росії, тому що ще в кінці 2022 року (для нас тоді це було непомітно, тому що у нас були інші проблеми), але ІДІЛ підривав російське посольство в Кабулі, де загинув російський дипломат і ще 8 місцевих, та більше сотні людей були поранені. Крім того, ІДІЛ скоював теракти проти російських союзників. Проти Ірану, тому що вони теж ворогують з ІДІЛ. Адже ІДІЛ – сунітська організація, а Іран – шиїтська країна, і рівень релігійного антагонізму між ними дуже високий.

Хто такий Юрій Богданов

Юрій Богданов – блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
^
Ми використовуемо cookies
Прийняти