Президент США Дональд Трамп 24 червня повідомив про "повне і тотальне перемир’я" між Ізраїлем та Іраном. Однак, попри офіційне оголошення припинення вогню, обидві країни продовжили взаємні удари.
В інтервʼю Главреду заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов розповів, чим завершиться війні між Ізраїлем та Іраном, чи буде Іран постачати росіянам "шахеди", та як США контролюватимуть режим припинення вогню на Близькому Сході.
Ізраїль погодився на перемир’я, запропоноване Сполученими Штатами. Але Іран це перемир’я порушив. За яких умов взагалі можна говорити про повноцінне перемирʼя чи навіть завершення війни?
Так, про це можна буде говорити, коли припиняться обстріли. Вже найближчим часом велика ймовірність цього існує. Швидше за все, обстріл з іранського боку, який стався вже після офіційного оголошення перемир’я, міг бути нервовою реакцією на глузування Трампа, який відверто провокував Іран та озвучив, що іранці попередили про відповідь. Фактично, його заяви не дали Ірану можливості "зберегти обличчя".
Є й інша версія — можливо, це була спроба поставити останню крапку: хто завдав останнього удару, той і переміг. О 5 ранку 24 червня був обстріл Беер-Шеви, де загинули люди. Іранці думали, що на цьому буде поставлена крапка, але ізраїльтяни після цього ще встигли завдати символічного удару по Ірану. Втім, я більше схиляюсь до першої версії. Або, можливо, у когось просто не витримали нерви всередині КВІР (Корпус вартових Ісламської революції). У це я, щоправда, вірю найменше.
Як за таких обставин реагуватимуть Сполучені Штати на цей зрив домовленостей, враховуючи гучні заяви Трампа про досягнення перемир’я?
У США на Близькому Сході зосереджено достатньо сил і засобів, щоб перетворити половину Ірану на щебінь, але, скоріше за все, Штати обмежаться погрозами й гучними заявами, без переходу до нових ракетних ударів.
Наскільки дієвими можуть бути ці погрози для іранського керівництва?
Досить дієвими. Якщо вони відчують, що удар можливий — то, звичайно, сприймуть це серйозно. Іран не в тому становищі, бо він фактично програв війну: їхні військові, розвідувальні й терористичні спроможності дуже зменшилися. Вони, звісно, ще можуть робити певні кроки, але загалом це мало що змінить.
Напередодні оголошення перемир’я голова МЗС Ірану їздив до Москви просити допомоги. Виходить, що росіяни її не надали. Як це вплине на відносини між Тегераном і Москвою?
У Ірані Росія зараз має поганий імідж — як серед еліти, так і серед населення. Її сприймають як зрадника: мовляв, друг, який торгує тобою.
Поведінка РФ за 12 днів виглядає спробою "продати" Іран в обмін на поступки та більшу свободу дій по Україні. В Ірані все це сприймається вкрай негативно. Звісно, залишаються сфери, у яких Іран і Росія змушені будуть взаємодіяти. Вони все ще потрібні одне одному. Однак чим менше буде санкцій проти Ірану, чим більш відкритим він стане і чим активніше співпрацюватиме із Заходом, тим гіршими будуть його відносини з Росією.
Проросійська політика Ірану — це наслідок його ізоляції, тому що йому просто не було куди подітися.
Як щодо військової допомоги Росії з боку Ірану — зокрема виробництва дронів-камікадзе типу "шахед"? Що буде з цим зараз?
Були повідомлення, що завод з виробництва "шахедів" зруйнований. Я також сподіваюся, що знищені й виробництва комплектуючих. Росія значною мірою встигла локалізувати виробництво у себе, але, за окремими свідченнями були компоненти, які ще надходили з Ірану. Тепер цього вже не буде. Звісно, росіяни знайдуть заміну, але на це теж буде потрібен час, і це призупинить їхню програму. Ми точно не побачимо іранських балістичних ракет. Я від самого початку казав, що їх немає в Росії, Іран їх не збирається постачати, але такі розмови були. Очевидно, Росія просила Іран про це постачання, але після того, як отримала відмову, почала закуповувати корейські, якими нас зараз і обстрілює.
Прем’єр Ізраїлю Нетаньяху на початку конфлікту говорив, що мета — повалення режиму аятол у Тегерані. Чи є така мета насправді?
Основне завдання, яке озвучувалося, — це зменшення військових спроможностей Ірану. І цього завдання було досягнуто. Щодо повалення режиму — я не бачив жодних дій, які б свідчили, що саме це є метою. Ізраїль — реалісти. Вони розуміють, що жодна зовнішня агресія без окупації не призведе до зміни режиму в Ірані. Такої мети ніхто не ставив. Але програш у війни через деякий час створює серйозну внутрішню напругу. З огляду на наявні протестні настрої в країні, це цілком може призвести до падіння режиму. Така ймовірність існує, але війна як така неспроможна цього досягти.
Які ваші прогнози стосовно того, як далі може розвиватися ситуація між країнами?
Швидше за все, найближчим часом почнеться певний переговорний процес, адже необхідно зафіксувати результати цієї поразки. Дуже багато залежатиме від динаміки зовнішнього середовища — на якому рівні, з якими вимогами до Ірану вийдуть основні гравці. Це можуть бути не лише питання ядерної програми, але й згортання ракетної програми, припинення підтримки Хезболли, ХАМАС та хуситів. Мені здається, Ірану висуватимуть максимально жорсткі, навіть максималістські вимоги і намагатимуться змусити підписати фактичну капітуляцію. А це, у свою чергу, може призводити до періодичного поновлення бойових дій під час переговорного процесу.
Хто такий Сергій Данилов
Сергій Іванович Данилов - заступник директора Центру близькосхідних досліджень. Науковий співробітник відділу сучасного Сходу Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України. Співзасновник Української миротворчої школи, куратор проєктів у Херсонській області. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну займається дослідженням російської агресії.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
