Днями в місті Торопець Тверської області з повітря було атаковано 107-й арсенал головного ракетно-артилерійського управління Міноборони агресора Росії. У Центрі протидії дезінформації при РНБО України заявили, що там зберігалися ракети до реактивних систем залпового вогню Град, зенітні ракетні комплекси С-300/С-400, Іскандери, а також створювалися запаси північнокорейських ракет KN-23. Аналітики Defense Express назвали удар "історичним" і припустили, що був уражений найбільший військовий склад у європейській частині Росії.
В інтерв'ю Главреду авіаційний експерт, колишній інженер з випробувань "Конструкторського бюро Антонов" Костянтин Криволапрозповів, які ракети і снаряди могли зберігатися на військовій базі в Торопці, назвав зброю, якою міг бути атакований ворожий об'єкт, оцінив наслідки українських ударів по компонентах російської ядерної тріади і пояснив, чому Україна вже не зупиниться у межах програми ударів по військових об'єктах на території Росії.
Як ви оцінюєте атаку на російський військовий склад у Торопці? Наскільки це вагомий удар по військових можливостях противника, і якими можуть бути наслідки для фронту?
Удар по російському військовому об'єкту був настільки потужним, що спричинив навіть землетрус. За одними даними, була одна хвиля, за іншими - дві. Імовірно, магнітуда землетрусу становила від 2,8 до 3,5 балів. Фіксувалося близько 7-12 поштовхів.
Тепер розповім, що потрібно знати про військову базу в Торопці.
У Росії ще 2012 року ухвалили рішення про необхідність поліпшення якості зберігання боєприпасів. Керівництво країни вирішило, що якість складів, які залишилися на російській території ще з радянських часів, залишає бажати кращого, і вони не підходять для реалізації подальших планів. Росіяни чекали на початок експлуатації своїх "супернових" ракет, таких, як Іскандер, Циркон, Х-101, Х-69, які десь потрібно було зберігати. Тому вони вирішили побудувати 13 складів по всій території Росії, 5 з яких у Західному військовому окрузі.
Склад у Торопці почали будувати приблизно 2015 року. На його відкриття 2018 року прибув заступник міністра оборони Булгаков, який зараз перебуває у СІЗО. Булгаков пафосно ножицями перерізав червоні стрічки, відкрив склад і заявив світовій громадськості, що рівень цієї військової бази відповідає найкращим світовим стандартам. Мовляв, на ній можна зберігати цілих 240 тисяч тонн боєприпасів різного типу.
На території військової бази стоять дві військові частини. Перша, очевидно, займається безпосередньо обслуговуванням боєприпасів, а друга - охороною. Для військових там створені неймовірні житлові умови, щоб вони могли виконувати свою роботу, не залишаючи територію бази. Їм побудували казарму на 200 ліжок, лазню, привезли пральні машини.
Існують різні думки щодо того, що конкретно зберігалося на цій базі. Є інформація, згідно з якою там були або підготовлені, або щойно отримані запаси снарядів-"олівців" для реактивних систем залпового вогню "Град" або 82-гі міни, і після удару вони вибухнули. За іншими даними, там з'явилися Кинджали та Іскандери, вибух яких стався внаслідок того, що не було серйозних захисних споруд, адже на будівництві було вкрадено, зокрема й Булгаковим, дуже багато грошей. І в підсумку Росія залишилася без усіх цих боєприпасів.
Дивіться відео, в якому Криволап розповів, якою зброєю могла бути атакована військова база в Торопці:
Щоб оцінити наслідки, потрібно розібратися, що конкретно вибухнуло на військовій базі: снаряди калібру 152 мм для реактивних систем залпового вогню, північнокорейські ракети KN-23, ракети для Точки-У або щось інше. Наслідки можуть призвести до операційного або стратегічного тиску на ситуацію. Якщо на базі вибухали ще й Кинджали з Іскандерами, потенціал усіх російських повітряних ударів по Україні суттєво знизиться. Тому що найнебезпечніші удари по енергосистемі завдаються якраз таки за допомогою Іскандерів і Кинджалів, а безпілотники Shahed і ракети Х-101 створюють для них фон, завантажуючи наші засоби ППО. Якщо на військовій базі в Торопці були вибухи магнітудою навіть 3,5 бала, то це суттєво і миттєво не вплине на лінію фронту. У такому разі наслідки будуть за деякий час у вигляді певного, але не критичного дефіциту озброєнь.
Чим було завдано удару по базі? На різних відео можна чітко почути звуки газотурбінного двигуна невеликої потужності. Найімовірніше, це або Паляниця, або ракета Нептун, у якої теж газотурбінний двигун. Проте судячи з того, що Нептун приписаний до Військово-морських сил, про участь яких в операції не повідомлялося, можна зробити припущення, що били все-таки Паляницею.
Утім, неможливо точно сказати, чи могла Паляниця пробити бетонні споруди "складу світового рівня", адже це закрита інформація. Я не впевнений у тому, що Паляниця останньої версії має саме такий вигляд, як нам показали, оскільки зйомки, найімовірніше, велися восени-взимку або навесні. Очевидно, що за півроку зовнішній вигляд Паляниці вже трохи інший. Характеристики боєприпасу, який встановлений у цій ракеті-дроні, точно ніде не вказано, проте вага бойової частини в будь-якому разі не менша за 60-80 кілограмів, а можливо, навіть, і до 100 кг. Україна зробила суттєвий ривок у розвитку бойових частин для різних типів озброєнь, і я не виключаю, що Паляниця була обладнана бронебійною частиною, яка могла пробити захист із бетону.
Звісно, все це припущення. Що було насправді - зараз важко сказати. Треба чекати офіційних заяв. Судячи з потужності детонації, думаю, вибухали не тільки снаряди калібру 152 мм, 82-мі міни і снаряди для РСЗВ Град калібру 122 мм. Дуже схоже на вибухи бойової частини вагою під 500 кг. А півтонники - це ті ракети, про які ми говорили вище (ракети Іскандер, Кинджал, північнокорейські KN-23, - ред.).
Чи правильно я розумію, що атака на військову базу в Торопці могла бути комбінованою? З використанням ракет Нептун, ракети-дрона Паляниця і безпілотників.
Цілком можливо, що могло бути й так.
Загалом російська база повинна була досить серйозно охоронятися засобами протиповітряної оборони. Але проблема для росіян полягає в тому, що їхня ППО не призначена для ураження озброєнь, якими ми завдаємо по них ударів. Системи противника не орієнтовані на роботу проти РСЗВ Himars, ракет ATACMS і Storm Shadow, безпілотників зі швидкістю 120-150 км/год і тієї ж Паляниці, швидкість якої становить близько 600-800 км/год.
Зенітні ракетні комплекси С-300/С-400 в основному призначені для того, щоб збивати бомбардувальники, такі як, наприклад, B-52. Збивати високо і далеко в атмосфері, а на малих висотах має відпрацьовувати ЗРК Панцир-С1. Але з'ясувалося, що Панцир за своїми цілями працює неефективно.
Росіяни мають один із найбільших у світі асортиментів засобів радіоелектронної боротьби. На виставках, які були до повномасштабної війни з Україною, вони показували близько 50 видів зразків РЕБ для продажу на експорт. На озброєнні в них таких засобів може бути ще більше. Але ці установки виявилися не зовсім ефективними під час охорони об'єктів.
Якщо говорити про удари по Росії, зараз для України найбільша проблема - це необхідність витрачати близько 15-30% безпілотників лише для того, щоб перетнути лінію зіткнення. Тому що там зосереджені російські системи протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Утім, уже стає зрозуміло, що після удару по Торопцю зі списку Єрмака й Умерова (йдеться про перелік цілей, які Україна хотіла б уразити на території Росії зброєю США та Британії, - ред.), який вони возили на схвалення до США, один військовий об'єкт супротивника вже викреслено.
Але ж таких об'єктів може бути ще дуже багато...
Є інформація, що в цьому списку зафіксовано 250 цілей, які Україні потрібно уразити. І там перераховані ще не всі російські об'єкти. Можна припустити, що під час обговорення списку українці та американці консультувалися з питань ударів по військових об'єктах РФ і обговорювали, яку зброю має бути застосовано - українську чи американську.
Вибухи на військовій базі в Торопці - це певний сигнал Заходу, який спрямований на отримання Україною необхідних можливостей для ударів по Росії?
Захід, як і раніше, боїться реалізації Росією концепції ядерної доктрини, яка забезпечується ядерною тріадою. Але Україна вже уражала об'єкти з компонентів цієї тріади, коли завдавала ударів по місцях базування стратегічних бомбардувальників і локаційних станціях загоризонтного виявлення.
Стратегічні бомбардувальники Росії у великих обсягах знищувати поки що не виходить, але ми їх ганяємо. Бойові літаки противника змушені щоразу злітати з Оленья і летіти до Саратова, де вже їх теж дістали на військовому аеродромі Енгельс-2. Коли був одночасний удар по трьом аеродромам - Оленья, Енгельс-2 і Дягилеве - бомбардувальники Ту-95 змушені були ховатися і сідати у Воркуті на запасному для себе аеродромі Совєтський. Утім, довго вони там не простояли і вирішили, що потрібно повертатися назад.
Були уражені системи попередження про можливі старти міжконтинентальних балістичних ракет. Насамперед, це локаційна станція далекого загоризонтного виявлення Контейнер і станція Воронеж. Причому станцій Воронеж лише 10 одиниць по всьому російському кордону. Завдання таких систем - заглядати за горизонт і моніторити можливі пуски міжконтинентальних балістичних ракет по Росії. Пошкодження отримали 3 з 10 таких станцій. Це серйозні пошкодження, внаслідок яких вони не можуть виконувати свої завдання.
З усієї ядерної тріади недоторканим залишився лише Північний флот з атомними підводними човнами, крейсерами і ракетоносцями. Однак росіяни вже скаржилися, що дрони, які літали в Оленегорськ, стали літати ще далі і заглядати під Мурманськ і Сєвєроморськ, де розташована основна база флоту. А ось у Сєвєродвінськ, де розташоване виробництво підводних човнів та інші військові об'єкти, дрони поки що не літали.
Крім того, в ядерній доктрині Росії йдеться про те, що якщо якась країна зайде на її територію, то все - мовляв, секир-башка, вважайте, що противника вже немає. Ядерні засоби мають знищити таку державу. Але захід ЗСУ в Курську область до ескалації війни не призвів.
Загалом, я думаю, що Росія сьогодні воює на межі своїх ресурсних можливостей. Вона застосовує все, що є, щоб продавити українські війська тупою силою. Росіяни жодного креативу не демонструють.
Ми бачимо, що удар по Торопцю був ефектним і результативним. Як ви думаєте, чи зможе Україна повторити удари такого масштабу? Чи це була лише одноразова акція?
Думаю, не варто розглядати цю подію як разову акцію. Щоб уражати інші об'єкти, треба спочатку до них дістатися. Військова база в Торопці була фактично відкритим об'єктом - росіяни жодним чином її не маскували, і схоже, не особливо захищали.
Історія із захистом цієї бази для мене взагалі загадка. Зберігати боєприпаси зверху в ситуації, коли об'єкт може бути уражений - це дебілізм. Якщо подивитися на карту, Торопець розташований на північному напрямку, по дорозі на Оленья. Маршрут уже відомий, але росіяни так і не второпали, що може бути уражений ще й Торопець.
У цьому контексті я б виділив три групи об'єктів на території Росії, які Україні потрібно уражати дронами та ракетами.
Перша - військові аеродроми і повітряні засоби нападу. Щоб припинити історію з коригованими авіабомбами, потрібно змусити противника скоротити кількість польотів літаків і перешкодити доставці КАБів на лінію зіткнення.
Друга група передбачає дії економічного та військового напрямків. Тут ідеться про ураження російської нафтянки, включно з нафтобазами, нафтопереробними заводами і відповідною логістикою. Останній удар по Московському НПЗ замкнув коло всіх нафтопереробних заводів у європейській частині Росії, по яких завдавали ударів. Тепер можна сказати, що вони всі були уражені різною мірою. Удари по НПЗ здійснювалися і минулого року, особливо активними вони були з зими. Зараз уже десь місяць ми не б'ємо по таких заводах, тому що чекаємо.
Деякі НПЗ були уражені вже другим-третім колом. Щойно росіяни щось і десь підремонтують, удари завдаються знову. У результаті росіяни змушені були відмовитися з 1 вересня зняти заборону на експорт світлих нафтопродуктів, яких їм самим уже не вистачає.
Третя група об'єктів - засоби протиповітряної оборони (їх можна віднести до категорії аеродромної компоненти) і військово-промисловий комплекс. Причому під ВПК слід розуміти не лише заводи, а й усю логістику та систему зберігання того, що виробляється. І щоб усе це уразити, дронів із бойовою частиною вагою 10-20 кг недостатньо.
Усі ці військові об'єкти нам потрібно знищувати. І я не думаю, що Україна зупиниться, і очікую успішного продовження такої кампанії. Уже з'явилися засоби, принаймні з точки зору швидкості доставки бойової частини, які дають змогу завдавати потужних ударів. Раніше, коли у нас були дрони, що літають зі швидкістю 120-150 км, росіяни встигали піднятися в повітря з аеродромів і полетіти. Можливості дозволяли нам ганяти Ту-95 по всій Росії, але не надійно їх знищувати. А от із появою у нас нових засобів ураження росіянам доведеться суттєво переглядати плани щодо зберігання свого авіаційного потенціалу.
Атака на військову базу в Торопці стала своєрідним каламбуром. Поки йшли дискусії про те, що Росія може провести ядерні випробування, якщо Україні дозволять західною зброєю бити вглиб російської території, росіяни пропустили удар по своєму великому об'єкту. Якою може бути відповідь Росії?
До речі, на цю тему я чув інший український мем, який повторювати повністю не буду. Звучав він так: "В Торопець прийшов...".
На мій погляд, росіяни воюють з Україною все-таки на межі своїх можливостей. Усе, що можна викласти на стіл, вони викладають. Усю живу силу вони застосовують на Покровському напрямку і східному фронті. Коли виникла проблема з Курщиною, росіяни зібрали по засіках мобілізованих, які не були готові до серйозних бойових дій. Частина угруповання готувалася до вторгнення у Сумську область, однак її чисельність виявилася замалою навіть для того, щоб стримати наш наступ. Загалом, якби ми не зайшли у Курську область, росіяни вторглися б на Сумщину. Але ж воювати на своїй території і на російській - це дві великі різниці.
Наразі, з огляду на ті ресурси, які є у росіян, навряд чи вони здатні піти на якийсь божевільний крок. Навіть якщо Іран дасть їм не лише Fath 360, а й інші ракети, як-от Fateh-110 або Zolfaghar, це буде лише посилення для завдавання ударів балістичними ракетами. Але як показала практика, склади з іранськими ракетами (в/ч 6991) вже знищувалися. Перед цим були уражені і склади у Воронезькій області, де, судячи з усього, знаходилися північнокорейські ракети KN-23.
Таким чином, я не бачу в Росії якихось суттєвих можливостей для посилення своїх позицій.
Днями противник спорядив три борти Ту-95 шістьма ракетами і тримав їх практично десять днів. Зазвичай як відбувається фарширування Ту-95: два літаки з Оленья прилітають в Енгельс, де їх споряджають ракетами. Вони піднімаються і летять назад на Оленья, і звідти вже наступна двійка летить на заправку. Також прилітав Іл-76, який регулярно постачає для Ту-95 ракети Х-101. Було близько 12-14 рейсів. Кожен із цих Іл-76 привозить десь 7-8 ракет, а це означає, що вони зараз почнуть чіпляти на бойові літаки приблизно 8 ракет. І, напевно, ситуація була б зовсім іншою, якби у них було б більше обсягів виробництва і можливостей причепити більше ракет.
Також у росіян суттєво знизилися можливості щодо застосування ракет Кинджал. У них загалом було 10-12 МіГ-31К, які могли б носити такі ракети. Лише торік у Мачулищах один літак ми зачепили, в іншого згорів двигун, були інциденти і з рештою. А після удару по Саваслейці в нас майже припинилися тривоги, пов'язані зі зльотом МіГ-31К. Фіксувалися загрози балістичного удару - ракети Іскандер, але таких загроз від МіГ-31К, коли вся економіка зупинялася, ми більше не бачимо. Коли були крайні удари по Україні за участю МіГ-31К і ракет Кинджал, більше трьох літаків не злітало, і більше трьох ударів Кинджалами не було. Два рази застосовувалося по три Кинджала, але не більше.
Зараз з'являються окремі повідомлення про те, що росіяни нібито переключили свої ресурси на збільшення кількості випуску балістичних ракет. Йдеться про Іскандери-М, якими вони збираються завдавати велику кількість ударів. І до цього треба готуватися, тому що захиститися від таких ракет, як Іскандер і Кинджал, ми можемо лише у тих локаціях, де у нас є відповідні для цього системи ППО. А це або ЗРК Patriot, або SAMP/T. Наші західні партнери вже півроку обіцяють нам передати додаткові одиниці таких установок, але поки що таких постачань немає. Останнім часом засоби ППО нам передавали лише німці.
Хто такий Костянтин Криволап?
Костянтин Криволап - український авіаційний експерт і аналітик. Колишній інженер-випробувач конструкторського бюро "Антонов". Коментує на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах авіаційну тематику.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
