Ви дізнаєтесь:
- Ким була Катерина Білокур
- Як самоучка із села змогла привернути увагу світових митців
- Чому її творчість і досі називають унікальним феноменом народного мистецтва
Українська художниця Катерина Білокур, яку часто вважають уособленням народного таланту, пройшла шлях від саморобних фарб до міжнародного визнання - без жодної академічної освіти. Її історія знову привертає увагу завдяки проєкту "Українки".
Малювала тим, що давала природа
Перші роботи мисткиня створювала з фарб, які виготовляла власноруч. У хід ішли ягоди калини, бузина, лушпиння цибулі - натуральні барвники, що ставали основою її майбутніх шедеврів. Пензлі вона теж робила сама: з коров’ячої вовни, котячої шерсті, вишневих гілочок і навіть жерсті від консервних банок.
Один із них був настільки тонким, що нагадував голку. Замість розріджувачів - лише лляна олія. Замість підручників - спостереження за природою та поради сільських майстрів.
Життєва драма, що змінила все
У 34 роки Білокур пережила тяжку особисту кризу. Постійний тиск родини, побутові конфлікти та неможливість займатися мистецтвом привели її до відчайдушного кроку - вона хотіла покінчити з життям. На щастя, мати встигла врятувати доньку. Після цього випадку батько вперше дозволив Катерині присвячувати час малюванню - щоправда, лише після виконання хатніх справ.
Цей переломний момент став початком її справжнього творчого шляху, хоча проблеми зі здоров’ям, отримані тоді, супроводжували художницю все життя.
Пікассо визнав її геніальність
На виставці в Парижі роботи Білокур справили враження навіть на Пабло Пікассо. Він заявив, що художниця такого рівня могла б прославити будь-яку країну. Особливо вражає те, що Пікассо рідко висловлював захоплення сучасниками - тим більше представниками "наївного мистецтва".
Попри міжнародне визнання, Білокур залишалася у батьківській хаті в Богданівці. До неї приїжджали журналісти, мистецтвознавці та діячі культури, але сама художниця майже не залишала рідного села.
Чому вона так і не переїхала
Як зазначає видання "ТиКиїв", радянська система не дала Білокур ані свободи, ані фінансової стабільності. Вона прожила все життя в Богданівці й лише раз виїжджала за її межі - у супроводі, бо не мала паспорта.
Гонорари були мізерними, а дослідники припускають, що на її долю вплинув і сміливий вчинок: у 1947 році художниця відмовилася писати портрет Сталіна, попри обіцянки "відкрити всі двері". Імовірно, через болючі спогади про Голодомор та війну вона не захотіла мати справу з диктатором.
Вас може зацікавити:
- Спав у труні та чув містичні голоси: факти з життя Франка, про які мовчать підручники
- Правда, яку приховує Москва: чому Галичина зламала імперський сценарій для України
- Чи пов’язаний Хрещатик із Хрещенням Русі: несподівані факти про головну вулицю Києва
Про джерело: Українки
Українки – це онлайн-журнал, присвячений життю та досягненням українок від минулого до сучасності. Видання розповідає про сильних, розумних і діяльних жінок, які створюють, ризикують, надихають та не здаються, незалежно від обставин.
Журнал висвітлює історії різних героїнь: снайперок і волонтерок, дружин військових і мам полонених, працівниць оборонних заводів та засновниць соціальних ініціатив, монахинь і капеланок, молодих колекціонерок та досвідчених медійниць. Видання унікальне тим, що зібрало історії про 100 видатних українок.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
