Як Росія стерла Черкесію: геноцид, про який мовчать підручники

Про що ви дізнаєтесь:

• Як Росія знищила корінний народ Кубані
• Куди ділися черкеси

Історія сучасної Кубані в російських підручниках починається з "освоєння диких земель" козаками. Проте за цією міфологією приховується одна з найкривавіших сторінок ХІХ століття — планомірне винищення та депортація черкесів. Главред розповідає, як Російська імперія здійснила одну з перших у новітній історії масштабних етнічних чисток, звільняючи простір під власний імперський проєкт.

Як зазначають автори каналу "ТОЖ", сьогодні Кубань сприймається як край соняшників і козацьких пісень. Проте ще близько 160 років тому ці землі були домівкою для мільйонного народу з унікальною культурою та тисячолітньою історією — черкесів. Їхня доля стала трагічним прикладом того, що чекає на народи, які опиняються на шляху імперського "просування на Південь".

Велика Кавказька війна: сто років опору

Підкорення Кавказу було для Російської імперії стратегічним завданням. Вихід до Чорного моря та контроль над шляхами до Османської імперії й Персії вимагали повного підпорядкування гірських народів. Війна, яку в Петербурзі планували завершити швидко, розтягнулася майже на сто років — з 1763 по 1864 рік.

Черкеси виявилися надзвичайно вправними воїнами. Їхня партизанська тактика в горах змушувала імперську армію зазнавати колосальних втрат. Саме тому в середині ХІХ століття російське командування відмовилося від класичних воєнних методів і перейшло до стратегії "випаленої землі".

Рекомендуємо:

Відповідь вас вразить: чому школярі в СРСР одягалися у зайців і сніжинок на Новий рік

Стратегія винищення: "нам потрібна земля, а не люди"

Генерали Микола Євдокимов та Олексій Єрмолов розробили план, який не передбачав жодного мирного співіснування. Його суть формулювалася відверто: "Нам потрібна земля, а не люди".

Російські війська почали систематично:

Знищувати аули.

Військові загони оточували черкеські поселення вночі та спалювали їх разом із мешканцями.

Руйнувати економічну основу.

Вирубувалися сади, спалювалися посіви пшениці, захоплювалася або знищувалася худоба.

Блокувати доступ до ресурсів.

Черкесів витісняли з родючих долин у високогірні райони, непридатні для землеробства, прирікаючи цілі роди на голодну смерть.

Відео про те, як Росія знищила корінний народ Кубані, можна переглянути тут:

1864 рік: депортація або смерть

Фіналом трагедії став 1864 рік. Після поразки останніх осередків опору черкесам висунули ультиматум:або переселення на болотисті рівнини під контролем російських гарнізонів,або депортація до Османської імперії.

Більшість обрала вигнання, не бажаючи жити під владою окупанта.

Цей процес увійшов в історію під назвою мухаджирство. Сотні тисяч людей зігнали до узбережжя Чорного моря — в район сучасних Сочі, Адлера та Новоросійська. Умови були катастрофічними: місяцями люди чекали на судна просто неба. Тиф, голод і холод перетворили узбережжя на суцільний цвинтар.

Турецькі контрабандисти часто перевантажували човни, і тисячі черкесів тонули під час штормів, так і не діставшись нового берега.

Цифри трагедії

За різними оцінками істориків:

• до початку війни чисельність черкеських племен на Кубані та Кавказі сягала близько 1,5 мільйона осіб;
• після 1864 року на батьківщині залишилося менше 10% населення;
• кількість загиблих від бойових дій, голоду та хвороб під час депортації становить від 500 до 600 тисяч осіб.

"Очищена" земля і стерта пам’ять

Після "очищення" територій Росія розпочала масове заселення Кубані лояльним населенням — передусім чорноморськими козаками та селянами з внутрішніх губерній імперії. Назви черкеських аулів зникали з мап, замінюючись на російські станиці.

Сьогодні в Росії події 1864 року називають "завершенням Кавказької війни" та подають як тріумф імперії. Для черкеської діаспори, яка нині налічує понад 5 мільйонів людей у 50 країнах світу, а також для значної частини міжнародної спільноти, це — очевидний геноцид.

Імперський почерк, який не зник

Доля черкесів — це дзеркало імперської політики Росії, що не змінилася за століття. Методи, застосовані на Кубані в ХІХ столітті — депортації, штучний голод, заміщення населення та знищення ідентичності — згодом повторювалися щодо кримських татар, чеченців і українців.

Розуміння цієї трагедії є ключем до усвідомлення того, як формувалася сучасна територія РФ — на кістках корінних народів.

Вас може зацікавити:

• Історія, яка пройшла крізь віки: про що насправді співається у "Щедрику"
• План з'явився ще понад 60 років тому: чому у Львові насправді немає метро
• "Вєлікій і могучій": як Росія вигадала собі мову

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред