Для чого "бандерівці" видавали комуністичні книги — історик розкрив нюанс

Про що йдеться у матеріалі:

• Як передавали заборонені книги в СРСР
• Як відбувалась боротьба ОУН за кордоном
• Яка історія українського підпілля

У 1970–80-х роках українські націоналісти, пов’язані з Організацією українських націоналістів, у Лондоні таємно друкували комуністичні книжки. На перший погляд — повний абсурд. Але, як пояснює український історик, глава Інститут національної пам’яті Олександр Алфьоров у відео на YouTube, за цим стояла хитра й продумана стратегія боротьби з радянською системою.

Главред з'ясував, як діяла ОУН після Другої світової війни.

Комуністична обкладинка як прикриття

За словами Алфьорова, в еміграції свідомо видавали книжки, які зовні виглядали як цілком легальна радянська література. Йшлося про матеріали з’їздів КПУ, звіти Центрального комітету, промови партійних діячів, зокрема Володимира Щербицького. На обкладинках — радянська символіка, ордени Леніна, київські видавництва та навіть вказана офіційна ціна.

Історик пояснює, що такі книжки спеціально оформлювали так, аби під час перевірок на кордоні чи обшуків у людей не виникало жодних підозр. Достатньо було проглянути перші й останні сторінки — і складалося враження, що це звичайна партійна пропаганда.

Рекомендуємо:

Україна на карті є, а "Росії" немає: мапа XVII століття розбиває міфи Кремля

Що насправді ховали всередині

Ключове було не зовні, а всередині. Алфьоров зазначає, що справжній зміст починався після кількох "правильних" сторінок.

"Це робилось для того, щоб коли цю книжку перевіряти — передні й задні сторінки — ви не могли побачити того, що в ній всередині", - вказує історик.

Дивіться відео про те, для чого "бандерівці" видавали комуністичну літературу:

Далі, за його словами, читач несподівано натрапляв на зовсім інші тексти.

"Оригінальне повідомлення про п'ятий великий збір ОУН, слово Ярослава Стецька (тодішнього очільника ОУН), звернення до зборів. Автори, які пишуть про міжнародне становище, про українців за кордоном і про те, хто такі (росіяни, - ред.)", - розповідає він.

Фактично під обкладинкою радянської книги ховався заборонений для СРСР самвидав.

Як ці книжки потрапляли в Україну

Історик наголошує, що така література масово передавалася в Україну через людей, які в’їжджали до Радянського Союзу. На митниці книжки виглядали безпечно, а тому часто не викликали підозр у прикордонників чи співробітників КДБ.

"І для того, щоб на митницях, при допитах, обшуках всі думали, що це ніщо інше, як якісь матеріали з'їздів і на перших сторінках фіксували цю всю пропаганду", - наголошує він.

Саме так, за словами Алфьорова, в радянську Україну потрапляла інформація про діяльність української еміграції, продовження визвольної боротьби та альтернативний погляд на історію й сучасність.

Навіщо це було потрібно

Головна мета, як пояснює історик, — донести слово про Україну й українців у середовищі, де будь-які прояви національної думки жорстко переслідувалися.

"Саме такими книжками через СРСР доносили слово про Україну та українців", - резюмує він.

Це була форма інтелектуального спротиву: без зброї, але з текстами, які підривали монополію радянської пропаганди зсередини.

Вам також може бути цікаво:

• Пережив Сталіна — де похований останній "принц України" і ким він був
• Де в Україні поховані Нестор Літописець і Ілля Муромець – історик здивував
• Місто із чистого золота знайдено: що приховує таємний скарб інків

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред