Сашко Положинський

Ми над цим працюємо. :)

Можна почати з того, що в українців, як у колишніх громадян Радянського Союзу, взагалі добряче попсовані смаки, не лише музичні. Але, на щастя, є багато людей, які намагаються щось змінювати, в тому числі і впливати на смаки та уподобання наших співгромадян. Не все вдається одразу, але процес триває, тому є надія, що рано чи пізно тенденції масових симпатій суттєво зміняться. У будь-якому випадку я розумію, що є речі, які сприймаються значно простіше, ніж інші. Я - за прості шляхи, але в творчості хочу робити те, від чого сам отримую задоволення. Звісно, мені буває прикро, коли те, що дуже подобається особисто мені - не обов"язково з мого власного творчого доробку - не дуже подобається широкому загалу. Але якщо я сам від цього кайфую, то мені легше переживати нерозуміння чи несприйняття.

Основна відмінність полягає в тому, що в "Тартаку" і "Був"є" грають різні музиканти, з різними стилями і різними смаками. Друга відмінність - в "Був"є" я намагаюся більше співати, в "Тартаку" ж переважно речитативлю. А взагалі, мене вистачає на обидва проекти. "Тартак" цікавий тим, що він вже має авторитет, аудиторію, великий репертуар, новий менеджмент, тому можна йому приділяти трошки менше уваги, ніж раніше. "Був"є" - проект, який народжений в Луцьку, моєму рідному місті, там я зараз живу, то чому б мені там ще й не попрацювати?

Поки що не страждає, адже в "Був"є" на даний момент був лише один концерт майже півтора роки тому на фестивалі "Бандерштадт". Щодо сумісних концертів, говорити поки зарано, адже в "Тартака" і так настільки довгі концерти, що додавати до них ще й концерти "Був"є" - це вже переходити межі розумного.

Російський рок буває дуже різним, як і вся інша музика. Можливо, Ви маєте на увазі якусь одну частину російського року, яка більше "російська", ніж "року" - у цій стилістиці у мене мало лишилося симпатій, бо навіть кумири минулого зараз вже зовсім не ті, що були колись. Щось стареньке я часом переслуховую, але нового вже не шукаю, бо зазвичай це себе не виправдовує. Якщо ж говорити про російський рок у широкому сенсі, то там є багато цікавих і потужних команд, з багатьма з яких я, на жаль, мало знайомий. Все ж таки мене більше захоплює рок український, європейський, американський, ну і час від часу якийсь інший.

Концерт присвячений виходу на диску нашого нового альбому "Ввічність". Прем"єр не буде. Серед сюрпризів - для тих, хто ще не був на таких концертах, виступ "Тартака" без клавішника. Ну, і плануємо виконати одну пісеньку, яку дуууже давно не виконували.
Дуже сподіваюся, що концерт залишить щасливими всіх його учасників - тих, які на сцені, і тих, які в залі.

Я, звісно, доволі упереджено ставлюся до БГ, хоч і поважаю його за те, що багато людей з мого оточення люблять його і слухають багато-багато років. Саме тому я й так гостро реагую на такі піар-ходи, бо він у своєму статусі може собі цілком дозволити грати в своє задоволення з ким завгодно, де завгодно, без присутності "випадкових" телекамер та журналістів. Якщо у своєму сприйнятті цих акцій я помиляюся, і хтось зможе мене в цьому переконати, я завжди готовий вибачитися і публічно, і особисто, якщо трапиться така нагода. Але поки що особливих аргументів мені не наводять.
А щодо психозу і підтримки, це дуже суперечливе питання, і я маю занадто мало інформації з цього приводу. Наприклад, слова і діїі підтримки України з боку Андрія Макаревича я зустрічаю постійно. Стосовно БГ, на жаль, мені нічого особливо не траплялося. Звісно, це не значить, що цього немає, але я не бачу.

Щодо виступу в селі Пустовари Полтавської області, "Тартак" не мав поки жодних планів, бо до цього моменту не знав про існування цього села і не відчував потреби у такому концерті з боку його мешканців. Якщо у Вас є конкретна пропозиція, її завжди можна обговорити з менеджемнтом "Тартака", контакти є в інтернеті, в тому числі на сайті tartak.com.ua

Я вже давно у фан-клубі пожежників міста Луцька. В дитинстві я мешкав недалеко від пожежної частини, ми ходили туди в гості, я навіть якийсь час був у дружині юних пожежників. Один із моїх друзів дитинства, до речі, теж став пожежником, так само, як і його старший брат, і його батько. Але сьогодні з пожежниками мене пов"язує лише перший куплет пісні "Кілька Хороших Хлопців" з нового альбому групи "Тартак" "Ввічність".

Майданів у нас чим далі, тим більше. Але мене цікавить не те, чи буде в Україні новий Майдан, а яким він буде, якщо буде. Я маю велике розчарування у Майдані попередньому, яке наростало з кожним днем, адже я бачив, що все рухається зовсім не туди, куди б мені хотілося. І я, на жаль, ніяк не міг на це вплинути. Якщо хтось вважає, що одним тільки Майданом, яким би він не був, можна змінити життя в Україні на краще, то він дуже помиляється. Зміни - це результат дружної довготривалої і обдуманої праці. Якщо цього немає, то в нас ще може бути десяток спонтанних і самоініціативних Майданів, але якщо ми не навчимося взаємодіяти, думати перед тим, як щось робити, розуміти, до чого і яким шляхом ми йдемо, не навчимося вислуховувати і поважати точку зору іншого, ніякий Майдан, яким би по рахунку він не був, нам не допоможе.
Щодо концертів "Тартака", то плани, звісно, є, але конкретно про них можна буде говорити після нашого київського концерту 20 грудня.

Прекрасні і небувалі відчуття я переживав нещодавно, записуючи нову пісню "Був"є", наприклад. Концерти для наших військових - це майже завжди небувалі вражаючі почуття. По кілька мільйонів переглядів на YouTube роликів, в яких б"ються наші депутати або державні високопосадовці, - це @#%*** які вражаючі небувалі почуття. Коротше кажучи, в Україні з вражаючими почуттями все гаразд.

Дякую, пишіть частіше! :)

1) Граюся в дуже старі "Цивілізація-3" або ... забув назву. :) Коротше, олд-олд-скул.
2) Мене, наприклад, вразила і зацікавила "Зброя, мікроби і харч". В якісь моменти читається важкувато, але для мене відкрилося багато нового, навіть в тому, про що я думав, що все вже знаю.
3) Не пригадаю.
4) Який швидше з"їси, той менший.
Дякую, навзаєм.

Раз Ви написали "майже нічим", значить, чимось таки відрізняється. От заради цього "майже" мені й потрібен цей проект.

Крім суто творчих, треба мати терпіння, вміння прогризати стіни або просто фарт.
Доведеться стикнутися з тими ж складнощами, що й в повсякденному житті. Крім цього, треба бути готовим, що до певного моменту твоя творчість нікому - ні людям, ні колегам, ні продюсерам, ні спонсорам - нікому не потрібна. І найгірше в цьому те, що гарантій настання коли-небудь ось цього "певного моменту" не існує. Так що - успіху! :)

На світову арену в такому масштабі, творячи лише в Україні, поки нікому вийти неможливо, якою б мовою вони не виконували. Стосовно реального просування за межі України вашої творчості можу сказати мало, бо сам із цим ніколи не стикався. Є люди і лейбли, які це роблять, але як саме і де їх шукати, я не знаю.

Не думаю, що це було би потрібно самим Мусі і Валіку. Крім того, одразу виникає питання - що робити, як щойно виявилося з "незолотим" Антоном, з яким мені цілком комфортно працюється, і який фактично тягне на собі левову частку творчої роботи в "Тартаку". Звісно, я розумію, що із цієї ідеї - виступити разом із Валіком та Мухою - можна було би зробити цікаву "родзинку", але щось мені підказує, що зробити таку "родзинку" буде дуже важко. Тож ми поки самі.

Ні, я - репер.

Особистих планів поки не маю. Щодо гуртів, то хочеться записати і випустити другий альбом "Був"є", а з "Тартаком" гарно підготувати і відсвяткувати 20-ліття. Ідей з цього приводу є багато, але чи вдасться реалізувати хоча б одну, покаже час.

Таке бажання, звісно, є, але, враховуючи те, скільки планів та бажань не вдалося виконати останнім часом, навіть не знаю, на що можемо розраховувати. Поживемо - побачимо.

Вже згадувана вище "Зброя, мікроби і харч" в цьому році в мене на першому місці в хіт-параді. Нещодавно прикупив у "Нашому форматі" чимало потенційно цікавих книжок, але ще не встиг їх прочитати. Жодної.

Ми би хотіли зробити великий тур по Волині, але, враховуючи "масове" відвідування наших концертів людьми в Луцьку і Ковелі, не думаю, що такий тур робити варто. Хіба знайдеться якийсь божевільний спонсор, якому просто захочеться зробити людям свято. Ми можемо.

Мені здається, "Скрябін" вже оклигав від шоку, пережив кризовий момент і зараз міцно знову став на ноги. Оля і Женя Толочний прекрасно виконують пісні та взаємодіють з аудиторією, музиканти, як завжди, на висоті, Кузьма написав багато прекрасних і улюблених пісень, тож можна говорити про те, що у "Скрябіна" є хороше творче майбутнє, якщо, звісно, не втрутяться "треті сили".
Щодо концерту в лютому, то мене поки не запрошували, значить, я поки не потрібен.

Автори наших попередніх обкладинок, на жаль, не змогли запропонувати цікавих ідей. А ідея Андрія не лише мені одразу сподобалася, але й надихнула на народження нової назви і навіть нового слова - "Ввічність". Ото б він ще трошки швидше малював, ціни б йому не було. Хоча підозрюю, що малює він швидко - просто багато хто до нього звертається із замовленнями. Тож доводиться чекати в черзі. :)

Злісні коментатори бувають різними. Є такі, з якими можна сперичатися і навіть переконувати, а є такі, яких краще одразу в бан. Роблю і те, і інше, залежно від обставин і настрою. Кожен має право на претензії, якщо ці претензії небезпідставні.

Багато серед тих людей, яких я зустрічаю в зоні АТО, викликають мою увагу і повагу багатьма прекрасними якостями, які в силу обставин значно яскравіше і відкритіше проявляються, ніж у тих людей, яких я знаю і зустрічаю в своєму повсякденному "мирному" житті. Взагалі, там багато що виглядає чесніше, і це мене дуже приваблює. Хоча я завжди волію чесності у взаємостосунках і мені дуже шкода, що багатьом людям для таких проявів доводиться переживати щось неймовірно страшне або важке. 
А ще там якась просто підвищена концентрація людей, які дійсно намагаються змінити життя в Україні на краще. Саме це й дає надію. 

Ні, не був. Чув про себе якісь історії з цього приводу, але всі вони кимось для чогось вигадані. Хоча я не проти, що про мене складають легенди, в яких я такий сміливий і сильний. Хоч помрію. :)

1. Читаю тільки те, на що випадково потрапляю. Якась цікавав стаття, рекомендоване посилання, щось таке. Але так щоб заходив на якісь сайти чи виписував якісь видання - такого немає.
2. "Тартак" пише нові пісні. І навіть записує.

Я не знаю, в кого з наших колег квитки на концерти дешевші, ніж у нас. Хіба в тих, яких ще поки майже ніхто не знає. Я думаю, якщо порівняти вартість квитків і рівень самовіддачі артистів на сцені, то ми продаємо свої квитки аж занадто дешево, і робимо це тільки для того, щоб на наші концерти могли потрапляти люди і з невисокими статками.
Про зустріч Нового року поки нічого не знаю. Зазвичай, не знаю до останнього моменту.

"Був"є" ще не має достатньо репертуару для сольних концертів, а на збірні концерти поки не запрошували.
Три риси: музиканти; манера; місцезнаходження.

Ні, я не шукаю. Мені поки досить тієї, яка в мені є. Якщо судилася якась інша, то вона мене знайде сама. Або не знайде. Як вже складеться.
Так, вмію.

Ставлюся до автографів, як до частини своїх творчих обов"язків, бо розумію, що людям це потрібно. Це справа непроста і виснажлива, завжди дуже переживаю, коли доводиться комусь з якихось причин відмовляти, але якщо маю можливість, то роздаю автографи до останнього бажаючого.
Сам час від часу беру в когось автограф, бо прикольно мати диск або книгу, підписану автором. В молодості такої можливості не мав, а зараз час від часу практикую.
Про цінність автографів як таких, поза дисків чи книжок, мені судити важко, особливо в еру мобільних телефонів з фотооб"єктивами. Особисто мені більш логічним виглядає бажання сфотографуватися. Фотку можна десь викласти і назбирати купу лайків. А хто буде лайкати мої каракулі?

Дякую! Я би хотів навіть два, але чи будуть вони крутими? ;)

Альбом сподіваємося оприлюднити в інтернеті в останніх числах грудня. Назву він матиме несподівану. :)

Сподіваюся, що жодна з моїх сутностей ніколи не витіснятиме якусь іншу. Проект "Був"є" виник як наслідок кількох життєвих обставин, серед них - наявність в моєму доробку більшої кількості пісень, ніж потрібно "Тартаку", мій переїзд до Луцька кілька років тому, знайомство з Романом Сорокою, творче мислення і працездатність якого спонукали мене до творчої співпраці з ним.