Росія продовжує готуватись до тривалої війни в Україні. При цьому є велика ймовірність, що лише українською територією загарбницькі плани Путіна не обмежаться.
В інтерв'ю Главреду політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова художнього об'єднання "Остання барикада" Олександр Доній розповів про те, як довго триватиме війна та чи прискорить її завершення смерть Путіна, чи варто Україні підривати Кримський міст та чи допоможе це у деокупації кримського півострова, чому Захід не наважується сам і не дозволяє Україні завдавати ударів по території РФ, а також чи готовий Путін йти війною на країни НАТО.
Для чого росіянам потрібна "оперативна пауза" зараз?
Кожна нормальна людина намагається зрозуміти логіку тієї фашистської Росії, бо інакше не можна було просто зрозуміти, чому вони напали на Україну. Але якщо припустити, що їх цікавить лише знищення України як держави, винищення всіх українців (а це виглядає саме так), то тоді можна передбачати, що вони зацікавлені в максимально довготривалій війні. Бо ресурсна база в Росії, мається на увазі не лише корисні копалини, а й військово-промисловий комплекс з накопиченою зброєю і людський потенціал, на жаль, у кілька разів більший, ніж формальний потенціал держави Україна. Українська нація тримається на героїзмі, самопожертві, самовідданості і в цьому плані усі ці речі актуальні для миттєвостей. Тобто героїзм - це виклик миттєвості. Чим небезпечні були, скажімо, КДБ, МВС проти політв’язнів дисидентів? Політв’язнів дисидентів була жменька, їхні ідеї були переможними і зрештою перемогли, але система намагалася їх перемелювати — довго, з дебільними умовними сержантами, лейтенантами, які вели записи допитів. Але їх багато і проблема була у тому, що у системі КДБ та МВС, як і Компартії, було дуже багато людей. І відповідно Росія, наприклад, зацікавлена, щоб війна тривала роками — не просто як у 2014р. вони почали війну, а щоб Україна відчула на собі жах не лише від бомбардувань, а й від гуманітарної катастрофи - наприклад, взимку.
Бо якщо Зеленський, як ви помітили, кілька разів дозволяв собі на зустрічах з західними політиками говорити, що Україна зацікавлена в тому, щоб війна закінчилася до Нового року, то Росія не зацікавлена у цьому. У її інтересах — створити катастрофу у тих українських містах, де вже нема водопостачання, опалення. А це, нагадаю, не лише маленьке Гуляйполе, близьке мені, бо я неодноразово там проводив літературно-мистецькі акції і яке зараз є прифронтовим містом, а й Миколаїв з величезною кількістю населення. Тобто є проблема і влітку вона ще так-сяк вирішувана, а уявляєте як взимку жити в будинках, де немає води чи електропостачання? Відповідно, або люди приречені на вимирання, або на виїзд. А це означає додатковий тиск на інші міста.
Росія це розуміє не гірше за нас із вами. А оскільки це сатанінський режим, він зацікавлений у посиленні гуманітарної катастрофи в Україні. У цьому плані у них можуть бути паузи, потім знову наступ, потім знову паузи. Тобто така дихотомія, яка їм на руку. Для нас на руку тільки перемога над Росією і завершення війни. А довготривала війна на руку Росії.
Чи означає ця пауза підготовку до масованого наступу чи то на сході, чи то, можливо, на півночі разом з армією Білорусі?
Ще раз - я не маю сумнівів, і якщо аналізувати як виступи Путіна, його поплічників, його основних пропагандистів, так і багатолітню історію російської держави, то вона завжди жила екстериторіально. Просто інші імперії змінилися, припинили набувати нові території, а замість цього намагаються опанувати світ через економіку, через гуманітарні, культурні впливи, через ідеї. Колишні імперії змагаються в світі, а Росія залишилася на рівні умовно 19-го століття чи середини 20-го, коли були останні великі війни у Європі і намагалися приростати територіями.
У цьому плані ідея "русского мира" — абсолютний аналог гітлерівсько-арійської теорії, вона неонацистська. Вона передбачає вищість росіян над всіма іншими народами і її відмінність від арійської лише в тому, що там можна було стати арійцем лише по крові, а росіянином може стати будь-хто. Будь-який Сальдо, Царьов - достатньо йому відмовитись від української мови і сказати, що він росіянин, і він вже може стати яким-небудь Козаком, Матвієнко при Путіні — там багато вихідців з України, які тепер уособлюють неонацистську ідею "русского мира".
А засіб для превалювання над іншими народам у Путіна та Гітлера однаковий - це захоплення нових територій, так зване розширення життєвого простору. У цьому плані якщо проаналізувати російську імперію, після захоплення територій була задіяна технологія виселення - депортації місцевого населення, завезення іншог. До речі, не обов’язково етнічно російського, але відірване від своєї колишньої території, воно там більше займалось і русифікацією залишків свого населення, і саме русифікувалося. Приклад, до речі, з Кубанню, де засобом русифікації були не лише лінійне козацтво донське, а й колишні запорізькі козаки. Не лише Сталін вдавався до депортації - це постійна практика Росії. І не менша аналогія вже поступово відбувається в Криму - витіснення кримських татар і заселення представниками з різноманітних силових структур, перемішування населення і поступова русифікація. Аналогічна інформація про виселення з новоокупованих територій, в першу чергу - дітей, їхня спроба асиміляції вже на території Росії, а тут будуть завезення нового населення. Відповідно, російська нація буде ще збільшуватись — вони зацікавлені у такому екстенсивному зростанні, у них ще збільшиться людський потенціал, якщо їм це дозволити і не давати по руках. Тому вони зупинятися не будуть.
Відповідь на ваше питання - наступ може бути куди-завгодно – Харків, Київ, Одеса. Якщо аналізувати їхніх системних публіцистів, то умовно вони дозволяли бути Україною лише частині західних земель, навіть не всім, а лише тим, які були під Австро-Угорською імперією. Вони бояться там продовження наслідків боротьби з УПА — у них це є у підкорці. Решту вони думають, що можуть винищити або асимілювати, когось депортувати і таке інше. І ті ілюзії з них можна вибивати лише силою, лише артилерією і танками.
Напередодні буквально була інформація, що по Миколаєву Росія випустила понад 20 ракет. Із чим пов’язане те, що Росія почала його зараз активно бомбити?
Бомбардують не лише Миколаїв, а й Харків і менші міста на Донеччині, Херсонщині - всюди. Для них [росіян] немає заборонених зон у вигляді цивільного населення і цивільної інфраструктури. Це можна було бачити по Кременчуку і по маленьких містечках. Вони готові бомбардувати все.
Чи це означає, що вони підуть далі на Миколаїв? На даний момент вони поставили перед собою завдання спочатку витіснити українські війська з усієї Донеччини. Але там вони стикнулися з дуже системною українською обороною І теоретично вони можуть де завгодно почати новий наступ — це може бути Харківщина, Миколаївщина, теоретично вилазки з Білорусі.
Ми не знаємо де і для чого робляться такі бомбардування, про які ви згадали. Тому що це означає розтягування українського фронту. Чисельність нашої армії менше ніж російської і саме тому я говорив, що нам слід наполягати на превентивних діях НАТО проти Росії. Тобто не просто щоб вони постачали нам зброю, а щоб ударили по Росії, тому що це б збільшило фронт. Діяти проти Росії лише українськими життями і українськими солдатами — цим Захід може не захиститись.
читайте такожРосія почне стирати Бахмут та Слов'янськ так само, як Алеппо - інтерв'ю з Георгієм ТукоюЄдина система захисту — напад і знищення цього режиму фашистської Росії. Поки що задні західні еліти до цього не готові, але говорити про це ми вже повинні. Тому що ми зацікавлені у іншій системі збільшення фронту. Росія зацікавлена у збільшенні фронту по периметру України. Саме тому, навіть якщо Білорусь не нападає, функцію відтягування українських військ на себе вона вже виконала. Частину українських військ ми змушені тримати на цьому кордоні. Аналогічно і по Миколаєву — саме зараз там може не відбутися нападу, але Україна повинна посилюватись, розтягувати свою систему ПВО, якої поки що не вистачає на всі ділянки. Це зловмисний задум, яким чином збільшити свій фронт і, відповідно, десь знаходити можливості його пробивати.
Щодо НАТО. Як у такій ситуації можна трактувати нещодавні заяви Лукашенка щодо нібито підготовки колективного Заходу до "нападу" на Росію? Чи йдеться про те, що йде зворотній процес і Росія з Білоруссю до чогось такого готуються, аби, як ви сказали, розширити фронт за межі України?
Я був би категорично за. Я про це пишу, про це говорю — про те, що Захід має вдарити по фашистській Росії. І, відповідно, поки Білорусь є сателітом цієї держави, то, очевидно, що вона теж може стати такою мішенню (поки вона не розірве свої зв’язки, зокрема - конфедеративні).
Але поки що Захід до цього не готовий. Вони готові лише до самозахисту і тому вони збільшуватимуть військовий контингент в прикордонній смузі - у Румунії, Польщі, країнах Балтії (відпадає тільки Угорщина зі своєю нинішньою позицією), показуючи цим, що далі йти не можна. Чому це не такий великий позитив? Бо я прихильник того, щоб НАТО розміщували ці війська не в Румунії і Польщі, а в Україні. Як я вже неодноразово підкреслював, наприклад, виведення перед черговою агресією західних посольств з Києва було, на жаль, спонуканням Путіна до агресії — це була здача Києва. І те, що посольство переносили до Львова або ще далі, якраз показували, по якій лінії або існують таємні домовленості, або натяки на те, що Росія не піде.
Якби посольства залишались у Києві, це було би показником, що Захід не дозволяє нападу. На жаль, так не сталося.
Захід наші найбільші союзники, але чи можемо ми їх критикувати? Можемо, тому що деякі дії адекватні, а деякі — або запізнілі, або були неправильними. І вивезення посольств я вважаю категорично неправильною, небезпечною дією з боку наших дружніх союзників. Тому я хотів би, щоби Захід розміщував свої війська на українській території — щоб війська НАТО були тут, брали участь у патрулюванні, якщо вони поки що не готові натискати на кнопку, але щоб вони були тут. Хочеться піддавати тиску суспільство та західну владу, аби вона, зрештою, на це погодилась.
Гіпотетично, якщо сили НАТО з’являються в Україні, наскільки це може стримати Росію від подальших дій?
Ми не можемо знати, що в голові у Путіна - може він хоче залишитися в історії хоч і маніяком самогубця, але залишитись. Слава, яку він собі зараз отримає — це слава Герострата, який був палієм, хоча історія там дивна. Путін точно є палієм, розпалювачем війни. І у цьому плані чи буде стримуючим фактором —не факт, але чи буде допоміжним для боротьби світу проти Путіна — безперечно. Я хотів би, аби доходили до Росії, завдавалися з Аляски по Далекому Сходу, щоб Туреччина була не нейтральною країною, а й від неї теж задавалися удари по Краснодарському краю. Це була б важка війна, але це був би набагато більший шанси на успіх.
На цей момент Захід вболіває за Україну, співчуває, надає гуманітарну, а деякі країни - і військову допомогу, але це боротьба лише в руках українців. Гинуть українські хлопці, українське цивільне населення, а це проходить через кожну родину - ми вже майже всі втратили друзів або знайомих.
Українська нація не безмежна — нам потрібно цінувати кожне життя. Тому я пропоную варіанти, як зменшити цей тягар саме для українського народу. А це означає солідарний тягар для всього західного світу.
Зрештою нагадаю, що Гітлер не нападав на Велику Британію і Францію - Німеччина не оголошувала війни. Великобританія і Франція першими оголосили війну Німеччині, заступаюсь за слабшу Польщу. І Велика Британія, і Франція, розуміючи співвідповідальність, оголосили війну Німеччині. До чого це призвело? До окупації Франції спочатку - так, вона програла, але у перспективі виграв весь світ. Зрештою, сили антигітлерівської коаліції перемогли Гітлера. А якби Франція та Велика Британія не голосили цієї війни, то Гітлер би поступово, країна за країною міг би завойовувати, якби решта не солідаризувалась. Тому питання солідарності надзвичайно важливе і західним союзником треба про неї нагадувати.
Кожні еліти своєї країни дбають про персональну безпеку та безпеку власних громадян і вони намагаються оцінювати, які ризики більше. Я недарма навів приклад з нацистською Німеччиною - з Росією цей ризик є. Колосальний. Тож і суспільство, і влада цих країн об’єктивно бояться ядерної відповіді з боку Росії, якщо вони розпочнуть війну проти Росії. Питання в тому, що більш небезпечно для Заходу - віддати на поталу Україну, а потім він усе одно не зупиниться і буде іти далі і далі, набуваючи сили?
Адже є й інший приклад. Чим Гітлер зайшов до Франції? У нього, за різними підрахунками, від 25 відсотків до третини техніки було чехословацького виробництва, яку перед тим Франція та Британія дозволи розчленувати. Тоді Гітлер був набагато слабшим, але дозволивши забрати собі Чехословаччину і весь її (а тоді чехословацька армія була однією з найпотужніших у Європі) потужний чехословацький військово-промисловий комплекс включно з танками і підприємствами, які їх випускали. І потім ці танки були спрямовані на Захід.
Для чого Україна потрібна Росії? Для людського потенціалу — для того, щоб захопити цю територію і зробити її мешканців росіянами, як вона це робить, і, на жаль, успішно у Криму та так званих ЛДНР. Спочатку окупувавши, а потім за кілька років промиваючи мізки, вони стають росіянами і стають до лав їх військових формувань. І нагадаю, що за різними підрахунками близько третини жертв війни Росії з нами - українці з їхнього боку. Тобто ті українці з Криму, так званих ЛДНР, або зрадники, що ще раніше перебігли офіцерами. Це колосальна кількість.
Їм потрібна Україна, для того, щоб асимілювати і збільшувати свою армію. І є ще потенціал ресурсний, адже в Україні ще багато ресурсної бази. Вони знищують заводи, але ж є корисні копалини і вони є не лише на сході, а й на Кіровоградщині, деякі у Прикарпатті. Їх також цікавить українське збіжжя, але це не одноразово зібраний урожай, а українські території. Для чого їм окупація Херсонщини — щоб можна було ще й врожай збирати. І щоб вони стали однією з держав, від якої залежить світ ще й у сільському господарстві.
Тобто от у чому біда, вони йдуть, перемелюють території, а Захід буде ще більш залежним. Тому краще вбити в зародку фашистську гниду, краще зараз нанести удар, а не чекати, поки Путін і фашистська Росія будуть посилюватися. Я усвідомлюю всі ризики для західних суспільств, та й західні політики їх усвідомлюють, просто ризики від нанесення ударів по Україні може бути більшими.
читайте такожЯкщо Україна поверне собі Херсон, бойові дії будуть припинені - Олег СоскінЯкщо вже ви згадали Херсонщину, то одразу запитаю вас. До речі, Зеленський нещодавно віддав наказ про звільнення Херсону. Як ви оцінюєте шанси на повернення міста, коли це може статися і загалом як це змінить розклад сил, щонайменше, в самій Україні.
Нам відома лише заява з боку міністра оборони Рєзнікова - він сказав, що йому наданий наказ від президента України по деокупації півдня. Ми з вами, як звичайні українці абсолютно раді вітати деокупацію всього півдня і Херсону зокрема, і Маріуполя, і Сімферополя. І кожен нормальний українець, очевидно, зрадіє навіть від деокупації невеличкого села на Херсонщині. Це наша земля і ми хочемо звільнення від російських фашистів. Тому це більше психологічно-емоційна заява, аніж на цей момент реалістична.
Люди хочуть чути про майбутні перемоги, їм така заява дана про готовність до майбутніх перемог. Наскільки це корисна заява — я не знаю, тому що мотивація і психологічний підйом на першому етапі може зрости, але що буде далі, коли проанонсована акція не буде зроблена? Більш важлива заява в цьому плані була у Ірини Верещук, віце-прем’єрки, про необхідність евакуації з півдня громадян України. Вона начебто про те саме, але вона про громадян.
Я взагалі вважаю, що нам потрібно евакуйовувати і закликати до евакуації громадян з усіх українських регіонів і з усіх окупованих територій, але, безперечно, держава повинна надавати можливості людям, які виїжджають з окупованих територій. Це можливість соціального житла, тимчасового прихистку, роботи, соціальних гарантій і таке інше. Я про це заявляв роками - те саме стосується і територій так званих ЛДНР, і окупованого Криму, де людей треба було максимально вивозити, не давати їм жити під фашистським режимом, а тепер бачимо, що і там є загроза обстрілів.
Якщо говорити про деокупацію Криму - її зараз можна в осяжній перспективі провести? Якщо наприклад, ЗСУ звільняють Херсон, виходять на перешийки з Кримом. Чи можуть вони далі йти і чи буде від того сенс?
Сенс буде - має відбутися звільнення усіх територій, які окуповані фашистською Росією. І звільнення рідних для мене Криму, звідки у мене одна бабуся, і звільнення для мене Новоазовська, на схід від Маріуполя, звідки в мене інша бабуся. Я чекаю звільнення і переважна більшість українських громадян його чекає. Наскільки це реалістично? Тут повинен бути комплекс з якихось ресурсів, можливостей, підтримки. На цей момент ми бачимо, що у нас, на жаль, відбулася певна стабілізація фронтової лінії - ми ділимо її з так званими ЛДНР після 2014 року.
Чи може Україна накопичити в перспективі таку кількість зброї, переданої нам західними партнерами, що дозволить нам марш-кидок, яким звільнити не лише Херсон, а й застрибнути, як свого часу Махно (на жаль, допомагав червоним і білі залишили Крим)? А перед ним заходив Болбочан з німцями, теж стрімко. Як бачимо, під час 1917-1921 років вже було дві стрімких атаки і теоретично вони можливі. Якби у Української держави були вже на цей момент такі можливості, вона б це вже зробила.
Якщо проаналізувати військовий запас усіх країн НАТО в Європі (не беру тут до уваги Сполучені Штати Америки), то вони, на жаль, на такі велетенські, якими є радянські запаси у РФ. Там йде мова про тисячі законсервованих військових об’єктів, а вірніше, танків, БТРів, а нам передають їх одиницями або десятками. Це трохи інше - вони високоточні, якісніші, але це інший обсяг.
І очевидно, якщо війна буде затягуватися на роки за російським сценарієм, то надалі у РФ буде питання виробництва. У неї вже з тим є проблеми. Недаремно цей гад Путін збирається вже забирати беспілотники аж в Ірані. Тобто не вистачає вже російських потужностей, українська армія їх перемелює чітко, послідовно і вони теж будуть збирати. Потім можуть збирати стару радянську техніку, яку постачали перед тим СРСР у різні країни третього світу. Можуть продовжити тиснути на Китай і таке інше. Тобто Росії вже не вистачає власних запасів, які і так набагато більші за європейські і вона всерівно починає готуватися до довготривалої війни і думати, де і що їй взяти.
читайте такожЗахід ще не готовий визнавати Росію країною-спонсором тероризму - політолог Віталій КуликОстанні тижні півтора ми постійно отримуємо інформацію про те, зо силами ЗСУ були підірвані боєкомплекти на окупованих територіях Донецької та інших областей. Ці вибухи чи можна їх назвати якщо не контрнаступом, то, можливо, підготовкою до нього?
Поки що це швидше стримання наступу Росії. Якщо почитати російські джерела, скажемо, того ж самого Стрєлкова, який є російським націоналістом і хоче знищення України, у нього якраз досить часто буває інформація про той чи інший знищений об’єкт. Для Стрєлкова це - катастрофа, він пускає сльозу, а для нас це, звичайно, радість. Буквально пару днів тому там було і про те, що українська армія розбила у Чорнобаївці. Раніше це стало мемом, а тут навіть Стрєлков це визнав - це вже не вигадки одного з провладних експертів, а визнання факту з боку одного з російських пропагандистів. На жаль, поки що це не робота на російській території - я хотів би, щоб вони [ЗСУ] знищували російські склали і в Бєлгороді, і в Курську повноцінно. Інформація, яка для нас невідома, чи існує справді стримування з боку західних партнерів в ударах по території РФ. Така інформація іноді виринає, але це достеменно невідомо. Та хотілося б, щоб звільнення російської інфраструктури відбувалося на українській території, адже вони стріляють по українській території, ми здебільшого стріляємо так само по українській території. Тобто все одно знищується інфраструктура з російськими складами, офіцерами, але на території України. Нам все рівно доведеться її відбудовувати. Але потрібно, щоб Росія теж несла втрати вже на своїй території.
Що видається за допомогою знищення цих майже 30 об’єктів? Це уповільнення російського наступу на Слов’янському напрямку, Бахмутському, Харківському. У нас йде мова про звільнення того чи іншого села на Херсонщині, та й то наші поки що до Дніпра не доходять. Тому говорити про наш актуальний наступ поки не доводиться. Віримо в краще - рано чи пізно він має бути.
Чи може прискорити процес деокупації Криму руйнування чи бодай пошкодження Кримського мосту і як Росія може відповісти на це?
До деокупації це не призводить, це призводить до проблем з постачанням. Поки вони не відбудували повністю залізниці (а вони будуть це робити) з іншого напрямку - з Маріуполя до Херсона і таке інше. Зараз значна частина кримського угруповання отримує постачання через Кримський міст. Безперечно, ліквідовувати його потрібно, але все одно потрібно проводити наступальні операції. Нагадаю, що постачання йшло і без мосту, коли його ще не було. Тому тут нема простої відповіді - доведеться воювати.
Чим і як скоро може завершитися війна - чи чекати на якусь мирну угоду?
Сказати, скільки триватиме війна, може, на жаль, тільки Путін. Можу прогнозувати, що до смерті Путіна. Хотілося б його смерті - тоді будуть шанси на завершення, вони збільшаться. А поки він живий, у тій чи іншій мірі, фазі війна триватиме. На жаль, я не бачу якихось передумов, щоб поки він живий, війна припиниться. Вона може переходити у різні фази, як у нас було з 2014 року, але вона буде. Бо він - агресор і хоче знищення України. Чи може бути перемир’я? У теорії - так, на практиці поки що передумов теж немає. Тому що він хоче перемир'я для того, щоб переналаштувати свої сили і потужності та знову провести наступ на умовах визнання окупації частини українських територій і не лише Криму і частини "ЛДНР", а й Херсонщини, а для України - це неприпустимо. Тому це поки що замкнене коло і було б добре, якби західний світ подумав про превентивні удари по території Росії та фізичну ліквідацію конкретного агресора - Путіна.
Які ваші прогнози щодо майбутнього Росії? Якщо, наприклад, не стане того ж Путіна, його наступник буде не з його оточення. В якому вигляді Росія становитиме для нас найменшу загрозу?
Найбільш популярна теорія, якщо подивитися який-небудь Фейсбук, то всі уже ділять Росію, як вона розпадеться на 50 князівств. Але тут виникає питання - ми щось робимо для цього чи просто мріємо? Якщо ми б робили щось, то в нас би не було 30 втрачених років у цьому плані, ми би працювали з їхніми національними меншинами, випускаючи книжки, проводячи там семінари і виховуючи там альтернативу. У нас не сильно цим займалися, прямо скажемо. Але і зараз такого усвідомлення немає, адже коли хтось з росіян каже, що він опонує режиму Росії, то в нас починають говорити, що "хороших росіян" не буває, вони всі однакові. Ну а звідки тоді з’явиться альтернатива? На що ми сподіваємось? Якщо ми не готові підтримати опозиційну силу, то звідки прийде там народне повстання і нова влада, якщо ми не розрізняємо їхніх кольорів і не збираємося виховати якихось нормальних? Замість Путіна може бути ще гірший, а-ля Кадиров.
Не скажу, що все залежить від нас, але нам потрібно змінити своє ставлення до Росії - не мріяти про те, що вона сама розвалиться. Бо розвалиться на що? На Бурятію, представники якої тут воюють, Туву, яка остання увійшла до РФ аж у 1944 році, а зараз посилає снайперів сюди? То хто працює з тим, щоб ці снайпера стріляли в Путіна? А ми знову стверджуємо, що ми не може бути там "хороших". Ну якщо не може бути "хороших", то вони усі 150-мільйонною армадою нас і йтимуть роками. А нам потрібно стратегічно починати мислити - потрібно виховувати там опозицію.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
