На сайті Главред відбувся чат із соціологом, публіцистом, автором книг Ігорем Ейдманом. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому шоу під назвою "Президентські вибори в РФ" в березні 2024 року можуть не відбутися, хто в Росії здатний організувати змову проти Путіна, якими є три ймовірні сценарії усунення директора Кремля від влади, а також чому будь-хто, хто б не прийшов до влади в РФ після Путіна, виведе війська з України і поверне Крим.
Подаємо стенограму чату з Ігорем Ейдманом.
Julie:Чи всі в російських елітах залишилися задоволені результатами голосування 10 вересня? Взагалі, ці "вибори" мали хоч якесь значення?
Ігор Ейдман: Ці "вибори" не мали ніякого значення. Та й це були не вибори, а непотрібний ярморочний фарс, у якому брудні клоуни били один одного по морді. Це було щось огидне, що не має жодного стосунку до демократії, втім, як і інші вибори в Росії протягом останніх десятиліть, у путінську епоху. І інститут виборів у Росії дедалі більше перетворюється на маніпульований Адміністрацією президента РФ балаган.
Результат "виборів" завжди, звісно, відомий заздалегідь. А до участі в них були допущені тільки ті, хто був узгоджений із владою, а ролі розподілені: хтось повинен виграти, хтось програти.
Тому все це нісенітниця в змістовному сенсі і жодного значення не має. Й обговорювати тут нема чого.
Єдине, що зазначу: креативність російських політтехнологів у справі фальсифікації виборів зростає. За останні роки поряд з іншими відомими інструментами на кшталт вкидання бюлетенів, переписування протоколів тощо російська влада впровадила ефективне ноу-хау – дистанційне електронне голосування (ДЕГ). Це ще більше полегшило їм завдання та оптимізувало діяльність: менше людей задіяно, зате ефективність стовідсоткова, адже там, де є ДЕГ, навіть бюлетені вкидати не потрібно. Все набагато простіше: в один момент за комп'ютер сідає спеціально навчений програміст, який входить у систему, маючи доступ до неї, і накручує голоси потрібним кандидатам.
Вперше це було випробувано кілька років тому на виборах у Москві в Державну думу, коли в офлайні перемогли опозиційні кандидати, але одразу ж в онлайні накидали голоси кандидатам від партії влади. Вибори тоді, як і планувалося, закінчилися з тим результатом, який був затверджений Кремлем – перемогли кандидати від партії влади.
На псевдовиборах 10 вересня цей інструмент перевірявся, і він буде активно використовуватися й на інших псевдовиборах, в тому числі президентських, тобто елементарно будуть накручуватися голоси.
Все геніальне просто. Виявилося, що не потрібно створювати багатоступеневу систему фальсифікацій, вручну вкидати спеціально заповнені бюлетені тощо. Все робиться так, що комар носа не підточить: навчена людина виробляє заздалегідь опрацьовані маніпуляції, і результат, потрібний російській владі, печеться, як свіжі пиріжки.
Тож уся ця історія водночас і сумна, і безглузда. Обговорювати тут нема чого.
Y-grek: Чи у всіх регіонах РФ на "виборах" 10 вересня вдалося намалювати потрібний Путіну і Єдиній Росії результат? Чи в регіонах на кшталт Дагестану, Чечні, Тиви тощо місцеві еліти змогли проштовхнути потрібних їм людей, а, відповідно, не в такому далекому майбутньому ці регіони потріпають нерви центральній владі?
Ігор Ейдман: Результат скрізь був узгоджений з Адміністрацією президента РФ. Так, наприклад, у Чечні у Кадирова є "Золотий ярлик" від Путіна ставити тих людей, яких він хоче, і він їх ставить. У Тиві величезну роль відіграє Шойгу і його люди, відповідно, там він і рулить. А от у інших регіонах рулить Адміністрація президента, а конкретно Кирієнко та його люди, не особливо рахуючись із місцевими елітами.
Подекуди були деякі не дуже приємні для влади, але допустимі результати. Наприклад, відносний успіх кандидата від партії "Яблуко" в Єкатеринбурзі на "виборах" до міських зборів. "Яблуко" допускають до виборів і навіть дають можливість проводити якихось окремих кандидатів у депутати міських зборів, щоб імітувати певний плюралізм.
Дивіться відеоверсію чату з Ігорем Ейдманом:
До того ж, заклик до миру таких кандидатів не є закликом проти путінської агресії. Лідер "Яблука" Явлінський закликав заморозити війну на тих територіальних захопленнях, які Росія вже здійснила. Іншими словами, він не вимагав, щоб Росія негайно вивела свої окупаційні війська і повернула їх до міжнародно визнаних кордонів, які були на початку 2014 року. У "Яблуці" виступають, причому досить боязко, за укладення перемир'я. Зрозуміло, що таке перемир'я, якби воно відбулося, стало б просто новим етапом путінської агресії, тому що саме існування путінського режиму неминуче призвело б до нової війни. Тому що Путін ніколи не відмовиться від своєї параноїдальної ідеї знищити Україну як незалежну державу, а українців як незалежну націю. Він вважає, що все це частина Росії, частина "русского міра". Допоки Путін при владі, ніякого миру не буде. Тож усі заклики Явлінського заморозити війну досить лицемірні та неконструктивні.
Тому "Яблуку" дають провести окремих депутатів, але не в Держдуму РФ (депутати-"яблучники" в ДД не потрібні, це занадто велика трибуна була б для них), а в якісь єкатеринбурзькі міські законодавчі збори, де "біла ворона" з "Яблука" не така страшна.
У будь-якому випадку навіть якщо якісь опозиційні кандидати проходять на "виборах", це ті люди, які не становлять небезпеки для влади. Все йде за планом і сценарієм брудного фарсу, який пишеться в Кремлі Кирієнком і його людьми.
Філіппенко С.:Якими ви бачите, так звані, президентські вибори в Російській Федерації в 2024 році? Вони взагалі відбудуться? Кого на них зроблять головним нібито конкурентом Путіна?
Ігор Ейдман: Можливо, я занадто оптимістичний, але маю сподівання, що ці вибори не відбудуться в тому вигляді, в якому ми думаємо – як чергове затвердження диктаторських повноважень Путіна, тобто формальне шоу під назвою "Путін знову диктатор" (він нікуди не йшов, але повертається). Сподіваюся, таке шоу в майбутньому році не відбудеться.
Якщо ж усе-таки це шоу відбудеться, то ми не знаємо, кого там висунуть проти Путіна. Точніше не проти, а в спаринг-партнери, в хлопчики для биття, щоб на його тлі Путін виглядав краще. Втім, це не має жодного значення.
Ходять чутки, що висунуть ще більш старих, гнилих і тухлих кандидатів, аніж сам Путін, наприклад, якогось Зюганова, який уже на ладан дихає. Можливо, Явлінському дозволять зіграти цю роль, тому що він теж абсолютно відпрацьований пар і ніякої загрози для Путіна не становить.
Ніколи не дозволять висунутися в кандидати людям типу Навального, тому він і сидить у в'язниці. А всі ті, хто можуть висунутися, ніякої загрози для Путіна не становлять.
Terentij:Чи існує хоча б якась інтрига щодо шоу під назвою "президентські вибори в РФ у 2024 році" та його результатів? Які сюрпризи там можливі?
Ігор Ейдман: Інтрига полягає не в тому, що буде на виборах, а в тому, чи відбудуться вони в тому вигляді, в якому ми очікуємо. У мене є сподівання, що до березня майбутнього року путінський режим впаде.
Всі чекали потужного українського наступу навесні-влітку 2023 року, який міг би перекинути путінський режим, і шанси на це були, але так не сталося. І зараз ситуація й оцінки не настільки райдужні. Втім, український наступ іде, нехай і повільно, і ми сподіваємося, що він розвинеться, час ще є.
Жодних нових серйозних поразок на фронті путінський режим не переживе. Це очевидно, тому що ресурс його міцності вичерпаний.
В еліті, у верхівці вже стався розкол. Ми бачили прояв цього розколу, який ледь не призвів до краху системи під час путчу Пригожина. Тоді режим ледь не впав.
Такі події можуть повторитися, більше того, впевнений, що вони повторяться. Але для них потрібен зовнішній поштовх, і таким поштовхом могла б стати потужна поразка російських військ на фронті. Після нього путінські клеврети будуть гризтися один з одним, перекладати один на одного провину і звалювати поразку на своїх побратимів по банді. Населення РФ теж буде деморалізоване. А всі путінські обіцянки про швидку перемогу будуть дезавуйовані.
У такій ситуації цілком імовірна змова проти Путіна, оскільки невдоволення зріє, всі чекають, коли цей жах закінчиться.
Зрозуміло, що "страждання" російської верхівки непорівнянні зі стражданнями людей в Україні. Але, тим не менше, для людей, які звикли так-сяк правити, жити в своє задоволення, не відчуваючи стресів і великих проблем, нинішня ситуація стала стресовою – з війною, санкціями, неможливістю виїхати за кордон, неможливістю лікуватися, відпочивати, вчити дітей на Заході, з арештованою нерухомістю і купою інших проблем. Все це їм вкрай набридло. Вони розуміють, що Путін є головною причиною цієї ситуації, точніше його агресія та авантюра проти України. Ніякі вони не ура-патріоти, нічого їм не потрібно – ні імперія, ні приєднані території. Вони з радістю все це здадуть взамін на спокій, скасування санкцій і можливість далі красти і пиляти бюджет. Але так жити їм не дає Путін і кілька людей із його оточення, які остаточно звихнулися на цій маячні – параноїдальній ідеї захопити і знищити Україну.
Тому цілком імовірно, що частина російської верхівки зробить щось схоже на змову проти Хрущова або проти Берії, або змову російської аристократії проти Павла І. Щось подібне цілком імовірне в Росії. Можливо, це відбудеться до виборів, тому що вибори дають легку і зручну можливість усунути Путіна від влади в стилі а-ля Єльцин.
Путін може під дулами автоматів записати відео, в якому скаже "я втомився, я йду", як свого часу зробив Єльцин. Народ усе "схаває", абсолютно не скривившись. Усе це пройде на ура, жодних проблем не буде. Ніхто навіть не помітить цей переворот. Всі вирішать, що мудрий Путін просто вирішив піти. Він уже літня людина, от і скаже: "Мені вже 71 рік, нехай попрацюють молоді". І представить людям якогось Собяніна, який буде замість нього. І це все пройде на ура, без зайвого галасу.
Така ймовірність є. Вона неочевидна і не стовідсоткова, але вона і не нульова.
Михайло К.:Чому Путін боїться допустити участі в псевдовиборах опозиціонерів на кшталт Навального? Адже все одно намалювали б потрібний царю результат, а заразом і отримали можливість зайвий раз вмочити в калюжу опозиційного лідера, але ж ні, бояться чомусь.
Ігор Ейдман: По-моєму, абсолютно зрозуміло, чому так відбувається. Приклад – Лукашенко. Лукашенко, як йому здавалося, прибрав усіх сильних конкурентів із виборів, прибрав тих, кого він боявся. Навіть чоловіка Тихановської, який не був фаворитом тих виборів, прибрав. Фаворитом був Бабарико. Висунення Тихановської він вважав нісенітницею: Лукашенко – сексист, колгоспник старої закваски, який не звик брати до уваги жінок.
У підсумку Тихановська вибори виграла, хоч Лукашенко і намалював результати на свою користь. Усе це призвело до найпотужнішого катаклізму.
Путін такі експерименти проводити не хоче. Він хоче рухатися надійною колією, надійним шляхом. Тому нікого, навіть у ролі Тихановської, не буде. Буде Зюганов.
Mika:Які шанси, що Путін доживе до 17 березня 2024 року?
Ігор Ейдман: Шанси, на жаль, великі. У жодну смертельну хворобу Путіна я не вірю. Більше того, я вважаю, що люди, які поширюють казки про хворобу Путіна, виконують завдання російських спецслужб. Це потрібно для того, щоб приспати пильність, перш за все, Заходу, можливих інсургентів всередині Росії або в еміграції, щоб вони не намагалися організувати теракт проти Путіна і вбити його. Адже навіщо вбивати людину, яка і так помре?
Путін – патологічний боягуз, тому дуже боїться теракту, боїться їздити. Підтекст такий: не треба його вбивати, він і так помре сам.
Тому думаю, що це цілеспрямований вкид. На щастя, на Заході вже давно ніхто не вірить в цю казку про смертельну хворобу. Свого часу чутки ходили, і західні ЗМІ їх передруковували. Але про це говорять одні й ті самі люди із регулярно, а, як кажуть в Одесі, жарт, який повторений двічі, перестає бути смішним. От і західні ЗМІ вже це рідко передруковують. Тому ці зусилля марні.
Kukaa:Наскільки російські еліти й оточення Путіна готові продовжити його владу ще на кілька років? Чи настільки вони єдині в цьому пориві, як напередодні попередніх російських президентських псевдовиборів?
Ігор Ейдман: Еліти вже не єдині, принаймні більшість представників путінської верхівки. Тільки відморозки типу Медведєва, що зійшли з розуму, цього хочуть. Більшість – раціональні люди і хочуть солодко жити, нічого більше їм не потрібно. Їм не потрібна ця дебільна імперія, вони хочуть жити, як раніше, солодко і не напружуючись.
Я працював політконсультантом у Росії, тому уявляю, що таке російська правляча верхівка. Ці люди – не трудоголіки і не фанатики. Вони – сибарити, люблять добре жити, для них це головне. І політику вони сприймають не як можливість реалізовувати якісь ідеї, нехай і дурні, як це робили більшовики або нацисти. Вони сприймають владу як можливість заробляти гроші, солодко жити, насолоджуватися владою, популярністю, славою.
Тому вони мріють прикрити лавочку зі спробами Путіна відродити Російську імперію і захопити Україну. Мріють, щоб усе повернулося до ситуації до 24 лютого минулого року, а, може, і до ситуації до 2014 року, коли їм зовсім тихо і спокійно жилося в Росії, і вони відчували повну свою безкарність і безпеку.
Думаю, ця частина російської верхівки спробує Путіна повалити або навіть фізично усунути.
Nils:Які саме сили і персоналії в Росії сьогодні найбільше зацікавлені в усуненні Путіна від влади, і чи є у них важелі, щоб домогтися цього?
Ігор Ейдман: У цьому зацікавлені практично всі олігархи, тому що багато хто з них опинився під санкціями, і у більшості чимало проблем. Окрім кількох відморозків, так званих, православних олігархів типу Малофєєва і декількох у Сибіру, які збожеволіли на клірикалізмі.
У переважній більшості це космополітичні люди, громадяни світу, які звикли подорожувати, у яких власність по всьому світу. Для таких усе це дуже некомфортно.
Безумовно, ці олігархи не можуть усунути Путіна, але у них є гроші, і вони можуть заплатити тим людям, які можуть усунути його. Причому гроші величезні. Путін же не знищив єльцинську олігархію – він знищив лише кількох: фізично – Березовського, а як олігархів – Ходорковського, Невзліна та інших. Але в основному залишилися ті самі: Абрамович, Дерипаска, Міхельсон і безліч інших. Навіть у Фрідмана і Авена, які втекли за кордон, уся власність залишилася в Росії, залишилися всі зв'язки і мільярди. Тому цілком можливо, що вони просто профінансують силовиків, які були б готові організувати таку змову.
Серед силовиків середньої ланки теж знайдуться охочі. Силовики першої лінії сидять, як і Путін, десятиліттями на своїх посадах, і, відповідно, кар'єрні ліфти там закриті. Чимало амбітних і честолюбних людей у силових структурах мріяли б усунути і Путіна, і перших осіб у структурах, щоб зайняти їхнє місце. Тож це теж цілком можлива частина змови.
І третя частина змови – це, так звані, статські чиновники, знов-таки абсолютно неідеологізовані, які звикли пиляти бюджет, добре жити і вміють підкуповувати виборців. Наприклад, Собянін – він у цьому сенсі дуже успішний статський чиновник, який вміє все: і пиляти бюджети, і красти, і підкуповувати виборців, і бути популярним.
Тому люди типу Собяніна, Мішустіна, міністрів економічного блоку, які мислять ринково і яким ця війна абсолютно не потрібна, типу керівництва Центробанку і безлічі інших структур могли б якщо не взяти участь у цій змові, то, принаймні, мотивовано її активно підтримати.
Григорій_53:Наскільки, на вашу думку, сьогодні міцна влада Путіна, чи всі процеси він здатен контролювати так само ефективно, як до 24 лютого 2022 року? Чи контролює він перебіг війни?
Ігор Ейдман: Я б не сказав, що він ефективно контролює все це. Російські начальники – це ледачі сибарити. Путін такий у квадраті: старий ледачий тухлий сибарит, який, перш за все, зацікавлений в тому, щоб його дорогоцінна тушка була в безпеці і комфорті. При цьому він під впливом 20 років при владі явно збожеволів. І всі його параноїдальні ідеї в стилі старої баби з казки Пушкіна, яка спочатку вимагала через свого чоловіка від Золотої Рибки нове корито, а потім уже хотіла бути володаркою морською, і щоб Рибка була на посилках. Путін приблизно такого самого роду людина. А головне – йому все вдавалося: спочатку він хотів заробити в Пітері на торгівлі наркотиками та ігровому бізнесі, і він це робив, на закупівлях продовольства за кордоном взамін на російські природні ресурси, що він теж робив із вигодою для себе і був спійманий за руку, а потім він хотів усе більше і більше, потім став президентом Росії, але йому і цього стало мало, і він вирішив стати новим російським імператором, щоб увесь світ його боявся, щоб американський президент був у нього, як Золота Рибка, на посилках. Але тут уже, зрозуміло, сценарій поламався, і ЗолотаРибка послала його під три чорти
В результаті ми зараз і побачили, що амбіції Путіна стали повністю розходитися з реальністю, і катастрофа стала неминучою. У російській правлячій верхівці багато хто це розуміє.
Доля Путіна вирішена наперед, справа лише в термінах. Крах путінського режиму після вторгнення в Україну 24 лютого став неминучим.
Fargo: Поділіться Вашим баченням можливих сценаріїв того, як Путін може втратити владу: чи може він піти зі своєї посади живим; чи може піти Путін, але зберегтися система, чи відхід Путіна від влади неминуче буде пов'язаний із демонтажем наявної в РФ системи влади? Як це все буде, як думаєте?
Ігор Ейдман: Гадати, звичайно, складно, але є історичний прецедент. У російській історії були змови, в результаті яких скидали диктаторів, одноосібних правителів, а здійснювала ці змови сама правляча верхівка. Тобто це не путч Пригожина, коли якісь відморозки несуться в голлівудському стилі до Москви на танках, ні. Йдеться про те, що люди потай домовляються на якихось дачах або в якихось гольф-клубах, потім у цю змову включається дедалі більше людей, а потім царя або диктатора б'ють табакеркою в скроню, як Павла І, або заарештовують, як Берію, або створюють такі умови, коли він просто змушений піти у відставку, як це було з Хрущовим.
Думаю, що буде один із трьох варіантів: Путіна або вб'ють, або відсторонять та ізолюють, або змусять піти у відставку і укладуть угоду (умовно кажучи, його чіпати не будуть, дадуть йому всі привілеї, залишать йому палаци на Валдаї і в Сочі, але натомість він буде повинен більше не лізти в політику, або ж, якщо ні, то вчинять із ним більш суворо).
Але все це буде тимчасово. Можливо, спочатку Путіну і дозволять жити в його палаці на Валдаї, а потім, за кілька років, здадуть у Гаагу. Це неминуче, тому що їм потрібно буде якось врегулювати відносини із Заходом.
Упевнений, що путінський режим не буде існувати в тому вигляді, в якому він існує сьогодні, тому що він суто персоналістський. Тут величезне значення мають "таргани" в голові Путіна, вони і відіграють головну роль у країні, навіть не найближчі чиновники з його оточення. Саме "таргани" починають війни і безмежні звірства.
Всього цього не буде.
Я не вірю, що одразу встановиться якась демократія, і що це буде та "Росія майбутнього", про яку говорить Навальний. Ні. Думаю, що принаймні спочатку режим буде зберігатися, путінська номенклатура буде зберігати владу. Режим буде досить авторитарним спочатку, але, що найважливіше, цей режим не буде вести війну проти України і погрожувати всьому світу. Тому що, як я говорив вище, все це нікому не потрібно. Для путінської номенклатури це стрес і суцільні неприємності. Ніякої мотивації продовжувати путінську неоімперську політику у цих людей немає. Швидше за все, вони спустять на гальмах божевільні реваншистські плани Путіна і будуть поступово домовлятися з Заходом, тому що їм це необхідно для відновлення колишньої якості життя і забезпечення можливості для своєї подальшої влади і розвитку країни, яка буде перебувати під їхнім диктатом.
У будь-якому випадку повалення Путіна досягне головну і очевидну мету – Росія припинить бути екзистенціальною загрозою для всього світу і країною-терористом, яка знищує і вбиває людей в Україні.
Махов В.:Якщо в Росії зберігається система влади, то хто теоретично міг би змінити Путіна на посаді президента РФ? І, навпаки, якщо посиплеться і система, то хто тоді може опинитися біля керма?
Ігор Ейдман: Путіна може замінити практично будь-який чиновник із його оточення. Це може бути і Собянін, і Мішустін, і якась менш відома людина. Так свого часу Єльцин, як фокусник із циліндра, витягнув Путіна, якого на той момент ніхто не знав, але за півроку його розкрутили, перетворили на популярну людину. Так і зараз можна розкрутити, перетворивши на дуже популярного людину, кого завгодно. Тому що всі інструменти маніпуляції – у влади, за допомогою телебачення вона може накрутити рейтинг будь-кому.
Крім того, якщо система все-таки обрушиться, то зі стану не нинішнього правлячого режиму є лише одна людина, що має величезний політичний потенціал, особисту харизму і політичний інстинкт, – Олексій Навальний. До нього можна по-різному ставитися, знаю, що в Україні його багато хто не любить, але, тим не менше, це єдина людина в опозиції, яка реально могла б претендувати на вищу посаду в державі. І весь його бекграунд говорить про те, що він би послідовно проводив західну європейську політику. Зрозуміло, він пішов би з України, пішов би з Криму. Тут українцям нема про що турбуватися.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) – соціолог, один із дослідників путінізму як соціальної і політичної системи, який часто публікується.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним із підписантів Опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман у 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман – автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русскій мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
