США на порозі громадянської війни: Тарас Семенюк - про наслідки протистояння у Техасі

Політичне протистояння демократів та республіканців у Сполучених Штатах вийшло на новий рівень. Майданчиком для зʼясування відносин між партіями став штат Техас, де губернатор-республіканець Грег Ебботт заявив, що національна гвардія штату бере під свій контроль ділянку кордону з Мексикою та встановлює загородження з колючого дроту, щоб припинити нелегальну міграцію. При цьому губернатор обмежив доступ федеральної прикордонної служби до пунктів пропуску. Підтримали ініціативу Еббота ще щонайменше 12 штатів, які направили на кордон військову техніку. У відповідь на це, Верховний суд США задовольнив позов адміністрації Байдена і підтвердив право федеральної влади прибрати загородження.

В інтервʼю Главреду журналіст, експерт-міжнародник Аналітичного центру "Solid Info" Тарас Семенюк розповів, які наслідки для США та України матиме ситуація в Техасі.

Яку роль відіграє штат Техас в архітектурі Сполучених Штатів – чому протести розпочалися саме там?

Якщо порівнювати Сполучені Штати загалом і окремі штати як адміністративну та юридичну одиницю управління, то Техас відрізняється від того, що ми називаємо "багатими штатами" на кшталт Вашингтона чи Нью-Йорка, які знаходяться на Східному узбережжі. Тоді як штати на Західному узбережжі, за винятком Каліфорнії, вважаються бідними штатами. Техас та інші штати до певної міри виступають своєрідним південним щитом, відгородженням від Мексики. Саме тому техасці доволі часто кажуть, що вони, мовляв, найбільше потерпають від мігрантів, і тому на їхню думку потрібно зважати.

Ситуація набуває розголосу в силу того, що техасці не можуть і не хочуть миритися з ліберальною політикою щодо мігрантів. Адже, для розуміння, мігранти перетинають кордон США величезними потоками щомісяця. Схожа ситуація колись була в Італії, коли мігранти з Африки перепливали Середземне море, а італійські служби контролю за кордоном першими стикалися з цією навалою. І, з одного боку, вони не можуть розвернути човни, тому що це виступає проти принципів Європейського союзу по відношенню до людини, а з іншого боку, цим людям потрібно забезпечити певний рівень соціального захисту. Те саме зараз відбувається в Америці, і, очевидно, техасцям дуже імпонує радикальна політика Трампа щодо зупинки міграційних потоків. Тому, за даними медіа, на територію кордонів союзними до Техасу штатами фактично були переведені бронетранспортери та навіть танки Abrams для захисту кордону.

Відтак, тема охорона кордону залишається основною політичною риторикою республіканців. Саме фокус на внутрішніх проблемах повʼязують з Трампом ще з часів його президентства, коли він закликав "зробити Америку великою", щоб, умовно кажучи, навести лад всередині країни. І саме внутрішній порядок денний у США витісняє проблему міжнародних репутаційних зобов'язань Сполучених Штатів Америки щодо допомоги Ізраїлю та Україні. Саме репутаційних зобов'язань, адже США, на відміну від Ізраїлю, не мають прямих зобовʼязань перед Україною, бо ми не маємо підписаних документів про союзництво. Тим паче, що американці часто говорять про те, що вони мають спочатку вирішити проблеми всередині США замість того, щоб вирішувати проблеми світу. І саме тому Трамп перемикає фокус на кордон, щоб скерувати увагу американців на внутрішні проблеми.

З чим повʼязана підтримка Техасу союзними штатами, про які ви згадали?

Кожен американський штат – це автономна одиниця. Кожен штат має свою судову систему, свої правила та закони, систему оподаткування, хоча, звісно, у головних питаннях усі штати підпорядковуються федеральному уряду. Висловлювати політичну підтримку Техасу жодному з них не заборонено – це ж демократія. Але тут більш глобальна проблема, тому що у тому, що стосується захисту національних інтересів, окремий штат не може виступати проти затвердженого федеральним урядом. Справа в тому, що зараз Трампу вдалося зробити міграційну політику загрозою національної безпеки держави. І, очевидно, республіканці будуть використовувати це і надалі.

Ті штати, які підтримують Техас, більшою мірою республіканські, тому вони виступають проти ліберальної політики демократів по відношенню до проблеми кордону.

Питання контролю над кордоном – це вже федеральний рівень. Наскільки Вашингтон готовий вирішувати це питання і за яких умов Байден може погодитися на те, щоб застосувати силу?

Навряд чи Байден буде вирішувати це питання силою – ми бачимо сигнали від Байдена і його команди про те, що вони готові розглянути компромісний законопроєкт. Тобто демократи вже готові йти в розріз своїй політиці щодо мігрантів. І Трамп навіть у цьому шукає привід для критики, чим ще більше загострює ситуацію. Хоча для політики це абсолютно нормальне явище, тому що передвиборча риторика, особливо у США, є не тільки гострою, але й перебуває на грані фолу, бо часто доходить до публічних образ. Звісно, президент США не може конфліктувати з опонентами у питаннях, які стосуються національної безпеки або безпеки окремих штатів, тому що він несе відповідальність за всю країну. Тому він змушений йти на компроміси, тому що розуміє, що, з одного боку, у нього заблоковані важливі законопроєкти фінансової підтримки Ізраїлю та України, без яких обидві країни можуть зіштовхнутися з серйозними проблемами. З іншого боку він розуміє, що його політика компромісу з республіканцями бʼє по його рейтингу, тому що ті мігранти, які зараз проживають у Штатах і можуть голосувати, будуть налякані приходом Трампа до влади і новим загостренням міграційної політики. Тому, допоки компроміс не знайдено, республіканці тиснутимуть до кінця.

Рекомендуємо:

Бунт республіканців, підігрів від Трампа та ультиматум Байдена: що відбувається у Техасі

Якими можуть бути наслідки – чи може ця ситуація згодом перерости в громадянську війну в тому чи іншому вимірі?

Так, може. Є соціологія, згідно якої 30% виборців республіканців готові до радикальних дій, якщо демократи не будуть йти на певні компроміси щодо міграційної політики. Або навіть якщо Трампу через судові процеси не дадуть можливість балотуватися в президенти, то ті самі республіканці готові йти на жорсткі протести та конфліктувати з поліцією, військовими. Це і є певними паростками того, що ми можемо називати громадянською війною.

Чи є певна точка кипіння ситуації в Техасі, та які наслідки це матиме для Сполучених Штатів?

Це можливо з двох причин. Перша – якщо судова система США заборонить Трампу фактично унеможливить його законне висування у президенти. Очевидно, будуть прихильники, які будуть виступати проти такого рішення, особливо серед тих, хто штурмував Капітолій у 2019 році. Друга – певний хаос на кордоні. Якщо потоки мігрантів збільшаться, заворушення можуть початися в прикордонних регіонах.

Мовляв, якщо прикордонники не можуть захистити кордон, то люди будуть самі виходити на його захист.

Ви сказали, що ситуація в Техасі має репутаційні наслідки для США. Які саме проблеми це викличе в Україні, якщо ситуація загостриться?

США у світі сприймаються як лідер демократичного світу, певний зразок стандартів, ліберальних цінностей, та як гарант безпеки. Якщо Штати не зможуть виконати свої зобов'язання, то США у цьому плані втрачатимуть довіру. Зрештою, в Європі на Штати споглядають як на гаранта безпеки НАТО. І якщо заяви Трампа про вихід з Альянсу перетворяться у майбутньому на реальні дії, то, очевидно, США вже не будуть сприймати як лідера, на якого всі орієнтуються. Адже це поставить під сумнів довіру до США загалом, і тоді Європа буде шукати самостійних рішень для захисту.

Якщо ситуація загостриться, США ризикують втратити статус гегемона демократичного світу, який Штати набули після падіння Радянського Союзу.

В історичній перспективі це буде трактуватись як повільне падіння – вихід з Афганістану, неможливість підтримки України, дискусії про доцільність перебування Штатів у НАТО, неможливість захистити власні кордони тощо. Усе це буде породжувати в самих американців недовіру до влади і невпевненість у власних силах, що може завершитися тим, що певні кандидати згодом скажуть американцям: "А на що витрачають ваші кошти?"

Це і є ідеологічні основи для того, щоб люди почали діяти на вулиці, якщо розумітимуть, що судова система не дозволяє Трампу йти на вибори. Бо люди не будуть сприймати цю заборону як "законну" чи "незаконну" – Трамп вже має популярність, тому люди будуть противитися рішенню судової системи. Адже вони вважатимуть, що судова система США стала необ'єктивною.

І чим більше буде внутрішніх протестів, тим менше демократи будуть ризикувати і надавати нам допомоги. Тому якщо у США посилюватиметься криза, допомога Україні буде заблокована. Усі сподіваються, що за пакет допомоги проголосують у січні, але рішення досі немає. Більше того, серед республіканців є ті, хто погрожує спікеру Палати представників втратою посади, якщо він поставить на голосування законопроєкт про допомогу Україні.

Ми маємо розуміти, що входимо в час потужної турбулентності, яка може багато змінити у наших стосунках зі США.

А в геополітичному плані кому вигідна криза в США?

Якщо говорити про нас, то, безперечно, це вигідно Росії, тому ця криза буде тільки розростатися. Якщо Україна не отримає грошей, це означатиме, що без фінансової підтримки США Збройні сили України не зможуть оборонятись. Путіну потрібен Трамп не стільки як президент, а більше як фактор дестабілізації внутрішньої ситуації в США.

Тобто ви маєте на увазі, якщо Трамп стане президентом, ситуація для України може покращитися, я правильно розумію?

Тут складно прогнозувати, оскільки риторика до та після виборів зазвичай дуже відрізняється. Якщо Трамп стане президентом, це не означає кінець для України, але це означає, що допомога може бути змінена. Можливо, будуть якісь нові умови для отримання цієї допомоги або вона буде привʼязана до пропозицій для переговорів з Росією.

Чи може Росія, зважаючи на кризу в Штатах, скористатися і піти війною на країни Європи?

Якщо Сполучені Штати будуть виходити з НАТО, буде певна дезорієнтація в країнах Європейського Союзу, тоді Росія може скористатися такою слабкістю. Ворог завжди чекає, коли ми станемо слабкими. Так сталося у 2014 році, коли РФ знайшла момент і вдарила по Криму та Донбасу. І те саме може статися і в Європі під час кризи в США.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред