ЗСУ створюють росіянам нестерпні умови перебування на окупованих територіях - вони вимотують їхні ресурси, через що вже за декілька місяців країні-агресору доведеться їх поновлювати. А через запроваджені санкції проти Росії це буде зробити вкрай важко.
В інтерв’ю Главреду керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко розповів про те, що змінилося за півроку повномасштабної війни: чи переглянула Росія свою мету щодо України, як надовго у РФ вистачить сил вести війну, як далі розвиватиметься ситуація на фронті і за яких умов росіяни вдаватимуться до "жестів доброї волі".
Якими є основні підсумки цих шести місяців боротьби?
Слід сказати, що ці місяці боротьби не увінчалися успіхом для Росії. Тому що РФ не досягла жодних стратегічних цілей, які вона, вочевидь, перед собою ставила.
По-перше, нібито опір українського народу буде придушений дуже швидко або його взагалі не буде. Цього не досягнуто, адже український народ чинить шалений опір.
По-друге, нібито вдасться повалити конституційний лад, вчинити переворот і посадити тут, у Києві якогось кремлівського намісника. Цього теж РФ не вдалося - працюють президент України, ВРУ, уряд та весь державний апарат.
По-третє, не вдалося захопити більшу частину територій, що, очевидно, ставили собі за мету російські війська. У них є тільки тактичні успіхи - вони змогли окупувати частину території України на півдні і сході та захопити один обласний центр, Херсон (але, думаю, що і це тимчасове явище).
Щодо стратегічних успіхів - Росія розраховувала розбити єдність Заходу, але цього не досягнуто. Захід навпаки об’єднується. Також Путін розраховував підірвати єдність НАТО і продемонструвати його нежиттєздатність. Чого не підтвердилося, оскільки НАТО досить активно реагує і нарощує свою присутність на східному флангу. Країни Заходу взагалі досить активно допомагають Україні, а Росію заганяють у міжнародну економічну ізоляцію. Тому можна сказати, що стосовно стратегічних цілей РФ успіхів не має.
Що стосується України, то ми побачили консолідацію українського суспільства, боротьбу українського народу, консолідовані і правильні дії української влади та військового командування по відсічі агресії. Крім того, бачимо, як зростає потужність українського війська, сил оборони, які, по-перше, зупинили просування ворога, а по-друге, на деяких напрямках готуються переходити до контратак. Тому українська держава встояла, Путіну не вдалося реалізувати його плани, але війна ще триває.
Чи змінилися за цей час цілі і апетити Росії? Чи вони лишилися тими ж, що і на початку?
Я думаю, що вони ті самі. Єдине, що напоказ російські політики говорять про те, що вони могли змінитись. Наприклад, Путін каже, що у їхній версії метою є звільнення Донбасу і що південь їх не цікавить. Але насправді ці плани РФ змінили ЗСУ і український народ. Тому що якби не було опору, то, звичайно, вони б пішли далі. А так вони змушені коригувати свої плани - не тому, що їм не хотілося б отримати під контроль усю Україну, а тому, що вони не можуть цього зробити, бо Україна, на відміну від РФ, сильнішає.
Щодо нашої здатності оборонятися - наскільки змінилися наші позиції і рівень підтримки України союзниками? Чи немає у них за ці півроку певної втоми від війни в Україні?
Я не бачу такої втоми - можливо, у деяких політиків на Заході вона присутня, зокрема, у деяких корумпованих Росією чи у тих, хто був завербований ще за Радянського Союзу чи російськими спецслужбами та діють у їхніх інтересах. Загалом такого не спостерігається. Наші основні партнери - США, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, а також країни Балтії, Польща, Чехія як підтримували Україну, так і продовжують демонструвати стабільний рівень підтримки: постійно передають озброєння, надають фінансову підтримку, є локомотивами санкцій проти Росії, обмежень, політичної ізоляції. До того ж, нещодавно були заяви міністра оборони США Ллойда Остіна, який заявив про те, що Україну будуть підтримувати стільки, скільки потрібно. Те саме нещодавно підтвердив і держсекретар США Ентоні Блінкен.
Мені здається, що Росія своєю недолугою агресивною політикою і війною проти України вже дійшла до такої стадії, коли дістала всіх. І щодо цього є усе більше консенсусу серед провідних держав - мовляв, потрібно тиснути на РФ, аби вона не могла проводити агресивну війну ні проти України, ні проти інших сусідів.
Як змінилися позиції Росії за ці півроку і чи дозволяють вони їй ще тривалий час вести війну такої ж інтенсивності?
Росія кинула великі сили проти України та значну кількість озброєння, особливо - артилерійського. Цифри, які наводилися - 60-70 тисяч пострілів на добу з реактивної та ствольної артилерії у найгарячіші періоди війни. І, звичайно, що у РФ є великі склади з боєприпасами, але будь-які склади, навіть найбільші, мають здатність зменшуватися, якщо їх інтенсивно використовувати. Саме тому є розрахунки західних фахівців, які свідчать про те, що такого рівня інтенсивності бойові дії Росія зможе підтримувати від 4 до 6 місяців, не більше. Після цього у них просто не буде такої кількості запасів і їм потрібно буде їх відновлювати.
Тому зараз вони шукають різні способи того, як ще більше запускати потужності ВПК. Багато чого не вдається, тому що діють санкції, запроваджені Заходом - їм важко з технологіями, про сучасну зброю вони поступово починають забувати (хоча пропаганда цього не визнає), а штампують озброєння радянського зразка у меншій кількості, яке менш ефективне у бою і більш вразливе для озброєння, що отримує Україна. Тому ресурси у Росії до початку повномасштабного вторгнення дійсно були, але вона їх інтенсивно використовує. Плюс додався ще фактор того, що українські сили проводять демілітаризацію і активно знищують склади окупантів на окупованих українських територіях. І, відповідно, це ще більше зменшує їхню здатність до ведення бойових дій. Тому ресурси РФ не є безмежними.
Якщо говорити про подальший розвиток подій, то як може розвиватися ситуація на фронті? Що відбуватиметься далі?
Перш за все, остаточна зупинка наступальної активності російських військ. Дедалі помітніше, що на сході поступово вичерпуються штурмові дії російських підрозділів. Попри те, що РФ кинула багато сил і ресурсів на Авдіївський чи Бахмутський напрямок, їм не вдалося здобути там суттєвих переваг, були лише невеликі тактичні успіхи. На півдні росіяни позбавлені можливості проводити наступальні дії, хоч вони частково і перекинули туди свої війська. І тому загалом мова, скоріше за все, йтиме про стабілізацію лінії фронту, зупинку просування противника, а далі - накопичення ще більших резервів українських сил, ще більшої кількості зброї від західних партнерів, які будуть продовжувати наносити досить болючі удари по позиціях російських військ, їхній живій силі і техніці, командних пунктах і складах, що створить передумови до переходу до контрнаступальних дій у майбутньому. У Росії це буде породжувати ще більше соціально-економічних потрясінь, негараздів і ще більше розбірок усередині так званих еліт, що нам на користь.
Восени має запуститися процес ленд-лізу. Як скоро може початися контрнаступ і які в нас можуть бути перспективи, зважаючи на те, що ми отримаємо додаткову зброю?
Ситуація на фронті зараз абсолютно нормальна для нас, вона розвивається у потрібному руслі. Просто потрібен час. Треба запастися терпінням і розуміти, що все відбувається не так швидко, як хочеться. Підготовка до контрнаступальних дій або навіть тиск на угруповання військ противника триває постійно, навіть у ці дні. На сьогодні ЗСУ втілюють у життя стратегію, яка полягає в тому, що російським військам треба створити нестерпні умови перебування на окупованих територіях. Через знесилення їхніх підрозділів, знекровлення засобами артилерії, зброєю, боєприпасами і продовольством, створення для них проблем з пересуванням і логістичним забезпеченням. Плюс до цього слід додати партизанські сили і рухи опору. Це створюється для того, аби витискати російські угруповання військ на півдні і створити їм нестерпні умови, коли залишається тільки "жест доброї волі" і тікати. Якщо цей сценарій не буде реалізовано і росіяни все-таки оберуть програшну для них тактику продовжувати бої, усе одно це ослабить їхнє угруповання військ і створить кращі передумови для більших контрнаступальних дій ЗСУ. Тому за будь-яких умов поступово ініціатива переходить на український бік і розвиватиметься. А що стосується ленд-лізу, то маю надію, що він запрацює - звичайно, буде потрібен деякий період часу для того, щоб переозброїтися. Зокрема, якщо мова йде про засоби ППО і авіацію, яких ми дуже потребуємо. Але я майже переконаний, що ці механізми будуть працювати і Україна отримуватиме ще більше зброї і розширення військової допомоги.
Ви сказали, що є підрахунки, за якими Росія може вести інтенсивні бойові дії 4-6 місяців. Якими, на вашу думку, є перспективи завершення гарячої фази і війни загалом - чи може це статися у 2023 році?
Я утримуюсь від якихось часових прогнозів. Тому що не треба мати, з одного боку, ілюзій, що це може статися досить швидко. З іншого боку, на війні і в політиці бувають такі процеси, які описані відомим автором і названі "чорними лебедями". Цього теж не можна виключати, тим паче, що ситуація змінюється. При цьому не можна думати, що війна триватиме аж надто довго, кілька років і більше. Запасу міцності і морального духу у Росії на це не вистачить. Хто б що не говорив, але їм не вистачить духу сидіти стільки часу в окопах - у них буде все більше випадків дезертирства, бунтів тощо. Тому це створює для нас перспективи.
Точно для нас має бути зрозуміло, що війна має завершитися відновленням територіальної цілісності і суверенітету, а також репараціями від Росії. Тобто відшкодуванням усіх збитків, які були заподіяні, це очевидно. А світу потрібно у майбутньому обмежити мілітарні ресурси РФ так, щоб вона не могла вести агресивні наступальні дії. Це, до речі, стосується і скорочення ядерних арсеналів, якими вона сьогодні погрожує світу. Сподіваюся, що цивілізований світ поступово до цього дійде, тому що не можна жити біля порохової діжки, яка постійно під ризиком. Тому ця ситуація має закінчитись саме так - остання агресивна імперія має впасти.
Чи вимальовуються в України на даний момент можливості для того, щоб повернути усі окуповані Росією території?
Ці цілі заявлені, і поступово такі можливості, звичайно, вимальовуються. Якщо два-три місяці тому, коли говорилося про звільнення Криму, до цього ставилися скептично, а зараз ми побачили на прикладі, що немає нічого неможливого для тих, хто має серйозне бажання і волю. Український народ має до цього потенціал, принаймні, усі соціологічні опитування, що були проведені, продемонстрували, що українське суспільство не бажає миру ціною поступок. Тим більше після того, що зробила Росія, її війська і політики, вчиняючи військові злочини, геноцид, ракетний терор, розпалювання ненависті, ксенофобії проти українців, не думаю, що хтось буде готовий на якісь поступки.
Чим може завершитися війна? Я маю на увазі, як Україна в подальшому буде співіснувати з РФ, адже ми з нею межуємо і нам доведеться розробляти сценарій того, як далі з нею жити поряд.
Цей сценарій полягає у наступному - потрібно, по-перше, закінчити цю війну перемогою України. По-друге, потрібно консолідувати світове співтовариство у тому, що РФ не може існувати, як вона існує - тобто не територіально, а як держава з агресивними амбіціями. Відтак, потрібно буде переглядати питання домовленостей, що стосуються обмеження російських ядерних арсеналів, демілітаризації Росії і виплати репарацій Україні. А далі, щоб убезпечити себе, треба буде надалі зміцнювати оборону, можливо дійсно добудувати стіну на кордоні з РФ і створити умови, щоб ворог розумів - будь-яка повторна атака на Україну матиме нищівні наслідки для будь-якого російського уряду, який там буде у майбутньому.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
