1 серпня два вертольоти Повітряно-космічних сил Білорусі пішли на свідому провокацію та перетнули повітряний кордон Польщі. Втім, у Польщі спочатку намагалися зробити вигляд, що нічого не сталося, але згодом таки випустили заяву про те, що нібито не побачили вертольотів, бо ті дуже низько летіли. Аналогічно відреагували і у США – зокрема, у Пентагоні заявили, що і надалі "дуже серйозно ставитимуться до безпеки НАТО, щоб кожен квадратний сантиметр НАТО залишався в безпеці".
Нагадаємо, що це вже не перший випадок – протягом року російські ракети щонайменше двічі пролітали над територією НАТО, а також були інциденти між авіацією РФ та Альянсу у Чорному морі, однак відповідної реакції з використанням 5 статті Статуту НАТО досі не було.
В інтервʼю Главреду заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь розповів, чому Росія руками Білорусі провокує Польщу, для чого НАТО замовчує інциденти з перетином кордону, за яких умов Росія може окупувати Польщу та країни Балтії, та яку загрозу ця ситуація створює для України.
Якою була мета цієї провокації?
Достеменно ми не знаємо, але якщо зважати на загальний фон, то в Білорусі зараз формується одна з найбільших баз "вагнерівців".
"Вагнерівці" – це проект російських спецслужб. У нього була своя еволюція: він починався як звичайна оргструктура воєнної розвідки Російської Федерації, але потім там отримали свій розвиток і комерційні відгалуження, потім з'явилися політичні підґрунтя. Що, в принципі, стало кульмінацією цього недопутчу, в якому так звана ПВК Вагнер (тому що це не приватна військова кампанія, бо такого поняття немає в російському правовому полі) відігравала основну роль. І це, очевидно, прояв боротьби різних угруповань, які зараз формуються довкола Путіна.
Білорусь зараз є основною базою "вагнерівців". Також в Білорусі зараз розміщена ядерна зброя. Крім того, в Африці Росія починає нову гру, яка спрямована на хаотизацію цього континенту з метою створення нових загроз для Європи і в цілому колективного Заходу. А основним інструментом цього процесу стали, знову ж таки, "вагнерівці" або структури, які умовно можна буде називати ними. Хоча очевидно, що це буде діяльність російських спецслужб через прикриття ось такими організаціями.
Дивіться інтервʼю Михайла Самуся Главреду про провокацію Білорусі у Польщі:
І в рамках цього всього процесу Росія намагається сформувати новий вузол проблем для НАТО, щоб створити гібридні умови для розхитування єдності Заходу та його готовності допомагати Україні. В будь-якому разі кінцевою метою всіх цих дій є примус Заходу та України до підписання певних домовленостей на кшталт Мінських, в яких би не згадувалася Росія. Або згадувалася, але не в тому контексті, в якому зараз Україна говорить про перемогу. Для України перемога над Росією полягає у трьох компонентах: деокупації всіх українських територій (тобто виведення російських військ з території України), покарання воєнних злочинців включно з Путіним і компенсації за завдану шкоду у розмірі, наприклад, трильйона доларів. У Мінських домовленостях не було згадки про жоден із цих пунктів.
Для Росії і для Кремля було б ідеально вийти на такі домовленості. І для цього створюються оці проблеми у вигляді як прямих загроз для НАТО, так і опосередковані через хаотизацію тієї ж Африки, щоб створити загрози вже для Європи і потім почати її хитати. Прямі провокації Білорусі, в тому числі військові, вкладаються в цю конструкцію. Якщо моя гіпотеза є вірною, то Росія через Білорусь буде продовжувати штурхати НАТО.
Є Литва, є так званий Сувалкський коридор між Литвою і Польщею, які простягається між Білоруссю та Калінінградською областю Росії. Там дуже багато можливостей для здійснення агресії не напряму, але гібридними способами розхитувати ситуацію в цьому районі та змушувати НАТО якось реагувати. При цьому ця реакція може бути не такою, як ми думаємо, бо в нашій парадигмі НАТО має сконцентруватися і жорстко відповісти Росії та Білорусі.
Насправді НАТО не готове до такого жорсткого кроку – протягом останніх півтора роки воно уникає прямого конфлікту з Росією та його ескалації. Тобто Росія буде провокувати НАТО на відповідь, знаючи, що воно не відповість. Тому росіяни дозволяють собі залітати на 3 км на територію Польщі вертольотами, знаючи, що їх не зіб'ють. Якби вони залетіли б до України, то їх би стовідсотково збили б, і на цьому би все закінчилося. Так само, як Україна знищила ракетний крейсер "Москва", я впевнений, що США чи жодна інша країна ніколи б не наважилася на це. Можливо, лише Велика Британія і Туреччина – це дві країни, які б за певних умови могли наважитися на такий крок. Україна не має з цим проблем, а от Польща і Литва – побачимо. Але Росія вважає, що вони слабкі і не підуть на провокацію конфлікту.
Чому, на вашу думку, Польща вже вдруге замовчує інцидент з перетином свого кордону? Бо виглядає трохи нелогічно – з одного боку вони кажуть, що не помітили цього разу двох вертольотів, а з іншого боку посилюють польське угруповання на кордоні. Як це можна пояснити?
Тут немає жодної алогічності, тому що посилення військових угруповань збройних сил Польщі здійснюється як мінімум з 2017 року, коли Росія провела спільні з Білоруссю навчання "Захід-2017". З того моменту стало зрозуміло, що Росія, можливо, готова насправді провести разом з Білоруссю наступальну операцію проти Польщі, в тому числі з використанням Сувалкського коридору та можливою паралельною атакою на країни Балтії. Тому відтоді, і в рамках НАТО, і на національному рівні Польща, Литва та інші країни Балтії посилюють свої збройні сили. Тобто логічно, що вони готуються до повномасштабної агресії з боку Російської Федерації, і тому здійснюють кроки стосовно підготовки до оборони проти такого повномасштабного наступу.
Але при цьому існує політичне розуміння ситуації. Тут ми знову повертаємося до фактично офіційної позиції адміністрації Байдена, яка потім проектується на офіційну практичну позицію НАТО. Адже Сполучені Штати є основним донором для НАТО, і, відповідно, основним фінансовим і політичним формувачем внутрішньої та зовнішньої позиції Альянсу.
А офіційна позиція НАТО полягає в тому, щоб не втручатися в прямий конфлікт з Росією та не допустити ескалації конфлікту. Тобто коли Польща готується до повномасштабного наступу, це є національним інтересом Польщі. Тому що коли буде повномасштабний наступ, і за два дні росіяни будуть стояти на Віслі та дивитися на Варшаву, при цьому НАТО буде продовжувати консультації щодо того, чи активувати статтю 5, чи це дійсно пряма агресія чи гібридна агресія і так далі. А в цей момент значна частина Польщі може бути окупована. Я вже не кажу про країни Балтії, де взагалі території і глибина та ширина театру бойових дій така, що в принципі росіянам за їхніх масштабів дій проти України буде досить комфортно реалізувати масштабну операцію. Тому Польща і діє на національному рівні.
Що стосується рівня НАТО, то якраз цим пояснюється така дивна поведінка і поляків, і, до речі, румунів, відносно яких вже сталася пряма ракетна атака. Так, можливо, випадкова, бо це все таки була атака української території. Але російські ракети не є дуже точними, тому одна чи кілька ракет опинилися в тому числі по території Румунії. Те саме було в Польщі, де теж знаходили російські ракети.
І можемо згадати найбільш яскраву ситуацію зі знищенням російськими винищувачами над Чорним морем американського стратегічного безпілотника. На відміну від провокації з білоруськими вертольотами, коли російський винищувач фізично знищили стратегічний безпілотник ВПС Сполучених Штатів, то це згідно норм міжнародного права було актом військової агресії. Тому що атака військовими засобами на військове судно, морське або повітряне, вважається військовою агресією, бо таке судно є територією держави. Тобто Сполучені Штати замість того, щоб належним чином відповісти на акт агресії цей випадок добровільно нейтралізували. Вони не пішли на загострення, тому що підхід адміністрації Байдена полягає у недопущенні ескалації та прямого конфлікту.
Причини можуть бути різними – всередині адміністрації Байдена є прибічники саме такого курсу. Я, наприклад, вважаю, що тут уже починає впливати і передвиборча кампанія, тому що США наближаються до виборів, і команда Байдена бере в них участь та сподівається перемогти. Тож їм, як вони вважають, було б недоцільно втягуватися у велику війну з Росією, тому що це могло би стати дуже негативним фактором з точки зору популярності Байдена як кандидата в президенти на наступний термін.
Якщо б це була жорстка успішна військова операція проти Росії, яка б призвела до краху путінського режиму найближчим часом, це вирішило б купу проблем. Геополітичну, про яку ми говорили – це і хаотизація Африки, і, звісно, агресія проти України, загроза НАТО, та й в принципі існування такої "імперії зла". Рейган на початку 1980-х називав так Радянський Союз, але, чесно кажучи, сучасна Росія є більшою імперією зла, яка загрожує сучасному світопорядку, ніж СРСР, тому що він хоча б грав за якимись правилами. У них була ідеологія, а у сучасної Росії жодної ідеології немає – є просто бандитизм на вищому геополітичному рівні. І ця хаотизація цілих континентів, яка, до речі, може статися якраз під час передвиборчої кампанії у Сполучених Штатах, може призвести до гібридних атак проти Європи. І якщо Сполучені Штати залишаться осторонь, то це набагато сильніше вдарить по популярності, авторитету та рейтингах Байдена, ніж якщо б вони набралися сміливості і ще тоді, під час інциденту з безпілотником, жорстко відповіли б Росії. Тоді б уже не проводили жодних провокацій, а росіяни б не поводилися так щодо України.
Але, на жаль, Сполучені Штати давно займають беззубу позицію, особливо в Чорному морі, чим дозволили перетворити його фактично на російське озеро. І ми про це говорили багато років. Сполучені Штати, НАТО, на жаль, вийшли з Чорного моря – вони не створили там постійної ескадри або Сполучених Штатів, або НАТО (хоча там діє Конвенція Монтре, але можна на ротаційній основі це робити), не створили там постійного командування.
Тобто припустилися дуже багатьох помилок, і ці помилки продовжуються. Провокації з вертольотами – це продовження цієї ситуації. Росіяни вважають, якщо Сполучені Штати проковтнули знищення свого стратегічного безпілотника, хоча в будь-якому міжнародному суді можна було довести, що це – акт агресії. США не пішли до суду, жорстко не відповіли, і Кремль зрозумів так само, як, наприклад, Бухарестський саміт – як запрошення до війни проти Грузії та України.
Те саме відбувається і зараз – якщо США не відповідають жорстко, росіяни переходять до ще більш нахабних дій. Тобто розташування ядерної зброї в Білорусі, війна проти України, яка не має аналогів у сучасній історії, провокації з вертольотами, хаотизація Африки – усе це буде зараз накручуватися. Тому що, на жаль, Кремль бачить в цьому свій шанс. За рахунок цих дій Путін намагається вийти з катастрофічної ситуації, в якій він перебуває. Гаага за ним вже плаче, причому він не може вже виїхати з країни, бо його одразу заарештують, але він намагається так вийти з цієї ситуації. Хоче примусити, щоб з ним знову йшли на переговори, спілкувалися. В тому числі європейці та американці. Тому ситуація буде погіршуватися.
Ви раніше написали, що сценарії гібридних атак "вагнерівців" в районі Сувалкського коридору вже не здаються такими неймовірними. Що саме може зробити Росія?
Я написав не неймовірними, тому що я вважав ці атаки ймовірними дуже давно, ще з часів 2017 року, коли росіяни це відпрацьовували на навчаннях. Але багато експертів в Україні і на Заході вважають, що це – неймовірний сценарій. Я вважаю, що вони можуть використовувати неявні агресивні дії. Грубо кажучи, якась група людей проривається через цей коридор, ігноруючи попередження польських, литовських прикордонників. Вони просто прориваються по трасі до Калінінградської області, заявляючи про те, що ми, мовляв, хочемо відновити історичну справедливість. Мовляв, за Радянського Союзу це була наша земля, ми тут їздили, а тепер ми маємо проходити контроль, Європейських Союз встановлює свої норми того, що ми маємо перевозити.
Тобто це не будуть регулярні війська, це будуть "вагнерівці", можливо, навіть у цивільному одязі та на цивільних автомобілях. Озброєні, але не явно, то це не будуть танки.І ось такі нахабні дії можуть викликати той самий ефект. Поляки можуть заявити, що насправді нічого такого не відбувається, ми маємо зберігати спокій. Литовцям скажуть, мовляв, якщо ви зараз почнете збройну відповідь на це, то це ваша відповідальність, НАТО не буде вас підтримувати. Такий сигнал може бути з Вашингтона і підтриманий сигналом з Брюсселя. Буде сказано приблизно так: це провокація росіян, вони якраз хочуть нас витягти на війну, а ми не будемо піддаватися на провокації, нехай їздять. І росіяни створять собі коридор і будуть там хазяйнувати.
Зараз це вважається фантастикою, але два роки тому те саме казали про те, що зараз відбувається в Україні. Мовляв, це фантастика, як можна напасти на Україну, це крах для Росії. І це дійсно крах, але вони весь час підвищують ставки. Як ігроман, який розуміє, що у нього немає виходу, бо одразу стане зрозумілим, наскільки він нікчемний. А якщо він продовжує підвищувати ставки, і всі довкола нього бігають, "суїтяться", як у відомому мемі, то це в принципі, дає йому шанс. Можливо, якось зміниться влада в Сполучених Штатах, можливо – політична ситуація в Європі. А, можливо, Україна завалиться – от завтра візьме і завалиться через економічний крах і так далі, або повстання на Хрещатику – і все, Зеленського викидають з Офісу. Тобто в них є сподівання на останній шанс, і вони будуть робити все, що завгодно. Тому це може бути така прихована агресивна дія, на яку НАТО вирішить не реагувати. І якщо це буде зроблено, росіяни підуть далі. Давайте згадаємо, що робили, наприклад, білоруські прикордонники і білоруська влада під час так званої міграційної кризи. Пам'ятаєте, коли вони привозили з Сирії та Іраку тисячами так званих мігрантів і направляли їх на польський і литовський кордон. Причому піднімаючи руки, мовляв, ми взагалі не знаємо про що мова. Так само буде і тут. Мовляв, ми не знаємо, що це за люди – вони просто їдуть до Калінінграда, це якісь росіяни, а ми просто не заважаємо, тому що вони не порушують закони Білорусі. Нехай їдуть, а якщо комусь щось не подобається – вирішуйте з ними, це не наші проблеми. На даний момент це фантастично, а завтра це може бути нормою, коли там будуть просто створені якісь блокпости незрозумілі, і вже вони будуть контролювати ситуацію, а не поляки чи литовці.
Тобто все це реально. Чому це можливо? Тому що росіяни вважають, що Сполучені Штати до виборів не будуть йти на загострення. Проблема американців протягом останніх років у тому, що вони дуже відкрито грають. Тобто коли вони грають у карти, вони їх показують, росіяни їх бачать і, посміхаючись, розраховують свої ходи вже відповідно до тих карт, які є на руках у американців. Американці настільки не хочуть втручатися в конфлікт, що росіяни це розуміють і кажуть: "Ну, окей. Тоді ми будемо перевіряти вашу межу, або відсувати цю межу". Тому що сьогодні американці не втручаються в цей конфлікт, завтра чи післязавтра – в інший, і може настати момент, коли вже відступати буде нікуди. Вже не буде часу – наприклад, буде місяць до виборів і команда передвиборча Байдена буде поставлена перед вибором: якщо ми починаємо зараз війну проти Росії, то ми програємо вибори, бо це буде крах, а якщо не починаємо, то ми тим більше програємо вибори. І це може статися, тому що політика адміністрації Байдена дуже відкрита – вона читається, і, на жаль, здається мені програшною.
Чи є така можливість, коли НАТО, а саме адміністрація Байдена, може змінити думку і почне реагувати на дії Росії згідно Статуту? Це можливо лише у випадку ядерного удару, чи дійсно є якась, як ви сказали, межа, коли вони можуть піти на такі кроки?
Про ядерні засоби не будемо казати – це все ж таки занадто. Я думаю, що Путін розуміє, що якраз ядерна зброя – це та межа, з якою адміністрація Байдена не зможе гратися в якесь своє тлумачення. Тобто неможливо сказати, що це ядерний удар, але оскільки він не такий потужний, тому на нього не реагуємо. А от трактування гібридних атак – можливо. В цьому і суть російської політики – вони розуміють, що з НАТО можна спокійно гратися в гібридну війну. Тобто коли ми кажемо про неявні атаки, то не регулярні сили, якісь незрозумілі люди починають заходити на територію Польщі і починають якісь силові акції з прикордонниками.
Чи це проблема для НАТО? Під час міграційної кризи НАТО сказало, що це не є проблемою статті 5, хоча поляки і литовці кричали, що це і є та сама гібридна війна.
Але НАТО і ЄС сказали, що це навпаки гуманітарна катастрофа, і ви неправильно поводитеся, вам треба допомагати цим мігрантам. Тоді саме такі були голоси з Європи. І я впевнений, що росіяни саме з цим будуть гратися, тобто з внутрішніми настроями в Європі – ліворадикальними, праворадикальними – розхитувати ситуацію. Умовний КДБ з Європою грався десятиліттями саме на цих особливостях європейського політикуму. У Польщі теж, до речі, скоро вибори, і дуже цікаво, як росіяни використають цей порядок денний з точки зору реалізації свого завдання. А завдання тут, звісно, не Польща і не Литва, а руйнація НАТО. Тобто чого можна досягти, коли наприклад, росіяни роблять якусь гібридну атаку у Сувалкському коридорі, НАТО не реагує, а поляки кажуть, що ви нас зраджуєте. На боці поляків може виступити кілька країн НАТО (Україна-то виступить, це зрозуміло). Наприклад, Велика Британія каже: "Ми за вас", а разом з нею Румунія, Чехія та, можливо, ще кілька країн. Інші країни кажуть, що, мовляв, ви занадто нагнітаєте, ми не збираємося вступати у прямий конфлікт з Росією лише через те, що вам напередодні виборів надумалося повоювати з Росією.
І що тоді відбувається? НАТО починає тріщати, тобто його єдність ламається. Байден, знов таки, не може жорстко вдарити кулаком по столу, бо він сам знаходиться в позиції нерішучості, адже скоро вибори. І росіяни можуть, ще й використовуючи ефект салямі, коли беруть по маленькому шматочку і хитають ситуацію. При цьому ці шматочки можуть бути не лише в цьому районі – ще залишаються, наприклад, Молдова, яку можна похитати, країни Балтії. Потім – струс в Африці, далі ще якась ситуація. І якраз мультиплікація цих конфліктів, криз. коли слабке НАТО не зможе взагалі зорієнтуватися. Коли лідера в такій організації немає, це призводить до того, що організація розсипається.
А це важливо для Путіна з точки зору війни проти України. Бо якщо НАТО починає розсипатися, тоді вже акцент буде знову на Україну. Тут усе залежить від ЗСУ – якщо вони мають успіх на полі бою, то тут хоч заграйся в гібридній війні, але отримаєш по писку і вийдеш з території України. Тому що якщо Україна вижене окупантів з нашої території, далі Україна допоможе нашим натівським союзникам у будь-якому регіоні – і в Польщі, і в Сувалкському коридорі, і в Молдові. І Чорне море саме ми зачистимо, а не американські збройні сили.
У мене два уточнення. По-перше, чи може взагалі змінитися ситуація після виборів, якщо, наприклад, до влади приходять у США республіканці чи якісь інші демократи, але не Байден? А по-друге, наскільки взагалі у Росії є можливості для більш широких дій у Сувалкському коридорі?
Стосовно виборів у Сполучених Штатах, то для наших подій це дуже далека перспектива. Це, фактично, початок 2025 року, бо вибори будуть восени 2024, потім триває процедура і, як правило, президент приходить до влади лише на початку 2025. Тобто до цього моменту Путіну, грубо кажучи, ще треба дожити. А його цікавить більш коротка перспектива, тобто використання цього періоду до виборів.
Цей період, від сьогоднішнього дня до осені 2024 року якраз і є періодом, який можна використати для реалізації свого задуму щодо хаотизація Африки, Європи і змушення України підписати якісь "Мінські домовленості". Що буде потім – це вже буде інша епоха. Якщо ми до того моменту викинемо всіх загарбників, і до влади прийде Трамп, то повірте мені, він перший прилетить до Києва, і скаже, що в захваті від Зеленського. Тому що з переможцями всі хочуть розмовляти. Хто буде після виборів – подивимося. Тут важливо, якими будуть умови під час передвиборчої кампанії, які зумовлять те, хто прийде до влади.
А що стосується сил, які Росія може застосувати в Сувалкському коридорі, буде залежати від реакції НАТО. Спочатку це можуть бути гібридні дії. Далі, якщо Захід це проковтне, то тоді їх можна просто заводити колонами. У Калінінграді є угруповання військ – воно під виглядом сил "союзної держави" заводиться до Білорусі, в цей час у коридорі створюється певна зона безпеки, тобто нейтральна зона, де союзна держава "забезпечує стабільність".
Якщо НАТО це допустить, це буде дуже погано. Бо Сувалкський коридор фактично перетинає будь-яку логістику між країнами Балтії і іншими країнами НАТО. Тобто наступним кроком буде окупація країн Балтії.
Зараз формуються ті умови, на яких буде реалізовуватися цей "геніальний" план РФ стосовно розхитування ситуації. Якщо Захід зараз вдарить по морді, жодної кризи не буде. Якщо ж вони будуть відступати потрошку, то буде величезна криза у Сувалкському коридорі, потім у країнах Балтії, а потім – побачимо. Коли почне розвалюватися НАТО, там будуть можливі будь-які варіанти.
В Україні Росія насправді вже не намагається окупувати нові території. Вони розуміють, що це неможливо просто тому, що українська армія - це найсильніша армія зараз в Європі. Тому немає сенсу. Максимум, що вони можуть зробити – це набудувати оборонних ліній, усе там замінувати в кілька рядів та на кілька кілометрів вглиб і вшир, щоб українська армія не змогла відвоювати свої території. Тобто закріпитися максимально в Україні, а далі починати розкручувати конфлікти на інших територіях.
У РФ восени буде мобілізація. Я думаю, це буде мінімум 500 000 осіб нових військових, які будуть вливатися десь під зиму. І в росіян буде ще рік до американських виборів. Вони можуть провести ще кілька хвиль мобілізації, набрати 2 мільйони, і, якщо Європа буде слабкою, вони засиплять тілами Європу.
Бо Путін насправді нічим не ризикує. Він вже і так воєнний злочинець. Його план – довести це до такого абсурду, коли НАТО розвалиться і Путіну дозволять Путіну вийти з сухим з води, а з путінського режиму знімають санкції і повертається "business as usual".
Тобто навіть такі плани у них існують. Для нас це нонсенс, але в Європі можна знайти політиків, які вважають, що це можливо.
Якщо дійсно якісь більш активні дії почнуться саме з боку Польщі та Литви, наскільки це погіршить ситуацію в Україні? З допомогою, з протистоянням РФ тощо…
Якщо Польща і Литва почнуть воювати проти сил Білорусі, це покращить ситуацію для України. Подивіться на карту – зараз ми самі воюємо проти Росії, а тут будуть воювати Польща, Литва і Україна.
Для України це дуже добрий варіант, як би це цинічно не виглядало. Я би не хотів цього, але якщо Росія почне агресію проти Польщі і Литви, Польща і Литва не здадуться, а почнуть воювати разом з Україною, ми точно переможемо. Нам, я впевнений, допоможуть Велика Британія, Німеччина (як би це парадоксально не звучало), Італія. Я думаю, що і американці допоможуть у тому випадку, якщо поляки почнуть воювати серйозно.
І це відкриє другий фронт для Путіна. А він не хотів би цього. Він буде завжди перевіряти цю межу гібридності і реальності. І коли він буде робити такі кроки, він завжди буде намагатися уникнути прямого конфлікту. Він, звісно, не хоче мати конфлікт з НАТО – він хоче його розвалити, а не призвести до того, що НАТО з ним почне серйозно воювати. Тоді вже у Путіна не те що шансів немає, він просто відповзе за кілька тижнів, що буде і крахом режиму, і сучасної Росії. Він просто вважає, що насправді НАТО не спроможне на війну. Вони цінують своє комфортне життя, і він, що НАТО ніколи не почнуть воювати серйозно. Вони ніколи не підуть на ескалацію, знову ж таки під час передвиборчої кампанії у Сполучених Штатах. Тому що Байден не хоче прямого зіткнення з РФ – він це називає "третьою світовою війною", і чомусь їх це лякає. Вони думають, що цього можна уникнути, поки Путін при владі.
Але не можна цього уникнути фізично. Так само, як зараз кажуть, що ми заслужили цю війну. Але ця війна була неминучою – з 24 серпня 1991 року Росія мала плани повернення України. Гібридні, через Януковича, через газовий підкуп і так далі, але завжди намагалися повернути. І це було зрозуміло для тих людей, хто розумів, це було зрозуміло абсолютно чітко. А для більшості це стало зрозуміло вже після 2014 року.
Тут жодної нашої заслуги немає. Просто так сталося, що імперія розпадається і не може діяти інакше. І так само з НАТО.
Хто такий Михайло Самусь
Михайло Самусь - військовий експерт, заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань. (ЦДАКР).
У період з 2009 по 2015 рік очолював Європейський офіс ЦДАКР і Defense Express в місті Прага, Чехія. Керував військово-політичними проектами аналітичного центру ЦДАКР. Був головним редактором Вісника експортного контролю, журналістом Defense Express.
Виступи та публікації Михайла Самуся регулярно публікуються у відомих українських та зарубіжних виданнях.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
