Путін готується до громадянської війни в РФ, у Дагестані придушили її репетицію - Клочок

На тлі війни в Ізраїлі, 29 жовтня, у Дагестані, де проживає багато мусульман, відбулися антиізраїльські акції. Протестувальники спочатку вламувалися до одного з готелів у пошуках євреїв, а пізніше розлючений натовп протягом кількох годин "штурмував" аеропорт республіки у спробі завадити ізраїльтянам висадитися з літака на території Росії, а в подальшому вимагав заборонити громадянам Ізраїлю вʼїзд до РФ.

Керівництво Кремля очікувано звинуватило у підбуренні протестів українські спецслужби, а російський диктатор Путін заявив, що акції "зрежисовані Заходом". Крім того, напередодні антисемітські акції відбулися й в інших країнах. Зокрема, у Туреччини президент Ердоган заявив, що Захід намагається розвʼязати війну між мусульманами та християнами.

В інтервʼю Главреду політичний експерт і керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок розповів, чому російським спецслужбам вигідні протести в Дагестані, чи можуть вони перерости у релігійну громадянську війну в РФ та чому Патрушев може змістити Путіна з посади.

Чи має ФСБ стосунок до протестів у Дагестані?

Я вважаю, що ці процеси абсолютно керовані з Кремля. Є підстави говорити, що сьогодні фактично всіма процесами в Росії керує певна група силовиків під проводом секретаря Радбезу РФ Миколи Патрушева та очільника адміністрації президента РФ Антона Вайно. До цієї групи, за різними даними, також входять міністр оборони РФ Сергій Шойгу, колишній очільник Роскосмосу Дмитро Рогозін, директор ФСБ Олександр Бортніков та керівник Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін. До того ж, серед них є досить цікава постать спеціального представника президента РФ у Північно-Кавказькому федеральному окрузі, Юрій Чайка, який фактично відповідає за весь Північний Кавказ.

Ця група, очевидно, спровокувала акції протесту в Дагестані, бо дії протестувальників дуже підозрілі, бо їм ніхто не чинив опору. Спочатку вони безперешкодно заходили у готель у Хасавюрті, перевіряли чи є там євреї чи громадяни Ізраїлю, а потім було їхнє майже безперешкодне втручання в роботу аеропорту. Вони його блокували, і, за великим рахунком, заворушення почалися вже після того як вони вийшли на злітну смугу і була створена картинка. Ця картинка створювалася ФСБ для того, щоб показати ХАМАС, що і в Росії також є акції протесту. Але російські християни доволі лояльно ставляться до євреїв (принаймні протягом останніх років ми не фіксували випадків масового протистояння проти євреїв), тим паче негласна дружба між Ізраїлем та Росією була очевидною.

Абсолютно логічно, що на тлі масової підтримки Палестини арабським світом, мусульмани Північного Кавказу виступили нібито природньо. Так, є невдоволені, однак поява самої інформації про те, що нібито у готелі проживають євреї, не випадкова. Її поширював один із телеграм-каналів, який називають наближеним до колишнього депутата Держдуми Іллі Пономарьова, після чого його звинуватили у тому, що нібито саме він підігрівав протести. Тобто для того, щоб спровокувати протест, спецслужби спрацювали абсолютно класично.

Якщо дивитися на внутрішню російську аудиторію, яка мета цих протестів – для чого ФСБ потрібно їх настільки роздувати?

Я б не сказав, що цей сигнал надто розносили всередині РФ. Це робили більше за кордоном і доволі справедливо, бо напередодні, у день початку протестів, була порушена кримінальна справа СК РФ в Дагестані (а слідком подконтрольний саме Бортнікову), а також була заява від керівника Північної Осетії про те, що вони повинні не допустити протистояння. В той же день була заява міністра внутрішніх справ Чечні, ставленника Кадирова, що вони закликають заспокоїтися. Зараз Кадиров робить заяву про те, що він дав команду стріляти на ураження в протестуючих, якщо вони будуть виходити на вулиці. Як на мене, за цією історією потрібно буде слідкувати, бо її бенефіціари себе проявлять.

Російські силовики показали, що вони контролюють цей процес – на зовнішню аудиторію спрямований сигнал про те, що і в РФ є ті, хто підтримує Палестину та арабський світ. Зокрема, як я вже сказав, це послання ХАМАСу, адже Путін напередодні зустрічався з його представниками. Разом з тим, всередині Росії це показує, що процес протестів буде контрольованим.

Рекомендуємо:

Путін звинуватив Україну та США у закликах до вбивства євреїв у Дагестані

Путін заявив про те, що протести в Дагестані нібито "зрежисував Захід". Чи можуть ці події в процесі стати "чорним лебедем", якщо Кремль втратить контроль?

Поки що Кремль тримає контроль. Раніше я не згадав прізвища ще одного російського силовика, керівника Росгвардії Золотова. Росгвардія, до речі, брала участь у стримуванні протестувальників у Махачкалі. Це – фактично армія всередині Росії. Раніше, коли ми з вами спілкувалися щодо заколоту Пригожина, я озвучував думку, що Путін готуватиметься до можливої громадянської війни, щоб її не було. Але це не обовʼязково Путін – це може бути команда силовиків Патрушева та Вайно, щоб у випадку виникнення заворушень можна було їх придушити (адже Росгвардія отримала на озброєння важку броньовану техніку, авіацію, системи протиповітряної оборони).

Тобто команда Путіна високо оцінює ризики громадянських заворушень в РФ. Після того, як був спровокований протест у Махачкалі (доволі потужний, як мені здається) вони показали, що можуть швидко його локалізувати.

До речі, телеграм-канал "Утро Дагестан", який почав всю цю акцію, пропонував знову зібратися, але нічого так і не сталося. На відміну від минулого року, коли у Дагестані відбувалися акції протесту проти мобілізації. Тоді, до слова, ситуація була більш складною, але і її російським силовикам вдалося локалізувати.

Втім, як на мене, це демонструє хиткість ситуації всередині РФ, що почалася з акції протесту Пригожина. Знищення Пригожина, озброєння Росгвардії – це оцінка високих ризиків дестабілізації в РФ. Тобто вони будуть, але поки що є механізм стримування, і дуже потужний. Він може ще довго триматися, але невдоволення всередині РФ на тлі цих протестів може зростати. Це очевидно, і цього бояться.

Щоб не допустити громадянської війни, Кремль до неї готується. І цей фактор великою мірою буде визначати стійкість Росії на зовнішній арені. Бо всі розуміють, що можна інспірувати певні процеси, але чи матимуть вони успіх? Тут питання поки що відкрите, а Путін та його оточення до цього готувалися і готуються – не випадково ця група обʼєднала в собі розвідку, силовиків.

До речі, Золотов візуально був присутнім на нараді з якимось Путіним. Ця група наразі дуже потужна, і має змогу сформувати інший порядок денний у переговорах щодо України. Тут варто згадати нещодавній візит Шойгу до Пекіна для участі у Сяншанському безпековому форумі. Туди були запрошені представники силових відомств з 90 країн, у тому числі Великої Британії, США та країн Європи. Китай хотів бачити там безпосередньо Ллойда Остіна, але США поки що утримались від високої участі. Під час форуму Шойгу зробив резонансну заяву щодо політичної можливості переговорів з Україною про припинення війни. При цьому він не говорив про умови, які озвучував Путін (денацифікація, демілітаризація та відмова від вступу в НАТО). У Шойгу про це не йшлося зовсім – він сказав, що ми можемо говорити про прийнятні умови, одна з яких полягає у визнанні Росії світом у якості ядерної держави.

Тобто режим Путіна (я зараз не кажу про Путіна особисто) хоче себе вберегти. Але на тлі процесів, які він інспірує, абсолютно очевидно, що одним із варіантів подальшого розвитку подій може бути саме завершення війни, бо ситуація перегрівається, і потім вони можуть не втримати над нею контроль.

На фронті, за великим рахунком, вони не можуть досягти успіху, бо не можуть повністю захопити Запорізьку, Херсонську, Донецьку, Луганську області, які РФ "приєднала" до себе за Конституцією, щоб оформити їхнє "приєднання" повністю. З санкціями в них теж наростають проблеми. І найголовніший чинник, за якого Росія буде змінювати свою позицію – Росія має багато "легких" грошей з вуглеводнів, державні гроші, які десь треба обертати. Вони не можуть просто лежати. 300 мільярдів заморожених активів РФ у Європі – це серйозний удар по Центробанку РФ та російському бізнесу, який хоче працювати. І їм потрібне зняття санкцій, бо в них повністю звʼязані руки. А це можливо лише у випадку припинення війни та подальших мирних переговорів. Саме про це і говорив Шойгу у Пекіні. Не Лавров, ні Путін, а саме Шойгу, який раніше ніколи за визначенням не говорив про такі речі. І я більше ніж переконаний, що його словами говорив Патрушев – це було саме за його вказівкою, а не Путіна.

До речі, про що це свідчить? Патрушев потроху перебирає на себе владу?

Я думаю, що він вже повністю перебрав на себе владу, і його силовий блок моделює різні ситуації. Цікавий нюанс – коли до Росії з візитом прилітав Сі Цзіньпін, була проведена зустріч з урядовцями РФ. Патрушева на цій зустрічі не було – Путін відправив його у відрядження. А це вказує на те, що Патрушев з Путіним, м'яко кажучи, не дуже контактують – у нього дещо інше бачення зовнішньої політики, зокрема й війни проти України.

Патрушев – це не менший диктатор, ніж Путін.

Але він дуже послідовно налагоджує зв'язки з Китаєм – перед цим він їздив до Китаю, потім їздив Шойгу. Зараз знову поїхав Шойгу, хоча його представництво було не настільки обов'язковим, тому що рівень представництва військових представників та представників силових відомств країн на форумі в Пекіні дуже різні – від заступників до аташе. Тобто це не найвищий рівень. Але Шойгу полетів до Пекіна саме як офіційний представник. А перед цим на оглядини до Китаю літав Мішустін, який згідно Конституції РФ має стати наступником Путіна. Але Мішустін, ймовірно, слабкуватий для цієї ролі і не з команди Патрушева.

Ви сказали, що зважаючи на риторику Шойгу, є варіант, що в РФ налаштовані на завершення війни. Як скоро це може статися?

Усе буде визначено під час переговорів Сі Цзіньпіна та Джозефа Байдена в листопаді у Сан-Франциско. Активність росіян та проведені ними ядерні тренування – це підготовка до цього саміту. Ця зустріч лідерів США та Китаю буде проміжною, але під час неї будуть визначати, коли і як це буде завершено.

Саме після цього саміту можна буде говорити про більш конкретні часові проміжки та те, на які позиції ми виходимо. Перший можливий варіант – припинення гарячої фази до Нового року, і вихід на переговори. Оскільки Зеленський категорично проти зустрічі з Путіним, є варіант, що Росію і Україну до цього переговорного процесу не допустять взагалі. Фактично може бути так само, як із зерновою угодою, коли переговори велися через третю сторону.

Так може бути за умови, що Путін номінально чи формально живий. Але якщо, наприклад, влада Росії, а саме група Патрушева отримує сигнал про те, що вони залишаються при владі, прибирають Путіна і далі керують Росією в тому ж форматі, санкції знімають, але натомість вони мають припинити війну, можуть бути спірні території, аби РФ пристойно виглядала, тоді можна буде говорити про тривалий перехідний період, упродовж якого може передаватися територія, підписуватися певні документи. І цей період може зайняти не один рік, але гарячої фази війни не буде.

Тим паче, у такому сценарії, перш за все, зацікавлений Захід, адже на нього навалилося чимало проблем. Великою мірою таку позицію зараз обумовлює Близький Схід. До того ж, Європа не встигає виробляти снаряди та боєприпаси у достатній кількості. Ті самі проблеми і в Росії. Бо РФ побігла до Північної Кореї саме через снарядний голод.

Але найголовніше – тиск російського бізнесу на владу. Всі розуміють, що тривала війна потребує великих грошей. Наступного року Росія планує збільшити видатки на війну, зменшити соціальні видатки та посилити Росгвардію, бо розуміють, що це може спричинити соціальний вибух. Відповідно, є багато факторів, які вказують на те, що від війни в Україні потерпають усі сторони – не лише Україна, а й Захід та США. Тому після форуму у Сан-Франциско можуть вийти на підготовку груп між Китаєм та США, які безпосередньо прописуватимуть умови припинення війни і на Близькому Сході, і в Україні.

Я б хотіла трошки повернутися назад. Ви сказали, що поки що російська влада та Росгвардія утримують контроль над протестами в РФ. А за яких умов можлива втрата контролю – що має статися, аби, наприклад, ті ж дагестанці почали протестувати вже проти влади?

Зараз я не бачу таких перспектив. Якщо брати до уваги минулий рік, коли дагестанці активно протестували проти мобілізації, їх дуже легко розчинили.

Дагестан сьогодні – це друга Чечня. Там багато людей, які працюють з ФСБ та контролюють протестні акції. Вони і надалі будуть їх розчиняти. До речі, минулого року це сталося великою мірою за допомогою контролю з Чечні. Відповідно, наразі передумов для розвалу путінського режиму в РФ не так багато.

Тим паче, що Захід у цьому не зацікавлений. І хоч Захід розуміє, що в РФ потрібно готувати соціальний бунт, але на даному етапі для цього немає сформованого ядра. Як мінімум, немає політичного лідера. Був Навальний, але і його ув'язнили.

Тому передумов для повстання в Росії немає. А навіть якщо вони й були, то вже створений механізм протидії ним у вигляді Росгвардії. Звісно, відповідні процеси тривають, але вони можуть бути розтягнутими не на один рік.

Чи можуть подібні антисемітські протести початися в країнах арабського світу? Які можуть бути їхні наслідки?

Яскравий приклад – Туреччина. Заклик Ердогана до релігійної війни мусульман проти християнського світу – це чіткий сигнал Заходу, що на мусульман мають зважати. Ідея відновлення Османської імперії у голові Ердогана нікуди не поділася, так само, як і в Путіна щодо відновлення Російської. Бажань багато, але все залежатиме від країн Заходу. Бо Захід у військовому плані виявився не готовим до такого протистояння. І США, коли озвучували нову оборонну стратегію, говорять про підготовку до одночасної війни проти Росії та Китаю у 2027-2032 роках.

Всі розуміють виклики, і будуть готуватися. Я вбачаю, що нас чекає дуже серйозна гонка озброєнь, коли країни переводитимуть свої виробництва на військові рейки. І нещодавня заява міністра оборони Німеччини Пісторіуса також це підтверджує. Ця підготовка – нагальна необхідність. Арабський світ давно до цього готується, озброюється. Звісно, вони слабші технологічно, але номінально Європа відстає у підготовці особового складу, готового воювати, та у кількості військової техніки. Тому потрібен час на відновлення.

Ердоган використав антисемітські протести, скоріше, як привід, щоб заявити про себе, бо його почали прибирати. Він хотів запросити до себе Путіна, але йому не дали цього зробити. Бо як країна НАТО може приймати у себе очільника країни-агресора? Ердоган виступає за ісламізацію Туреччини – певною мірою, йому це вдалося, але він створив там і диктатуру. Тому євреї – це лише привід.

Якщо Захід не зробить висновків, чи може це перерости у протистояння Заходу та Сходу, і, відповідно, стати поштовхом до початку Третьої світової війни?

Висновки вже зроблені – на даному етапі ситуацію прагнуть стабілізувати, щоб мати час на підготовку до майбутнього протистояння. На Заході є розуміння того, що потрібно робити. Але війна – війною, однак політика нікуди не поділася. Відтак усі розуміють, що потрібно готуватися, аби заяви Ердогана не стали реальністю.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред