Коли на російських аеродромах "Енгельс-2" і "Дягілево" у російському тилу пролунали вибухи, це дало змогу стверджувати, що в Україні є далекобійне озброєння, що у подальшому може бути використане для удару по Москві.
В інтервʼю Главреду співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проектів Центру Разумкова Олексій Мельник розповів, чи є наразі практичний сенс в ударах по Москві, чому Путін може відповісти ядерною зброєю, чому Росія перейшла на дрони замість ракет, та чому кількість ракетних ударів по Україні взимку може зменшитися.
Західні видання стверджують, що в України з’явилася зброя, яка здатна завдати ударів по Москві. За яких умов Україна може її застосувати?
Зазначу, що Україна офіційно не підтверджує ударів по Кримському мосту чи інших обʼєктах на території Росії. Тому будемо виходити з того, що це наша гіпотеза – ми можемо припускати, що за цими подіями стоять або Збройні сили, або інші спецслужби, які здатні це робити. Що стосується інструментів, то також є різний набір способів та інструментів для досягнення ефекту. Оскільки якщо розглядати ті випадки, які мали місце, то, наприклад, щодо Кримського мосту не було свідчень про те, що це міг бути або безпілотник, або ракета. Тобто вибухнула якась вантажівка, але були там і певні натяки, що хтось чув і бачив, що перед тим, як вона підірвалася, щось шуміло.
У будь-якому разі є достатньо підстав стверджувати, що Україна з певного етапу війни могла завдавати ударів по військових або важливих інфраструктурних обʼєктах на території Росії. Тобто по тих обʼєктах, які впливають на військові дії, точніше на здатність російської армії проводити агресію на території України. Чому я кажу "з певного моменту"? Бо перші снаряди, які залетіли на територію РФ, були 24 лютого на території Білгородської області (принаймні, цьому є підтвердження російської сторони). Скоріше за все, це могла бути нецілеспрямована акція, тому що у цей момент почалося вторгнення, і українська артилерія могла випадково завдати удару, який припав за межі державного кордону. Це важливо, тому що тривалий час, особливо до 24 лютого, була мантра про "не дай бог завдати удару по території РФ, бо це спровокує її на масштабну агресію". 24 лютого цей запобіжник було ліквідовано. Наступна мантра була про те, що у разі, якщо Україна завдаватиме ударів по Росії, є ризик того, що РФ активізує положення своєї ядерної доктрини, і це дасть РФ напівлегітимні підстави для застосування ядерної зброї проти України. Ми всі вже переконалися, що це було доволі надуманим. По-перше, удари, якщо вони дійсно завдавалися Україною, абсолютно законні у контексті реалізації права на оборону. А по-друге, Росії не потрібні приводи для того, щоб чи то вдатися до акту агресії, чи то піти на світову ескалацію. Так само, коли Путін намагався недолуго пояснювати, що ракетні удари по Україні – це начебто помста за Кримський міст.
Переходячи до наступної частини вашого питання, наразі є підстави вважати, що в України є засоби, якими ми можемо дістати, образно кажучи, до Москви. Але наявність таких засобів – це лише можливість. Чи є у таких ударах зараз необхідність, та які ризики існують у разі завдання такого удару – це питання, яке вирішує навіть не військове, а військово-політичне керівництво держави. Багатьом українцям, мабуть, хотілося б побачити, як одна з кремлівських веж горить і падає. Але перш ніж іти на такий крок, потрібно чітко подумати, чого Україна цим досягне і на які ризики наражається. Нас важко шантажувати масованими ракетними ударами, бо вони усе одно відбуваються, і Росія, схоже, вже досягла межі інтенсивності завдання цих ударів. Але загроза застосування РФ тактичної ядерної зброї зберігається, особливо якщо йдеться про поле бою, а про великі міста, з величезною кількістю жертв, а також по таких обʼєктах, як дамби (тому що ядерна бомба може їх знищити). Супутні наслідки насамперед для цивільного населення – це ті ризики, які необхідно чітко оцінювати і, по можливості, їх уникати.
Тобто якщо Україна почне цілеспрямовано бити по Росії, то РФ відповідатиме так, як ви вище перерахували?
Тут не йдеться про відповідь у форматі "око за око, зуб за зуб". Це зовсім некоректне пояснення того, чим зумовлені подібні акції. Бо якщо ми будемо одну за одною перебирати усі операції, які були здійснені, на нашу думку, ЗСУ або спецслужбами, то, наприклад, аеродром "Енгельс-2" мав абсолютну військову мету. Так само і знищення бази нафтопродуктів на аеродромі в Курську. Якщо ми, наприклад, говоримо навіть про Кримський міст, то він - критично важлива логістична ланка, яка зʼєднує не лише півострів Крим, а й південне угруповання окупантів із територією Росії. Тобто за кожним з цих ударів стоїть абсолютно чітка логіка і, звичайно, оцінюються ризики. Ризик був очевидним, коли завдавався удар по Кримському мосту, бо для Путіна це – точка, після якої у нього може, образно кажучи, впасти кляма. Але ті переваги, які отримала Україна, значно вищі, ніж ризики, які в даному випадку є цілком прийнятними.
Хотіла уточнити щодо можливої реакції Росії. Судячи з усього, у Кремлі починають розуміти, що Україна може дістати глибоко в тил РФ. Вже відомо, що Росія, за словами речника Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, розосереджує авіацію. Що може бути далі?
Перша інтрига, яка залишається – чи може Росія в певний момент вдатися до застосування тактичної ядерної зброї. Це – ключове питання, яке зараз хвилює насамперед західних партнерів. Ті побоювання абсолютно обґрунтовані, тому що Путін припустився стількох стратегічних прорахунків, що будь-які наші аргументи на користь того, що Росії це принесе більше шкоди, ніж користі, просто розбиваються об нещодавній досвід. Як би ці оцінки не змінювалися відповідно до заяв, які робить чи сам очільник Кремля, чи до натяків, які отримував Путін від Сі Цзіньпіна, усе одно залишається, хоч і невеликий, відсоток невизначеності. Другий стримуючий фактор для партнерів України (зокрема, коли мова йде про постачання нам ракет великої дальності, бронетанкової техніки, яка суттєво посилить наступальні спроможності) полягає у тому, що вони вимірюють температуру того, наскільки Путін може вдатися до радикальних акцій проти не тільки України, а й колективного Заходу.
Спектр інструментів для цього у Путіна досі доволі широкий. Провалилися його спроби шантажувати Захід за допомогою газу, нафти. Так склалася ситуація, що осінь була тепла, але ця загроза була серйозною. Росія спробувала спровокувати голод - відповідно, це загрожує дестабілізацією в цих регіонах. Це – удар по глобальній безпеці, що, безперечно, вдарило б і по безпеці наших партнерів.
Ще один простір, де точиться війна і який недостатньо врегульований нормами міжнародного права - це кіберпростір. Уже були непоодинокі випадки вірусів, як, наприклад, Petya.A, який, хоч і був спрямований на Україну, але вдарив переважно по інших країнах, бізнесах, державних структурах. Росія досі має ці потужності у кіберпросторі – немає відповіді, чи вона свідомо утримується, чи вона вичерпала можливості. Не кажучи вже про критичні речі для Заходу, зокрема про те, що Росія здатна перерізати кабелі, які прокладені по дну океану, чим може зруйнувати глобальну мережу Інтернет.
Росія слабка економічно, але доволі потужна для того, щоб робити пакості.
Тому усі ці фактори мають враховуватися.
Чи може Росія вдатися до активізації ракетних ударів у разі ударів України по території РФ?
Сьогодні вона вже переважно вичерпала ресурси. Колись, у 2014-2015 році, коли знищувалися наші підрозділи з території Росії, дійсно була загроза ескалації з боку РФ. Ця небезпека, окрім того, що Україна була дуже слабка у мілітарному плані, сприймалася реально, тому що було уявлення, якщо Росія застосує авіацію, то все. Росія дійсно має військово-космічні сили і протиставити їм нічого не можна. Зараз ми переконалися, що застосування авіації у Росії доволі обмежене – навіть якби вони хотіли влаштувати щось на зразок килимних бомбардувань, то вони вже не мають такої можливості. Бо в України вже є ППО, і ми розуміємо, на що здатні Військово-повітряні сили. Ті самі бомбардувальники РФ завдавали ударів із безпечної відстані, тому глибокий тил Росії і російські пілоти розуміли, що вони в комфорті, і що туди нічого не дістане. Але зараз ситуація змінилася, і арсенал Росії до певної міри вичерпаний.
Чи можна нас ще чимось залякати? Не те, що ми безстрашні, але багато чого з того, чим Росія намагається нас заманити в "русский мир", ми вже бачили.
Цього тижня Росія вперше за тривалий почала активно використовувати дрони. Є різні версії з приводу їхнього походження, але про що це свідчить – про те, що РФ вичерпала свої запаси ракет?
Дрони мають свою небезпечну місію. Перш за все, вони дешеві. Якщо відбувається масова атака дронами, і вони успішно збиваються, то для їхнього збиття використовується ракета, яка в десятки, а то й сотні разів дорожча. Цю економіку війни теж потрібно враховувати, бо якби Росія мала безмежну кількість дронів, то вона б, теоретично, за короткий час могла виснажити українську систему ППО. І, елементарно, у нас міг би бути ще більший дефіцит ракет. Крім того, коли по дронах працює протиповітряна оборона, то тим самим розкривається її розташування, і локатори, комплекси стають вразливими для російських засобів знищення. А якщо вони ще й досягають цілі, це завдає величезної шкоди.
Чому певний час, 2-3 тижні, їх практично не було? Причин може бути кілька. Або їх просто притримали на якийсь час, або очікувалася чергова партія, а також якщо Росія налагодила виробництво цих дронів у себе. Які потужності цього виробництва – важко сказати, але ймовірно, що Росія здатна виробляти певні партії і застосовувати їх. Ще один момент – в умовах зими можуть бути певні обмеження використання дронів. Бо коли низька температура і висока вологість, для таких літальних апаратів існує велика загроза обледеніння. Тому Росія також шукатиме певні дні, коли погодні умови будуть сприятливими для запуску цих дронів.
Якщо повертатися до можливих ударів по РФ, як це допоможе хлопцям на фронті?
Це однозначно допоможе. По-перше, удар по "Енгельсу" був важливим і ним було досягнуто практичного результату – пошкодження трьох бомбардувальників, які тривалий час не будуть брати участі у ракетних ударах (якщо їх взагалі можна буде відновити). По-друге, російське командування змушене передислокувати їх на більш далеку відстань. Як зазначав спікер Повітряних сил, це збільшує час на реагування. Тобто в України завдяки партнерам є можливість до космічних даних, тому є можливість ідентифікувати підняття російських літаків у повітря, що дає час підготуватися і зреагувати на їхні атаки. Що стосується фронтової авіації, то тут вплив навіть більший, бо така авіація працює практично щоденно. І якщо зараз вони дислокуються в 100-150 км від зони бойових дій, то такими ударами можна змусити перебазуватися цю авіацію ще глибше. Відповідно, більше палива витрачатиметься ними на те, щоб вони досягли лінії фронту і менше часу на повітряне патрулювання та завдання ударів.
Які ваші прогнози щодо подальшого розвитку ситуації у повітрі?
По-перше, зима накладає обʼєктивні обмеження на застосування авіації. Вертолітна чи штурмова авіація працюють тільки по наземних цілях і за наявності візуального контакту. А взимку, коли опади частіші, тумани та підвищена хмарність, зменшуватиметься застосування авіації противника. Однак так само погодні умови впливають і на застосування нашої авіації. Одним із найбільш ефективних способів протидії крилатим ракетам і "Шахедам" є літаки-винищувачі. Бо для льотчиків, особливо на критично малих висотах, орієнтування по приладах і прицілювання не лише неможливе, а й небезпечне.
Компенсувати цей негативний вплив нам можна засобами протиповітряної оборони, стаціонарними та мобільними. Тут важлива їхня наявність та забезпечення боєприпасами. І ось тут нам дуже можуть допомогти партнери, якщо постачання таких систем буде стабільним і буде нарощуватися.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
