Як Україна може вступити до НАТО і що буде з 5-ю статтею Альянсу

Британська газета Financial Times опублікувала матеріал про те, що президент США Джо Байден до кінця своєї президентської каденції може погодитися на просування заявки Україні на членство в НАТО. Це, безумовно, дуже дивна та компліментарна стосовно України стаття, у якій не окреслені певні проблеми, що потребують роз'яснення.

Наприклад, цікаво, що мали на увазі журналісти, коли писали про здатність Байдена до кінця своєї президентської каденції наблизити Україну до вступу в НАТО. Адже його каденція завершується 20 січня наступного року і незрозуміло, що буде потім.

І якщо новим президентом США стане Трамп, то я взагалі не бачу перспектив вступу України до НАТО, тоді будь-які спроби Байдена можуть бути марними. Тому що каденція Трампа триватиме 4 роки. Звісно, якщо він ще висидить її в Білому домі та не зіштовхнеться з достроковим імпічментом. Утім, якщо на виборах переможе Камала Харріс, вона продовжить президентський курс Байдена. Авжеж, політика буде обговорюватися і узгоджуватися, але я не думаю, що Харріс перегляне курс Байдена і повністю його змінить. Це виключено.

Крім того, запрошення України до НАТО все ж таки надає не Байден, і не він наближає нас до Альянсу. Це вирішуватиме саміт НАТО з 32 країн, який відбудеться у липні 2025 року в Гаазі, Нідерландах. Рішення ухвалюватимуться виключно на саміті та шляхом консенсусу всіх 32 країн блоку. На цьому заході буде присутній вже інший президент США і ніхто не знає, якої позиції він буде дотримуватися.

На мою думку, журналісти натякнули на те, що Байден може позитивно поставитися до запрошення України в НАТО і буде переконувати союзників щодо Альянсу у тому, щоб вони у рамках наступного саміту розглянули питання надання Києву запрошення до НАТО без дати. Таким чином, Байден передав би Камалі Харріс позитивний сигнал щодо надання Україні запрошення до Альянсу за умови погодження питання з іншими країнами блоку.

І тут вже цікаво інше. Ми знаємо, що США і Німеччина були проти прискореної процедури надання Україні запрошення в НАТО, тому що мали зауваження до Києва щодо виконання "домашнього завдання" та вирішення інших питань. Припустимо, що Байден змінив свою позицію. Але чому її повинен змінити Шольц? У нього дуже скрутна ситуація у правлячій коаліції, тому він не настільки вільний політик, щоб, наприклад, як Байден, Зеленський чи Путін, ухвалювати самостійні рішення. Шольц очолює коаліцію з трьох партій, одна з яких постійно хоче з неї вискочити. Канцлерство Шольца на волоску: він програв вибори у двох дуже важливих землях – Тюрінгії та Саксонії. До того ж праві по всій Європі піднімають голову. Наприклад, на парламентських виборах в Австрії перемогла "Австрійська партія свободи" на чолі з ультраправим демагогом Гербертом Кіклем.

Рекомендуємо:

США не хочуть воювати за Україну, тому вони проти вступу до НАТО

На тлі цих проблем я не впевнений, що Німеччина готова настільки радикально змінити позицію щодо України в НАТО. Хоча можливо все. Ми ж не знаємо німецьку політику настільки досконало, як українську. В будь-якому випадку питання України у НАТО вирішуватиметься на саміті країн-членів Альянсу.

Також треба дочекатися, що буде після 5 листопада. Хоча б стане зрозуміло, хто переміг на президентських виборах у США. Тоді багато питань відпаде автоматично. Якщо переможе Камала Харріс, тоді можна буде обговорювати питання України в НАТО. У разі перемоги Трампа стане взагалі незрозуміло, на чому ґрунтувалася ця публікація Financial Times. Журналісти не можуть не знати, що шанси на перемогу у Трампа і Харріс – приблизно 50 на 50 і того, що політичний курс кожного з цих політиків у разі перемоги на виборах буде різним.

Можливо, у Financial Times щось знають про те, що адміністрація Байдена готова схиляти своїх союзників до позитивного розгляду питання щодо запрошення України до НАТО. Але саме без дати, тому що ніхто не знає, коли вона може бути. Дата може з'явитися як мінімум після припинення гарячої фази війни або коли будуть припинені активні бойові дії в результати певних перемовин, про умови яких ми наразі не говоримо.

Між іншим ще після вашингтонського саміту лунали думки про те, що коли з'явиться вікно можливостей, Україну можуть дуже швидко прийняти до НАТО. Настільки швидко, наскільки це можливо. Ця схема може виглядати так: Україну приймають до Альянсу, але 5 стаття Вашингтонського договору діятиме лише на підконтрольній Києву території. Україна матиме право самостійно звільняти захоплені території та за них воювати. Проте союзники щодо Альянсу в такі бойові дії вступати не будуть, бо вони на це не підписувалися. Їхні гарантії розповсюджуватимуться лише на території, які на момент вступу до НАТО не були захоплені Росією. Умовно кажучи, 5-та стаття діятиме на 80% території України, яка підконтрольна Києву. На решту територій, тимчасово окупованих Росією, вона не розповсюджуватиметься.

Звісно, наразі складно прогнозувати, як все це буде виглядати. Треба дочекатися 6 листопада та хоча б результатів екзит-полів. Ба більше, вирішальні висновки можна буде робити лише після результатів судових рішень, тому що у разі поразки Трампа суди будуть стовідсотково. Судові процеси можуть затягнутися аж до 20 грудня. Також можливі сценарії заворушень у Вашингтоні, Нью-Йорку та інших штатах, які можуть бути схожі ледь не на провокацію громадянської війни.

Питання щодо дозволу України бити далекобійними ракетами по тилових територіях Росії теж вирішуватиметься після 6 листопада. Після цієї дати Байден може надати Україні відповідний дозвіл і можна буде мочити території РФ щонайменше до 20 січня. Звісно, удари завдаватимуться по воєнних об'єктах, згідно з принципами міжнародного права та погодженням Пентагоном цілей, по яких можна буде стріляти.

Також цікаво, чи буде Камала Харріс у разі свого президентства проводити більш сміливу політику щодо України у НАТО. Наразі можна лише гадати. Якщо Харріс стане президентом, а в Україні завершаться активні бойові дії, то з'явиться вікно можливостей, яким усім країнам треба скористатися. Можливість полягатиме у тому, щоб надати Україні шанс приєднатися до НАТО та забезпечити парасолькою Альянсу території, які контролюватиме Київ. Прийняти України до НАТО – це, в першу чергу, інтерес саме Альянсу. Щонайменше східного флангу блоку. Якщо НАТО гаятиме час, це призведе до важких наслідків. Я вже не кажу про наслідки для України: якщо з часом Росія знову активізує свою військову агресію, можуть загинути десятки і сотні тисяч людей.

Тому НАТО повинно скористатися вікном можливостей, щоб не допустити небезпеки. Не треба знову малювати безглузді "червоні лінії", з яких нормальні демократичні політики в усьому світі вже сміються.

Хочеться вірити, що Камала Харріс у разі свого обрання на посаду президента США буде більш смілива і радикальна в питанні вступу України до НАТО. Що вона, на відміну від Байдена, який 45 років у політиці і пам'ятає ще часи Брежнєва і Громико, не буде жити у шорах "червоних ліній". Усе-таки Харріс ще молодий політик, у цій сфері вона працює не більше 10 років.

Сподіваюся, що Харріс діятиме рішуче. Можливо, вона захоче надихатися прикладом Маргарет Тетчер, а не, умовно кажучи, Ангели Меркель.

Юрій Романюк, голова Всеукраїнської громадської організації "Україна в НАТО", спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред