Український президент Володимир Зеленський відкриває новий політичний сезон в оновленому амплуа: на зміну миротворцю-об'єднувачу приходить націонал-патріот, готовий стримувати Росію і її "п'яту колону" всередині України. У цьому Зеленський, парадоксальним чином, йде шляхом свого попередника Петра Порошенка, якого він так люто досі критикує.
Порошенко теж прийшов до влади як президент миру, а на перевибори висувався вже як головний поборник тріади "армія – мова – віра". Перевтілення Зеленського збіглося з чутками, що на дні народження президента гості піднімали келихи за другий термін.
За зміною іміджу Зеленського стоїть кілька причин. Звичайно, його не може не турбувати стрімке падіння рейтингів, де він і його партія вже починають поступатися першими місцями своїм конкурентам. Але є тут і зовнішньополітичні розрахунки. Після українських скандалів за участю сина Байдена Зеленський прагне налагодити відносини з новою адміністрацією США, на підтримку якої він цілком сподівається. Втім, і в цій меті, а також в методах її досягнення він все більше нагадує Порошенка.
Забанити Медведчука
У січні 2021 року популярність української влади в черговий раз впала. Опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) видало сенсаційні результати: рейтинг президента Зеленського знизився до 20%, а його партія і зовсім перемістилася з першого на четверте місце.
Результати опитування викликали чимало звинувачень в заангажованості соціологів, але є й об'єктивні чинники, що спрацювали проти команди Зеленського. По-перше, уряд підвищив комунальні тарифи, що тут же викликало масові протести. По-друге, набув чинності мовний закон, який зобов'язує всіх працівників сфери послуг спочатку звертатися до покупців виключно українською і тільки потім у разі необхідності переходити на іншу мову. Цей закон був розроблений ще за попередньої влади, але Зеленський і "Слуга народу" відмовилися його коригувати, що відштовхнуло від них частину російськомовних виборців.
читайте такожЧому відключення каналів Медведчука не допоможе УкраїніІ підвищення тарифів, і мовне питання посилено і з перебільшенням обговорювали в ЗМІ, що входять в холдинг "Новини". Холдинг пов'язують з головним проросійським політиком України Віктором Медведчуком. Саме його партія" опозиційна платформа – За життя" (ОПЗЖ) вийшла на перше місце в січневих соцопитуваннях.
Поки Зеленський переживає невдачу за невдачею, Москва всіляко підіграє Медведчуку в його спробах взяти політичний реванш. Завдяки особистим контактам з Путіним лідер ОПЗЖ щоразу повертається з Москви не з порожніми руками. То на його прохання Росія знімає санкції з українських підприємств, то він домовляється з ЛНР-ДНР про звільнення українських громадян. Після його візиту Росія готова поділитися з Україною вакциною від коронавірусу, а російські телеканали мочать українських опонентів Медведчука.
На цьому тлі адміністрація Зеленського зважилася на ряд жорстких кроків проти конкурента, якйи небезпечно посилився: починаючи з того, що заборонила прикордонним службам пускати особисті літаки Медведчука в Москву, і закінчуючи фактичною забороною на мовлення для його телеканалів.
Канали Медведчука (NewsOne, 112) займають значну частку в українському ефірі і виступають головною трибуною для проросійської опозиції. Саме те, що ці ЗМІ орієнтовані на "російські наративи", послужило Зеленському ідеологічним обґрунтуванням для їх закриття.
Також передбачається, що закриття має сподобатися новій адміністрації у Вашингтоні, яка всерйоз налаштована на боротьбу з російським інформаційним впливом. У Києві іронізують, що рішення припинити мовлення було навмисно опубліковано вночі, щоб його змогли побачити в робочий час в Держдепі. А напередодні СБУ оголосила про розкриття мережі проросійських телеграм-каналів, які також займалися інформаційною підтримкою ОПЗЖ.
читайте такожУ Зеленського з'явився шанс стати справжнім президентом УкраїниАтаку Зеленського на Медведчука позитивно зустріли в патріотичному таборі - свого часу Порошенко не міг дозволити собі піти на такі кроки. Тому саме за Порошенка імперія Медведчука розцвіла, а сам він отримав недоторканний статус неофіційного переговірника з Москвою.
Конфлікт з Кремлем
Нове послання Зеленського, крім Вашингтона, адресоване і Кремлю. Президент України хоче отримати своє почесне місце в коаліції зі стримування Росії, яку, як передбачається, буде вибудовувати Байден. Втім, особливих альтернатив у Зеленського і немає.
Після недовгої розрядки в 2019 році відносини з Москвою зайшли в глухий кут. У глибокій кризі знаходиться Мінський процес, де сторони виставили один одному взаємовиключні вимоги щодо контролю над Донбасом. Робота Тристоронньої контактної групи паралізована.
Розчарований у Зеленському Кремль ввів персональні санкції проти восьмисот українських політиків, включаючи майже всю фракцію "Слуги народу". У ЛНР-ДНР обговорюється Нова доктрина "російського Донбасу" за участю провідних московських пропагандистів. Також триває видача російських паспортів - за 2020 рік їх отримали 409 тисяч українців, понад 100 тисяч з них не є жителями донбаських республік.
У відповідь Україна ввела санкції проти російських фізосіб і підприємств (їх список вперше засекречений), а також авіакомпаній, що літають до Криму. При цьому економічне співробітництво в галузі енергетики, навпаки, переживає навіть деякий підйом. Україна імпортує російську електроенергію, обговорюється і можливість прямих закупівель газу. Й тут ситуація нагадує часи пізнього Порошенка - тоді навіть найгостріша політична конфронтація не вела до розриву взаємовигідних контрактів.
Удар Зеленського по медіаактивам Медведчука, безумовно, додасть напруги у відносинах Києва і Москви. Кремль розцінює це як напад на свого головного українського союзника і вживатиме відповідні заходи.
До того ж момент, який обрала адміністрація Зеленського, – у розпал протестів у Росії, – У Кремлі неминуче витлумачать у дусі геополітичної параної – як частина скоординованої атаки колективного заходу.
Чого чекати?
Коли Зеленський тільки прийшов до влади, від нього чекали, що він покінчить зі старими елітами і вибудує диверсифіковану зовнішню політику на базі національного егоїзму – не згортаючи контактів із Заходом, доб'ється примирення з Росією. На практиці здійснити це виявилося неможливо: старі еліти обклали Зеленського з усіх боків, а проміжна позиція в умовах конфронтації Росії і Заходу – щось з розряду фантастики. Та й внутрішня опозиція прокреслила для нового президента такі червоні лінії, що не можна було ступити і кроку.
читайте такожВінні-Пух поліз до неправильних бджіл, або в чому головна помилка ЗеленськогоЦі протиріччя в підсумку призвели до змін у політиці Зеленського. Не досягнувши успіху на невдячній ниві примирення країни і зовнішнього пацифізму, Зеленський, схоже, звертається до іншої версії українського популізму – національної мобілізації. І розраховує провести її на більш широкій платформі, ніж це робив його попередник.
Зеленський переконаний, що це найпростіший спосіб отримати підтримку Заходу. Більш того, до цього Зеленського підштовхує і саме поляризоване українське суспільство, яке знущалося над усіма спробами молодого президента знайти якийсь серединний шлях.
Санкціями проти Медведчука Зеленський намагається залучити на свій бік націонал-патріотичного виборця - навіть якщо Медведчук оскаржить все в суді, рішучість Зеленського виглядає виграшно. У публічній риториці президент також пройшов великий шлях від "треба припинити стріляти" до "якби я був президентом в 2014-му, ми б всі загинули, але "зелених чоловічків" в Крим не пустили". Новим витком боротьби з олігархами він спробує утримати базовий електорат, який тане.
На цьому шляху Зеленський, можливо, зіткнеться з втратою частини команди і навіть крахом однопартійної більшості. Натомість отримає можливість сформувати ширшу парламентську коаліцію за участю, наприклад, "Батьківщини" і "Голосу" (що вітали б на Заході). У зовнішній політиці він робить ставку на нову американську адміністрацію і активно буде виправляти свій імідж мало не "промосковського політика", який заробив своїм колишнім пацифізмом.
читайте такожНапередодні великого шухера: чим закінчиться історія з санкціями проти КозакаАле Зеленському варто пам'ятати про сумний досвід Порошенка - на всякого батька нації знайдеться свій хитромудрий популіст, спритно користується прорахунками минулої адміністрації. На центристському полі у Зеленського визрівають серйозні конкуренти - мер Києва Віталій Кличко і екс-прем'єр Володимир Гройсман. За рівнем довіри вони вже зрівнялися або навіть випереджають президента. На правому фланзі зміцнився і зачистив все під себе Петро Олексійович.
Зеленський затіяв ризиковану гру, але продемонстрував несподівану волю до боротьби і гнучкість, коли його вже почали списувати з рахунків як обплутаного сонною павутиною декоративного нового Ющенка.
Костянтин Скоркін, журналіст, для Московського центру Карнегі
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
