Загострення в Донбасі навесні 2021 року допомогло Володимиру Зеленському вийти з важкої політичної кризи. Рік почався для нього з катастрофічного падіння рейтингу, розброду в правлячій партії і наростаючого тиску з боку опозиції - багато хто вже став списувати українського президента з рахунків. Однак курс Зеленського на боротьбу з "ворогами держави" за допомогою санкцій довів свою політичну ефективність.
Рішення, які спочатку виглядали химерною авантюрою, в умовах військової тривоги знайшли внутрішньополітичний сенс і заслужили довіру помітної частини українського суспільства. Позиції президента також зміцнила масова підтримка західних лідерів. Проте захоплення Зеленського надзвичайними заходами вирішує одні проблеми, але створює інші. Його команда як і раніше не може запропонувати якусь довгострокову стратегію, не зміцнює інститути, а шукає чудодійні імпровізації, здатні повернути президенту популярність і знову захопити серця виборців.
читайте такожПора рити окопи в Херсонській областіУ грудні 2018 року Кремль не став реагувати на войовничі маневри Петра Порошенка, який оголосив воєнний стан в частині країни. Це помітно підірвало позиції тодішнього українського президента: без загрозливої відповіді Росії стало очевидно, що Порошенко просто готується до призначених на весну президентських виборів.
У 2021 році, стягнувши війська до кордонів України, Москва керувалася власними геополітичними міркуваннями, подаючи сигнали нової адміністрації у Вашингтоні. Але мимоволі попутно підіграло Зеленському. В українському суспільстві підвищився рівень військової тривоги: якщо порівнювати з груднем 2018 року, частка тих українців, хто боїться відновлення військових дій, зросла з 21% до 36% (такі настрої особливо сильні на Заході і в центрі країни).
На цьому тлі рейтинг Зеленського, що обвалився на початку року, почав зростати. Всупереч прогнозам скептиків, які чекали провалу патріотичного розвороту, українське суспільство згуртувалося навколо президента. Провідні соціологічні агентства до початку травня дають Зеленському від 28% до 31% підтримки – помітне зростання в порівнянні з лютим, коли він падав нижче 20%.
Виправився і баланс довіри/недовіри до президента: з -39% у лютому до -26% у квітні. Незважаючи на негативні значення, це найкращий результат серед українських політиків першого ешелону. Президентський рейтинг витягнув і його партію: "Слуга народу", яка скотилася в січні – лютому на друге-третє місце, знову повернулася на перше з рейтингом більше 20%.
Водночас соціологи з Українського інституту майбутнього відзначають зниження довіри до президента на підконтрольній Києву частині Донбасу, яка остаточно перетворюється на анклав проросійських симпатій. Ще один тривожний дзвінок - 6% українців готові брати участь у збройних виступах проти влади.
читайте такожПутіну доведеться проковтнути образу від УкраїниЗростання популярності Зеленського позначилося на рейтингах опозиції. Дослідження КМІС показує зниження популярності Опозиційної платформи - прямий наслідок інформаційної кампанії проти її лідера Медведчука, санкцій і заборони його телеканалів.
Це, однак, не означає, що виборці Медведчука йдуть до Зеленського – особливо якщо врахувати його націонал-патріотичний розворот. Швидше вони розчаровуються в своїх представниках. На цьому тлі ходять наполегливі чутки, що порожню нішу партії для південного сходу займе новий проект, спонсорований олігархами Ахметовим і Новинським.
А ряди прихильників Зеленського поповнюються за рахунок тих, хто раніше голосував за поміркованих націонал-демократів: "Батьківщину" Юлії Тимошенко і партію "Голос". Їм якраз імпонує новий образ Зеленського-прозахідного державника і ворога олігархів.
Рейтинг "Європейської солідарності" Порошенка залишається стабільним, але в цілому перспективи у колишнього президента не дуже райдужні. Дослідження КМІС відзначає зростання популярності альтернативних Порошенку правих політиків-радикального "Нацкорпусу" і, здавалося, призабутого Анатолія Гриценка.
Зростання популярності Зеленського переконує його в правильності обраного курсу. Президент навряд чи відмовиться від нових санкцій проти внутрішніх ворогів і наступальної риторики на адресу Росії (хоча демонстрація ЗС РФ біля кордонів України і служить її природним обмежувачем).
Зеленський залишив надії бути президентом для всіх і відмовився від спроб одночасно догодити різнорідним групам, які голосували за нього в 2019 році. Тепер він вибудовує новий образ президента-державника, змирившись з тим, що в країні залишаться анклави, де його політику будуть відкидати повністю, як, наприклад, в Донбасі.
Константин Скоркін, журналіст, для Московського центру Карнегі
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
