Гра на страхах: чи створить Росія альянс із Китаєм, і що робитиме Захід

24 березня 2021, 10:18
1233
Росія, як актив Китаю, буде дуже небезпечною для Заходу силою, що зробить Піднебесну набагато стійкішою.
Володимир Путін і Сі Цзіньпін
Китай і Росія намагаються постати у вигляді сил добра, які воюють проти Заходу, який узурпував владу і домінує скрізь / Reuters

Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров на переговорах із главою МЗС КНР Ван І заявив, що Росія і Китай повинні об'єднати зусилля, щоб боротися з домінуванням Заходу.

Об'єднання зусиль двох країн навколо солідарних позицій щодо протистояння Заходу не припиняється з 2008-2009 рр. Воно тривало на тлі все більшого загострення відносин між колективним Заходом і Росією, а також Заходом і Китаєм. На цій базі позиції Пекіна і Москви зближуються.

Союз Китаю і РФ малоймовірний, принаймні допоки в російському керівництві не хочуть приймати ідею молодшого партнерства. Китай набагато сильніший за Росії в економічному, торговому і технологічному планах, тому розцінювати її як рівноправного партнера або вибудовувати з нею симетричні відносини китайці не можуть. А Росія, в свою чергу, поки не погоджується на роль молодшого партнера – це не відповідає нинішній ідеології Москви і самосприйняття РФ на світовій арені.

відео дня

Нове (євр)азійство

Незважаючи на публічну браваду про "розворот на Схід" і "дрейф від Заходу", Росія залишається країною, еліти якої переважно орієнтовані на Захід і взаємодію з ним – якщо не з США, то з Європою точно. Навіть з урахуванням того, що спочатку західник Володимир Путін згодом зробив свою позицію більш жорсткою.

Навряд чи в Росії прийнято остаточне рішення розвернутися на Схід, в Азію. РФ в її нинішньому стані, її національна ідеологія, мислення і сприйняття себе як частини світу ґрунтується на взаємодії з Європою. Всі російські ідеологічні проекти (той же горезвісний "русский мир") – це теж про Європу, слов'янство і євразійство. А для цього необхідна взаємодія із Заходом. Повний розворот на Китай і Азію з цією ідеєю несумісний.

Сі Цзіньпін і Володимир Путін
Можливий альянс Китаю і Росії – одна з головних проблем колективного Заходу / GettyImages

Крім того, Білорусь і Україна потрібні Москві, як мінімум, тому що ця периферія становить ідеологічне ядро Росії. В умовах слов'янського населення РФ, що скорочується, без України і Білорусі Росії в її нинішньому сприйнятті просто не буде.

Поки еліти в Москві не готові радикально змінювати самосприйняття і самоідентифікацію, або поки не склалися певні умови, в яких це стане можливим. До тих пір союз Москви і Пекіна, в повноцінному розумінні цього слова, малоймовірний.

Об'єднання зусиль і солідаризація за окремими сферами, безумовно, будуть. Посилення співпраці в питаннях "воєнки" і оборони – так. Посилення співпраці на окремих кризових майданчиках (Сирія, Ліван, Ємен, протидія американському впливу в Східній Європі і на Кавказі) – так. Енергетичне партнерство, хоч і вимушене з боку Росії – так. А от щирий військово-політичний союз – навряд чи.

Менше зло

Москва намагається грати на своєму дрейфі в бік Китаю. Ці процеси дійсно йдуть: чим більший тиск з боку Заходу на Росію, і чим більше він намагається її ізолювати, тим більше Росія створює видимість або реально зближується з Піднебесною. Подібний прецедент уже був: коли в 80-х роках М'янму почали ізолювати, вводячи санкції проти військового керівництва, вона за необхідності переорієнтувалася на Китай, який у підсумку отримав всю вигоду від західного тиску.

Росія набагато більша, тому її складніше ізолювати і штовхати в одну або в іншу сторону. У Москві це розуміють і пропонують компроміс: "Давайте краще дружити – краще росіяни, ніж китайці". Наприклад, нехай у Сирії домінуючою політичною і військовою силою залишаються росіяни, ніж альянс Китаю та Ірану, або просто Китай. Тому що Росію на Заході знають, розуміють, російські еліти відомі в Європі, на них легше тиснути, ніж на китайців, у яких більше фінансових ресурсів, і, відповідно, набагато більше свободи маневру навіть у питаннях обходу санкцій, ніж у Росії.

читайте такожПостріл в ногу: чим небезпечні сварки України з Китаєм і НімеччиноюДо того ж, Росія для Заходу не є серйозним торговельно-економічним або технологічним конкурентом, як Китай. Росія є великим гравцем на ринку зерна та енергетики, все. Високі технології, інновації, розвиток креативного класу, ІТ, машинобудування, ракетобудування і космічна галузь, тобто все, що визначає майбутнє світової економіки та інноваційність розвинених держав – це не про Росію. У цьому плані для Заходу Росія не є серйозним противником, що і приваблює його: краще Росія, ніж величезний Левіафан – Китай, який претендує на статус першої економіки світу і володіє ресурсами та здатністю проникати куди завгодно. Останні 30 років показали, що Захід у такій боротьбі програє конкуренцію.

Чого боїться Захід

Об'єднання зусиль Росії та Китаю – це суттєва проблема для Заходу: воювати одразу на декілька фронтів ніхто не хоче.

Слід ураховувати і те, що позиції США та Європи – різні. У Європі дуже багато різних країн зі своїм сприйняттям РФ і Піднебесної. І там більше хочуть стабільності і передбачуваності, їм не потрібен вороже налаштований російсько-китайський блок. До "дружби" з Москвою ЄС далеко, але, як показують часті заяви Еммануеля Макрона, у Франції вважають Росію потенційним партнером в області безпеки. У тому числі і для того, щоб не дати їй скотитися в обійми Китаю. Величезна Росія в якості китайського активу буде дуже небезпечною силою, що зробить Піднебесну ще більш стійкою по низці питань глобального порядку.

Володимир Путін на Мюнхенській конференції, 2007 рік
Володимир Путін на Мюнхенській конференції, 2007 рік / GettyImages

Остання заява Лаврова – це запрошення Заходу до стратегічних переговорів, в ході яких РФ і США повинні вирішити свої розбіжності і розділити зони впливу. У Москві чекають визнання Заходом її інтересів, зі своєю периферією і зоною впливу. І тоді зі свого боку Росія зможе гарантувати низку певних поступок Заходу – можливо, в питаннях стримування Китаю, Ірану, підтримки позиції по Північній Кореї тощо. Сьогодні існує ціла низка кризових міжнародних майданчиків, за якими Заходу вигідно співпрацювати з Росією.

Новий світовий порядок

Володимир Путін ще в 2007 році в Мюнхені публічно кинув виклик сформованому світовому порядку, прямим текстом заявивши, що Росію не влаштовують глобалісти з ліберальним ядром, на чолі якого стоять Штати, і вона хоче його переформатувати так, щоб світопорядок обслуговував не тільки інтереси США і колективного Заходу, а й інших гравців.

Це стосується не тільки Росії і Китаю, але й багатьох інших регіональних держав, які піднялися за останні кілька років і володіють достатніми фінансовими, економічними і політичними ресурсами, щоб теж зробити свою заявку на участь у світовому порядку. Йдеться про Іран, Туреччину, ОАЕ, Саудівську Аравію, Південну Корею, Малайзію, Індонезію, Індію, Бангладеш, Бразилію, Південну Африку.

Така повістка, що просувається і Москвою, і Пекіном, дуже лякає Захід.

Ілія Куса, експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреда

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти