Колеса війни не переможуть їх: рецензія на фільм "Щедрик"

16 січня 2023, 13:20оновлено 17 січня 2023, 13:24
702
В українському прокаті йде історична драма "Щедрик" режисера Олесі Моргунець-Ісаєнко.
Щедрик
кадр з х/ф "Щедрик" / UFD / Кіноманія

У 1939 році в місті Станіславі (нині - Івано-Франківськ) у великому, старому (як кажуть місцеві, "цісарському") будинку, живуть кілька сімей. Євреї - господарі будинку (Томаш Собчак і Алла Бінєєва) і квартиранти. Одна сім'я - українці: гітарист (Андрій Мостренко) і вчителька співу (Яна Корольова) і поляки: офіцер (Мирослав Ганішевський) і домогосподарка (Йоанна Опозда). Їхні діти дуже швидко здружуються між собою. Але восени приходить війна, майбутня Друга світова, і кривавим колесом пройдеться по їхньому життю. І червоною ниткою за їхніми долями пройде легендарна пісня "Щедрик".

Жанр "святочного" твору, який від імені дітей розповідає про речі моторошні і нестерпні - на Заході має довгу історію (висхідну, мабуть, ще до книг Діккенса). Поступово вона перейшла і в кінематограф - тут можна згадати, з відносно свіжого можна згадати "Життя прекрасне" і "Хлопчика в смугастій піжамі". Пару років тому за нього взялися і вітчизняні кінематографісти на чолі з режисером Олесею Моргунець-Ісаєнко (автору хорошого, але мало ким поміченого фільму "Казка про гроші).

Щедрик

Завдання перед ними стояли досить складні - мало того, що ретрокіно вимагає потужного бюджету (відновлення давно минулої епохи дешевим не буває), так і ще й тема досить делікатна - з якою легко впасти в мелодраматичну спекуляцію.

І можна сказати, що вони впоралися з обома завданнями гідно. Гігантоманії в плані декорацій і костюмів у фільмі дійсно немає, але епоха відновлена ретельно - це відразу помітно. Сльозливих сцен вистачає - але їх рівно стільки, скільки потрібно. Не кажучи вже про те, що хочеться негайно відновлювати лакуни в своїх історичних знаннях.

На жаль, сюжет "Щедрика" знову дуже і діжу актуальний - тому що через вісім з лишком десятків років Україна знову здригається від ударів ворогів (росіян - в першу чергу), і батьки в сльозах знову притискають до себе дітей в бомбосховищах. Але я все одно рекомендую подивитися цей фільм - при всіх жахах, показаних в ньому, катарсис і світле відчуття післясмаку після нього гарантовано.

Інші новини:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама
Новини партнерів
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти