Підпишіться 
Коротко:
- В українських лісах виявили незвичайну істоту
- Організм обирає вологі та темні місця в лісі
В українських лісах можна зустріти дивовижний організм, який на різних етапах життя виглядає зовсім по-різному. Йдеться про лікогал деревний - слизовик, відомий під незвичайними назвами "вовче молоко" та "вовче вим’я". Про це пише "Лесовиця".
Невеликі рожеві кульки на старих пнях і гниючій деревині легко сприйняти за незвичайний гриб або навіть якусь лісову прикрасу. Однак насправді перед нами представник слизовиків, здатний самостійно переміщатися по поверхні деревини.
"Коли мікросвіт остаточно вирішує порушити звичну логіку, він залишає на старих трухлявих пнях ідеально круглі кульки. Здається, ніби лісова німфа загубила тут коралову намистину або шматочок екзотичного десерту", - йдеться у повідомленні.
При цьому називати лікогалу грибом неправильно. На ранній стадії життєвого циклу вона являє собою живу плазматичну масу, яка здатна повільно пересуватися по деревині в пошуках їжі - насамперед мікроорганізмів.
Організм обирає вологі й темні місця в лісі, поступово переміщаючись по поверхні пнів та іншої відмерлої деревини. Однак із настанням періоду розмноження відбувається дивовижна метаморфоза: слизовик припиняє рух, твердне й перетворюється на характерне округле плодове тіло.
Саме тоді лікогала набуває вигляду невеликої рожеватої або червонуватої кульки. Згодом її забарвлення змінюється і може ставати коричневим, жовтуватим або сіруватим.
Тож незвичайні "кульки", які можна помітити на старих пнях, - ще один приклад того, наскільки химерною може бути природа. Поки одні вирушають до лісу за великими боровиками, зовсім поруч можуть відбуватися набагато незвичайніші процеси, які легко сприйняти за щось фантастичне.
"Природа створила справжніх лісових прибульців, які тихо повзають під ногами, поки ми шукаємо великі боровики в моху, і залишають після себе такі мікроскопічні дива", - зазначають фахівці.
Новини тваринного світу
Нагадаємо, як раніше повідомляв Главред, заборона на полювання через війну змінила поведінку дикої фауни в Україні: тварини почали активніше розмножуватися та виходити з лісів ближче до людських поселень. Саме це, за даними проєкту "Загублений світ", стало одним із чинників незвичайних зустрічей із дикими хижаками.
На околицях міст і сіл дедалі частіше помічають лисиць, диких кабанів і косуль. Особливу увагу привернули шакали, які раніше переважно мешкали в південних регіонах України.
У Житомирській області біля траси не покидає свого місця собака, яку, ймовірно, залишили посеред поля. Тварина лежить біля дороги і, за словами очевидців, не залишає місця, де її знайшли.
Мешканці одразу кількох американських штатів почали масово повідомляти про незвичайних кроликів із моторошними наростами на голові, що нагадують чорні щупальця або роги.
Читайте також:
- Де шукати гриби в лісі: 3 головні ознаки, які гарантують повний кошик
- Секрет легендарної "чупакабри" нарешті розкрито: хто насправді прийшов із лісів
- Сховали під час Другої світової: що туристи знайшли в зарослому лісі
Про організм: лікогала деревна
Лікогала деревна (Lycogala epidendrum), яку також називають вовчим молоком або вовчим вим'ям, - незвичайний представник слизовиків із родини тубіферових. Незважаючи на зовнішню схожість із грибами, цей організм належить до іншої групи.
Плодові тіла лікогали, або еталії, мають округлу форму. Їхня поверхня може бути гладкою або вкритою невеликими бородавками. Розмір одного утворення зазвичай становить від 0,5 до 1,5 см, при цьому вони нерідко ростуть групами - від кількох екземплярів до кількох десятків. На ранній стадії розвитку вони вкриті загальною оболонкою - перидієм.
Молоді плодові тіла відрізняються яскравим забарвленням: вони можуть бути рожевими або червонуватими. У міру дозрівання колір поступово змінюється - лікогала стає коричневою, жовтуватою або сіруватою.
Коли організм дозріває, плодове тіло розкривається. У його верхній частині з’являється невелика щілина, через яку назовні виходять спори. Спорова маса має рожевуватий відтінок, а окремі спори можуть бути рожевими або сіруватими. Вони мають кулясту форму і вкриті сітчастим візерунком або щетинками. Діаметр спор становить усього 4–7 мкм.
Лікогалу деревну найчастіше можна зустріти на гнилій деревині, старих колодах і пнях. Вона поширена в різних кліматичних зонах - від помірних і субальпійських регіонів до тропіків. Організм є сапротрофом: він бере участь у розкладанні деревини та старих трутовиків.
В Україні плодові тіла лікогали можна виявити переважно з травня по листопад.
Цікавим є й хімічний склад цього слизовика. Лікогала деревна містить глікозиди лікогалінозид A і B, які здатні пригнічувати ріст деяких грампозитивних бактерій.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
