Надання Сполученими Штатами Америки Україні довгоочікуваного дозволу завдавати ударів американськими далекобійними ракетами ATACMS по території Росії вже підтверджено не тільки офіційними заявами президента Зеленського та західних високопосадовців, а й успішним ударом по арсеналу в Брянській області. У Росії прогнозовано звинуватили Вашингтон в ескалації, Путін одразу ж підписав оновлену ядерну доктрину РФ, і ворог завдав удару по Україні новою зброєю – "Орешником".
Про те, які можливості для України створює дозвіл бити по Росії американськими ATACMS, і як він вплине на подальший перебіг подій у цій війні, Главред поговорив із військовим аналітиком, співголовою громадської ініціативи "Права справа" Дмитром Снєгирьовим.
Як ви гадаєте, чому саме зараз США дозріли і дозволили бити своїми ракетами на 300 км вглиб Росії? Адже півроку точно Україна просила надати їй цій дозвіл, але Вашингтон не квапився з цим рішенням. Чому зараз?
Рішенням надати дозвіл Україні бити по території Росії ракетами ATACMS Байден знімає з себе та своєї адміністрації відповідальність і унеможливлює звинувачення української сторони у ненаданні Штатами тих чи інших озброєнь. Якщо раніше Київ постійно зауважував, що США не дозволяють бити по території РФ ракетами ATACMS, і просив цього дозволу, називаючи це вирішальним чинником, який би дозволив Україні переламати хід війни на свою користь, то, відповідно, тепер у української сторони не буде цього аргументу. Американці фактично говорять: ми надали вам дозвіл і передали чергове "вундерваффе", тож тепер усе залежить від вас.
Передусім слід сказати кілька слів про тактико-технічні характеристики ракет ATACMS, якими нам дозволили бити США.
Перший тип ATACMS – модифікація М-39. Дальність ураження становить 165 км, бойова частина – понад 500 кг. Кількість таких ракет обмежена – усього тисяча одиниць. Виробництво ракет ATACMS типу М-39 припинилося в 1996 році.
Ви згадали удар по військовому об’єкту в Брянській області. Reuters стверджує, що по цьому об’єкту випустили вісім ракет ATACMS. Таким чином, на один військовий об’єкт потрібно до десяти ATACMS. Також варто враховувати, що у росіян усе-таки є системи протиповітряної та протиракетної оборони. Тому, запускаючи до десятка ATACMS по об’єкту на території Росії, слід враховувати, що певну кількість ракет росіяни зіб’ють, але частина досягне цілі.
Але наголошую, що дальність ураження ATACMS типу М-39 165 км. Згадайте, як ми тішилися, коли отримали дозвіл на використання HIMARS із дальністю до 70 км? Перший тиждень ми раділи повідомленням Генштабу ЗСУ про знищення польових складів боєприпасів, важкої бронетехніки окупантів у місцях накопичення, а також пунктів постійної або тимчасової дислокації ворога. Але росіяни зробили висновки – і перенесли польові склади боєприпасів і бази матеріально-технічного забезпечення на відстань 100 кілометрів, що завадило нам ефективно використовувати HIMARS. Так, плече логістики у росіян збільшилося, але й можливості ураження нами тилових баз окупантів значно зменшилися.
Півроку ми лобіювали тему надання Україні ATACMS. І поки тривали дискусії про те, чи нададуть нам ці ракети, росіяни перенесли бази матеріально-технічного забезпечення на відстань понад 300 кілометрів.
Згадайте, як міністр оборони США Ллойд Остін виступав категорично проти надання Україні ракет ATACMS, аргументуючи це тим, що росіяни вже перенесли всі бази матеріально-технічного забезпечення вглиб території Росії. І це відбулося ще до ухвалення рішення про дозвіл використовувати ATACMS по РФ.
Якщо для ураження одного військового об’єкта потрібно десять ракет ATACMS, то навіть якщо США зроблять нам фантастичний подарунок і передадуть всі ATACMS, тобто тисячу одиниць із дальністю 165 км, ми зможемо уразити максимум сотню об’єктів.
А що робити з рештою, які залишаться в зоні ураження? Виходить, росіяни матимуть втрати у живій силі, техніці й матеріальних ресурсах, але це не призведе до вирішення проблеми.
Дивіться відео, в якому військовий аналітик Дмитро Снєгирьов розповів, по яких цілях на території РФ Україна битиме ракетами ATACMS:
Другий тип ATACMS – модифікації М39А1, дальність ураження 320 км. Саме ці ракети нас і цікавлять. Але їхня загальна кількість становить усього 488 одиниць. Виробництво таких ракет припинилося у 2003 році. Але є важливий момент – термін їхнього зберігання становить усього десять років, після чого ракета потрібує оновлення, а касетну бойову частину взагалі замінюють на унітарну, тобто зменшується дальність ураження.
Якщо навіть нам передадуть усі ракети, це дозволить уразити 50 російських військових об'єктів, але не дозволить вирішити основну проблему – ракетний терор з боку Росії. Тому що стратегічні аеродроми базування російських бомбардувальників знаходяться поза зоною ураження ATACMS. Найближчий аеродром – Енгельс, що у Саратовській області, на відстані 700 км. Як це вплине на можливості щодо зниження ракетного терору? Відповідь очевидна: жодним чином.
Тож можемо говорити про те, що, даючи дозвіл бити по території РФ, США чудово розуміють, що це не призведе до кардинальної зміни характеру бойових дій на лінії зіткнення. Заява радника Байдена з нацбезпеки Саллівана свідчить саме про це. Салліван зазначив, що США надали Україні танки, схвалили передачу винищувачів F-16, систем HIMARS та Patriot, попри це Україна опинилася в більш складному становищі на полі бою, що, за його словами, свідчить про те, що жодна система озброєння не має вирішального значення в цій битві.
Таким чином, Сполучені Штати фактично заганяють Україну в дипломатичну пастку. Мовляв, ви хотіли вундерваффе – ми вам дали все: HIMARS, F-16, танки, Patriot, ATACMS, а далі чекаємо від вас переможних звітів із лінії фронту, які б свідчили про український контрнаступ, звільнення окупованих територій і створення передумов, які дозволять закінчити війну на умовах України. Ми відповімо вже за два місяці, але вже не Байдену, адже 20 січня 2025 року – день інавгурації Трампа.
Така ситуація задовольняє і Трампа, який тепер зможе, вступивши на посаду, зателефонувати Зеленському і спитати, якою є ситуація на лінії фронту після надання Штатами всіх необхідних засобів ураження, які просила Україна. Якщо Зеленський прозвітує про тактичні успіхи ворога, Трамп зможе сказати: щоб Україна не втратила суб’єктності як незалежна держава, вам слід сідати за стіл перемовин із Росією, враховуючі територіальні здобутки один одного. Адже у плані Трампа чітко прописана лінія розмежування протяжністю 1300 км, із них 100 км – це територія Курської області, яка зараз контролюється Збройними силами України. Основний меседж буде такий: сідайте за стіл перемовин.
Наша помилка полягала в тому, що треба було просити не ATACMS із радіусом дії 300 км, а ракети Tomahawk дальністю до 1500 км. Щоправда, Tomahawk – тільки морського базування, тобто є свої підводні камені. Але, якби це пролунало, ми могли б аргументувати американцям свою позицію: ви не передали нам засоби ураження з дальністю понад тисячу кілометрів, і саме це негативно вплинуло на ситуацію в Україні.
А так, зараз у України аргументів немає.
Давайте повернемося до початку вашої відповіді, де ви розповідали про кількість ракет ATACMS. Британське видання The Times пише, що Україна має у своєму розпорядженні лише приблизно 50 ракет. Тобто це поки що точно невирішальна кількість. За вашою оцінкою, скільки ракет Україна може отримати за оптимістичним і песимістичним прогнозами?
Максимум – 100-200 ракет. Ще раз наголошую, що ATACMS із дальністю ураження 165 км абсолютно нічого не вирішують, крім ударів по прикордонних територіях Росії, зокрема, в Курській області.
І тут ми переходимо до того, для чого США дали дозвіл бити по Росії ATACMS. У перших повідомленнях йшлося про те, що ці ракети можна використовувати виключно в Курській області.
До речі, в офіційних заявах зникло це обмеження.
Це обмеження зникло тому, що це був елемент військового і політичного тиску на Росію. Воно демонструвало те, що США підтримують присутність України на російських територіях. Тобто вкинули інформацію про Курщину і подивилися на реакцію – Росія перелякалася. Про це свідчить підписання Путіним зміненої ядерної доктрини РФ. Така реакція Москви свідчить про настрої всередині РФ, які задовольняють Штати.
Повертаючись до питання про кількість – Україні передали 50 ракет ATACMS, і ми прогнозуємо, що передадуть ще 200. І, як я вже зазначав, на одну військову ціль потрібно 10 ATACMS, тобто будуть уражені щонайбільше 25 військових об’єктів на території РФ. Також ми тішилися, що Франція підтримала удари по території Росії, ба більше, пообіцяла передати SCALP-EG. Дальність цих ракет сягає 300 км. Але їх передадуть усього 10 одиниць! Тож це лише політичний сигнал. Хіба десять ракет змінять ситуацію на лінії бойового зіткнення?
Риторичне питання.А що, на вашу думку, може стати цілями для ATACMS? З огляду на їхню дефіцитність, на що їх доцільно використовувати? Наприклад, Кримський міст може стати однією з таких цілей?
Ні, не може стати. Напевно, є відповідні політичні домовленості.
Якщо буде уражено Кримський міст, я не виключаю дзеркальну відповідь Російської Федерації – завдання ударів по мостах через Дніпро.
В Києві?
Не тільки. Окрім Києва, ще й у місті Дніпро. Тобто удари можуть бути завдані по стратегічних мостах, які забезпечують комунікацію Сил оборони України і роботу української економіки.
Ми не можемо виключати наявність подібних негласних домовленостей між Україною та Росією. Якщо періодично виринає повідомлення про те, що сторони домовлялися не завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі, то можемо припускати і наявність домовленостей щодо Кримського мосту.
Тож я виключаю можливість нанесення удару по Кримському мосту.
Удари завдаватимуться по військових об’єктах. З огляду на те, що кількість ATACMS обмежена, для ударів ними будуть обиратися "жирні" цілі, які сприятимуть виконанню завдань не тактичного, а хоча б оперативного рівня. Передусім це будуть польові склади з боєкомплектом, бази зберігання паливно-мастильних матеріалів і, скоріше за все, місця розташування особового складу.
Чи прогнозуєте ви бодай якусь користь від отримання ATACMS, адже, судячи з того, що ви говорили вище, ми особливо навіть не відчуємо те, що вони у нас з’явилися? Ви говорите про політичні сигнали, але й це, виходячи з ваших слів, не буде суттєво.
Ми, може, й на відчуємо появу у нас ATACMS, але росіяни точно відчують. Власне, вони вже відчули ліквідацію складів ГРАУ у Брянській області. Але це будуть обмежені болючі удари по російській військовій інфраструктурі, виходячи з кількості ATACMS.
І тут, на мою думку, сталася помилка: у верховного головнокомандувача мають біти запитання до Служби зовнішньої розвідки, по-перше, чому не надали інформацію про кількість ATACMS, а, по-друге, чому взагалі використовувалася риторика про надання саме ATACMS, а не Tomahawk. Якби йшлося про Tomahawk, ми би створили дипломатичні пастки для США.
Спочатку, коли про дозвіл Байдена бити по Росії говорили тільки західні ЗМІ, і жодних офіційних заяв не було, йшлося про те, що США встановили обмеження – бити ракетами ATACMS Україна начебто може тільки по Курщині. В офіційних заявах цього не було. І перший удар ракетами ATACMS був по арсеналу в Брянській області. Чи означає це, що обмеження щодо Курщини насправді немає, відтак, Україна може бити ATACMS по всій території РФ, наскільки це дозволяє дальність цих ракет?
Так. Те, що відбувалося спочатку, це був контрольований вкид інформації. Росію фактично дезінформували про плани українського військового командування щодо практичного застосування ATACMS. Тобто це була дезінформація. Навіщо? Я не виключаю, що після перших повідомлень системи ППО росіян були передислоковані на Курський напрямок, що дозволило завдати успішних ударів по військовому об’єкту в Брянській області. Це те, що називається відволіканням уваги на негідний об’єкт, тобто в якості потенційної цілі називали Курську область.
Та згодом з’ясувалося, що дозвіл бити ATACMS стосувався всієї території Росії.
Це прекрасна оперативна гра – як українських спецслужб, так і американських. Відповідно, тепер Росія стоїть перед проблемою, що ATACMS битимуть не по одній її області, а всюди.
Якщо враховувати проблеми росіян із ППО (а ці проблеми дуже великі), цей дозвіл є тиском не тільки на Україну, але й на Росію. Росіянам дали зрозуміти, що, навіть не зважаючи на обмежену кількість ATACMS, удари будуть дуже болючими для Росії. Наприклад, гідроспоруди є законними військовими цілями, і вони наявні і в зоні ураження ATACMS.
Умовно кажучи, якщо ще раз від Росії прилетить по Кременчуку, будь-яка ТЕЦ у Брянській, Курській, Бєлгородській областях буде законною ціллю для нас. У цьому елемент тиску на РФ і, до речі, елемент несподіванки. Це блискуча гра американців і українців.
Чи може це рішення Вашингтону розблокувати аналогічні рішення Франції, Німеччини тощо?
Я вже наводив приклад Франції, яка готова передати 10 SCALP. Хіба це вирішує питання?
Німеччина чітко заявила, що Taurus не дасть. Щоб ми не звинувачували німців, нагадаю заяву російського диктатора від вересня цього року, в якій він чітко говорив, що для практичного використання цих засобів ураження потрібно декілька факторів: наявність розвідувальної інформації (супутників країн НАТО) та присутність в Україні операторів країн НАТО, які будуть обслуговувати ці комплекси. Це означає, що, якщо нам будуть передані Taurus, запускати їх будуть оператори з Німеччини, а це буде прямою участю Німеччини у війні з Російською Федерацією. З усіма наслідками. А саме – військові об’єкти на території Німеччини стають законними цілями для російських засобів ураження.
Тому така позиція Німеччини, і жодної "зради" в цьому немає.
Хочу уточнити один момент і щодо наших далекобійних можливостей. Зеленський нещодавно сказав, що в України є далекобійні можливості, зокрема, є "довгий" Нептун, тепер уже є і ATACMS. Раніше ми неодноразово бачили застосування наших власних дронів, причому на дуже значних відстанях, навіть не на 300 км, а більше. Якщо розглядати всі ці наші можливості в сукупності, як ви їх оцінюєте?
"Довгий" Нептун має дальність 300 км. Тобто фактично це той самий ATACMS. За інформацією з відкритих джерел, кількість Нептунів – 100 одиниць.
Знову повернуся до того, що не варто звинувачувати Німеччину у ненаданні Taurus. Ще в 2016 році українському загалу були продемонстровані оперативно-тактичні комплекси українського виробництва Грім-2, більш відомі як Сапсан. Так от дальність ураження цілей у них становить 500 км. Тобто це фактично німецький Taurus. Які претензії до німців, якщо з 2016 року ці Сапсани досі не стали на озброєння ЗСУ? Часу було більш ніж достатньо. Тож це питання до нас, чму в нас досі немає потрібної кількості засобів ураження, які б дозволили Україні не чекати дозволу бити по території Росії. Перед тим, як звинувачувати своїх партнерів, слід зважати на власні помилки.
Як, на ваш погляд, дозвіл США бити по території Росії американськими далекобійними ракетами ATACMS відреагує сама РФ? Наскільки ймовірна ядерна відповідь?
Є офіційна заява Пентагону з приводу того, що подібні сценарії наразі не розглядаються. В Пентагоні заявили, що не здивовані оновлення ядерної доктрини Росії, але не бачать ознак, які свідчили б про підготовку РФ до застосування ядерної зброї проти України.
Росія несуб’єктна в ухваленні рішення щодо застосування ядерної зброї. Адже є позиція Китаю та Індії, які категорично проти можливості застосування тактичної ядерної зброї під час бойових дій в Україні. А КНР та Індія – ключові економічні, політичні та військові партнери Російської Федерації. Тому тиск на Путіна з боку цих країн буде ключовим чинником, який не дозволить йому перейти до ядерного сценарію.
Як тоді Росія реагуватиме?
Посиленням ударів по енергетичному сектору України з використанням конвенційних видів озброєння, тобто крилатих балістичних ракет та безпілотників. Невипадково пролунали заяви з боку посольств США та низки інших країн світу з приводу ймовірної інтенсифікації завдання ударів Росією по території України. Це є попередженням Росії, адже такі заяви, по-перше, свідчать про поінформованість країн Заходу щодо планів Москви, а, по-друге, дають сигнал Москві, щоб унеможливити подібний розвиток подій, тобто ескалацію військової напруги в Україні. Тим більше, США фактично дали можливість українській стороні відповідати дзеркально, а саме засоби ураження, які можуть бути застосовані по території РФ.
Вступ у війну військовослужбовців КНДР на боці Росії, дозвіл США, наданий Україні, використовувати ракети ATACMS, підписання Путіним зміненої ядерної доктрини РФ – усе це підвищення ставок сторонами. Чим може закінчитися це підвищення ставок? До яких подальших подій у цій війні цей шлях приведе?
США перехопили політичну ініціативу у Росії. Досі РФ демонструвала улюблену тактику Путіна – підвищення ставок, тобто постійна ескалація напруженості і диктат своїх умов не тільки Україні, але й провідним західним країнам. Сам момент надання Україні дозволу бити по території РФ американськими ATACMS свідчить про перегляд Сполученими Штатами їхньої позиції та демонструють Росії готовність відповідати дзеркально і на заяви, і на дії росіян.
Як на мене, США таким чином здійснюють військово-дипломатичний тиск на Росію з тим, щоб реалізували плани Штатів щодо завершення активних бойових дій в Україні.
Враховуючи всі останні події, поділіться, будь ласка, вашим оптимістичним і песимістичним прогнозом щодо того, скільки ще може тривати ця війна, і чим вона може закінчитися? До чого зараз усе рухається?
Все рухається до реалізації американського сценарію закінчення війни. Відбувається військово-політичний тиск США на обидві сторони війни, тобто і на РФ, і на Україну. Найближчі два місяці будуть характеризуватися високою інтенсивністю бойових дій на лінії бойового зіткнення, тобто намаганнями Російської Федерації вирішити для себе стратегічні завдання: вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, а також витіснення підрозділів ЗСУ з Курської області. Також може збільшитися кількість ракетних атак і атак із використанням БПЛА по українській енергетичній інфраструктурі.
Україна на все це відповідатиме дзеркально – завдаватиме ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури РФ та військових об’єктах, що є законними цілями для ЗСУ. Тобто українська сторона нарешті отримала можливості давати адекватну відповідь Російській Федерації, а це зменшує можливі негативні сценарії. Умовно кажучи, якщо буде завдано удару по Кременчуцькій ГЕС, під українським ударом на території РФ опиняться такі самі гідротехнічні споруди.
Тобто все рухається до заморозки війни?
За великим рахунком – так.
Хто такий Дмитро Снєгирьов
Дмитро Снєгирьов (11 жовтня 1971, Луганськ) – експерт з військових питань, блогер. Історик та юрист. Співголова громадської ініціативи "Права справа".
Виступає на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах у якості експерта з військової та політичної тематики.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
