Не для магазинів: таємниця радянської води в бляшанках

Про що ви дізнаєтесь:

• Для чого в СРСРС консервували воду
• Чому вода мала дивний присмак

Радянська промисловість залишила по собі чимало дивних речей, проте консервована вода в металевих банках викликає чи не найбільше запитань у сучасного покоління. Навіщо витрачати дефіцитний метал на те, що тече з крана, та ще й маркувати це як продукт із обмеженим терміном придатності?

Відповідь на це питання лежить не в площині дефіциту чи кулінарних експериментів, а в суворих вимогах виживання у надзвичайних ситуаціях. Консервована вода була частиною складної системи безпеки, де кожна калорія та кожен ковток вологи мали бути захищені від зовнішнього впливу. Главред розповість детальніше.

Не для магазинів: кому призначалася консервована вода

Як зазначають автори каналу "Історик", консервована вода ніколи не була товаром для масового споживання. Її неможливо було знайти на полицях звичайних гастрономів поруч із "кількою в томаті" чи згущеним молоком.

Цей продукт входив до складу спеціальних пайків і призначався для чітко визначених категорій людей, які могли опинитися в повній ізоляції від цивілізації.

Хто був основним споживачем

Основними "користувачами" консервованої води були:

• військові льотчики;
• екіпажі морських суден;
• окремі спецпідрозділи.

Банки з водою входили до складу НАЗ — носимого аварійного запасу. У разі аварії літака або затоплення корабля люди могли опинитися в рятувальному плоті посеред океану чи у важкодоступній місцевості, де джерела прісної води були відсутні або непридатні для вживання.

Рекомендуємо:

Горілка і водка — не одне й те саме: у чому принципова різниця

Чому саме металеві банки

Консервація у бляшанки була найнадійнішим способом зберігання води протягом тривалого часу — до 24 місяців. Порівняно з іншими матеріалами метал мав критичні переваги:

• не розбивався під час падіння чи удару;
• повністю блокував сонячне світло, запобігаючи "цвітінню" води;
• захищав вміст від радіоактивного пилу та хімічного забруднення.

У контексті холодної війни ці характеристики мали принципове значення.

Відео про те, для чого в СРСР консервували воду, можна переглянути тут:

Чому вода мала дивний присмак

Ті, кому доводилося куштувати таку воду, часто згадували її специфічний смак. Причина проста: це була не звичайна очищена вода.

Згідно з технологією виробництва, воду:

• попередньо кип’ятили;
• збагачували вітамінами;
• іноді додавали мінімальні дози антисептиків для тривалого зберігання.

Головним завданням було не смакове задоволення, а максимальна придатність до виживання.

"Пити в крайньому разі": як її використовували

На етикетці консервованої води завжди містилася інструкція:"Пити в крайньому разі".

Рекомендувалося не ковтати воду одразу, а лише зволожувати ротову порожнину, щоб максимально розтягнути запас. Одна банка зазвичай містила від 250 до 300 мл — критичний мінімум, здатний підтримати життєдіяльність організму в очікуванні рятувальників.

Міф про бункери та ядерну війну

Існує поширений міф, що консервовану воду виготовляли спеціально для партійної еліти на випадок ядерної війни. Насправді у сховищах використовували інші системи зберігання — великі цистерни або фільтраційні свердловини.

Порційна консервація була надто дорогою для масового довгострокового зберігання. Її справжнім "фронтом" залишалися відкрите море та кабіни пілотів.

Вас може зацікавити:

• Навіщо у СРСР клеїли газети під шпалери: несподівана причина
• Відповідь вас вразить: чому школярі в СРСР одягалися у зайців і сніжинок на Новий рік
• "Стандарти СРСР": клієнти Ощадбанку не можуть нормально переслати гроші

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред