У Росії вперше за 100 років стався дефолт за зовнішнім боргом. Незважаючи на те, що РФ не хоче офіційно цього визнавати, її економіка вже почала стрімке падіння і ризикує повторити "круте піке", яке свого часу не зміг пережити Радянський Союз.
Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ в інтерв'ю Главреду розповів про те, як скоро кризу відчують на собі росіяни, на що спрямовані санкції Заходу, в чому схожість Росії з Іраном і чи зможе в майбутньому Захід піти з РФ на світову, як дефолт погіршить здатність Росії вести війну в Україні, а також як скоро Україна може отримати репарації з коштів РФ, які заморожені на Заході.
У Росії вперше з 1918 року стався дефолт за зовнішнім боргом. Що це означає На практиці - на чому це позначиться найбільше?
Той дефолт, який стався в Росії, не можна віднести до класичних дефолтів. Класичний дефолт - це коли внаслідок неплатоспроможності певної країни вона оголошується банкрутом, тобто державою, яка не може виконувати свої фінансові зобов'язання. Відповідно, дефолт - це своєрідна "чорна мітка", яка видається на світовому ринку капіталів неблагонадійним країнам, які не змогли вчасно погасити свої борги.
Те, що зараз сталося з Росією - це абсолютно унікальний випадок. Тому що дефолти, як я вже сказав, відбуваються внаслідок відсутності внутрішніх резервів і фінансових ресурсів, за допомогою яких країна може розплатитися за боргами. Росія до початку війни проти України володіла достатньою кількістю фінансових ресурсів. Чому Росія не змогла розплатитися зараз? Тому що вона технічно не може провести платіжні транзакції. Тобто вона технічно не може розплатитися зі своїми кредиторами – гроші у неї ніби є, але провести платіж для погашення боргів вона не може, тому що ці платежі блокуються в системі міжнародного депозитарію Euroclear. І це, можна сказати, один на сто або тисячу випадків, тому що аналогів йому знайти складно.
Якщо ми подивимося на параметри Росії з точки зору позичальника до початку війни проти України, то ми побачимо, що Росія володіла значними валютними резервами – це сотні мільярдів доларів резервів Центробанку РФ, сотні мільярдів доларів США в інших резервних фондах, у тому числі в Фонді національного добробуту і розвитку, відносно низький рівень заборгованості держави і погашення державного боргу в середньому на рівні 20% (при тому що оптимальним вважається 60%). Якщо рахувати за борговим навантаженням на бюджет, то, знову ж таки, у неї були відносно низькі показники витрат на обслуговування боргу до видаткових статей бюджету. Ну і співвідношення боргу з валютними резервами також було на користь фінансової стабільності.
Реноме Росії на ринку капіталів вибудовувалося досить довго, протягом декількох десятиліть. Якщо ми пам'ятаємо, внутрішній дефолт у Росії був у 1997-му році, коли Росія не розплатилася за внутрішніми борговими зобов'язаннями, так званими ДКО. Ну тоді це був класичний дефолт, тому що Росія не розплатилася внаслідок того, що сталася бюджетна криза і не було грошей.
Зараз ситуація діаметрально протилежна. З початку нульових років Росія вибудовувала свій імідж як позичальника на міжнародному ринку капіталів і в цьому плані досить далеко просунулася. Не можна сказати, що всі реформи у Росії були невдалими - було безліч позитивних рішень, які приймалися ще 10-15 років тому і в порівнянні з Україною вона як позичальник володіла більш високим рейтингом. Росія проводила консервативну боргову політику - не позичала багато грошей на міжнародних ринках капіталу і всі розміщення були ритуальними для того, щоб не втратити тонус у міжнародних боргових зобов'язаннях.
Володіючи профіцитним торговим балансом за рахунок експорту вуглеводнів, який перевищував відтік імпорту на різні споживчі товари, завдяки притоку валют від продажу газу, нафти, золота, вугілля, Росія сформувала великі внутрішні резерви. І, до речі, фіскальний маневр, який був проведений ще міністром фінансів Кудріним (він був архітектором фінансової системи безпеки Росії і створив багаторівневу систему резервних фондів), при якому частина грошей від продажу нафти і газу йшла не на проїдання в бюджет, а на поповнення фонду національного добробуту і розвитку.
Уся ця система призвела до того, що Росія за роки перетворилася на консервативну капіталістичну державу з досить здоровою системою фінансів. І вся ця конструкція, немов картковий будиночок, була знищена в результаті злочинного рішення почати війну проти України.
Тому зараз значна частина резервів заблокована, можливість отримувати валютну виручку в Росії також обмежена, тому що частина з цих грошей може бути знову заблокована, а частина цих грошей може не надходити, тому що частина російських банків і держкомпаній знаходяться під санкціями. Плюс на цьому тлі є технологічна нездатність проводити будь-які операції в рамках глобалізованого світового ринку капіталів.
Нинішня ситуація показала, що західні санкції практично випиляли Росію із загального рельєфу. Росіяни, природно, кажуть, що їм ринок капіталу особливо і не потрібен. Але насправді вони лукавлять, адже останні 15 років вони проводили максимально активну політику, спрямовану на те, щоб якомога глибше адаптуватися під світовий ринок капіталу. Вони дуже багато працювали над своїм інвестиційним іміджем і над своєю інвестиційною привабливістю - багато уваги приділялося позиції Росії в рейтингах Світового банку по легкості ведення бізнесу, конкурентоспроможності економіки Всесвітнього економічного форуму тощо. Зараз усе це знищено.
Той дефолт, який стався, з практичної точки зору нічого не додає, тому що Росія попереднім пакетом санкцій практично була ізольована від можливості виходити на ринок капіталу і позичати там гроші. Якщо ти не можеш виходити на ринок і позичати там ресурс, який сенс тоді у твоєму рейтингу - це безглузда фішка.
Але він має велике символічне, я б навіть сказав - морально-психологічне значення. І я б розглядав це ширше, ніж фінансове банкрутство – це якесь геополітичне смислове банкрутство. Адже це не просто дефолт за фінансовими зобов'язаннями, а дефолт геополітичних сенсів – тієї ролі, яку Росія відігравала на міжнародному рівні, її взаємин з найближчими сусідами і її ролі на пострадянському просторі. Тобто це, можна сказати, історичний дефолт, але не в плані історичної події, а історичної ролі Росії, тому що внаслідок цієї агресії можна шукати більш глибокі смисли і більш глибокі чинники.
Наскільки змінює ситуацію і чи позначається якось на наслідках те, що Росія офіційно не оголошує дефолт? У чому відмінність технічного дефолту від реального?
Як я вже сказав, з точки зору технологій і впливу на країну-позичальника нинішній дефолт нічого не додає, тому що дефолтні інструменти впливу на боржника набагато слабкіше, ніж санкційні механізми впливу на Росію, які були до дефолту. Якщо країні оголошується дефолт, але щодо неї не запроваджені міжнародні санкції, як, наприклад, в Аргентині, яка пройшла через ланцюжок дефолтів, це означає початок довгої і нудної судової тяганини між державою і кредиторами. Як правило, ця тяганина йде в Лондонському суді, потім в рамках цієї тяганини підписуються якісь протоколи і мирові угоди. Якщо сторони не досягають взаємної згоди, заарештовуються активи цієї країни, але це відбувається за рішенням судів і відбувається дуже довго. Таким чином процедура не має блискавичного впливу.
Щодо Росії санкційні механізми набагато сильніші, ніж дефолт. Адже ніхто не йде судитися з Росією до Лондонського суду. Можливо, туди підуть судитися після, але зараз проти РФ вводяться санкції. А санкції - це моментальний арешт і блокування значної частини валютних активів за кордоном, арешт активів і майна російських олігархів, політиків (їх яхт, вілл і так далі), нерухомості, економічних активів. Тому в цьому плані дефолт нічого не додає. Надалі, природно, проти Росії будуть подані певні судові позови і вона напевно буде судитися з кредиторами в тому ж Лондонському суді, але це, з точки зору наслідків для Росії, буде значно слабше, ніж суди, наприклад, в Міжнародному суді з питань збитку, нанесеного Україні.
Чи існує ймовірність того, що в разі дефолту Україні в майбутньому буде складніше отримати кошти на репарації з тих активів РФ, які в рамках санкцій заморожені на Заході?
Небезпека така є. Більш того, у нас зараз розрізнена політика позовів і ми можемо повторити ті ж помилки, що і в 2014-2019 роках. Справа в тому, що зараз ряд фінансово-промислових груп починають самостійно подавати позови проти Росії. З урахуванням того, що у них міжнародна юридична підтримка сильніша, ніж у звичайних громадян, може скластися така ситуація, що звичайні громадяни в задоволенні своїх позовів по зруйнованій квартирі або будинку можуть і не дочекатися відшкодування з боку РФ. Умовно кажучи, все розхапають кредитори, фінансово-промислові групи тощо.
Тому вже зараз має бути консолідована політика держави щодо подання позовів - потрібно ухвалювати окремий закон, згідно з яким позови проти Росії як країни-агресора зможе подавати виключно Міністерство юстиції України. Тобто всі позови, які подаються всередині країни, повинні акумулюватися в Мін'юсті, і вже міністерство має подавати колективний позов, а не так, що кожен окремо буде судитися з РФ. А вже потім Мін'юст повинен розподіляти гроші, отримані від арешту російських активів згідно черговості. Як при банкрутстві підприємств є черговість задоволення вимог, так і тут - наприклад, в першу чергу задовольняються вимоги простих громадян, у яких зруйновано житло, в другу - вимоги держави по зруйнованій інфраструктурі і тільки потім - вимоги великих ФПГ. Бо інакше ситуація буде не на користь простого українця.
читайте такожДефолт для Росії може бути гіршим за нафтове ембаргоТреба розуміти, що доступ до цих коштів для нас буде не таким простим, як нам здається. Тому що ці гроші Захід буде берегти до моменту приходу до влади в Росії більш договороздатних політичних еліт, з якими можна буде почати вести переговори і з якими ці заблоковані резерви будуть використовуватися як своєрідний козир на переговорах. У цьому плані Україна вже повинна заявляти свою політичну позицію і говорити про те, що ці кошти повинні в першу чергу піти на відновлення української економіки.
Ви сказали про те, що через дефолт Росію випиляли з багатьох фінансових процесів і в принципі з фінансового ринку. За яких умов і коли Росія має шанси повернутися на світові фінансові ринки?
Шанс у Росії є - приклад Ірану це демонструє. І якщо є підписання своєрідної іранської фінансової угоди, то чому не може бути російської, між західними країнами і майбутньою російською владою?
Але на відміну від Ірану, Росії доведеться дуже багато чого виправити, тому що Іран все-таки ні на кого не нападав. Він просто намагався вести свою самостійну ядерну програму, створювати ядерну зброю і іранські політики час від часу допускали недозволені висловлювання щодо Ізраїлю і ряду західних країн, але не робили ніяких практичних дій. Єдине - Іран дозволяв собі втручатися в сирійський конфлікт і конфлікт в Лівані.
Росія в цьому плані допустила набагато страшніший злочин - фактично вона почала континентальну війну проти України з колосальною кількістю жертв, руйнувань, окупованою територією.
Території можна повернути, а знищені життя - ні. Тому підписання "російської угоди" буде набагато складнішим і може відбуватися виключно за участі України та задоволення її інтересів як держави.
Ми прекрасно розуміємо, що найближчим часом це неможливо. Умовно кажучи, щоб повернутися до клубу прогнозованих і цивілізованих країн, Росії доведеться багато чого зробити з точки зору внутрішньополітичної реформи і виправлення допущених злочинів. Перш за все - провести повну деокупацію українських територій. На жаль, ми не бачимо на горизонті ніяких російських сил (навіть опозиційних), які готові до деокупації Криму.
Україна ніколи не піде на те, щоб визнати статус-кво по Криму і з урахуванням того, яку роль Україна відіграє зараз в геополітичній карті світу, навряд чи хтось стане торгувати інтересами України - після 24 лютого такого варіанту просто немає. Тому що Європа настільки жахнулася тим, що Росія зробила в Україні, що зворотного шляху немає - тут вже не просто "червоні лінії" пересічені, в Європі виник екзистенціальний жах перед нинішньою Росією і епохою російських божевільних політичних еліт.
І ця епоха просто так завершитися не може - природно, надалі в Росії буде, за аналогією зі сталінським, якесь "потепління", можливо прийде якийсь колективний орган управління країною, можливо відбудеться якась переоцінка скоєного, як на відомому з'їзді КПРС, коли був розвінчаний культ Сталіна і будуть говорити про перегини, помилки, допущені щодо України.
На системне перезавантаження своєї зовнішньої ідеології Росія найближчим часом не піде. Швидше за все, вона залишатиметься у форматі нинішнього Ірану - закритої автаркії, яка вибудовує свою ідеологічно відсталу економіку. Але відмінність буде в тому, що можливість підписання якоїсь угоди із Заходом практично дорівнює нулю.
В принципі, вже зараз у неофіційних блогах аналітики Центробанку РФ пишуть про те, що Росію найближчим часом очікує колосальний технологічний занепад у всіх галузях економіки - так звана зворотна індустріалізація. Це - перехід у промисловому розвитку до менш передових галузей економіки. Відповідно, це підвищення витратності виробництва і зниження його ефективності. Приблизно все те, що ми спостерігали на фінальній стадії існування Радянського Союзу. Тільки там була зворотна індустріалізація в системі планової економіки, а зараз - в системі квазіринкової економіки.
Як багато часу може піти на те, щоб в Росії почалася зворотна індустріалізація - як надовго цей процес може розтягнутися?
Зворотна індустріалізація в Росії вже стартувала. Ми бачимо, що якщо раніше в Росії говорили про те, що будуть розробляти свої комп'ютерні процесори (наприклад, Байкал), то зараз, внаслідок блокування поставок чіпів і напівпровідників з боку Тайвані компанія, яка займалася виробництвом цих процесорів, заявила про його зупинку. Відповідно, майже шість мільярдів рублів, які були витрачені на це виробництво, можна просто списати на відлуння війни. Саме тому Росія заявила про перехід на так званий паралельний імпорт, коли держава не може безпосередньо закуповувати імпортні товари внаслідок санкційних обмежень і закуповує їх в тих країнах, де є філії тих чи інших міжнародних компаній.
Наприклад, якщо на ті ж електрокотли або гідроагрегати Siemens накладені санкції, то в Казахстані є представництво, у якого Росія може "вихоплювати" в одиночних екземплярах ці агрегати і завозити до себе.
Але ми прекрасно розуміємо, що концепція паралельного імпорту не може розвиватися на системному рівні. Тобто коли ти не можеш купити автоматичну коробку передач в кількості 100 000 штук для виробництва автомобілів, а можеш у валізі дипломата незаконно привезти п'ять таких коробок, то на цьому системну індустріальну політику не побудувати. Тобто можна замінити коробки передач в обмеженій кількості автомобілів, щоб ті продовжували їздити по дорогах, але вибудовувати на цьому промислову політику жодна країна не зможе.
Запуск зворотної індустріалізації в Росії - це хороша новина для нас. Але є і погана - не варто розраховувати на швидкий фінансовий колапс в Росії. Ми бачимо, що всі санкційні моделі мають накопичувальний і довгостроковий характер впливу – вони не працюють за принципом рубильника. Немає "матері всіх санкцій", яка відключить Росію за п'ять хвилин.
Санкції - це методика дрібних порізів. І кожен санкційний пакет - це дрібний поріз на тілі російської економіки. Потрібно, щоб кількість цих порізів досягла критичного рівня.
За тими ж санкціями ми бачимо, що іноді на початковому етапі вони мають суперечливий характер. Наприклад, нинішні обмеження щодо російських вуглеводнів на світових ринках призвели до різкого зростання цін на нафту і природний газ і Росія, навпаки, отримує надприбуток, тому що вона ще має можливості продавати свої вуглеводні на світових ринках. Це як при лікуванні хвороби - іноді, щоб вилікувати хронічну хворобу, ліками переводять її з хронічної фази в гостру. У разі санкцій принцип дуже схожий - на початковому етапі перекладу хронічної хвороби в гостру буде зворотний ефект.
Тобто санкції призводитимуть до того, що Росія спочатку отримуватиме навіть більше доходів, ніж вона отримувала до введення санкцій. Тому що, з одного боку, блокування російських вуглеводнів на світових ринках, які призводять до того, що ціни на них ростуть, а з іншого боку Росія ще повністю не витіснена з ринків Європи та інших світових ринків ресурсів і вона ще може продавати свої вуглеводні і знімати цінову "піну". Але без цього санкції не працюють - не можна опинитися відразу на фініші, потрібно ще пройти болісний і складний етап.
Зараз ми бачимо складний етап структурної перебудови (насамперед - в енергетиці) в європейській економіці, прискорюючи так званий зелений перехід. Європа шукає замінники російських енергоресурсів, а США, навпаки, пригальмовує "зелену" політику для того, щоб зберегти максимальний рівень видобутку нафти, природного газу і зберегти свою профіцитність із точки зору енергоресурсів. Тобто весь світ перебудовується під нову енергетичну модель, де Росія раніше займала вагому позицію. Адже Росія продавала приблизно стільки ресурсів, скільки Китай споживає протягом року.
Зрозуміло, що повністю демонтувати зі світового енергетичного балансу такий блок у вигляді Росії дуже складно. Це - довгострокова політика, яка має чіткий алгоритм дії і працює за принципом бобслейного жолоба. Тобто якщо ти стартував, що б ти не робив, ти все одно доїдеш до фінішу і не зможеш відхилитися ні вправо, ні вліво. Так само і з санкційною політикою - опір Росії або її союзників з деяких західних країн можуть просто пригальмовувати рух, але результат вже очевидний.
Ви сказали, що процес впливу санкцій - довгостроковий. Але хочу уточнити наскільки він довгостроковий - рік, два, п'ять, десять? Адже чим довше він триватиме, тим більше у РФ буде можливостей для опору і ведення війни в Україні.
Цей процес розтягнеться як мінімум на найближчі п'ять років. З точки зору впливу санкцій на економіку, перші паростки економічної кризи Росія відчує в кінці цього року. Вони будуть проявлятися в падінні ВВП, скорочення доходів населення, інфляції і так далі. Але за рахунок внутрішніх резервів у Росії буде зберігатися можливість компенсувати ці кризові явища. Перші серйозні проблеми технологічного характеру з точки зору збуту енергоресурсу у Росії почнуться з 2027 року. Політика Заходу полягає в наступному - за допомогою максимальної військової допомоги, яку він надає Україні, підвищити нашу опірність у військовому плані і змусити Росію ближче до осені перейти в стан замороженого конфлікту і потім намагатися утримувати її в цій стадії найближчі 5 років. Адже ніхто на Заході не має ілюзій, що з Росією вдасться підписати якусь мирну угоду.
читайте такожКострубатий Третій Рим-імпотент. Про дефолт недоімперіїАле через п'ять років в Росії вже почнуть відчувати незворотні економічні процеси, які будуть відбуватися там у результаті санкцій.
Природно, що у багатьох це може викликати песимізм, але тут є і нотка оптимізму. Вона полягає в тому, що кожен санкційний поріз знижує можливість Росії агресивно вести війну. Зараз РФ перебуває у фазі, коли вона може вести і агресивну війну, і стабілізувати внутрішню ситуацію.
До кінця року її можливості вести агресивну війну в Україні будуть різко знижуватися і з кожним санкційним пакетом вони будуть все нижчими і нижчими. Тому не варто чекати п'ять років і думати, що тільки тоді вона припинить війну – ця можливість у Росії знизиться до мінімального значення протягом найближчого року-двох і протягом цього періоду будуть відбуватися турбулентні процеси. А перехід в третю фазу, коли вже немає ресурсів на підтримку внутрішнього потенціалу, почнеться у 2027-му.
Як стан дефолту може відбитися на росіянах?
В першу чергу, це відобразиться на якості та стандартах життя - можливості купувати ті чи інші товари, відпочинку і так далі. Тобто спочатку санкції торкнуться, в основному, верхньої частини суспільства - того, що у нас називають середнім класом (але в РФ це досить умовне поняття). По мірі наростання економічних проблем вони будуть проникати і в нижні верстви населення - крім якості життя, будуть знецінюватися і її стандарти. Це станеться в результаті того, що у держави буде все менше грошей на патерналістську соціальну політику.
Тобто вплив санкцій полягатиме в тому, що значна частина російської економіки стане неконкурентоспроможною внаслідок втрати зовнішніх ринків, розпаду глобальних логістичних і технологічних ланцюжків, неможливості закуповувати імпортні комплектуючі.
Попереду фаза зниження ефективності економіки. Можливості модернізації в глобальному сенсі у Росії не буде, тому що в даний час неможливо домогтися технологічного розвитку ізольованої країни. Ті ж КНДР, Іран можуть розвивати окремі військові технології, але в цілому в умовах автаркії і зараз, в глобальному світі, домогтися такого розвитку неможливо. Тому що процеси розвитку технологій йдуть настільки динамічно, що якщо ти відрізаний від зовнішнього світу, ти не можеш вигадати їх самостійно.
Відповідно, якщо ти себе відрізаєш від можливості модернізації, у тебе залишається єдиний шлях - так звана штучна модернізація. Тобто блок економічно неефективних підприємств можна буде підтримувати на плаву виключно за рахунок вливання державних грошей. Це приблизно те ж, що відбувається зараз в Білорусі. Коли є завод, а його продукцію ніхто не купує. Щоб її купували, потрібно, щоб продукція продавалася нижче собівартості і держава покривала різницю між собівартістю і вартістю продажу для того, щоб завод не збанкрутував. Або ж держава через держзамовлення закуповує неефективну продукцію, яку можна збути набагато дешевше.
У Росії зараз буде те ж саме - буде цілий блок неефективної економіки, яку можна буде модернізувати за рахунок державних вливань і в міру того, як Росія буде видавлюватися зі світових ринків сировини, фінансових ресурсів для їх штучної модернізації буде ставати все менше. Відповідно, спочатку ці підприємства будуть зупинятися, потім-припиняти своє функціонування, далі будуть спроби їх якось реанімувати через якісь держпрограми.
Але за один рік банкрутства економічної моделі не відбудеться – це буде болісно довгий період ослаблення Росії. Але якщо порівняння пішло з з Іраном, то після подій Ісламської революції, коли він увійшов в конфлікт з низкою західних країн і опинився в міжнародній ізоляції, він не зник з політичної карти світу. Іранська економіка продовжує функціонувати-по вулицях їздять іранські автомобілі, які, як кажуть, технологічно набагато гірше західних аналогів, в небі літають старі, ще радянські літаки, які періодично падають. Але при цьому Іран зберігає можливість вести свою ракетну програму, створювати ракети, намагається проводити ядерну програму, але в цілому країна втратила повністю здатність технологічно модернізації.
У такій моделі Іран перебуває вже десятки років-на початковому етапі цих санкцій він, в принципі, мав можливість вести зовнішні війни (наприклад, з Іраком, яка тривала у вісім років) і у нього були амбіції регіонального лідерства. Але в міру санкційного тиску, здатність вести агресивну зовнішню політику з кожним роком ставала все слабкішою.
Якщо відкинути весь галас навколо Ірану, зараз він являє собою відносно нешкідливу державу, тому що він не може ні на кого напасти. Навіть якщо згадати вбивство під час президентства Трампа одного з стражників Ісламської революції, то всі очікували, що Іран завдасть масованого удару по американських базах в Іраку, але він практично ніяк не відреагував на це політичне вбивство і порушення свого суверенітету. Крім того, вже й не пригадати, коли іранські політики допускали різкі заяви щодо Ізраїлю - хоча раніше їх можна було чути мало не кожен місяць.
Ми бачимо, що Іран практично дозрів до підписання вже другої мирної угоди. Перша угода була підписана при Обамі, але Трамп його анулював, тепер Байден знову намагається його підписати і воно вже практично погоджено. Це говорить про те, що іранські політичні еліти стали договороздатними. І це - прямий результат дії санкцій.
Така ж політика вибудовується у Заходу і щодо Росії. Адже якщо говорити прагматично, всі розуміють, що ніякого розпаду Росії в найближчі десятиліття не буде - ми можемо себе цим підбадьорювати, але об'єктивно цього не станеться.
Вся стратегія Заходу полягає в тому, щоб за допомогою санкцій закуклити російську економіку, як гусеницю в коконі, але ніхто не очікує, що з цього кокона вилупиться метелик. Всі розуміють, що вона як була гусеницею, так нею і залишиться.
Головне - щоб вона не поїдала навколишні листя навколо кокона. І головна здатність автаркії Росії - знизити здатність до зовнішньої агресії, тобто перетворити її на сучасний православний Іран. Навіть якщо там буде внутрішня політична диктатура, роль патріарха буде роллю своєрідного аятоли. Але головне, щоб Росія варилася у власному котлі і не вела зовнішніх повномасштабних континентальних воєн.
Як дефолт в Росії може допомогти Україні?
Допомогти це нам може тільки в інформаційному та ідеологічному плані - тобто ми маємо цей факт максимально тиражувати. Росіяни можуть не визнавати дефолту, але вони не визнають і факту війни в Україні - вони не визнають, що їх ракети потрапляють в торговий центр, заперечуючи очевидне. Але з інформаційної точки зору - це сильний інформаційний привід, щоб показувати, до чого призводять диктаторські рішення, коли в результаті рішень однієї людини анулюється результат розвитку 140-мільйонної країни за 20 років.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
