Уже майже місяць, як Україні доводиться відчувати на собі наслідки масованих ракетних ударів Росії по енергетичній інфраструктурі та пристосовуватися до життя з погодинними та аварійними відключеннями світла у домівках.
В інтерв'ю Главреду директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко розповів, наскільки імовірний блекаут столиці, чи багато шансів у інфраструктури країни вціліти від ударів іранських ракет, чому Росія не наважиться на обстріли об'єктів атомної енергетики та яка користь від поставок електроенергії з Євросоюзу.
Неодноразово після обстрілу інфраструктури звучала цифра про 40% пошкоджень, внаслідок чого й почалися відключення електроенергії. Який відсоток пошкоджень може стати критичним для української енергосистеми та які наслідки це спричинить?
40 відсотків - це умовна цифра. Тим паче, якої саме інфраструктури вона стосується - генерації, ліній електропередач чи всього разом - не уточнюється. Якщо брати ядерну енергетику, то ми на 40% її позбавлені, оскільки Запорізька АЕС знаходиться в окупації і не подає електричну енергію до енергосистеми. Що стосується теплової генерації, то там теж є серйозні проблеми. Одна її частина знаходиться в зоні окупації, інша частина - у зоні бойових дій. Тобто приблизно 11 гігават (це більше 30% теплової генерації) ми позбавлені можливості використовувати. З гідроелектростанціями дещо краща ситуація - Каховська ГЕС знаходиться у зоні окупації. З енергетичної точки зору, 335 мегават - це не так багато, але ця ГЕС відіграє важливу роль для балансування енергосистеми загалом. Також 90% відновлювальної вітряної енергії виведено з ладу, близько 40% сонячної енергії, біоенергетики. Незважаючи на це, є профіцит потужності, але для того, щоб доставити електричну енергію з електростанцій до споживача, потрібні лінії високовольтних електропередач, лінії середньої та низької напруги. І хоча потужностей може бути достатньо для забезпечення людей необхідною електроенергією, але перерізані лінії електропередач (пошкоджені підстанції, системи розподілу, системи видачі потужності з теплових електростанцій), становлять більшу проблему.
Яким може бути критичний рівень? Вже зараз майже на цьому рівні знаходяться Київщина, Чернігівщина, Харківщина - ми бачимо, які відключення там відбуваються. Щоб зовсім зникло світло на декілька тижнів, то до цього ще не дійшло, але ризики цього існують у зв’язку з ситуацією, що я вам обмалював. В умовах війни я не можу сказати, скільки саме ще треба пошкодити ворогу для того, щоб, наприклад, зруйнувати енергосистему Києва - цю інформацію не потрібно розголошувати.
Влада Києва не виключає повного блекауту столиці. За яких умов це можливо?
Знов-таки, я не хотів би концентруватися на цій ситуації, підраховувати ризики, оскільки це теж грає на руку нашим ворогам. Єдине, що можу сказати - існують різні сценарії: базовий, песимістичний, оптимістичний. Пан Кличко та його підлеглі розповіли саме про критичний сценарій, але наскільки він імовірний, ми зараз не можемо розкривати - нехай ворог буде у ситуації невизначеності. Ситуація складна, але контрольована - аварійні бригади працюють, намагаємось закупити обладнання, але паніку потрібно відставити.
Не потрібно усім зриватися з місця і виїжджати з Києва. Це робити ще зарано.
Дійсно тим, у кого є дачні будинки (а таких близько 50% киян), які взимку можуть опалюватися дровами чи твердим паливом, потрібно запастися паливом, перевірити обладнання теплозабезпечення тощо. Тобто щоб будь-яка сім’я була готова у крайньому випадку сісти в машину та побути у тому будинку, скільки знадобиться - тиждень-два-три. У тих, хто не має такої можливості, ситуація дещо гірша, і їм потрібно готувати якісь резерви - домовлятися з родичами в інших містах, формувати певний бюджет для того, щоб виїхати та орендувати житло десь у більш безпечних регіонах - Закарпатті, Чернівецькій області. Тобто такі опції мають бути, особливо у людей, які мають дітей та родичів похилого віку. Але це не означає, що цей варіант обов’язково станеться.
Пане Володимире, ви згадали про евакуацію, і я хотіла б уточнити. Як може виглядати процес евакуації? Адже взяти 3 мільйони людей і переселити їх до інших регіонів - це доволі проблематично.
Це питання не до мене, а більше до людей, які займаються саме питаннями безпеки і соціальними проблемами.
Але якщо гіпотетично допустити такий сценарій евакуації, оскільки песимістичний варіант теж потрібно прораховувати, то чи витримає система там, куди така кількість людей переїде?
Треба маневрувати. Ситуація в нас нестандартна, тому і рішення доведеться ухвалювати нестандартні - тут уже не до особливого вибору. Бо коли у людей немає вибору, вони змушені використовувати ті опції, які є доступними. Сьогодні, наприклад, ситуація із енергосистемою у Закарпатті, Чернівецькій області та навіть у Львівській та Івано-Франківській більш-менш нормальна, і великих проблем там не передбачається. Але підкреслюю - станом на сьогодні. Крім того, ті, у кого є можливості поїхати за кордон, теж не мають відкидати такого варіанту. Тобто люди мають насамперед дбати про себе та свої сім’ї самі, а не сподіватися на міську адміністрацію Києва чи будь-якого іншого міста. Звісно, що тими, хто не можуть дбати про себе (наприклад, люди похилого віку) має опікуватися КМДА, яка зі свого боку має бути готова до надзвичайних ситуацій та забезпечити за необхідності евакуаційні потяги, створити автобусний парк тощо. Але це - справа ДСНС та департаментів, які опікуються соціальними питаннями. Повторюсь, що ситуація складна, але поки що не катастрофічна. Я орієнтуюся саме на базовий сценарій, згідно з яким продовжуватимуться планові та аварійні відключення, перебої протягом усієї зими. Але повного блекаута протягом багатьох тижнів у Києві, Дніпрі чи Кропивницькому за цим сценарієм не передбачається. Тобто відключення більше ймовірні за варіант, коли усе вирубиться, а уся Україна залишиться без світла та тепла. Але усе можливо, бо ми не знаємо, якими надалі будуть можливості ворога. Можливо, РФ отримає іранські балістичні ракети, з якими дуже важко боротися. І якщо росіяни їх отримають, то тоді, по суті, врятувати інфраструктуру буде майже неможливо - це зрозуміло усім.
Оскільки ви сказали, що відключення триватимуть і можуть розтягнутися на усю зиму, скільки часу загалом може знадобитися на відновлення системи - за умов війни це можливо?
Система працюватиме у режимі обстрілів, аварійних відключень, ремонтів, знову обстрілів, і так по колу. Така ситуація в нас триватиме протягом осінньо-зимового періоду. У певних регіонах буде більше аварійних і планових відключень, в інших - менше. Київський регіон в принципі енергодефіцитний, тому що у Києві та області, та й загалом у північному регіоні - Чернігівській, Житомирській областях - мало виробляють електричної енергії. Тобто у нас тут мало відповідних електростанцій, теплових станцій. Тому регіон залежить від інших регіонів - він пов’язаний із високовольтними лініями електропередач. І якщо ці лінії пошкоджені, тому і виникають відповідні проблеми.
З'явилася інформація про ще один ракетний обстріл, який може бути спрямований на атомну генерацію. Хотіла б у вас уточнити, наскільки для нас буде критично, якщо її теж обстріляють? Наскільки це погіршить нинішню ситуацію?
Такий варіант сьогодні я особисто не розглядаю, тому що, по-перше, ракетою не так легко пошкодити атомну станцію, а по-друге, люди вже повністю мають бути божевільними, щоб це робити. Адже тоді увесь світ побачить, хто та як це робить, а це означатиме нові санкції і проблеми, та й результату від цього не буде. Тому, скоріше, продовжуватиметься шантаж аварією на Запорізькій АЕС, шантаж із підривом дамби на Дніпрі чи Дністрі. Але ми вже до цього звикли. Знов-таки, зараз ніхто нічого не може передбачити. Людям не дано зазирнути у майбутнє - ми можемо тільки розглядати різні сценарії. Я орієнтуюся на базовий, який вже вам озвучив.
Оскільки Україна є частиною енергосистеми Євросоюзу, чи можемо ми розраховувати на імпорт електроенергії з ЄС у разі її нестачі, та наскільки це нам допоможе?
Ми можемо на це розраховувати. Хоча Міністерство енергетики говорило про те, що в нас буде дуже багато експорту взимку та восени, що ми всю Європу завалимо нашою електроенергією та допоможемо замістити російський газ, у результаті все виявилось навпаки. І нам знадобився не експорт електроенергії, а імпорт. Станом на сьогодні, існує можливість брати з ЄС до 500 мегават електроенергії - це не так і багато для того, щоб кардинально вирішити питання дефіциту. Та проблема не в тому, що у нас не вистачає потужностей для експорту. Бо якщо, наприклад, пошкоджені лінії електропередач навколо Київського регіону, то яким чином доставити цей імпорт? Ніяк.
Частково поставки з ЄС допоможуть, але треба розуміти, що це - дорога електроенергія, адже у Євросоюзі вона значно дорожча, ніж в Україні. Тому сказати, що імпорт електроенергії з ЄС вирішить усі проблеми, і після цього припиняться усі аварійні відключення, неправильно - це ілюзія.
Чи правильно я розумію, що якщо ми і можемо взяти електроенергію з ЄС, то йдеться, у першу чергу, про перетоки?
Технічні перетоки відбуваються постійно у невеликих обсягах - то вони нам дають електроенергію, то ми їм, а потім це балансується. Але проблема більш глобальна, тому що в Україні величезний дефіцит можливостей для енергозабезпечення. І цей дефіцит неможливо покрити лише за рахунок імпорту - перетоки нічого не вирішать. Частково імпорт може залатати дірки у окремих містах, однак якщо не вирішити проблему із закупівлею аварійного обладнання (у першу чергу - трансформаторів, вимикачів тощо), то імпорт мало що змінить.
А чи є у нас для цього можливості - чи можемо ми десь закупити таке обладнання?
Це важко, бо в нас є лінії електропередач із напругою 750 кіловольт, а у Європі таких ліній (а відтак - трансформаторів) немає. Тож їх треба десь замовляти чи виробляти. Цим питанням займаються, але проблема дуже серйозна, і чарівної палички, за допомогою якої усе б вирішилося, не існує. Тому усім громадянам потрібно економити електроенергію, уряду передбачати фінанси енергетикам та аварійним бригадам, і, відповідно, формувати фінансову модель. Адже у нас уся енергетика сьогодні збиткова через потворну модель ринку електричної енергії - компанії просто не мають фінансової можливості закупити це обладнання, навіть якщо б вони захотіли б це зробити. Тобто уся державна машина має попрацювати у цьому напрямку, і тоді, можливо, ми зможемо мінімізувати наслідки. Бо якщо уся енергетика буде у збитках, то шансів вижити у неї немає.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
