Продовження військової допомоги Україні з боку Заходу стало найбільш обговорюваною темою останніх декількох тижнів. Внутрішньополітичні протиріччя у США між Демократичною і Республіканською партіями щодо питання кордону з Мексикою призвели до затягування голосування за законопроєкт, яким передбачається виділення понад $60 млрд на фінансування військової допомоги Києву. Кошти потрібні для продовження відбиття агресії Росії і надходження додаткових озброєнь, щоб можна було планувати нові контрнаступальні операції.
На тлі цих подій з'являються різноманітні повідомлення щодо ситуації в країнах Євросоюзу, які стурбовані тим, як внутрішня боротьба у Штатах у перспективі може позначитися вже на їхній безпеці. Демократи і республіканці продовжують перемовини і найближчими днями Сенат повинен провести голосування.
В інтерв'ю Главреду військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко розповів, чи є загроза припинення військової допомоги Україні з боку Заходу, оцінив політику США щодо Києва у разі перемоги на президентських виборах Дональда Трампа, пояснив, чому РФ не ризикне напасти на країни НАТО, назвав сценарій агресії Росії проти країн пострадянського простору і зробив прогноз щодо тривалості війни в Україні.
Американське видання Wall Street Journal опублікувало матеріал, у якому йдеться, що Європа стривожена ослабленням своїх збройних сил і спустошенням арсеналів. У статті наголошується на дефіциті танків у Британії та важкої артилерії у Франції. Німеччині у разі війни начебто вистачить боєприпасів лише на два дні бойових дій. Наскільки серйозними можуть бути проблеми з озброєннями в Європі, і як це позначиться на можливостях ЄС надавати Україні військову допомогу?
Я б не довіряв Wall Street Journal як професійному виданню та й загалом західним ЗМІ. Минулого року вони спочатку казали, що запасів озброєнь та боєприпасів у наших партнерів залишилося до серпня 2022-го, потім писали, що запаси закінчаться у першому кварталі або до літа 2023 року. Вже давно звик до всіх цих панічних настроїв та експертних висновків, які робляться зі стелі.
Якщо ми будемо аналізувати, скільки у кого залишилося боєприпасів для ведення війни, можемо звернути увагу на один дуже цікавий момент. Наші Збройні силі лише за добу в середньому роблять 7 тисяч пострілів. А у Німеччини, за логікою авторів статті, залишилося 14 тисяч боєприпасів, тобто на два дні війни. Це вкрай сумнівна позиція.
Насправді ми зараз опинилися у ситуації, яку багато хто вважає політично невизначеною. У США відбувається політична турбулентність у вигляді передчасної передвиборчої лихоманки. Республіканська партія демонструє активність, тому що це може призвести до перемоги її кандидата на президентських виборах наступного року. Це і є причиною політичних баталій. Треба дивитися раціонально: баталії рано чи пізно завершаться і почнеться дискусія не про те, що вимагають партії (в даному випадку – Республіканська), а про інтереси держави. І саме допомога Україні, Ізраїлю і Тайваню є інтересом США державного рівня.
Переважна більшість республіканців підтримує допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню. Законопроект щодо фінансової підтримки країн блокується через внутрішньополітичні задачі, які ґрунтуються на інших принципах. Наприклад, питання посилення міграційної політики та потреба зведення паркану на кордоні з Мексикою були закладені в бюджет ще Дональдом Трампом, і це сфера інтересів Республіканської партії. Компроміс між демократами і республіканцями буде за деякий час. Треба лише почекати.
Дивіться відео, в якому Олександр Коваленко зробив прогноз щодо термінів війни:
Водночас більшість ЗМІ і західних аналітиків середньої ноги починають розповідати про те, що на Заході буцімто закінчилися всі ресурси для допомоги Україні. І все це на тлі політичних баталій у США. Виникає багато питань щодо подібної аналітики і висновків. Наприклад, чому не аналізуються номенклатура зброї, в тому числі, і тих країн, які ще не допомогли Україні в достатній кількості, та питання розширення замовлень Києва щодо військової техніки. І це відбувається тому, що комусь вигідно створювати ауру, що нібито все пропало, а Україна за крок до апокаліпсису і ніхто не може їй допомогти.
На вашу думку, коли Конгрес США ухвалить допомогу Україні?
Можна розглядати два варіанти розвитку подій.
Перший – Демократична і Республіканська партії ухвалять законопроєкт вже найближчим часом. Орієнтовно наприкінці грудня або у січні. Це для нас буде найкращим сценарієм.
Другий – законопроєкт не буде ухвалений ані найближчим часом, ані у середньостроковій перспективі. Це найгірший сценарій.
Завжди треба розглядати різні сценарії, але другий варіант розвитку подій неможливий, тому що ініціатива є невід'ємною складовою американського бюджету. До того ж Україну підтримує більшість республіканців. Проти – лише трампісти, але вони не є більшістю. Попри те, що Дональд Трамп – основний кандидат на посаду президента США від республіканців, більшість членів партії його ідеї не підтримує.
Нагадаю, що коли Трампа в 2016 році обрали президентом США, багато хто говорив про завершення підтримки американцями України. Втім, під час каденції Трампа постачань зброї стало більше, ніж за президентства Барака Обами. Це пов'язано з тим, що не президент "танцює" зовнішню політику країни, а його оточення, яке визначає внутрішній і міжнародний політичний курс, а також дії самого глави держави. Тому Трамп, незважаючи на особисте лояльне ставлення до Путіна і Росії, у багатьох своїх діях був обмежений. І зараз ситуація аналогічна: з одного боку, Трамп демонструє лояльність до Кремля, а з іншого - більшість республіканців є русофобами. Причому не толерантними русофобами, а саме яструбами.
У своїй зовнішній політиці США завжди орієнтувалися на підтримку Ізраїлю і Тайваня. Вони є основними зовнішньополітичними партнерами Вашингтона. Більшість республіканців за Україну. І я не думаю, що республіканці будуть нехтувати інтересами своєї держави через якийсь паркан на кордоні з Мексикою. Зараз вони намагаються це робити, доки триває політичний процес. Але державні інтереси США завжди домінували над політикою.
Блокування республіканцями допомоги України – це лише передвиборча боротьба?
Ми повинні розуміти, що ці передвиборчі баталії впливають на допомогу Україні. На тлі цього нам потрібно змінювати свою тактику та стратегію ведення бойових дій. Не треба притримуватися константи і незмінного курсу, потрібно здійснювати зміни. Війна в Україні – це не лише військова, але і політична та зовнішньополітична кампанія, тому нам треба коригувати свої дії залежно від політичних баталій та турбулентності. Особливо таких, які відбуваються у США – нашого головного постачальника зброї та фінансової допомоги.
Зараз багато точиться розмов про те, що якщо війна в Україні буде заморожена, то РФ нападе на країни НАТО. Чи є реальною загроза війни Росії проти Альянсу? Який сценарій може бути імовірним?
Росія найближчим часом не піде на країни НАТО. Цікаво було б подивитися, як би вона атакувала Альянс своїми танками Т-54 і Т-55. Загроза полягає в іншому – Росія становить небезпеку для країн колишнього СРСР. Давайте уявимо найгірший сценарій: Росія на певній стадії війни переможе – захопить правобережжя Херсонщини, Миколаївську та Одеську області. Тоді вона отримає вихід на Придністров'я і стане загрозою для Молдови та Румунії, які будуть з нею на кордоні по лінії тимчасово окупованих територій.
Ба більше, якщо буде пауза у війні або зниження інтенсивності бойових дій, Росія отримає можливість відновити свій потенціал і накопичити ресурс для захоплення Грузії та Вірменії. У Грузії при владі проросійська політична сила, але Москві цього недостатньо. Їй важливо контролювати країну ще й фізично, тому що після окупації Грузії з'явиться вихід на Вірменію, яка сьогодні намагається вийти з-під впливу Російської Федерації. Лідер Вірменії, прем'єр-міністр Нікол Пашинян для Москви є дуже незручним і токсичним політиком. Якщо буде захоплена Вірменія, Росія посилить свій вплив на Південному Кавказі. Є ще і північ Казахстану – зона гібридних та інших загроз для Алмати.
Можна говорити про чимало тригерів і географічних точок, де Росія могла б розширити свій вплив. Але Москва не буде цього робити проти НАТО, тому що будь-яка агресія щодо Альянсу – суїцидальний для військово-політичного керівництва Російської Федерації крок. Якщо б Північноатлантичний альянс сьогодні вирішив піти на Москву, він би досить швидко, без серйозного спротиву, зайняв би столицю Росії. Таку війну б не називали "Другою світовою" чи "битвою за Москву", все відбувалося б дуже швидко. Це майже вдалося зробити навіть Пригожину, який мав не повноцінну армію, а зграю незаконних військових формувань без повноцінної штатної комплектації. Свою справу Пригожин так і не завершив, тому що кишка тонка. І чим це все закінчилося, ми вже побачили. А от якщо б наступав Північноатлантичний альянс, наступний парад перемоги на Красній площі вже б відбувався з танками Abrams та Leopard.
Наскільки Росія може бути небезпечною для Європи? Якщо росіяни не атакуватимуть НАТО, європейські країни можуть зіштовхнутися лише з гібридними загрозами?
Так, країни Європи можуть зіштовхнутися виключно з гібридними загрозами. У першу чергу, це країни Балтії: Латвія, Литва і Естонія. Проти Польщі може бути задіяна міграційна гібридна атака. По всій території Європейського Союзу є загроза, пов'язана із діяльністю політичних сил, які мають безпосередній контакт із Російською Федерацією. Наприклад, це Альтернатива для Німеччини, Марін Ле Пен (фінансується з Росії) і Матео Сальвіні (виключно проросійський політик) у Франції та Італії. В Європі є дуже багато інших таких сил, і з ними кардинально ніхто не бореться. Були певні арешти в осередку Альтернативи для Німеччини, але не більше.
Сьогодні Європа – аморфна, безхребетна та толерантна. Європейські країни не блокують і не обмежують діяльність таких політичних сил на підставі їхньої проросійськості. Свого часу вже була практика, коли вважалося, що якщо ти є прихильником Націонал-соціалістичної партії Німеччини, ти нібито не є злочинцем. Світ повинен побачити наслідки дій Росії – Бучу, Бородянку, Гостомель, Ірпінь, Ізюм, Маріуполь і багато інших міст України, де українців знищували тисячами. Це можна трактувати як геноцид, але ООН так не вважає. Це ще одна безхребетна, аморфна і нікчемна організація.
Доки у світі не побачать усього масштабу злочинів Росії, вони не ставитимуться до росіян і російської влади як до нацистів. Знову ж таки, так само було в Європі в 1930-х роках, коли все лише починалося, і в 1940-х, коли все продовжувалося, але не визнавалося. Лише після війни були проаналізовані факти - і Холокост було засуджено. І от коли будуть звільнені тимчасово окуповані Херсонська, Запорізька (переважно саме материковий південь), Донецька та Луганська області, а також Крим, факти будуть представлені. Але до цього моменту Європа демонструватиме свою толерантність, безхребетність і аморфність.
Якою буде політика США щодо НАТО, якщо в 2024 року президентом стане Дональд Трамп? Чи можливий сценарій посилення блоку? Трамп напевно змушуватиме Європу вкладати більше грошей у свій захист.
Я не думаю, що політика США зазнає критичних змін після можливого обрання Трампа. Якщо Трамп очолить державу, в його оточенні будуть переважно представники Республіканської партії. Це панівна еліта, де більшістю є яструби-русофоби. Можливо, Трамп мріє про те, як він взасос цілується з Володимиром Путіним, але це виключно його сексуальні мрії. Загальна позиція республіканців доволі жорстка – ніхто не дозволить Трампу змінювати зовнішню політику США та її пріоритети. В форматі політичних баталій може відбуватися будь-що: розповсюдження фейків, маніпуляції, інсинуації та певні заяви. А от коли людина стає президентом, вона вже не вільна. Це просто президент, який перебуває під впливом свого оточення. І воно його "танцює".
Коли минулого разу Трамп став президентом США, Україна почала отримувати озброєння, яке не надавали Штати ще за часів президентства Барака Обами. Тоді таке рішення пояснювали тим, що вони, мовляв, не хотіли дратувати і провокувати Росію. Ще одна безхребетна, аморфна субстанція на ім'я Барак Обама. За Трампа ми почали отримувати, наприклад, протитанкові ракетні комплекси Javelin та іншу зброю. Тому я впевнений, що президентство Трампа не матиме критичного впливу на загальну допомогу Україні від США.
Як розгортатимуться події в війні у 2024 році? Наступного року слід чекати на посилення допомоги Заходу і операції щодо Криму, чи треба готуватися до затяжної війни?
Ніхто не каже, що війна завершиться дуже швидко. Тут виникає питання про те, що таке затяжна битва: наприклад, чи була довгою Друга світова чи Афганська війна, або якою була Сторічна війна між Францією і Англією – довгою, короткою чи середньостроковою. Тут у кожного своє сприйняття.
У нас війна з 2014 року, це вже довше Другої світової. Проте в Україні все розпочалось гібридним шляхом, а в 2022 почалася повномасштабна фаза. Це унікальний випадок розділення війни на фази гібридного та повномасштабного відкритого конфлікту.
Я більш ніж впевнений, що в 2024 році війна не завершиться. Якщо у нас хтось мріє про те, що наступного року ми переможемо, то змушений розчарувати і сказати, що це не так. Ба більше, у перспективі війна продовжуватиметься в 2025 році та перейде у 2026-й. Багатьом не хочеться цього чути, але ми повинні бути готовими до того, що якщо Україна хоче перемогти, вона повинна воювати всією своєю згуртованою нацією. Важливий момент – у війні будуть різні фази: оборонна, наступальна, звільнення територій та багато інших.
Наступний рік стане фазою знищення та знекровлення російських окупантів. Буде робота над зниженням їхніх можливостей щодо проведення наступальних операцій. Це переважно оборонні дії, які будуть спрямовані на нівелювання їхнього потенціалу. Умовно кажучи, це війна на виснаження.
Потім будуть вже наші наступальні операції. Проте все залежатиме від того, наскільки ефективно ми скористаємося попередньою фазою.
Також нагадаю тим, хто думає, що їх омине мобілізація. Свого часу, на жаль, Україна не мала достатньої підтримки і не змогла утримати незалежність від Радянського Союзу. І після цього був Голодомор. Масштабний геноцид української нації, коли, за різними оцінками, було знищено від 4 до 10 мільйонів наших громадян. Тому якщо якийсь телепень (неценз, - ред.) думає, що він зможе пересидіти та вижити під час окупації, то це не так. Тоді за деякий час розпочнеться такий самий геноцид. Можливо, це звучить для когось жорстко чи шокуюче, але іноді мільйон може зберегти життя десяти майбутніх мільйонів.
Хто такий Олександр Коваленко
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
