У Саудівській Аравії 5-6 серпня відбулися консультації, в рамках яких Київ і десятки світових держав обговорювали питання припинення війни, яку Росія розв'язала проти України. Під час зустрічі, в якій взяли участь країни Заходу і Глобального Півдня, учасники підтримали низку пунктів формули Зеленського, яка передбачає припинення війни на умовах України. Київ продовжує дипломатичну роботу для просування сценаріїв, які повинні призвести до капітуляції Росії.
В інтерв'ю Главреду політичний експерт Тарас Загородній проаналізував підсумки перемовин у Саудівській Аравії, оцінив сигнали для України, пояснив, як Росія втрачає свій вплив в країнах Глобального Півдня і розповів, чому Київ повинен завдавати ударів ракетами по Москві і перенести війну на територію Росії.
У Саудівській Аравії представники 42 світових держав провели перші перемовини про мир в Україні без агресора Росії. Наскільки я розумію, Київ поставив завдання доповнити військову компоненту політичною і закликає світ до консолідації, щоб "дотиснути" Росію. Як ви оцінюєте підсумки події? Чи можемо ми говорити про появу перших позитивних сигналів?
Перший позитивний сигнал - це перемовини без Росії. Другим позитивним сигналом можна назвати підключення до цієї теми Китаю. Третій - місце проведення, Саудівська Аравія, адже ми говоримо про країну, яка взяла участь у процесах розпаду Радянського Союзу. Колись Єгора Гайдара (російський політик, який у 1990-ті обіймав у Росії різні посади в уряді і був прем'єром, - ред.), на той момент ще міністра економіки і фінансів РРФСР при Союзі, запитали про те, хто посприяв розпаду СРСР. І він відповів: міністр енергетики Саудівської Аравії.
Звичайно, в 1980-і роки завдання стояло, скоріше, не вирішити питання з Росією, а занизити нафтові доходи Ірану після ірано-іракської війни. Але вийшло так, що в результаті через падіння цін на нафту збанкрутував Радянський Союз. І Росія змушена була розпускати СРСР, оскільки вже не змогла підтримувати свою імперію.
Країни Заходу і Глобального Півдня зібралися в Саудівській Аравії, скоріше, не через війну в Україні, а через поведінку Росії. Саудівська Аравія і країни, які були представлені на перемовинах, вже вирішували безліч питань. Вони бачать, що Росія поводиться неконструктивно. І якщо на перших етапах війни країни півдня вважали, що Росія "воює проти НАТО", то тепер ситуація змінюється.
На Глобальному Півдні бачать, що Україна не просто тримається, а завдає ударів у відповідь. Росія нічого не робить при вступі тієї ж Фінляндії до НАТО. І вже є розуміння того, що Москва знищує Київ. Крім того, вони побачили слабкість Путіна після рейду Пригожина і дійшли висновку, згідно з яким Путін – фігура, з якою для них немає майбутнього.
Дивіться відео, в якому Тарас Загородній розповів, чому Україні треба переносити війну до Росії:
Також вони побачили, що Росія створює хаос заради хаосу. Наприклад, Москва залізла в інтереси Саудівської Аравії в тій самій Африці. У Саудівської Аравії проблеми з росіянами через такі країни, як Нігер, де РФ влаштувала переворот, і Судан. На узбережжі Червоного моря, де Росія виступає за війну, у Саудівської Аравії свої інтереси. До того ж саудити бачать, до чого все йде. Росія готова руками Ірану почати велику війну на Близькому Сході. Іран зацікавлений у роздуванні ціни на нафту до 200 доларів за барель, а це не потрібно Саудівській Аравії і Китаю.
Потрібно згадати і про зерновий шантаж з боку Росії. Країни Африки та інші держави болісно сприймають це питання – ціни на продовольство зростають, внаслідок чого люди висувають своїм урядам претензії. Країни Близького Сходу теж не мають оптимізму. Вони бачать, що Росія взаємодіє з Іраном і розуміють – йде створення нової осі, яка, використовуючи дешеву зброю, може почати війну і завдати шкоди Саудівській Аравії.
Іран штампує безпілотники Shahed. Їх можуть модернізувати в Росії, після чого такими дешевими БПЛА завалюватимуть Саудівську Аравію. Королівство вже брало на себе удар повстанців-хуситів з Ємену, яких підтримував Іран. Декілька років тому були удари дронами і по нафтопереробних заводах, що призвело до зупинки їхньої роботи. У Саудівській країні, де більшість населення живе на узбережжі Перської затоки, розуміють небезпеку ситуації.
Саудівська Аравія може бути стурбована і спостереженнями за застосуванням Україною морських дронів проти Росії. Країна без флоту заганяє Чорноморський флот, завдала ударів по танкеру та била по бухті окупованого Севастополя в минулому році. В Ер-Ріяді напевно побоюються, що Іран може спорудити свої морські дрони і почати жахати танкери на Близькому Сході і в Перській затоці. У подібній гібридній війні нікого за руку не впіймаєш.
Серед інших мотивів Саудівської Аравії можна назвати і амбіції регіональної держави. Саудити хотіли б підписати з США договір про безпеку за аналогією угоди Штатів з Ізраїлем або домовленостей, які збирається укласти з Вашингтоном Київ. Після того, як США стали більше виробляти газу і нафти для своїх потреб, вони менше фокусуються на Близькому Сході. Саудівська Аравія хоче, щоб Штати забезпечили їй безпеку. Китай, який купує у Ер-Ріяда нафту, намагається мирити Саудівську Аравію та Іран, але у нього нічого не виходить, оскільки між ними занадто глибокі, в тому числі, і релігійні, протиріччя. Іран - шиїти, а арабський світ представлений сунітами.
Не можна забувати і про інтерес Саудівської Аравії до України. Ер-Ріяд виявляє зацікавленість до українського оборонно-промислового комплексу. Всім відомий ОТРК Грім свого часу створювався на гроші саудитів. Саудівська Аравія цікавиться і нашими літакобудуванням, аграрним сектором, хімічною промисловістю та іншими галузями. Тому вони і зібрали країни на перемовини.
Крім іншого, акцентую увагу на тому, що Росія програє Глобальний Південь. Москва добивалася підтримки в цих країнах, у тому числі, і антиколоніальними гаслами часів Радянського Союзу. Китай та інші країни, якими б вони не були, забезпечують безпеку півдня. А Росія рухається шляхом доктрини Суркова (Владислав Сурков – колишній помічник Путіна, - ред.), яку він описав у статті "Розпакування хаосу".
Незважаючи на те, що війна в Україні стала приводом, щоб Саудівська Аравія змогла зібрати країни, ми граємо тут свою роль і реалізуємо інтереси. Сам факт перемовин про Росію без Росії дуже дратує Москву (згадайте хоча б твітти Медведєва), адже вона розуміє, що питання починають вирішуватися без неї.
Жодних швидких результатів поки що ми не побачимо. У нас часто помилково називають зустріч у Джидді "самітом", але це не так, оскільки саміт передбачає участь у ньому перших осіб держав. Тут же було продовження зустрічі групи радників лідерів країни в Копенгагені півроку тому. Тоді в цій зустрічі брали участь представники всього лише кількох країн, тепер же їх вже 40. Це дуже добре, тому що так вибудовується фронт проти Росії, хоча кожна країна при цьому переслідує свої інтереси.
Участь Китаю в цій зустрічі є дуже позитивною, оскільки вона свідчить про протиріччя між Пекіном і Москвою. Їхні інтереси далеко не в усьому збігаються. По-перше, Китай не зацікавлений у війні на Близькому Сході. По-друге, у Росії і Китаю є розбіжності з приводу ядерного питання: Пекін не хоче порушення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року, але не через любов до України та інших країн, а через власну безпеку. Китай розуміє, що в разі порушення цього Договору різко зростає ймовірність того, що Японія і Південна Корея дотиснуть США на створення у них ядерної зброї. Тим більше, технологічна база у них вже готова: у них є збройовий плутоній, є ракети та інше, тому створення ядерної зброї не стане труднощами. Все це суттєво ускладнює питання безпеки самого Китаю. Тим більше, Японія відкрито заявила, що готова заступитися за Тайвань. Тому в цій конфігурації Китай намагається грати свою гру, щоб не піддаватися ризикам.
Це вікно можливостей для нас, але далеко не факт, що всі ці країни зацікавлені в програші Росії – в деякому сенсі вони готові до бойової нічиєї за рахунок територій України.
Все буде впиратися в активність України: чим більше вона буде бити по території Росії, діючи за принципом Аль Капоне "добрим словом і пістолетом завжди можна добитися більше, ніж просто добрим словом", тим більше у неї буде шансів добитися зовсім іншого результату – бойової нічиєї, але за рахунок територій Росії.
У нас помилково кажуть, що Російська Федерація повинна розвалитися. Це неправильно, тому що в цьому не зацікавлені ані США, ані Китай. А от позбавлення Російської Федерації виходів до Чорного моря і забезпечення під різними соусами виходу України до кордонів Грузії (Чорноморське узбережжя не повинно бути в руках РФ) буде дуже болючим для Росії, адже так у неї зникне доступ до незамерзаючого порту, і вона втратить можливість маніпулювати іншими.
Це було б цікаво і Сполученим Штатам Америки, і Британії, і Туреччині, і іншим країнам. Це продається. Це тактика "їсти слона по шматочках".
Наскільки запуск цих перемовин пов'язаний з ситуацією на фронті? Ми неодноразово чули про те, що восени можуть початися перемовини. В даному випадку для України це "зрада" чи "перемога"?
Україна повинна керувати війною. Чим більше ми будемо бити по території Росії, тим веселіше проходитимуть перемовини в наших інтересах. Якщо ми будемо пасивні, перемовини будуть, але не в наших інтересах – так влаштований мир.
Перемовини перманентно ведуться з перших днів війни, тому тут немає приводів засмучуватися. Згадайте, в перші три місяці війни після 24 лютого Європа взагалі пропонувала Україні здатися. Був відомий план прем'єр-міністра Італії Драгі, який складався з чотирьох пунктів, а в перекладі з дипломатичної мови означав одне – "віддавайте території, здавайтеся, закріплюйте нейтральний статус, забудьте про НАТО", тобто всі "хотілки" Російської Федерації. 16 червня минулого року трійка європейських лідерів – Макрон, Шольц і Драгі – приїздила до Києва конкретно з метою умовити Київ здатися. Зеленський сказав тверде "ні" і повіз їх до Бучі, і після побаченого там вони не посміли вимагати від України припинити воювати. Після того багато що змінилося, зокрема, європейські країни були змушені почати допомагати Україні.
Більш того, стали також помітні протиріччя між інтересами Європи і США щодо Росії. Якщо Європа вже розуміє, що Росія є екзистенційною проблемою і загрозою для неї, тоді як Китай в її концепції вважається партнером, то для американців, навпаки, Китай – це суперник і військовий противник, а Росія є проблемою, яка при певному розкладі повинна грати на боці США в потенційному конфлікті з Китаєм. До речі, тому від британців і французів вже надійшли далекобійні ракети, а от від американців ATACMS досі немає.
Крім того, Україні необхідний власний ВПК. Без перенесення війни на територію Російської Федерації нічого не буде, оскільки в такому випадку перемовини, які починаються, закінчаться для нас погано. Якщо у нас буде боєздатна армія на момент пермовин, якщо ми будемо завдавати ударів по Москві і Новоросійську, знищимо новоросійські порти, зупинимо експорт російської нафти, перемовини проходитимуть набагато веселіше. Але для цього потрібна своя зброя. Росію не можна недооцінювати.
Росія може стати проблемою не тільки для Саудівської Аравії, але і Франції та інших країн. Москва ще з часів СРСР постачає до Африки радянське озброєння, але що буде, якщо туди хлинуть дрони та інші озброєння? Шахеди можуть пролетіти і по французькій базі в Нігері. І що тоді робитимуть інші держави, залишається питанням.
Наступний крок - проведення саміту миру. Україна зробила правильний хід, який дозволить країнам, які заявляють про нейтралітет, змінити свою позицію.
Україна може добитися зміни позиції країн Глобального півдня?
Звичайно. Тут все просто: якщо вони за мир, як буде написано в назві саміту, то вони повинні будуть слідувати мирному плану Зеленського.
Тим більше, якщо вони за мир на основі Статуту ООН.
Так.
Якщо вони приїжджають на мирний саміт, то повинні визначитися зі своєю позицією. На перемовини до Саудівської Аравії прибули представники понад 40 країн. Багато хто приїхав на запрошення Ер-Ріяда, той же Китай не міг відмовитися, тому що шановні партнери про це попросили. Пекін не міг проігнорувати захід, оскільки з Близького Сходу йде нафта, а з самим королівством підписано серйозну угоду щодо економічної взаємодії.
Перемовини у Саудівській Аравії - позитивний момент. Проте ми повинні розуміти, що чим більше Україна буде завдавати ударів по Російській Федерації, завалювати її дронами і знищувати порти в Чорному морі, тим сильніше буде виглядати перемовна позиція Києва.
Яку роль у цих перемовинах відведуть Росії? Пєсков якраз заявив, що РФ нібито не збирається продовжувати надалі захоплювати території України і хоче контролювати лише Крим, Донбас, Херсонську та Запорізьку області. Виходить, він де-факто натякнув, що Москва зробила остаточну ставку на заморозку війни?
Україну не влаштовує те, що пропонує Росія. Вони можуть робити різні заяви, але у нас свої інтереси. Москва, як і раніше, хоче заморозити війну, забрати узбережжя Азовського моря, перегрупуватися і знову напасти..
На вашу думку, як може виглядати майбутній мирний план?
Учасники перемовин у Саудівській Аравії для розробки наступних документів взяли мирний план Зеленського. Україна обрала правильну позицію: хочете зерна – це ваші проблеми. Ми не можемо вивести зерно, яке вони хочуть купити. Як ми готові розблокувати порти? Будемо мочити Чорноморський флот і вбивати російський експорт у тому ж Новоросійську. Ось такий у нас план.
Якщо країни хочуть, щоб все відбувалося швидше, то повинні сформувати коаліцію, яка буде тиснути на Росію. НАТО слід організувати конвої для супроводу вантажів. Можна відправити їх домовлятися з Ердоганом, адже Туреччина протягом півроку супроводжувала перевезення вантажів.
Чи вдасться вдасться організувати мирний саміт вже до кінця року?
Думаю, вдасться.
Тут ще питання в тому, наскільки вдасться Україні в рамках таких перемовин, де у всіх свої інтереси, просунути найбільш вигідні Києву умови.
Все визначає наявність військової сили. Будь-які перемовини йтимуть веселіше, коли наші ракети будуть бити по території Росії і знищувати її портову інфраструктуру.
Ракети для ударів по території Російської Федерації нам не дадуть. Ми можемо бити тільки ракетами власного виробництва. Нам потрібно займатися мобілізацією економіки. І якщо цивільні особи не можуть впоратися з таким завданням, потрібно призначати військових.
Хто такий Тарас Загородній
Тарас Загородній - політтехнолог і експерт. Понад двадцяти років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях в якості політтехнолога, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу в якості експерта.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
