Минулого тижня російський диктатор Володимир Путін вкотре погрожував світу застосуванням ядерної зброї. Зокрема, Путін заявив, що нібито Захід "влаштував ядерний шантаж" Росії, і додав, що для захисту РФ буде "використовувати всі наявні у себе засоби".
В інтерв'ю Главреду президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт із питань енергетики Михайло Гончар розповів про те, наскільки реальна загроза ядерного удару з боку Росії, чи здатен Кремль на масовані ядерні обстріли, які наслідки чекатимуть Росію та Путіна у разі застосування ядерної зброї та як ядерний удар вплине на перебіг війни в Україні.
Наскільки, на вашу думку, нині реальні погрози Росії щодо застосування нею ядерної зброї - чи готова РФ її застосувати?
Варто спочатку розібратися, що саме ми маємо на увазі під готовністю. Якщо морально-психологічну готовність нищити Україну та українців, не обираючи для цього засобів — то так, до цього вони готові. Інша справа, коли мова заходить про технічний вимір цієї готовності. Тут потрібно взяти до уваги той факт, що якими б божевільними не були кремлівські сидільці, вони чудово розуміють, що реакція на їхні дії буде. Зокрема, Дмитро Медведєв написав, що реакція Заходу буде такою, як зазвичай — України нікому не шкода, жертвувати країнами НАТО ніхто не збирається, відтак особливих наслідків для Росії не буде.
Але насправді у такий спосіб вони зондують можливу реакцію з боку Заходу, і це зайвий раз підтверджує, що для них питання ядерного удару достатньо чутливе. Усе решта - бравада.
Одразу уточню щодо технічної проблеми у РФ - у чому вона полягає? Росія не може запустити ядерні боєголовки чи вони не у тому стані, як РФ про це говорить?
Залежно від того, про яку саме ядерну зброю йдеться - стратегічну чи тактичну, є відповідні напрацьовані процедури в силу специфіки цих видів зброї. Це зброя масового ураження, яка особливим чином зберігається внаслідок її природи і так само особливим чином доставляється в зону бойових дій.
Відповідно, якщо мова йде про тактичну ядерну зброю, вона не може бути доставлена ближче до зони бойових дій і вже там чекати ухвалення рішення про її застосування. Є певні регламенти і процедури, які носять не політичний, а технічний характер. І якби у РФ була повна готовність до застосування тактичної ядерної зброї, вони б не запускали пропагандистську кампанію про те, як перетворюють усе на радіоактивний попіл - росіяни б робили це тихо і без шуму.
А якщо вони роблять це з медійним гармидером, то це означає, що Кремль виходить, перш за все, з намагання створити відповідний політико-психологічний ефект тиску на Україну та Захід. Росіяни хочуть домогтися шляхом проекції загрози застосування ядерних засобів необхідних їм поступок. Власне, того, чого вони і хотіли від самого початку - капітуляції України.
Для РФ це було б вершиною успіху - мовляв, вони лише пригрозили застосуванням ядерної зброї і цим домоглися поступок, тобто показали Україні та Заходу "кузькину мать". Тому чим більше росіяни медійно розганяють усі ці речі, тим більше це свідчить про їхню неготовність застосовувати тактичну ядерну зброю.
Недаремно США говорять про те, що вони не помічають якихось рухів у місцях зберігання ядерної зброї. Але це не означає, що варто нехтувати цією загрозою. Вона є, вона реальна. Тим паче, що Кремль загнав себе у глухий кут, і саме тому він зараз активно, фактично в щоденному режимі, тестує реакцію Заходу. У цьому контексті варто сказати, що та реакція, яка нам медійно доступна, не є достатньою для того, щоб зупинити Кремль і позбавити його перспективи застосування тактичної ядерної зброї. А заява Байдена у одному з інтерв’ю про можливу реакцію відповідно до масштабу події - це взагалі додатковий стимул для РФ.
А чи є у РФ можливість застосування стратегічної ядерної зброї?
Стратегічні ядерні сили РФ призначені для іншого - для ураження ядерних сил і територій імовірного противника (у даному випадку - США та країн НАТО). І у вигляді міжконтинентальних балістичних ракет немає сенсу використовувати цю зброю проти України, бо ми зовсім поряд із РФ. Але застосування стратегічних ядерних сил можливе у неядерному спорядженні. Габарити міжконтинентальної балістичної ракети - кілька десятків тонн ваги плюс неядерна боєголовка вагою близько трьох тонн, тоді як тактичної - декілька тонн ваги і боєголовка у кількасот кілограм.
Ми пам’ятаємо, що найбільш потужною ракетою з неядерною начинкою, що була застосована Росією проти України, була радянська Х-22. Повторюся, Росія постійно зондує реакцію Заходу, тому може здійснити поодинокий запуск балістичної ракети з підводного човна, але зі звичайною боєголовкою, яка, наприклад, може прилетіти до якихось символічних місць і завдати значно більше руйнувань, ніж це відбувається після запуску "Калібрів" чи ракет типу Х. Тим більше, що стратегічні носії РФ застосовує від самого початку "спецоперації" - коли ми бачимо повідомлення про те, що ТУ-95 чи ТУ-22М3 піднялися з аеродрому Шайковка і полетіли в район Каспійського моря та зробили пуски по території України, це і є застосуванням носіїв стратегічної ядерної зброї з неядерним начинням.
Тому ми, розуміючи, що Кремль може блефувати, маємо враховувати імовірність реального ризику застосування ядерної зброї. Бо ми як неядерна країна, яка не має достатньо засобів дальнього ураження, маємо звертатися до західних партнерів, аби вони змінили характер свого реагування і перейшли від звичних реактивних дій до превентивних.
Звісно, останніми днями просочується інформація про те, що США та Велика Британія ведуть активну непублічну дипломатію, роз’яснюючи Кремлю можливі наслідки. Але якщо діалог ведеться за умови, мовляв, якщо ви застосуєте, то буде те чи інше, невідомо, чи подіють ці заборони на російську сторону. Особливо, якщо є публічні заяви про те, що Захід необов’язково має відповідати на застосування Росією ядерної зброї так само ядерними силами і це можуть бути неядерні, тобто високоточні засоби. З одного боку, як сказав Бен Ходжес, США може знищити Чорноморський флот РФ, але ця реакція точно не буде тим заходом, який зупинить Росію, бо навіть без Чорноморського флоту, у РФ є ще три інших флоти.
Ви сказали раніше, що РФ тестує реакцію Заходу. А для чого їй це потрібно - яка в неї мета?
Зважаючи на реакцію Заходу, РФ ухвалюватиме остаточне рішення щодо застосування ядерної зброї. Наприклад, якщо Чорноморський флот буде знищено, для Росії це - допустима втрата, в її історії вже були випадки, коли цей флот було втрачено. Якось це пережили. А от якщо США та Велика Британія (разом чи окремо) завдадуть ядерного удару по центрах ухвалення рішень - це вже зовсім інша справа. Цей варіант можливий, принаймні, на рівні риторики. Адже Росія не лише Україну лякає ядерною зброєю. Лондон і Вашингтон цілком можуть сказати Кремлю, мовляв, якщо там полюбляють лякати ударами по центрам ухвалення рішень, то і їм жоден бункер не допоможе. А це - вже значно більший ризик, ніж коли корита Чорноморського флоту РФ підуть на дно.
Ми не знаємо, які саме меседжі протягом останніх днів були непублічно надіслані Кремлю. Але судячи з того, що Путін втік з Кремля чи то на Алтай, чи то на Валдай, то, очевидно, що певні західні меседжі вони осмислюють.
Кремль думає, що робити далі - "припинити українську агресію" завданням ядерного удару чи готувати армаду "гарматного м’яса" і пускати її на український фронт.
Якщо гіпотетично Росія зважиться на завдання ядерного удару, причому незалежно від того, якими саме ракетами, як це може вплинути на перебіг війни в Україні? Чи може вона перерости в світову і з застосуванням ядерної зброї різними державами?
Тут проблема полягає у тому, що війна триває у Європі - це те, чого до кінця не усвідомлюють ні у Сполучених Штатах, ні у самій Європі. В Україні - лише гарячий фронт цієї війни, і Росія не приховувала того, що її метою є не лише знищення України, а й відкидання НАТО до кордонів 1997 року. Так само зрозуміло, для чого РФ це потрібно - щоб знову повернути під свій вплив країни колишнього Варшавського договору і Ради економічної взаємодопомоги, тобто країни від Польщі до Болгарії, які є членами НАТО і ЄС. Тож Росія особливо не приховує своїх планів, але діє проти Європи гібридними, а не воєнними методами. Якщо у Європі було б адекватне усвідомлення того, що війна в Україні - це війна у Європі, то позиція Заходу мала б бути більш проактивною.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний слушно зауважив, що якщо 300 тисяч мобілізованих попруть, ми усе одно їх усіх уб’ємо, але для цього потрібні сили і засоби. В цьому плані для нас важливо вчасно отримати ці засоби. Як я вже говорив, стратегічні ядерні сили застосовувати проти України Росія не буде, вони призначені для іншого, але і тактична ядерна зброя є різна. Одна справа - ядерний боєзаряд до міномету "Тюльпан" у 2 кілотонни і інша - боєголовка "Іскандера" у 50 кілотонн, а це більше, ніж Хіросіма та Нагасакі разом узяті.
Однак ситуація доволі показова. По-перше, якщо у Росії розраховують, що після ядерного удару по Збройним силам чи якомусь з міст Україна капітулює, то цього не буде. По-друге, застосування тактичного боєзаряду дасть РФ певну тактичну перевагу, але далі мають іти російські війська і займати цю радіоактивно заражену територію. Я розумію, що російським військовим скажуть і вони підуть, але це не означатиме, що після удару для РФ буде відкритий простір для стратегічного наступу. Бо застосуванням тактичного ядерного заряду можна досягти лише тактичної переваги (саме тому цю зброю і називають тактичною). Тому це, швидше, засіб залякування, який спрямований не стільки на ЗСУ, скільки на політичне керівництво держави. Та якщо українське керівництво у лютому 2022 року, всупереч рекомендаціям західних партнерів, не чкурнуло з Києва і тримає удар, то і тут Росію нічого іншого не чекає. Тим паче, що втрачати нам нічого, бо росіяни хочуть нас вбити на нашій же території.
Пане Михайле, оскільки для нас це фактично нічого не змінить, як скоро, за умови використання ядерної зброї, може завершитися війна в Україні?
Як показав досвід цих 7 місяців, коли на Заході пророкували, що ми протримаємося кілька днів чи, як максимум, кілька тижнів, ці прогнози не справдилися. Так само буде і в подальшому - звичайно, українські та російські ресурси непорівнювані, але, як говорив російський полководець Суворов: "Воюют не числом, а умением". ЗСУ показали, як воювати умінням. Тому і надалі так буде, тим паче, що набутий безцінний бойовий досвід і не тільки зараз, а протягом цих понад 8 років війни з РФ. Ми маємо потенціал для опору і це стосується не лише ЗСУ, а й усього народу України.
Бойові дії можуть розтягнутися на багато місяців, але подальша ситуація залежатиме не стільки від нас, скільки від того, що далі робитиме Захід. І тут уже без варіантів - це буде тотальна економічна блокада Росії.
Не така як зараз, коли санкції ніби є, але газ потроху йде та нафтопродукти продаються, є експорт і імпорт, хоч і об’єми значно менші). Але Росія все одно продовжує отримувати "пальне" для двигуна агресії, тобто доходи у вигляді нафто-, газодоларів.
Тож за цих обставин Кремлю загрожує блокада. І хоч вони про це ще не говорять, але відчувають, що це може статися. Звичайно, можна говорити, що Китай не приєднуватиметься до блокади, як і країни Центральної Азії, але навіть поведінка цих країн вже стає більш обережною відносно Росії.
Чи обмежиться Росія лише одним ударом - чи є у РФ змога завдавати їх масовано?
Звичайно, тактичних боєприпасів у них багато. Вони розраховують на те, щоб, з одного боку, малим ефектом досягти якомога більше, а з іншого - не нарватися на зворотній удар. Невипадково РФ уникає множинності, бо коли мова піде про якусь серію ударів тактичної ядерної зброї, це буде зовсім інша історія. Адже масоване застосування виглядатиме як спроба отримання стратегічної переваги і тоді об’єктами для дій у відповідь будуть не тільки окремі тактичні ядерні засоби, а й стратегічні. І саме цього Кремль, вочевидь, остерігається.
Для Заходу, передусім для США, проблема полягає в тому, що у разі, якщо вони непропорційно і мляво реагуватимуть, це буде розцінене як слабкість і, наприклад, Китай може зрозуміти це як карт-бланш для своїх дій проти Тайваню (хоч там Пекін і не буде застосовувати ядерної зброї). Також є низка країн, які де-факто є ядерними, але формально на цьому не акцентують увагу (Індія, Пакистан, Північна Корея), які побачать реакцію Штатів і спробують застосувати таку зброю самостійно. Бо що тоді заважатиме Північній Кореї вдарити по Південній, а Індії та Пакистану звести рахунки між собою?
Тож тут США зважують наслідки своєї неядерної реакції на ядерну ескалацію Росії не лише у контексті відносин між РФ та США чи України та США, а й з точки зору американського становища у світі. Тому багато хто у США (зокрема у колах, наближених до Пентагону) говорить про те, що час стратегічної двозначності для американської політики минув і настав час називати речі своїми іменами.
Чи можуть країни-партнери, зокрема, США та Велика Британія перехопити ядерні ракети чи спрацювати на випередження?
У Штатів та Великої Британії є такі можливості, але вони стосуються їхньої території, але не території України. Тому ми і ставимо питання про те, щоб нам надали засоби протиповітряної оборони. Наприклад, Patriot можуть перехоплювати такі ракети, хоча для цього є й окремі системи, які нам не дають. Але оперативно нам ніхто нічого не надасть, тому що це доволі складні системи і потрібен час на їх освоєння, та й без американського персоналу вони не зможуть бути ефективно використані.
Інша справа, що ситуація, яка відбулась із газопроводами "Північний потік" могла бути відповідними диверсійними діями. І складно сказати, чи це був хитрий задум росіян, що основні артерії, які мають живити газом Європу, виявилися пошкодженими, а далі щось може трапитися на норвезьких видобувних платформах чи з газопроводами з Алжиру, які йдуть через Середземне море до Європи. Мовляв, з’явилася третя сторона, яка шкодить і Росії, і Європі, вказуючи при цьому на США (що вже має місце).
Можливо і те, що це - певне попередження для Росії - мовляв, у випадку, якщо ви щось зробите з ядерною зброєю, наслідки будуть значно більшими, ніж Росія собі їх уявляє, причому вони носитимуть комплексний характер. Я цього не виключаю, бо зробити операцію підриву трубопроводу, хай там і невелика глибина, бо Балтійське море - це не Чорне море, під силу силам спецоперацій лише кількох країн. Або ж це може бути глибоке кіберпроникнення до системи управління газопроводом для того, щоб погратися з тиском і спричинити таку аварію.
Якщо гіпотетично Росія піде на це і завдасть ядерного удару, що буде далі - чи стане це кінцем правління Путіна та існування Росії як держави?
Складно сказати. З урахуванням настроїв російського суспільства, миттєво це навряд чи станеться. Ми бачимо, що північнокорейський режим спокійно існує з 50-х років минулого століття. Він перетворив свій народ на слухняну аморфну масу, і в РФ ми вже бачимо такий самий процес. Але я б не був сильно оптимістичним для путінського режиму, бо Кім Ір Сену, Кім Чен Іру та Кім Чен Іну легше правити корейцями, адже це моноетнічна країна. Інша справа - поліетнічна, поліконфесійна Росія. Ми вже зараз, на прикладі мобілізаційних пристрастей, бачимо локальні виступи. І чим більшою буде ізоляція Росії, тим більше це нагадуватиме певний котел із щільно закритою кришкою, де рано чи пізно народ почне питати про те, чому протягом останніх півроку життя людей настільки змінилося.
Звичайно, поки у російського уряду є фінансова подушка і вони можуть друкувати гроші, а також з огляду на те, яким стало російське суспільство, це може розтягнутися у часі. Тим більше, що починаючи з часів царату протести у РФ завжди жорстоко придушувалися і путінський режим готовий діяти не менш репресивно, аніж його попередники. Ніхто, в тому числі Путін, не знає, де межа стійкості його режиму. На перший погляд він монолітний, але саме те, що тверде і монолітне, як правило, найбільш крихке.
Зважаючи на ту ядерну загрозу, яка зараз найбільш гостро відчувається, чи може в України з’явитися можливість в майбутньому повернути собі бодай частково ядерну зброю з метою самозахисту?
Ці рішення будуть ухвалюватися і нами, і нашими партнерами у зовсім інших умовах - після завершення війни. Більше того, якщо ми зараз почнемо говорити про повернення нам ядерної зброї, це дасть ще більше аргументів Росії. Тут варто згадати період до 24 лютого, коли одним із аргументів для повномасштабного вторгнення РФ було те, що Україна нібито намагається зробити ядерну бомбу. Чи то звичайну, чи то "брудну" і саме її росіяни шукали у Чорнобилі та на ЗАЕС. Зрештою, вони зрозуміли, що це виглядає абсурдно, адже усі ядерні об’єкти в Україні перебувають під контролем МАГАТЕ.
Які підходи візьмуть гору у майбутньому - складно спрогнозувати. Можуть вважати, що Україні не можна давати ядерну зброю, бо вона буде займатися питаннями помсти Росії і рано чи пізно її застосує - логіку певних кіл на Заході не складно передбачити. Тут, швидше, мова може йти про те, щоб надати нам ядерну "парасольку", яку мають без’ядерні члени НАТО. Чому ж і говорять про приєднання України до НАТО, бо це також означатиме і захист від ядерної загрози.
Висновок, який варто зробити вже зараз - Україні потрібна ядерна зброя. Але ми не в змозі реалізувати цю амбітну програму - для цього треба створити певні передумови.
Загалом це можливо - ми бачимо, як тихо і непомітно це зробив Ізраїль, Пакистан і зараз багато "порогових" країн, тобто достатньо розвинених, які мають і фінансові, і технологічні можливості, вже зробили для себе висновки. І думаю, що багато з них знаходяться на шляху створення можливості, шоб у випадку непередбачуваної ситуації швидко зробити собі ядерну бомбу. Таких країн у світі немало і вони засвоїли урок ядерного роззброєння України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
