Україна завершує 2023 рік у важких боях із російськими військами. Складна ситуація на фронті призвела до того, що Київ шукає нові способи консолідації сил всередині країни і на міжнародній арені, а Москва переводить свою економіку на військові рейки і заручається підтримкою диктатур. Усе заради однієї мети – перемоги, яка повністю переверне шахівницю і змінить правила гри в усьому світі.
У 2024 році Україна зіткнеться з новими викликами, здатними переломити хід війни. Якою буде реальність, залежить від зусиль Києва, країн-партнерів нашої держави, а також здатності Росії та її союзників кинути виклик цивілізованому світу.
Військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов в інтерв'ю Главреду спрогнозував події на фронті в 2024 році, назвав найкривавіший і найскладніший місяць, який на нас чекає, оцінив імовірність завершення війни в новому році, розповів, якою буде західна допомога Україні, і хто стане новим спонсором, а також пояснив, чому розгром російських військ нашими Силами оборони стане катастрофою для Росії і буде здатним призвести до її розпаду.
Якою в загальних рисах буде зимова кампанія? Ви прогнозуєте активні бойові дії і наступальні операції, чи, скоріше, буде затишшя до більш теплої пори року?
Думаю, протягом найближчого місяця кампанія носитиме агресивний характер. Адже активність бойових дій з боку ворога просто максимальна зараз, навіть більша, ніж під час літньої кампанії.
Росіянам потрібно домогтися не стільки військових, скільки політичних успіхів. Російській владі потрібні перемоги, щоб стартувала передвиборча кампанія. Згадайте, як на недавній прес-конференції людині, схожій на Путіна, навіть нічого було сказати ні про Авдіївку, ні про Мар'їнку – ні про що. Хоча російські воєнкори Мар'їнку вже рази три "захоплювали".
Тому російські війська, поки у них є сили і можливості, будуть максимально тиснути на нашу оборону. Це будуть важкі тижні для нас.
Далі можливе певне затишшя, пов'язане з необхідністю перегрупування військ. А вже ближче до президентських виборів у Росії бої знову стануть активними, і, цілком можливо, березень 2024-го буде важким і кривавим, тому що російській владі потрібно буде щось пред'явити росіянам.
Будуть дві дати, до яких буде прив'язуватися активність російських військ на фронті: кінець березня – вибори в РФ, а через місяць після них – інавгурація Путіна. Російська влада буде намагатися домогтися певних успіхів до цих дат.
Якими можуть бути цілі ворога до цих дат – які населені пункти російські війська можуть намагатися взяти? Наскільки амбітними вони тут будуть напередодні виборів та інавгурації?
Не важливо, які населені пункти, головне – захоплення території. Російська пропаганда працює таким чином, що, навіть якби війська РФ захопили населений пункт Хацапетівка, це представили б як взяття Берліна. Те саме було і з Бахмутом, і з Соледаром. Пропаганді потрібна "муха", а "слона" вона зробить сама.
Тож Путіну потрібне просто захоплення наших територій. Тим більше, в Мережі вже гуляє інформація про те, що у РФ є плани і на 2025-й, і на 2026 роки. Медведєв згадав про "Новоросію", проєкт 2014 року, який передбачає захоплення Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей. І Путін сказав, що Херсон, Миколаїв і Одеса – це російська територія, а Одеса – взагалі російське місто. Отже, проєкт "Новоросія" живе і процвітає в нинішній адміністрації Кремля.
Повертаючись до згаданих вами "виборів" у Росії, хочу уточнити – ви дійсно вважаєте, що Путіну потрібно напружуватися перед ними, щоб залишитися при владі? Адже і так буде намальований потрібний результат. Навіщо йому навіть символічні перемоги на фронті до цих дат?
Це політика, причому не стільки внутрішня, скільки зовнішня. Путіну не потрібно навіть "малювати" результати, оскільки у нього і так більше 70% підтримки населення.
Подивіться, наскільки путінський режим зламав свідомість росіян: вони ж переконані, що цар хороший, бояри погані. Напередодні конференції був шквал звернень до Путіна а-ля "Батюшка цар, допоможи, ми замерзаємо, і у нас високі ціни". Одним словом, Путіну нічого "малювати" не треба.
Цирк із виборами потрібен тільки для того, щоб у Путіна була легітимація. Більшою мірою ця легітимація йому потрібна на міжнародній арені: він хоче показати світовим лідерам, що його обрав народ, а тому світ зобов'язаний із ним рахуватися і говорити. Мовляв, ви ж граєте в демократію, а тому зобов'язані говорити з тим, кого обрали демократичним шляхом.
Тому це ціна престижу на міжнародній арені, це легітимність.
Bild із посиланням на власні джерела не так давно писав про те, про що ви говорите: Росія планує воювати до 2026 року і захопити Харків, Дніпро і Запоріжжя. Наскільки досяжною є ця мета Кремля? Це Росії по зубах?
Усе залежить від наших західних партнерів. Україна зараз на 100% є заручником ситуації – ми воюємо з коліс. Якщо завтра не прийде ешелон із припасами, нам нічим буде воювати. От у чому трагізм ситуації.
Тому досяжність цілей Росії залежить від позиції наших партнерів.
У США своя пісня: там внутрішня політика перехльоснула зовнішню. Політика ізоляціонізму, як її проводив Трамп, зараз перемагає. Республіканці намагаються змусити Байдена відмовитися від частини голосів його виборців і виконати програмну обіцянку Трампа. У США вимальовується дуже погана тенденція: перемогти на президентських виборах може Трамп. Він уже сьогодні випереджає Байдена на 4%, і це при тому, які титанічні зусилля докладають демократи з дискредитації Трампа. Якщо Трамп, не дай Боже, переможе, Штати підуть в ізоляціонізм.
Тому на США я зараз дивлюся з великим песимізмом.
А от Європа нарешті починає прозрівати і розуміти, що потрібна противага Російської Федерації. Туск доведе до відома всіх європейських лідерів той факт, що навіть Польща з її темпами розвитку в найближчі три роки не встигає підготуватися до прямого протистояння з РФ. Навіть з урахуванням того, що Польща дивізіями купує Abrams, F-35, виділяє мільярди доларів на будівництво військових баз для американських військ на своїй території, поляки приходять до висновку, що вони не встигають.
Тому Європа починає розуміти, що необхідно озброювати Україну – мовляв, нехай воює вона, а ми за її спиною хоча б встигнемо вирити окопи. Про це вже говорить Шольц, скандинавські країни і Північна Європа, крім Нідерландів. У Нідерландах прийшла до влади проросійська партія, можливо, тому там не підписали відкритого листа до лідерів Європи про те, що потрібно допомагати Україні.
Навіть Орбан проголосував за початок переговорів про вступ України до Євросоюзу, хоча він бив себе кулаком у груди і кричав, що цього не буде ніколи.
Орбан начебто не голосував – вийшов на час голосування.
Він утримався. Головне – він не наклав вето. Адже якби хоча б одна з країн сказала "ні", то рішення не було б ухвалене.
У будь-якому випадку так вийшло не тому, що Орбан прозрів або усвідомив, яка насправді Росія. Напевно, він отримав свої гроші – і заспокоївся.
Безумовно. На Орбана просто натиснули. І, до речі, тихенько закрили рота австрійському канцлеру, який теж висловлювався проти.
Здебільшого Європа розуміє, що потрібно озброювати Україну, щоб вона боролася, оскільки європейські країни не потягнуть протистояння з Російською Федерацією.
Які тенденції щодо західної допомоги Україні вимальовуються на 2024 рік? Принаймні ті літаки і далекобійні ракети, які нам обіцяли на початок 2024 року, ми отримаємо? Чи все це знову буде відкладено, і нас продовжать "годувати сніданками"?
Ні-ні. Ніхто нічого не буде відкладати. Все це ми отримаємо в обіцяні терміни.
В принципі, з боку Євросоюзу тенденція позитивна. Європейці зараз будуть зі шкіри геть лізти, щоб забезпечити нас боєприпасами і технікою.
Головна проблема європейців полягає в тому, що вони починають усвідомлювати, що вони не встигають виробити потрібну кількість озброєнь і боєприпасів, а тому їм доведеться добувати все це зі своїх складів, що для них дуже боляче і страшно. Для європейців головне – подолати свій страх, тому що військово-промисловий комплекс (ВПК) розкручується дуже повільно. Вони за рік не змогли подужати мільярд євро, виділених на компенсацію виробництва і закупівлі боєприпасів для України.
Якщо європейці подолають цей страх, то ми отримаємо озброєння і техніку в необхідних кількостях. Але в будь-якому випадку вони будуть намагатися нам це поставити.
На мій погляд, в України може з'явитися новий спонсор.
Хто ним стане?
Норвегія. Думаю, що не просто так літак українського президента приземлявся в Осло на зворотному шляху з США.
Обсяг стабфонду Норвегії становить 1,5 трильйона доларів. Норвегія може дозволити собі одномоментно купити 57 літаків F-35, і для неї це не витрати, а модернізація військово-повітряних сил. І, до речі, в Норвегії ці гроші не зберігають у мішках, а пускають в обіг у вигляді кредитування. Тільки в першому півріччі 2023 року Норвегія отримала прибуток від відсотків за кредитами в розмірі 142 мільярди доларів. А ми на 2024 рік просимо 61 мільярд.
Цікавою також є позиція королівських сімей Європи. Два місяці тому відбулася подія, про яку практично не говорять в широкому просторі – в жовтні в Парижі відбувся свого роду саміт королівських сімей Європи, на якому головував Чарльз, і його промова була присвячена Україні. Чарльз сказав, що королівські сім'ї повинні зробити все, щоб Україна перемогла в цій війні. А королівські сім'ї – це дуже потужна політична сила. Хоча, здавалося б, всі вони обмежені конституціями, адже майже у всіх конституційна монархія, але той самий британський парламент без короля не може працювати.
А в чому інтерес королівських сімей? Чому вони так налаштовані по відношенню до України?
Тому що ніхто не хоче повторення Другої світової війни. Адже зараз та сама "коричнева чума", тільки з іншого боку. Адже після будь-якої перемоги російських військ у Путіна ростуть крила за спиною. Він уже говорить про те, що Східна Європа – це сфера інтересів Росії.
Зараз переділ того самого енергетичного ринку відбувається на користь Заходу, США та інших країн. Але російські газ і нафта при цьому нікуди не поділися, і їх Путіну потрібно комусь продавати. От він і думає: а якщо енергетичний ринок зробити таким, як раніше? Чому б знову не посадити Європу на російську "газову голку"? Те саме стосується і російського урану, і золота, і алмазів.
Європа досі не може очиститися від лобістів російських інтересів. Путінська кліка настільки корумпувала Європу, що там кожного другого політика можна "брати за зябра".
Уточнення з приводу вашого песимізму щодо Штатів – ви вважаєте, що допомога Україні з боку США скоротиться в 2024 році чи взагалі може припинитися?
Я думаю, що допомога з боку США буде, але вона буде надходити з певною затримкою. Для нас це буде дуже боляче і дуже небезпечно в плані зволікання. Нам потрібно домовитися з Європою так, щоб не було розривів – ні зниження обсягів, ні перерв у поставках. Інакше буде дуже боляче.
Але ви самі говорите, що Європа не встигає свій власний ВПК запустити настільки, щоб він міг покривати потреби України. А якщо європейці так і не зможуть, то що тоді?
Як я і говорив, європейцям потрібно подолати свій страх, і цю прогалину в поставках озброєнь до розгону їхнього ВПК їм потрібно заповнити з їхніх власних запасів. Вони це можуть зробити, але цей страх потрібно подолати. А ВПК потім все це заповнить і наростить.
А якщо страх не подолають?
Хороше питання. Судячи з тенденції на сьогоднішній день, розуміння того, що Україну треба озброювати безперервно і більше, все-таки в Європі перемагає. Тому я думаю, що все-таки подолають.
У нас є локомотив союзників – це країни Східної Європи, які були в складі соціалістичного табору. Вони першими будуть рвати на собі тільняшку, щоб змусити Євросоюз дати нам озброєння.
До речі, повернення на посаду прем'єр-міністра Польщі давнього друга України Дональда Туска – це просто манна небесна для нас.
Після того як Україна отримає обіцяні F-16 і далекобійні ракети в 2024-му, що для нас зміниться на фронті? Які можливості це перед нами відкриє?
Це дасть нам можливість розгромити російське угруповання військ на території України, що для Росії стане катастрофою.
Якщо розглядати позитивний сценарій, який передбачає, що нам дадуть вогневі засоби, то, швидше за все, війна в Україні закінчиться ізраїльським варіантом, тобто виходом на кордони 1991 року, але зі збереженням вогневого впливу обох сторін одна на одну. Іншими словами, триватимуть ракетні обстріли, як і сутички на кордоні.
Якщо, звісно, розгром російського угруповання на нашій території не потягне за собою політичні потрясіння в Російській Федерації аж до загрози розпаду держави.
А ймовірність таких подій у Росії велика?
Дуже велика. Тому що в РФ дуже багато протиріч між регіонами і центром. Центр забирає у регіонів 80% доходів, і регіони з простягнутою рукою випрошують свої гроші назад. Адже є регіони дотаційні, які не приносять прибутку, а є регіони, які годують Москву.
Наприклад, Татарстан, який не є суб'єктом Федерації і на договірній основі входить до складу Росії, тобто це самостійне утворення всередині Російської Федерації. У 2017 році закінчився договір між Татарстаном і Російською Федерацією, і відтоді Путін навіть боїться згадувати про подовження. Москва динамить Татарстан, і договір продовжується автоматично щороку на один рік. Але Москва боїться навіть заїкатися про переукладання договору, тому що умови будуть зовсім іншими. У Татарстані сьогодні є власний президент, телебачення, державна мова.
Не кажучи вже про Кавказ та інші регіони, наприклад, про Далекий Схід, який буде рухатися взагалі не зрозуміло в який бік.
Чому ж ці регіони досі мовчать? Чому саме поразка російських військ в Україні може стати тим імпульсом, який запустить процес розпаду Росії?
Передусім тому що війна висмоктує всі ресурси. Подивіться хоча б, що в Росії відбувається з цінами, наприклад, на ті ж яйця. У чому смерть Чахлика Невмирущого – в яйці.
Центробанк РФ говорить про те, що річна інфляція становить 7%, хоча насправді вона на рівні 25%. На прес-конференції Путіна мені найбільше сподобалося таке запитання: "Чому наша дійсність не збігається з вашою реальністю?". Це питання дуже добре ілюструє те, що відбувається.
Коли Росія почала війну, вона включила друкарський верстат, друкує гроші мільйонами, роздає учасникам "СВО", а всередині РФ через відсутність товарів побутового споживання і продовольчого кошика зростають ціни. Собівартість товарів зростає, тому що країна виробляє танки і боєприпаси, а не продукти харчування та інше. І зарплати начебто зростають. Але цей перекіс у товарообігу дає гігантську інфляцію, і це тільки початок. Буде ще обвал, причому неконтрольований. Зараз росіяни ще вірять у доброго царя, а потім буде "российский бунт, бессмысленный и беспощадный", коли люди вийдуть на вулиці.
Наскільки стрімко всі ці процеси можуть розвиватися? Якщо Україна в 2024 році отримає необхідні їй озброєння, авіацію, почне завдавати поразку за поразкою російським військам, то як скоро запуститься ця реакція російського суспільства, про яку ви говорите? Як швидко для Путіна настануть політичні наслідки поразок в Україні? Чи розгойдування може тривати кілька років?
Ні, я не думаю, що кілька років. Я думаю, що це буде "чорний лебідь", який може прилетіти в будь-який момент. І обвал може статися в будь-який момент.
Йдеться про два паралельні процеси. Усередині РФ відбувається процес економічного розпаду, і там усе рухається до обвалу економіки, який потягне за собою обвал рубля, фінансової системи і, відповідно, всієї системи влади. Вже зараз, я думаю, ми будемо спостерігати італійський страйк повсюдно, тобто народ почне саботувати рішення влади, і вони не будуть виконуватися. А армія – дзеркало держави. Фронт не може існувати без основного народонаселення. Тут зв'язок стовідсотковий і двосторонній. І один процес впливатиме на інший: якщо на фронті будуть поразки і провали, це погіршуватиме соціальну ситуацію і настрої в Російській Федерації, і родичі мобілізованих та добровольців вимагатимуть повернути їх додому. Цей рух, до речі, наростає в Росії сьогодні, і влада не знає, що з ним робити. Їх бояться навіть побити і погрузити в автозаки, тому що завтра приїдуть хлопці з автоматами з України і будуть розбиратися, хто бив їх матерів, сестер чи дружин.
З іншого боку, коли в Росії така дупа з цінами, продуктами харчування і рівнем життя, почалися невиплати зарплати, можете уявити настрої російських солдатів на фронті, коли рідні їм телефонують і розповідають, що у них ні тепла, нічого немає, влада оскаженіла. Виходить, вони там воюють, а їхні родичі тут нічого не можуть купити, тому що гроші не платять. Хіба після таких розповідей дружин у чоловіків буде настрій йти в атаку? Вони подумають, що, може, варто взяти пару гранат, автомат і поїхати розібратися.
Дезертирство серед російських військових сьогодні процвітає. Тільки по Луганському гарнізону 800 осіб офіційно в розшуку як дезертири. Це офіційно, а скільки їх бігає по лісах…
До речі, Російська Федерація збільшила кількість підрозділів Росгвардії на території України, які в прифронтовій смузі повинні відловлювати дезертирів. Навіть через Кримський міст посилили контроль проїзду, тому що так тікають дезертири.
Тож процеси паралельні, і з якого боку прилетить "чорний лебідь", на сьогоднішній день сказати неможливо.
Давайте трохи поговоримо про те, що відбувається і буде відбуватися на фронті в 2024 році. На яких ділянках фронту, на ваш погляд, сьогодні найбільш сприятлива для ЗСУ ситуація? Тобто де найбільш імовірне наше просування, де позиції росіян найбільш "діряві"?
Ніде. Ні про яке просування з нашого боку зараз не може бути й мови. Дай Боже, нам утримати ті позиції, які на даний момент під нашим контролем.
Більш стабільна ситуація на Васильківському напрямку, в районі П'ятихаток, про який всі вже забули.
Також більш стабільна ситуація в районі Вугледара, на Шахтарському напрямку, влітку ми ще називали його Бердянським (Старомайорське, Урожайне, Вугледар тощо).
І я б іще відзначив плацдарм на лівому березі Дніпра. Там ми перейшли в глуху оборону і, слава Богу, поки ще утримуємо цей плацдарм. На скільки вистачить ще сил, сказати складно.
На всіх інших ділянках фронт просто горить, близько 90-100 бойових зіткнень за добу. З усього палаючого фронту, як би це дивно не звучало, Авдіївка – це найстабільніша ділянка. Ми там більш-менш стабільно тримаємо оборону, тому що на Куп'янському, Бахмутському і Мар'їнському напрямках ми відступаємо.
Наскільки велика ймовірність, що російські війська зможуть просунутися на Куп'янському напрямку? Чи можуть вони підійти до Харкова або намагатися його взяти?
Про це не може бути й мови. Там загроза прориву ворога до річки Оскіл, усе. Річка Оскіл із каскадом водосховищ буде непереборною. Російські війська намагаються використовувати географію місцевості для того, щоб убезпечити себе. Серед них теж не всі ідіоти. Хоч політичні амбіції там і перевершують військову думку, все одно здорові люди в генштабі ЗС РФ є. Вони прекрасно розуміють, що сьогодні форсувати Оскіл і рухатися на Харків уздовж кордону – це самогубство для них: у них не вистачить ані сил, ані коштів. Але вийти на річку Оскіл, тим самим виконавши політичне завдання щодо виходу на кордони Луганської області, а також створити за рахунок річки Оскіл і Харківської області буферну зону, як вони й мріяли на самому початку – вийти на адміністративні кордони Луганської Донецької областей, вони можуть. І далі вздовж Оскола вони можуть йти на південний захід, щоб допомогти угрупованню в районі Сіверська і Бахмута захопити останню велику агломерацію Краматорськ-Слов'янськ.
Це все. Який Харків, ви що!
Для нас є інша вкрай небезпечна тенденція. Якщо гіпотетично допустити, що Росія видавить українські війська за межі Донецької та Луганської областей, Путін оголосить про закінчення війни. Уявіть, яким буде розкол у світі між тими, хто буде виступати за те, щоб ми продовжували звільняти свої території, і тими, хто буде за переговорний процес. У цьому випадку ми залишимося біля розбитого корита, тому що стовідсотково більшість країн наполягатимуть на переговорах.
Тому для нас вкрай важливо утримати всі ці території і не дати реалізуватися політичному рішенню Путіна.
Як ви оцінюєте ситуацію на лівобережжі Херсонської області? Коли ЗСУ перебралися на лівий берег Дніпра, у нас заговорили про можливість нового "жесту доброї волі" з боку російських військ. Які перспективи того, що в 2024 році ми зможемо видавити російські війська там і звільнити Херсонщину повністю?
Я не впевнений, що ми утримаємо цей плацдарм ще кілька тижнів. Розміри плацдарму настільки малі, що він прострілюється навскрізь. Адже все, чого у російської сторони не вистачає в плані артилерії, вони компенсують авіацією. Росіяни просто закидають керованими авіабомбами (КАБами) правий берег Херсонської області і наш плацдарм на лівому березі.
Щоб можна було говорити про якісь перспективи цього плацдарму, його потрібно розширити хоча б до розмірів 20х20 км. Тоді основна частина артилерії ворога не матиме можливості вести перехресний вогонь.
У нас склалося просто катастрофічне становище на лівому березі. Я б порівняв лівий берег із "Малою землею" – колись нас змушували читати в школі Брежнєва. Леонід Ілліч описував, як вони знімали підштаники і викладали їх на бруствер окопів, щоб льотчик міг розрізнити, де лінія фронту, і не бомбити своїх, коли захоплювали плацдарм на Малій землі. Катастрофа в тому, що цей плацдарм прострілюється. Чи зможемо ми його утримати, сказати дуже складно, тим більше, при такій інтенсивності боїв. Якби були сили, його потрібно було б розширювати, а у нас достатніх сил немає.
Така сами катастрофічна ситуація у нас на Роботинському плацдармі, який теж за розміром 10х10 км. Скільки ми там протримаємося, важко сказати.
Завдяки чому тоді нам може вдатися вийти на кордони 1991 року, можливість чого ви відзначали вище? Ми поговорили про деякі ділянки фронту – і мало де у нас стабільна ситуація. За рахунок чого тоді можливий цей вихід на державні кордони? Все вирішить західна допомога?
Генерал Залужний чітко і ясно відповів на це питання в своєму інтерв'ю: нам потрібен технологічний ривок, сучасне озброєння. "Залізо" перемагає "м'ясо".
Якщо нам дадуть сучасне озброєння, ми зможемо протистояти російським військам. А це мається на увазі і авіація, і системи радіоелектронної боротьби, і ракети дальністю 300 км і більше, і ті самі танки, але в сучасній версії.
Я часто наводжу такий приклад: даючи нам Abrams, навіщо американці зняли з них уранову броню? Адже це фактично зрівнює Abrams із Т-90! Коли нам почнуть давати Leopard-2 у версіях А6-А7, тоді інша справа. Нам дали пару машин шостої версії, а сьомої – жодної. У нас в основному четверта і п'ята, морально застарілі.
Якщо дадуть сучасне озброєння, тоді проблем не буде – тоді навіть дистанційно ми будемо зносити логістику, тили і передній край противника, домагаючись вогневої переваги. Ми сьогодні насилу витягуємо паритет у протистоянні артилерії тільки за рахунок точності роботи західної артилерії, яка перевершує російську. А по боєприпасах вони нас перевершують у 2,5 рази.
От що дасть нам перевагу.
Все одно виходить, що зараз 50/50 – чи то дадуть такі озброєння Україні, чи то не дадуть.
Так, ви абсолютно праві, ми повністю залежимо від наших західних партнерів, і вони можуть впливати на хід бойових дій як позитивно, так і негативно. Зараз, як говорив Ленін у 1917 році, зволікання смерті подібне.
А коли можливий вихід на кордони 1991 року, про що ви сказали?
Це можливо і в 2024 році. За наявності перерахованих вище факторів, які визначив генерал Залужний.
Які оптимістичні, песимістичні та реалістичні прогнози на 2024 рік щодо перебігу та перспектив завершення війни?
Оптимістичний сценарій – це вихід на кордони 1991 року в 2024 році. При наявності всього комплекту сучасних озброєнь.
Песимістичний – це звільнення Криму до кінця 2024 року, і все.
А наскільки зараз велика загроза того, що Україну примусять до переговорів із Росією, і відбудеться заморозка війни?
Загроза заморозки зменшується щодня. Тому що чим далі, тим більше країни-партнери розуміють, що треба вирішувати проблему не заморожуванням конфлікту, а його вирішенням. Тому, на мій погляд, імовірність цього зменшується.
Хоча якщо політична кон'юнктура складеться так, що європейці не подолають страх у сенсі поставок, вони будуть змушені сказати нам поки що зупинитися, щоб наростити сили і засоби. А потім – або домовимося, або знову підемо війною.
Чи можливе в будь-якому вигляді перенесення війни на територію Росії: чи то у вигляді нарощування інтенсивності та глибини ударів по військових об'єктах РФ, чи то у вигляді безпосередніх бойових дій, чи то у вигляді, як у нас часом мріють, можливості "дійди до Москви"?
Ніякі війська не будуть входити на територію Російської Федерації. Цього ніхто не робитиме. Партнери теж будуть наполягати на тому, щоб ми сильно не лізли в Росію, навіть у сенсі вогневих ударів.
Але ми повинні своїми силами і засобами впливати на противника. Без цього ми не зможемо домогтися більш конкретних успіхів, тому що потрібно створювати потрібну нам морально-психологічну обстановку в стані ворога – ейфорію свята і перемоги треба ламати. Коли в Москва-Сіті вибухали російські міністерства, це був чудовий морально-психологічний вплив на противника. Коли вибухали і горіли на аеродромі російські стратегічні бомбардувальники, це теж був чудовий вплив. Без цього не можна.
В останні місяці ми взагалі припинили будь-який вплив. Коли востаннє "невідомі безпілотники" залітали на територію Російської Федерації, складно сказати.
Нічим впливати чи поки що недоцільно?
Поки що нічим. Ми, як завжди, багато говоримо, але мало робимо. Просте запитання: де 40 мільярдів, виділених на дрони? Федоров сказав, що з 40 компаніями підписані договори про виробництво дронів. То де? Стільки було презентацій: і такий дрон придумали, і такий дрон придумали, і такий. А сьогодні дивишся – волонтери зі шкіри геть пнуться, аби забезпечити армію дронами.
Тобто, за вашими прогнозами, Росії слід чекати від нас тільки ударів по військових об'єктах?
Будуть тільки точкові удари по мірі наших сил і можливостей по військових об'єктах ворога – по цілях, які є абсолютно легітимними у військовому сенсі. Ми без цього не витягнемо. Ми будемо змушені завдавати такі удари, інакше це буде нескінченна пісня в плані підживлення ворога.
З Кримом буде легше розібратися у військовому сенсі, ніж із Донбасом. А все тому, що на Донбас пряме плече підвезення. Якщо навіть підірвати всі мости і залізничні гілки, можна просто по полях протоптувати ґрунтові дороги і везти туди боєприпаси й техніку.
Тому ми не обійдемося без ударів по РФ. Але вони носитимуть обмежений характер, на жаль. Хоча було б дуже класно завдавати масових ударів так само, як це робить Росія. Пара блекаутів у російських містах – і ситуація почне стрімко змінюватися на нашу користь.
Щоб домогтися пари блекаутів по всій Росії, доведеться завдавати дуже багато ударів.
Ні, багато ударів не знадобиться. Пам'ятаю, як під Москвою впала одна-єдина підстанція – половина Москви залишилася без світла, і зупинився метрополітен. Така аварія у них була років 10-15 тому. Всього на одній підстанції аварія.
Тобто впливати потрібно тільки на Москву, не на регіони?
Звичайно. На Москву і великі міста.
Але потрібно завдавати ударів по військових об'єктах і аеродромах скрізь, куди дотягнемося. От ми вдарили по Енгельсу – і тепер російська стратегічна авіація за Полярним колом. Ми тепер спокійно можемо спостерігати, як ворожі літаки вилітають, поки вони долетять до Каспію, поки вони там скинуть ракети. І ми чекаємо 5-6 годин, поки ракети долетять до Києва. А раніше вони піднімалися з Енгельса, виходили на рубіж, і ми вже бачили ці ракети в повітрі. Різниця є.
Ми цілком можемо погасити світло на російських військових об'єктах, але для цього потрібні кошти. Ті самі заводи з виробництва зброї, наприклад, той самий Тульський збройовий завод. До речі, Тула виробляє 160 видів патронів. Чому б цей завод не залишити без електрики? Нехай побігають і пошукають нові трансформатори, як ми.
Чи бачите ви підстави очікувати, що в 2024 році в Росії може змінитися внутрішня ситуація настільки, що РФ просто виведе свої війська з України? Палацовий переворот, заколот у стилі Пригожина або щось інше – чи можливі подібні події в Росії в 2024 році?
Так, абсолютно. І це може бути що завгодно. Може бути дійсно палацовий переворот, адже в Кремлі зараз дуже хитке становище. Патрушев намагається керувати і створити якусь коаліцію, щоб утримати владу. Судячи з того, як прибирають людей Путіна, найближчих, позбавляють їх допуску до держустанов і держтаємниці, там відбувається серйозне протистояння, зачистка. Тому не виключений такий варіант.
Однак головне – економічна ситуація, яка може просто обвалитися в один момент.
Навіть незважаючи на те, що Росія успішно переводить економіку на військові рейки?
Звичайно. Наше завдання – насипати якомога більше прикормки, щоб "чорний лебідь" прилетів якомога швидше. Це може статися одномоментно і в будь-якій сфері.
Скільки разів уже Центробанк РФ вирівнював курс долара. 100 рублів за долар у Росії вважається психологічною межею. Зараз курс – 99,6 рублів. По суті, ті смаі 100 рублів, без 40 копійок. Набіулліна тримає курс штучно і не дає йому впасти до 100. Але все одно інфляція 25%. Сьогодні в Росії яйця змели з полиць, а завтра паливо може почати закінчуватися на заправках.
Хто такий Олег Жданов
Олег Володимирович Жданов (30 березня 1966, Дрезден, НДР) – радянський і український військовий, полковник запасу ЗСУ, український військовий експерт.
З 2016 року часто пише статті в українській, російській, білоруській та іракській пресі. Відкрив власний ютуб-канал, в якому випускає відео з аналітикою бойових дій, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
