Прогноз на 2024 рік для України: Загородній – про новий наступ Росії, ймовірні вибори та зброю

Для України новий 2024-й обіцяє бути не простішим, ніж рік, що минає, а в чомусь навіть складнішим. Війні з Росією, як і раніше, не видно кінця і краю, але до цього додадуться ще й ризики отримати суттєве скорочення західної допомоги, а також внутрішні проблеми – і політичні, і економічні.

Політичний та економічний експерт Тарас Загородній поділився з Главредом прогнозами і розповів, що чекає на Україну в 2024 році, чи зміниться в новому році влада, хто може очолити українську державу після Володимира Зеленського, наскільки ймовірний новий Майдан у нашій країні і через що, а також змалював не надто райдужні перспективи перебігу війни з Росією.

Якою, на вашу думку, буде внутрішньополітична ситуація в Україні у 2024 році? Чи чекають на нас вибори, і наскільки ймовірні внутрішні розбірки і конфлікти в країні?

Все впирається в бажання українського суспільства, а воно хоче, перш за все, перемоги у війні, а не виборів і внутрішніх розборок. Це неминуче впливатиме на поведінку наших політиків.

Суспільство має сконцентруватися на конкретному завданні – перемозі у війні, згуртуватися не лише у своїй вірі у ЗСУ, а й у справі забезпечення нашої армії, її механізації тощо. І тоді буде не до дрібних розбірок, політичних ігор, порожніх заяв, підколок та маніпуляцій, які були у нас звичайним явищем до 24 лютого 2022 року. Саме через це ми тоді не змогли максимально мілітаризувати суспільство і підготуватися до війни.

Крім того, українське суспільство має створити запит на низку конкретних дій, що ведуть до перемоги у війні. Буде такий запит – наші політики будуть поводитися інакше.

Якщо ж суспільство хотітиме політичних ігор і срачів, буде вестися на все це, тоді війна піде за такими сценаріями, які будуть мати дуже сумні наслідки для України. Зокрема, ми можемо повторити долю Української народної республіки (УНР) 1918 року, коли замість консолідації з метою боротьби з більшовиками Петлюра зніс Скоропадського, а вже за три місяці був змушений тікати за кордон, бо більшовики вибили його з Києва.

Безумовно, є ризик того, що ми скотимося у внутрішні політичні розбірки і срачі. Але є серйозні підстави вважати, що цього не станеться: у суспільства є розуміння цінності держави і її тримальної конструкції – армії. Армія вже стала політичним гравцем, тому консолідуватися потрібно навколо того, що з нею пов'язано. Якщо політики не забезпечують функціональну роботу армії, її озброєння, власне виробництво зброї на території нашої країни, виникнуть питання не до армії, а до політиків – чи потрібні вони в такому випадку, навіщо вони існують, як вони наближають перемогу. Іншими словами, нашому суспільству потрібно подорослішати, сконцентруватися на пріоритетах і зрозуміти, що срачі, якими політики маніпулювали до повномасштабного вторгнення Росії, вже не просто не актуальні, а небезпечні для життя мільйонів людей.

Чи існує, на ваш погляд, загроза нового Майдану в 2024 році? І через що він може початися? Що зараз може статися такого, що українське суспільство підніметься на масовий протест?

Такі ризики є. В першу чергу, такий протест буде пов'язаний з армією. Наприклад, безумні нападки на Залужного чи армійське керівництво відомої депутатки Безуглої можуть спровокувати безліч неприємних запитань до "слуг народу". "Слуги" повинні розуміти ризики, які створює для них ця депутатка, яка і досі залишається в їхній фракції.

Втім, усе це навряд чи буде реалізовано у вигляді Майдану, але це цілком може бути реалізовано у вигляді зростання запиту на вибори. Такою точкою може стати, наприклад, звільнення Залужного.

Політики повинні розуміти, що Залужний – це вже національний міф нашої держави, я б навіть сказав, державотворчий міф. Довіра до Залужного як серед армійського керівництва, так і серед українців досить велика, йому довіряють більше, ніж будь-кому іншому. І Залужний уособлює армію.

Коли політики думають, що можна "прокрутити фарш назад" і поставити армію на місце, вони помиляються – вже не вийде. У разі, якщо постане вибір між політиками та армією, люди виберуть армію.

Дивіться відеоверсію прогнозу Тараса Загороднього для України на 2024 рік:

Соціологія показує, що в українському суспільстві довіра до армії на рівні 97%, а до Верховної Ради – на рівні 5%, тобто різниця колосальна. На другому місці в цьому рейтингу – СБУ як інструмент захисту держави, який використовується для знищення колаборантів, інфраструктури противника на тимчасово окупованій території тими самими безпілотниками (нещодавно до Феодосії прилетіло 40 безпілотників, прилітали вони і в Краснодарський край). От так завдяки синергії армії і спецслужб Україна значною мірою вирішила питання безпеки на Чорному морі. Адже російський флот злякався і перемістився в Новоросійськ.

Сумніваюся, що в Україні буде Майдан, але консолідація суспільства у вимозі передати владу військовим цілком можлива. Причому дуже ймовірно, що це може бути реалізовано.

Ті планові вибори, які у нас повинні відбутися в 2024 році, на ваш погляд, будуть?

Знов-таки все залежатиме від запиту суспільства, а люди поки що не хочуть виборів. Це не на часі зараз.

Планові парламентські вибори ми вже пропустили – вони мали відбутися наприкінці жовтня 2023 року. Також незабаром мали б відбутися планові президентські вибори, але законодавство – Конституція – дозволяє не проводити їх. Ця норма Конституції у нас уже використовувалася, коли 2004 році Кучма пересидів свій термін приблизно на півроку через Помаранчеву революцію, проведення третього туру виборів тощо.

Поки що суспільство не хоче ніяких виборів, але його думка може змінитися. І суттєву роль тут відіграватиме фактор Залужного: якщо він буде звільнений з певних причин або сам піде у відставку, з'явиться консолідуюча фігура, навколо якої будуть об'єднуватися незадоволені владою, і люди будуть вимагати проведення виборів, тому що захочуть бачити у владі Залужного.

А як ви оцінюєте ймовірність такого сценарію, що Залужний прийде до влади?

Допоки Залужний залишається на своїй посаді в Генеральному штабі ЗСУ, такий варіант виключений. Та й він ніколи не заявляв про свої політичні амбіції.

Рекомендуємо:

Україна в 2024-му звільнятиме схід і південь, Путін загнав себе в глухий кут – генерал Маломуж

Як ви вважаєте, які шанси на завершення війни у 2024 році? Яка сьогодні найбільш реалістична перспектива вимальовується? Чи надовго ще війна?

Ми повинні думати про інше: яка послідовність дій призведе до результату, якого хоче українське суспільство. Та й взагалі, чого воно хоче – виходу на кордони 1991 року або на кордони до 24 лютого 2022 року. Ми повинні думати, що потрібно робити, щоб хоча б не програти війну. А для цього потрібно самим виробляти озброєння. Адже ми бачимо, що США то дають, то не дають зброю, то дають, але не в тих кількостях, що нам потрібні. Виробляючи зброю самостійно, ми не будемо залежати від цього фактора.

Чим більше тил буде інтегруватися в армію, тим краще. Коли він буде виробляти необхідне озброєння для захисту нашої країни і перенесення війни на територію Російської Федерації, ми отримаємо один результат. Якщо, наприклад, ми виб'ємо всю нафтопереробну промисловість на території Росії, це створить їй великі проблеми. Знищення портів Новоросійська створить ще більші проблеми для росіян, тому що через них йде третина російського товарообігу. У цьому випадку будуть створені передумови для проміжного вирішення питання про те, чи йде РФ з України і як.

Головним драйвером є українці. Немає сенсу сподіватися, що Захід за нас усе вирішить – Захід вирішить усе так, що нам не сподобається. Українське суспільство має створювати тиск на владу для вирішення потрібних для завершення війни питань. Наприклад, для вирішення питання про оподаткування підприємств, які виконують оборонне замовлення – воно досі не вирішене, хоча місяць тому відбулося засідання в Міністерстві оборони України, де був ухвалений проєкт постанови, який повинен бути затверджений і повинен виконати всі ці завдання. Але, на жаль, віз і досі там.

Якщо ми вирішимо це питання, у нас буде значно більше сил. Ми повинні слідувати принципу римського імператора Марка Аврелія – "роби, що повинен, і будь що буде". Адже наявність озброєної армії, здатної завдавати ударів по території Російської Федерації (а без власної зброї це неможливо), робить для нас майбутнє більш прогнозованим. Навіть якщо нас будуть схиляти до переговорів із Росією (чого я не виключаю), розмова, яка буде вестися під акомпанемент знищення російської промисловості на території РФ, буде просуватися однозначно веселіше. Так у переговорах буде важіль тиску, який дозволить реалізовувати те, що потрібно нам, а не Росії і тим країнам, які будуть прагнути вирішити все за наш рахунок.

Інший варіант – ми продовжуємо діяти в тому самому ключі, що й зараз: випрошувати зброю, чекати манни небесної тощо. У цьому випадку сценарій буде негативним для нас: нас будуть схиляти до переговорів, і наші переговорні позиції будуть значно гіршими, ніж нам би хотілося.

Все знову-таки залежатиме від консолідації суспільства. Кількість дронів і зброї, яку ми зможемо наштампувати, буде багато чого вирішувати. Але ж це ми цілком можемо робити. Мільйон дронів на рік Україна в змозі виробляти, і це необхідно. Також ми можемо самі випускати ракети і техніку – те, чого Захід нам ніколи не дасть для ударів по території Російської Федерації.

Повертаючись до питання про те, чи закінчиться війна в 2024 році, скажу так: висока ймовірність, що ні. А от те, як війна буде проходити, буде залежати від нашої консолідації. Наголошую, тил повинен бути інтегрований в армію і допомагати їй, оскільки вона зараз є тримальною конструкцією нашої держави. Максимальне знищення російських військ, російської промисловості і все, що з цим пов'язано, створюють зовсім інші передумови для закінчення війни, її результатів і для забезпечення нашої безпеки.

Як ви вважаєте, чому досі не зроблено те, про що ви говорите? Зокрема, не налагоджено виробництво дронів, про яке ви сказали?

Тому що ми розслабилися, думаючи, що Захід буде нам завжди допомагати. А це неправда, і скорочення військової допомоги з боку західних країн сьогодні дуже реальне. До речі, це взаємопов'язано: якщо ми самі не будемо напружуватися, то нам будуть скорочувати допомогу ззовні, оскільки в цьому світі ніхто ні за кого впрягатися не хоче. Як кажуть трампісти, "якщо українці не хочуть перемагати у війні і не виробляють озброєння, то чому американські платники податків повинні оплачувати війну, яка до них ніякого стосунку не має". Ніхто на Заході не хоче тягнути цю лямку без кінця.

У нас досі не розуміють того, що спочатку Захід розглядав допомогу Україні як тимчасову перед тим, як українці самі почнуть виробляти зброю. Але ми цього робити так і не почали, зате у нас "пиляли" гроші на бруківці, озелененні та іншій туфті замість того, щоб інвестувати в оборону і перемогу. От тепер Захід підштовхує нас до таких дій.

На щастя, деякі зрушення є. Наприклад, у громад забрали податки на доходи фізичних осіб (ПДФО), банки нарешті обклали податком на 50% – і це правильно. Адже фінансова система, яка не забезпечує оборонку і реальний сектор кредитами, є паразитом, який не повинен жерти стільки ресурсів. Наше завдання – забезпечити армію, підтримати реальний сектор економіки і виробництво озброєння, а якщо банкіри зжирають масу ресурсів, вони просто повинні бути видалені, як непотрібні економіці паразити. Тому що банкіри повинні забезпечувати зростання економіки, а не пожирання ресурсу через спекуляції з ОВДП та іншими депозитними сертифікатами. Діючи таким чином, ми отримаємо зовсім інші результати. Слава Богу, дорожній фонд ліквідували і все кидають в оборонку. Це добре, але наступне питання – чому ще не розігнали Укроборонпром? Адже це структура, яка не здатна виробляти нічого, а от її виробничі частини – КБ "Луч", "Антонов", "Артем", завод ім. Малишева та ін. – повинні отримувати замовлення безпосередньо від Міністерства оборони, без будь-яких посередників.

Адже кожен витрачений ресурс – це недовироблена зброя, ракета тощо. Дайте ресурси цим підприємствам, і вони зможуть усе зробити.

Повільно, але приходить усвідомлення того, що потрібно розраховувати на свої сили, шукати ресурси всередині країни (а вони є, і їх чимало, як би не розповідали нам, що ми бідні, голі й босі – менше красти потрібно і більше забирати ресурси у тих галузей, які не потрібні в даний момент або забирають забагато прибутку). Наприклад, хочете знайти гроші – знизьте відшкодування ПДВ на експорт сировини вдвічі, і тоді одразу з'являться гроші, адже у сировинників усе добре, навіщо вони потрібні зараз у такій кількості. Нехай краще аграрні холдинги інвестують в оборонку. Цілком можна перенаправити ресурс туди, в реіндустріалізацію, і тоді ми отримаємо відповідні результати.

Знов-таки я б не говорив категорично, що нічого не робиться, але це робиться повільно, і це потрібно було робити з перших днів війни. Ще в лютому-березні 2022 року я говорив, що потрібно переходити на військову економіку, а мені у відповідь почали розповідати про якийсь комунізм, що все це дурниця, і що влітку ми будемо вже в Криму, каву пити в Ялті. У мене питання – ну і? Росія переходить до воєнної економіки, перенаправляє ресурси, її національний банк працює на те, щоб зростала економіка, а не статки у купки банкірів.

От до чого ми повинні прийти, і, сподіваюся, що вже з'явилося таке розуміння. Принаймні я бачу, що починаються якісь зрушення в цьому напрямку. З'являється розуміння, що і промислова політика повинна бути своя, і інвестиції повинні йти в потрібні зараз галузі. Але всього цього поки що недостатньо.

Наприклад, наше Міністерство освіти живе в якомусь вакуумі. В Україні вже зараз є дефіцит виробничих кадрів. Країні достатньо маркетологів, психологів та інших. Так нехай ті люди, які не мають відношення до війни, вчаться за свій рахунок в університетах, а ті, хто потрібні країні, тобто інженери, робітники тощо, які будуть виробляти озброєння, отримують освіту безкоштовно. Вже зараз потрібно відновити систему профтехучилищ, які повинні випускати робітників, здатних відтворювати оборонку. Для цього у нас є ресурси, є технічні вузи.

Рекомендуємо:

Вирішальним у війні буде 2024 рік, удари по РФ можуть призвести до бунту чи революції – Мусієнко

Якщо ситуація залишиться такою самою, як зараз, тобто ми не переходимо до військової економіки, не нарощуємо власне військове виробництво тощо, що в такому випадку може відбуватися на фронтах у 2024 році? Якщо ще при цьому США припинять допомагати Україні. Адже те, що зараз демократи і республіканці не можуть дійти згоди, може залишити Україну без великих поставок як мінімум до лютого, і це для Росії вікно можливостей. Як вона ним скористається? Тобто що буде відбуватися, якщо ми самі не почнемо ворушитися і залишимося без грошей Заходу? Яка наша перспектива на наступний рік?

Я б тут поділяв питання грошей Заходу і питання військової допомоги. Думаю, що допомога все-таки в якомусь вигляді буде, але в не достатньому для нас, і ці прогалини ми все одно повинні будемо закривати самі. А от грошей дійсно може і не бути в такій кількості, як ми розраховували. Ми повинні шукати ресурси всередині країни, а вони у нас є – на одній митниці можна знайти 10 мільярдів доларів.

Росія при цьому не стоїть на місці. РФ, побачивши вікно можливостей, може мобілізувати мільйон людей і кинути їх в Україну. Це цілком ймовірно.

Далі – Росія зараз масово виробляє дрони, в тому числі важкі, там є відповідна державна програма. А у нас усе ніяк Шмигаль не може вирішити питання оподаткування прибутку оборонних підприємств... У РФ такого немає, за це там одразу посадять.

Так, є ризики, що Росія кине ще "м'ясо", дрони, бомби, ракети – буде постійно пресувати Україну, показуючи Заходу, що вже клінч, уже потрібно домовлятися, але, звісно, на умовах Москви. Такі ризики існують.

Знаючи, що Росія буде бити в одну точку і здаватися не збирається, Україна повинна бути готова завдати неприйнятної шкоди для РФ. В ідеалі потрібно знищити російську нафтову промисловість. Адже через санкції у Росії виникла проблема з імпортом технологій, там просідає переробка, оскільки немає можливості завезти необхідне обладнання.

Ми повинні пам'ятати, що росіян арифметично більше, і у них ще є можливість залучити людей. У нас же людей менше. Якщо ми призвемо ще 200 тисяч осіб, в Росії призвуть ще мільйон. Час працює проти нас. Навіть якщо співвідношення втрат 1:10, це нічого не означає, якщо росіян прийде ще мільйон. Математика тут не на нашу користь.

Єдиний спосіб вирішити це питання полягає в максимальній механізації армії. Мільйон солдатів ми не зможемо підготувати, а от наштампувати стільки дронів Україна може.

Росія, закликавши мільйон осіб і вливаючи у війну додаткові ресурси, буде намагатися утримати ті позиції і території, які зараз під її контролем, і посадити нас за стіл переговорів?

Ні, Росія і далі буде наступати. Думаю, є ризик того, що росіяни знову накинуться на Харківську область. Ці ризики досить високі. Не потрібно недооцінювати Росію.

Тобто буде спроба захоплення Росією нових територій?

Так, думаю, так. Не дарма будуються нові фортифікаційні споруди, новий захист. Така ймовірність є, і вона висока.

Для яких областей, окрім Харківської, є загроза нового наступу росіян?

Окрім Харківської, також для Сумської та Чернігівської областей. Усе, що було до цього.

Київ теж під загрозою?

Київ поки що під питанням, але я думаю, росіяни можуть спробувати.

І про економіку. Що, за вашими прогнозами, відбуватиметься з українською економікою у 2024 році? Що буде з курсом гривні, чи можливе зростання цін і на які товари? Що буде з рівнем життя українців у новому році?

Якщо не буде допомоги, то рівень життя в Україні падатиме. Він і так падає, тому що в країні війна: низка виробництв не працює, люди під'їдають свої заощадження. Йдуть витрати на армію, а не на все, що пов'язано з економікою. Якщо будуть створюватися робочі місця в переробній промисловості, ситуація буде кращою, тоді можливе хороше економічне зростання, і люди будуть отримувати зарплату, будуть робочі місця, наприклад, за рахунок оборонки. Знадобляться люди, щоб виробляти мільйон дронів на рік – це нові робочі місця, люди будуть платити податки, їм будуть виплачуватися зарплати. Тоді у нас буде і зростання економіки.

Вже, на щастя, є хоч якісь спроби реіндустріалізації. І вони повинні продовжуватися через локалізацію виробництв. Ті самі аграрні холдинги повинні зрозуміти, що з їхнім зерном у такій кількості ми в Європі нікому не потрібні. Якщо ці тенденції продовжаться, то життєвий рівень не сильно просяде.

Якщо ми будемо продовжувати в тому самому дусі, що і зараз, тобто брати кредити і клянчити гроші, то життєвий рівень буде просідати, оскільки ресурсів буде все менше. Ресурсів менше – ціни будуть рости.

В офіційну інфляцію я особливо не вірю, але десь на 15%, думаю, вона зросте.

А курс гривні буде залежати від того, як поводитиметься Нацбанк: якщо він буде давати заробляти банкірам на коливанні курсу гривні, то буде просідання курсу, якщо ні, то по-хорошому курс повинен бути фіксованим до кінця війни.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред