До блогера Анатолія Шарія в українському суспільстві неоднозначне ставлення: його люблять і ненавидять, його оцінки вважають влучним коментарем до подій у країні або кремлівською пропагандою. Як би там не було, рейтинги створеної ним політичної сили – Партії Шарія – повільно, але стабільно ростуть.
Торік новостворена політсила спробувала свої сили на парламентських виборах, але до Верховної Ради не пройшла, отримавши підтримку 2,23% виборців. Однак і цей результат здивував багатьох політичних експертів: враховуючи, що партія була створена з нуля всього за кілька місяців до виборів і не мала великої медіа підтримки, це непоганий показник.
І її рейтинги продовжують рости. Згідно з травневим опитуванням групи Рейтинг, на парламентських виборах, якби вони відбулися в найближчу неділю, за Партію Шарія проголосували б 3,4% респондентів, які збираються голосувати і визначилися з вибором. Таким чином, Партія Шарія обійшла б Свободу (2,6%) і Голос (2,5%).
Водночас травневе опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показав, що політичну силу Анатолія Шарія готові підтримати 3,9% тих, хто готовий голосувати і визначився.
Главред звернувся до політологів, щоб розібратися, чому ростуть рейтинги Партії Шарія, у яких партій вона відтягує електорат, які її шанси пройти до наступної Верховної Ради, а також що може привнести нова політична сила в український парламент.
У першу чергу, експерти пояснюють затребуваність Партії Шарія наявним у нашому суспільстві запитом на оновлення українського політикуму, на несистемних політиків і нові обличчя. Також вони зазначають, що цей політичний проект, як губка, "вбирає" всіх розчарованих іншими політичними силами, в тому числі Слугою народу і президентом Володимиром Зеленським.
Опитані політичні експерти підкреслили, що показовим буде результат Партії Шарія на місцевих виборах цієї осені. Відштовхуючись від нього, можна буде оцінювати перспективи цієї політсили на проходження до парламенту.
Рано оцінювати перспективи однієї конкретної політичної сили, тому що вибори у Верховну Раду відбудуться тільки через чотири роки і все може кардинально змінитися.
В результаті місцевих виборів наприкінці жовтня, думаю, Партія Шарія буде представлена у міських та обласних радах у більшості російськомовних регіонів країни, а також у деяких центральних, зокрема, в Києві. У цієї політичної сили є всі шанси подолати 5%-й бар'єр.
Такий рівень підтримки пов'язаний із торішніми тенденціями – оновленням українського політикуму та популістськими настроями суспільства. У Партії Шарія багато нових облич і молодих людей. Оскільки вони ще не були у владі, з ними пов'язуватимуть надії.
Одна з причин швидкого набору обертів Партією Шарія полягає в тому, що фактично зупинений проект Опозиційний блок. По суті, Шарій зайняв ту нішу, яку займав Оппоблок. Якщо ж Ахметов візьметься за його відновлення, конкуренція на півдні і сході буде більш жорсткою, а електорат розділиться між різними політичними силами.
Що ця партія являтиме собою в майбутньому, чи не перекуплять її окремі олігархи – відкрите питання. І я бачу серйозні небезпеки, пов'язані з нею: агресивний популізм, представництво проросійських поглядів.
У будь-якому випадку, ця партія притягує електорат своєю критикою дій влади. Це завжди користується попитом серед українських виборців. Частково до Партії Шарія перетікає електорат від різних політичних сил, в тому числі і від Слуги народу – електорат, розчарований діяльністю "слуг" і Зеленського.
У 2019 році розпочався процес оновлення українського політичного ландшафту і буде продовжуватися, оскільки політики, що сформувалися в умовах мирної пострадянської України, не готові до політичних реалій у найбіднішій і найбільш корумпованій європейській країні, яку роздирає маса конфліктів. Це означає, що в найближчі п'ять-сім років відбудуться тектонічні зрушення – на зміну обличчям, які опинилися у владі на "зеленій хвилі", прийдуть нові.
Партія Анатолія Шарія показала досить високий результат на парламентських виборах-2019 при мінімумі ресурсів. Зараз це кандидат №1 на потрапляння у прем'єр-лігу української політики, який входить до числа головних претендентів на подолання 5%-го бар'єру.
Рейтинги політсили зростають за рахунок розчарованого "зеленого" електорату. "Ми – не вони" був головний посил "зелених", проте виборці бачать, що помінялися обличчя, а система залишилася старою, і тому починають шукати інших.
Шарій дотримується порядку денного раннього Зеленського, який як і раніше затребуваний. І, якщо спочатку над партією посміювалися, то зараз починають жорстко протидіяти їй, відчувши конкурента. А Партія Шарія є конкурентом, незручним для багатьох, наприклад, для Труханова з його партією "Довіряй справам" або для "Слуги народу". Ця політсила вже перейшла в офлайн, почавши партійне будівництво, і поступово вона входить до числа гравців, які мають добрі перспективи на місцевих та можливих дострокових парламентських виборах. А це – пряма загроза для тих, у кого свої плани на електоральне поле.
Виборець Шарія бачить у ньому людину, яка зриває з усіх маски, і правдоруба. І, потрапивши в Раду, партія може виявитися порушником традиційних правил гри в Україні – закулісних торгів та договірняків. Вона може виявитися досить активною і помітною. Згадайте хоча б роль Шарія в розвінчанні Порошенка: Бігус, Шарій і Дубинський – це три людини, які завдали потужного удару по Порошенку і поламали хід його виборчої кампанії.
З розпростертими обіймами Шарія в Раді ніхто не чекає. Якщо його партія увійде в Раду, буде колосальний хайп, а патріотичні сили будуть навішувати ярлики, називаючи його "проросійським пропагандистом". Шарію, як і ранньому Зеленському, важливо показати: "Ми – не вони", причому показати на справах, своєю політичною поведінкою, конкретними голосуваннями. Тоді партія матиме перспективу.
Партія Шарія почала залучати колишній електорат Олега Ляшка і популістський електорат Володимира Зеленського та Слуги народу. Виборці Зеленського, незадоволені відсутністю швидких результатів (немає резонансних посадок, немає миру), починають шукати йому альтернативу.
Однак Зеленський хоч щось може робити, оскільки має владу, а у Шарія через її відсутність не вийде. Тому, якщо Партія Шарія пройде до Ради, це нічим не загрожуватиме. Україна ж не загинула від того, що у Верховній Раді був Олег Ляшко, і на неї особливо не вплинула заміна Ляшка на Олексія Гончаренка.
Якщо повернеться у парламент Ляшко, а до нього приєднається ще й Шарій, ми будемо спостерігати більш грандіозне шоу у Верховній Раді. Але воно не матиме жодного відношення до практичних дій – нових депутатів завжди одразу починають втягувати в домовленості, лобіювання законів в обмін на грошову винагороду.
Партія Шарія, звичайно ж, може використовувати трибуну парламенту для донесення своїх ідей, може блокувати трибуну, але це ні на що не вплине. Вона все одно буде шукати грошей і поступово стане "конструктивною". Не виключена і коаліція зі "слугами" .
Шарій є камертоном цієї партії, а він – не просто прагматичний, а досить меркантильна людина. А оркестр завжди грає так, як задає камертон. Тому нічого нового у зв'язку з можливим проходженням до Ради партії блогера чекати не доводиться. По мірі просідання рейтингів Зеленського та Слуги народу буде і далі зростати рейтинг Партії Шарія, особливо якщо в Україні будуть економічні негаразди та проблеми. Однак, думаю, що рейтинг цієї партії не перевищить 5-7%.
Партія Шарія – це перший в Україні проект, який розвивався завдяки інтернету. Хоча в світі це не перший випадок, коли завдяки ЗМІ створюється широке протестне середовище: свого часу аятолла Хомейні був змушений залишити Іран і жити в Європі, але спілкувався зі своїми прихильниками і нелегально відправляв в Іран касети зі своїми записами. І саме ці касети зробили революцію, сформувавши опозиційне поле. Відтоді пройшло вже більше 40 років, і змінилися засоби донесення інформації. Ось і Шарій через інтернет сформував коло своїх прибічників.
Якщо торік ця політична сила являла собою фан-клуб Шарія, то сьогодні всі, хто розчарувався в Зеленському і Слузі народу, перетікають саме до його проекту. Сьогодні вибір у тих, хто розчаровується у Зеленському, невеликий. Віддати свій голос за ОПЗЖ не кожен захоче, оскільки її представники занадто проросійські. Наявний вакуум намагається заповнити Шарій, тому більшість тих, кто відколовся від Зеленського, йдуть до нього.
На попередніх президентських виборах Шарій, хоч і не декларував, але виступав проти Порошенка, автоматично зігравши роль союзника Зеленського. Перед другим туром він відкрито агітував за Зеленського і, безумовно, зіграв свою роль.
Роль Партії Шарія в Раді буде залежати від того, скільки її представників пройде в парламент. Одна справа - бути політичними статистами і постійно перебувати в опозиції, але зовсім інше - провести в Раду достатню кількість людей, щоб брати участь в коаліції і претендувати на міністерські портфелі.
Показовим буде результат, який покаже Партія Шарія на місцевих виборах. У багатьох регіонах на півдні та сході України ця партія боротиметься за право бути представленою у міських та обласних радах. І результат Партії Шарія на можливих дострокових парламентських виборах безпосередньо залежатиме від того, як вона спрацює на місцевих. До того ж, сформовані фракції в місцевих радах стануть додатковою трибуною для агітації, що буде означати і додаткові кадри, і додаткові ініціативи, які можна буде реалізовувати, показуючи конкретний результат.
У будь-якому випадку, у Шарія є багато особливостей, які затребувані і будуть цікаві електорату. Він є противником засилля МВФ в Україні, апелює до загостреному почуттю справедливості стосовно чиновників та інших осіб, які повинні понести відповідальність.
Зростаюча популярність Партії Шарія – наслідок попиту на несистемних політиків. Ніякого феномену тут немає. Цей політичний проект, як і багато інших, спирається на одну людину. Складно навскидку назвати хоча б трьох інших членів Партії Шарія.
Це свого роду партія Голос для більш проросійськи налаштованого і ліволіберального виборця. Портрети виборців Партії Шарія і Голосу дуже схожі, тільки вони стоять на діаметрально різній платформі. А так, в основному це люди середнього класу, активні користувачі інтернету, люди, що цікавляться політикою, з хорошою освітою. Це не люмпенізований виборець, але він часто має проросійські погляди.
На мою думку, Партія Шарія не зможе бути масовою партією. Це – нішевий проект, свого роду Балашов-2. Шарій багато кому подобається, люди будуть за нього голосувати, однак масовим проектом його партія не стане. Він може лише перетягнути на себе частину виборців Слуги народу і ОПЗЖ.
У Партії Шарія є майбутнє, якщо до цього проекту хтось приєднається. Йому необхідна синергія з кимось, можливо, з якимось бізнесом. А, сидячи десь у Європі і розповідаючи здалеку, як правильно жити в Україні, багато не досягнеш. Важливою є присутність Анатолія Шарія в Україні, тоді він матиме певну політичну перспективу.
Тим не менш, якщо його сила увійде до нової Ради, навряд чи щось суттєво зміниться – швидше за все, вона повторить шлях Голосу, хіба що її члени будуть більш активні в донесенні своєї позиції.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
