Чому захід у захваті від українських політиків

Відбулися фінальні дебати претендентів на пост президента США. Як і очікувалося, крім внутрішнього порядку, цього разу торкнулися скандалів, пов'язаних з Україною.

Заробітки сина кандидата від демократів в компанії Burisma.

Поставки зброї замість подушок.

Здача Криму попередньою адміністрацією.

"Українагейт" триває вже майже п'ять років, і з кожним роком набирає все нових і нових обертів.

Перед минулими виборами 2016 року в рамках "Українаейта" "збили" з посади керівника передвиборчого штабу республіканців Пола Манафорта. Цього року ставки вищі- "збивати" намагаються колишнього віце-президента і кандидата в президенти.

Те, що взагалі став можливий "Українагейт", і те, у якому світі він розкручується - абсолютно не фарбує нашу країну. І веде мої думки в куди більш глобальну тему, ніж дебати.

Він підживлюється як в Америці, де ми стали розмінною монетою в боротьбі за пост глави держави, так і у нас – "амбарними книгами", "плівками Деркача", "одкровеннями Жванії" і багатьом іншим.

У цьому плані особливо засмучує, що нас вже досить довго розглядають не як суб'єкт, а як об'єкт у великих геополітичних іграх.

Тридцять років тому ми були суб'єктом під зовнішнім управлінням з нинішньої столиці сусідньої з нами на північному сході країни.

Всього тридцять років нам знадобилося, щоб щільно знову зайти під зовнішнє управління. Тільки тепер центрів прийняття рішень стало більше, а сфер, в яких нам дозволено визначатися самостійно – все менше.

Нам кажуть ззовні, що нам потрібно легалізовувати, а що забороняти.

Нам щорічно потрібно погоджувати параметри бюджету і податкові правила з МВФ.

читайте такожУ чому головна проблема ЗеленськогоНам доводять, що ми повинні приватизувати. Нам формують з експатів склади наглядових рад на тих об'єктах, які нам дозволили не продавати.

Ми дійшли до того, що нам зовнішні управлінці атестують і звільняють / перепризначають прокурорів, а найближчим часом – почнуть і суддів. Що ми не можемо звільнити головного корупціонера, який за іронією долі займає крісло "головного борця з корупцією".

І це почалося не сьогодні, вчора чи позавчора.

Ми ж ще не забули, що і манери, і значну частину думок президента Януковича довгий час робив громадянин США Манафорт.

Що пост-майданні прем'єри обов'язково їздили на кастинг в Штати і Європу.

Ми пам'ятаємо, як і звідки знімали і призначали генпрокурорів Порошенко і Зеленський.

Ми дійшли вже до того, що навіть суто вузькі питання - зміст того чи іншого законопроекту або закупівлі вакцин - повинні узгоджуватися з ключовими посольствами іноземних держав в Україні.

Чому так вийшло?

Тому, що нинішні і колишні так звані "еліти" з потрохами продалися або віддалися нашим партнерам, дозволили "взяти в оренду" і себе, і свої високі державні пости.

Тому що для них Україна - це просто місце заробляння капіталу. Великого капіталу. На який вони вчать своїх дітей за кордоном, лікуються за кордоном, проводять вільний час за кордоном, нерухомість мають за кордоном, компанії та рахунки теж мають за кордоном.

І природно, з урахуванням розміру цього не просто великого, а гігантського за мірками бідної України капіталу – знаходяться під ковпаком іноземних систем фінансового моніторингу.

Які можуть легко їх в будь-який момент "закрити", але цілком логічно цього не роблять.

Тому що "агент впливу" на вищих державних постах, та ще й якому не треба платити, він своє справно віворує у своєї країни – це безцінна знахідка.

Ось так і живемо, під зовнішнім впливом і контролем, відпрацьовуючи чужі цілі та інтереси.

Чи можемо ми це змінити? Якщо захочемо - обов'язково поміняємо!

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред