Що втратили і здобули Росія та Туреччина після конфлікту в Карабаху

Помітив таку тезу, мовляв "Росія зрадила вірмен", впустила Туреччину і програла в Карабасі.

Почнемо з того, що приймаючи політичне рішення по Карабаху, Росія не враховувала думку вірмен в Карабасі. Їм взагалі плювати на них. У РФ немає стратегічних інтересів в Карабасі. Тому і поняття" зрада " тут не застосовується, Росія нічим не зобов'язана Карабаху.

Я не думаю, що у багатьох були ілюзії з приводу істинного сприйняття відносин РФ з Вірменією. Що вони повинні були робити? Воювати за Карабах проти Азербайджану і Туреччини? Заради чого? І навіщо, якщо можна скористатися ситуацією для вирішення своїх більш глобальних завдань?

На ділі ж стався до банальності класичний розмін: частина непотрібної росіянам, але дуже потрібної азербайджанцям і туркам, території в обмін на розширення військової присутності в Південному Кавказі, посилення стратегічного впливу на Єреван і Баку і підтримка наративу про "конструктивного миротворця" для Заходу.

читайте такожПутін у Нагірному Карабасі обіграв усіхМинулого року точно таку ж схему розіграли США в Сирії, коли "зрадили" курдів, дозволивши Туреччині зайняти частину їх територій на північному сході країни. Теж було багато обурень з приводу "зради" в морально-етичному сенсі. Але по факту, як би курди не були їм лояльними, американці не були зацікавлені тягнути на собі їх національний проект. І хоч їхні стосунки з Вашингтоном погіршилися, їм нікуди діватися, і вони продовжують залишатися в їх обоймі.

До того ж, прихід до влади в 2018 році Нікола Пашиняна в умовах революційної ситуації в столиці був сприйнятий Росією як ворожий акт. Ставлення до Пашиняна залишалося обережно-скептичним. Це не були відносини союзників або хороших партнерів. Тому, як тільки з'явилася можливість, росіяни послабили Пашиняна і нав'язали йому свої домовленості.

Таким чином, Росія в коротко - і середньостроковій перспективі зберігає свій політичний вплив у Вірменії, як би того не хотіли місцеві. Точно так само, як військово-політична вага РФ на грузинському напрямку посилиась після війни 2008 року, незважаючи на те, що місцеве населення, безумовно, ставилося до Москви вкрай негативно після цього.

читайте такожПринизлива капітуляція Путіна ставить хрест на " пострадянському просторі"Зрозуміло, якщо Вірменія коли-небудь вирішить свій тупиковий геополітичний пазл, то ситуація може якісно змінитися за рахунок диверсифікації російського впливу, але це вже буде зовсім інша історія.

Саме по собі входження Туреччини в Карабах не є поразкою Росії. Москва нічого не втратила, і тактично посилилася за рахунок розділу сфери впливу з Туреччиною, прокресливши з ними "червоні лінії" і відсунувши в бік Францію і США.

У Туреччини з РФ інша проблема: вони поки що нездатні виходити на довгострокове стабільне врегулювання. На всіх кризових майданчиках, де Анкара і Москва взаємодіють, їм вдалося тактично заморозити ситуацію і створити конструкції тендітні і нестабільні, але не довгострокові. Це як поставити "тимчасову пломбу" замість постійної. Карабах - не виняток, і тому Угоди 10 листопада є тимчасовими.

Коли і якщо Туреччина і РФ знайдуть спосіб створити передбачувану і стійку модальність врегулювання своїх суперечок, тоді у багатьох країн регіонів виникне реальна проблема.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред