Рік, що минає, ознаменувався безліччю подій із різною палітрою відтінків. Україна провела його переважно в обороні, відбиваючи відчайдушні наступальні операції російських окупантів, які не припиняються з жовтня 2023 року. Нерівна битва призвела до втрати деяких територій, проте були й успіхи. Сили оборони провели блискучу операцію в Курській області, зірвали військові операції РФ у напрямку Харкова та Сум і не дозволили ворогу зробити глобальні прориви на фронті.
На міжнародній арені Україна зберегла військову допомогу з боку партнерів, але обсяги західної допомоги, як і раніше, недостатні для перелому ситуації. Одна з найбільш значущих подій - обрання президентом США людини-феєрверку Дональда Трампа. Уже в новому році ми побачимо, як його президентство позначиться на подіях російсько-української війни.
В інтерв'ю Главреду російський опозиційний журналіст, соціолог і медіаексперт Ігор Яковенко поділився своїми прогнозами щодо подій війни Росії проти України на майбутній 2025-й рік і надалі, розповів, яких кроків очікувати від режиму Путіна, оцінив ймовірность розколу в Кремлі, назвав сценарії падіння кремлівського режиму і пояснив, чому російська держава приречена на поразку.
Ми бачимо, що наприкінці 2024 року становище Росії залишається стійким. Наступ на фронті триває, "вісь зла" підставила Путіну плече, а сам Путін посилює агресивну риторику проти України. На вашу думку, чого очікувати від Кремля наступного року?
На мій погляд, коли ми аналізуємо, що буде з Росією, насамперед треба відштовхуватися від ситуації на полі бою в Україні. Адже сьогодні найголовніша подія у світі - це війна, яка триває на території України і частково в Курській області.
Перше і ключове питання - чи будуть перемовини, і чи вдасться Трампу зупинити війну. І, на мій превеликий жаль, відповідь очевидна - ні, не вдасться. Тому що знайти точку компромісу між позиціями Путіна і України неможливо. У Трампа навряд чи є який-небудь ресурс для того, щоб зупинити війну, натиснути на Путіна і змусити його все це припинити. Тому, я думаю, що найімовірнішим буде інерційний сценарій розвитку подій.
Друге центральне питання - чи можлива наступного року мобілізація в Росії. Думаю, що ні. Вважаю, що у Путіна є ресурси для того, щоб продовжувати купувати гарматне м'ясо. Якщо на фронті виникне дефіцит "м'яса", на допомогу прийде Кім Чен Ин. Згідно з останніми повідомленнями, він готовий продовжувати постачати Росії північнокорейців. Тож у Путіна є можливості продовжувати війну навіть без мобілізації.
Дивіться відео, в якому Яковенко розповів, що чекає на Україну і Росію у 2025 році:
Третє дуже важливе питання - наскільки Захід готовий і надалі допомагати Україні. Цей фактор значною мірою впливає на процеси у Росії, які залежать від ситуації у війні. Що стосується Європи, певна гарантія є. Головне - чи готові надалі допомагати Сполучені Штати Америки.
І тут багато що залежатиме від того, кого Трамп вважатиме винним у зриві потенційної угоди. Від української дипломатії, яка може і повинна докласти максимальних зусиль для того, щоб Штати визнали винним у зриві угоди саме Путіна. Треба буде переконати в цьому Трампа, оскільки важливе його трактування ситуації. Сподіваюся, що Україні це вдасться. Адже зрозуміло, що Путін - головна перешкода для завершення війни.
Я думаю, що у 2025 році в Росії, як і раніше, погіршуватиметься економічна ситуація. Проте не настільки, щоб Росія і Путін не змогли продовжувати війну. Слід очікувати нових спроб посилення режиму всередині країни: збільшиться кількість політв'язнів та іноагентів.
Буде обмеження поширення альтернативної інформації. Передбачаю повне блокування YouTube у 2025 році. Цілком можливо, що на території Росії заблокують і WhatsApp. Навряд чи заблокують Telegram, тому що там безліч так званих зетних і запутінських каналів.
Подальше наростання одіозної пропаганди і погіршення рівня життя - ось приблизні основні параметри того, що чекає на Росію у 2025 році.
Загалом складно що-небудь прогнозувати щодо Росії, коли на чолі країни абсолютно неадекватна людина. Її неадекватність (Путіна, - ред.) ми бачили під час останньої "Прямої лінії". Людина наговорила стільки речей, що це, швидше, предмет не аналізу, а поле роботи психіатрів. Коли людина каже, що, мовляв, нудно, коли все стабільно, і потрібна двіжуха зі свистом куль біля скроні (щоправда, біля її скроні жодні кулі не свистять), або пропонує Заходу "дуель" з ударом "Орешником" по Києву і західним ППО, то це схоже на якусь серйозну соціопатію у важкій формі. Абсолютно неадекватні висловлювання. Він грає чужими життями і робить це із задоволенням.
Утім, він продовжує залишатися керівником великої ядерної держави. І це, звичайно, велика проблема. Ми бачимо, що у Кремля зараз достатньо сил для того, щоб продовжувати війну з Україною.
У рамках нашої розмови ви акцентували увагу на центральній темі - можливих перемовинах України та Росії. Передвиборча президентська кампанія у США, під час якої Трамп говорив різні речі, закінчилася. І тепер на нього чекає реальна політика. Як ви думаєте, що буде, якщо Путін скаже "ні" ініціативам Трампа? Адже, схоже, що це найімовірніший сценарій.
Не думаю, що Путін, у якого все-таки є певний досвід вербувальника, прямо скаже Трампу "ні".
Путін водитиме Трампа за носа?
Швидше за все, так. Думаю, Путін скаже Трампу приблизно наступне: війну почала не Росія, її змусили, а Москва реально готова до перемовин. Зеленський - нелегітимний. Єврей, який не ходить до синагоги, і взагалі ненадійна людина: без роду і племені (як уже й говорив Путін).
До речі, риторика Путіна про Зеленського - абсолютно фантастична історія. Глава великої держави в XXI столітті припускається відверто антисемітської риторики, притаманної СРСР кінця 1940-х років, коли велася боротьба з "безрідними космополітами". Причому Путін буквально і текстуально відтворює ці тези.
Так от, я думаю, що розмова Трампа і Путіна, на жаль, неминуча. Причому неважливо, в якому форматі це відбудеться. Головне, що розмова відбудеться точно. Путін під час діалогу з Трампом буде звалювати все на Україну, яка, мовляв, жодним чином не погоджується на мирні перемовини, і заявить про свою згоду на переговорний процес.
Путін усіма силами намагатиметься покласти всю відповідальність за зрив перемовин на Україну. Чи вдасться Києву зробити так, щоб відповідальність у цій ситуації лягла на Путіна і Росію - питання відкрите. За всієї гротескності Путіна, Лаврова та інших фігур, на фронті риторики воювати вони вміють. Особливо в тих моментах, коли потрібно переконувати не затятих супротивників, а таких людей, як Трамп.
Не виключаю варіанту, за якого Путін погодиться на якісь перемовини, але не особисто із Зеленським. Можливо, в одній із країн буде організовано перемовини, у яких візьмуть участь певні представники України і Росії з посередниками зі США або інших держав. Сядуть і розмовлятимуть, доки не набридне. А весь цей час війна і вбивства українців триватимуть.
Путін розуміє, що йому не можна повністю розривати відносини з Трампом. Їхні стосунки засновані на певній симпатії.
Або навіть хімії.
Так, точно. Але це одностороння хімія - лише з боку Трампа. Для Путіна Трамп - це комерс. Пітерські кримінальники на кшталт Путіна і гебешники (що, загалом, приблизно одне й те саме) ставляться до комерсанта як до людини, яку треба кришувати, доїти і, якщо потрібно, вбивати. У цьому випадку вбити Трампа у Путіна навряд чи вийде, та й навіщо йому це. Трамп вигідний Путіну.
Можливо, Путін - такий собі "маяк" для Трампа. І Трамп, як авторитарна і схильна до диктатури людина, певною мірою заздрить Путіну. Адже у США є інститути, які перешкоджають провалюванню влади в авторитаризм і диктатуру, а в Росії таких обмежень немає.
У будь-якому разі, для мене очевидно, що війна у 2025 році не припиниться. Думаю, що, на жаль, не закінчиться вона і в 2026, і, можливо, навіть в 2027 році. Бюджет Росії на 3 роки затверджено - і це бюджет війни. Серед економістів є деякі розбіжності щодо ресурсів Путіна для продовження війни, але я все-таки вважаю, що можливості в нього залишаються. Не думаю, що у 2025-2026 роках, і навіть, можливо, у 2027-му, відбудеться економічний колапс, який змусить Путіна припинити війну.
Звісно, у Росії будуть можливості для ведення війни проти України, доки немає серйозних санкцій щодо її газової та нафтової галузей.
Тут насправді незрозуміло, що мається на увазі під конкретними санкціями. Адже коли ми говоримо про санкції, то припускаємо Захід, євроатлантичну цивілізацію. Але ж це не весь світ. Весь світ набагато більший, ніж Захід. Є Глобальний Південь, у якому Китай, Індія та інші країни. Можна згадати про Латинську Америку, величезний арабський і мусульманський світ.
Тому санкції нагадують якісь ворота з дуже суворим замком, які стоять посеред чистого поля. Скільки не зміцнюй ворота, не вішай додаткові замки, але їх можна обійти. От Путін абсолютно вільно і гуляє. Санкції, звичайно, мають значення, але для Путіна вони не фатальні.
Що стосується санкцій з боку Європи, то поки там присутні два троянські коні у вигляді Орбана і Фіцо, говорити про згуртування європейського континенту проти Путіна теж не доводиться.
На вашу думку, чи може Трамп у разі провалу перемовин із Путіним, у підсумку зробити ставку на Україну? Адже напевно у Трампа розуміють, що геополітична ситуація з часів його першого президентства суттєво змінилася. І якщо Трамп здасть Україну, це призведе лише до посилення Росії з Китаєм, і, можливо, в найближчому майбутньому призведе до поразки США на всіх фронтах.
Думаю, що така логіка для Трампа не настільки очевидна. Світ у голові Трампа, напевно, влаштований дещо інакше. Для вас і для мене Україна сьогодні - головна країна, а от для Трампа, припускаю, Україна не є цінністю. І я не виключаю, що в разі провалу угоди він може обтрусити руки і сказати, умовно кажучи, таке: я забув, де розташована Україна. У Європі? От нехай європейці і розбираються з цією проблемою. Війна йде в Європі, і європейці мають її гасити так, як можуть.
У Трампа інші пріоритети. Наприклад, тарифна війна з Китаєм. На цьому напрямку в нього є всі важелі й можливості, щоб добитися потрібного результату - обмежити присутність китайських товарів на внутрішньоамериканському ринку. Раніше він обіцяв ввпровадити 60% тарифи на китайські товари, але може запустити і 100% мита. До такого кроку набагато легше вдатися, ніж зупинити війну в Україні.
Для Трампа важливіше врегулювати проблеми з Китаєм, організувати висилку мігрантів і вирішити гендерні питання, тому що все це хочуть бачити його виборці. Їх набагато більше цікавить ситуація в США, ніж за океаном. І я не впевнений, що більшість із них знають, де знаходиться Україна.
Ще одне важливе завдання для Трампа - "осушення вашингтонського болота". І тут, як і в ситуації з Китаєм, у нього теж є необхідні ресурси. Наразі під Трампом значною мірою будуть судова система та кадрові призначення. Він може звільнити декілька десятків тисяч чиновників і закрити інституції, які вважає зайвими.
Тож у Трампа буде багато легшої, але пріоритетної для нього роботи. Тому я не виключаю сценарію, за якого він може повернутися до України спиною. Але не стверджую, що саме так і буде. Адже останні висловлювання Трампа і членів його команди якраз таки вказують на наміри допомагати Україні. І це обнадіює.
Загалом можливі різні варіанти розвитку подій. Трамп - людина непередбачувана.
Які, на вашу думку, зараз розклади у Кремлі? Існують передумови до розколу або фіксується високий рівень консолідації груп навколо Путіна?
Терміном "консолідація", напевно, сьогодні можна описати лише зовнішній бік стану речей у Кремлі. Швидше, йдеться про злипання верхівки завдяки страху. Саме страх став цементом, який згуртовує верхівку путінського режиму.
Верхівка боїться Путіна. Усі чудово знають, що момент, коли Путін втратив контроль над багатьма процесами всередині країни, минув. Путін оговтався, а Пригожина більше немає. Він демонстративно вбив Пригожина, і всі розуміють, хто і як це зробив. Усе було навмисно організовано так, щоб ніхто не сумнівався в тому, хто це зробив. Для того, щоб усі зрозуміли, що Путін, як і раніше, не Акела, який промахнувся, а ватажок, який тримає в руках усе кермо влади зграї. І всі це розуміють.
Анітрохи не сумніваюся, що більшість путінської верхівки ненавидить Путіна лютою ненавистю. Адже ця людина позбавила їх звичної форми існування. Життя, коли можна красти у Росії, а витрачати на Заході, купуючи там нерухомість, влаштовуючи свої сім'ї і відправляючи своїх дітей навчатися до лондонських та американських вищих навчальних закладів. Тепер все це у минулому.
Безумовно, дурнів у кремлівській верхівці немає. Є там і різні інтереси. Переважна більшість, зокрема й силовиків, кришують бізнес. Звідси й конфлікти. Але такі конфлікти не завдають шкоди єдності режиму. Верхівка звинувачує Путіна у своїх проблемах, але страх утримує від будь-якого кроку в бік і протесту. Тому, на мій погляд, жодних шансів на розкол сьогодні не існує. Зараз проти Путіна ніхто не піде.
Чи можливі передумови для розколу в Кремлі за декілька років? Адже у полі зору наступника у Путіна немає. Ми чуємо різні прізвища, але складно припустити, хто б міг реально ним стати.
Думаю, будь-яка людина, яку публічно назвуть наступником Путіна, опиниться або у в'язниці, або з нею щось станеться. Звичайно, жодного наступника у Путіна немає і бути не може. У момент, коли Путін навіть призначить наступника, він перетвориться на "кульгаву качку". І тоді почнуться перебіги в кремлівській верхівці. Буде створено альтернативний двір, навколо якого почне концентруватися челядь. Для Кремля цього не можна допустити.
І Путін чудово розуміє, що жодного наступника у нього бути не може. Бо щойно він передасть комусь владу, цей хтось негайно ж стане ногами йому на голову і почне топтати, виривати останнє волосся, звинувачуючи у всіх гріхах. За такого сценарію Путін зрештою буде або вбитий, або відправлений до Гааги. Або ж просто сяде у в'язницю в Росії. Але, найімовірніше, буде вбитий.
Путін дуже добре знає, як влаштована російська влада. Ніхто не збереже йому життя. До того ж немає жодних шансів на те, що Путін поступиться владою добровільно. Тому ніякого наступника не буде. Путіна з Кремля винесуть або вперед ногами, або ж частинами - якщо трапиться щось на зразок ліквідації. Як було за Обами, коли знищили терориста №1 Бен Ладена.
Таким чином, режим Путіна зберігатиметься, а російсько-українська війна - затягуватиметься?
Не обов'язково буде саме так. Безумовно, всі війни колись закінчуються, а режими, зокрема й фашистські диктатури, падають. Але, як відомо з історії, режими руйнуються лише у двох випадках: важка військова поразка або фізична смерть диктатора. Обидва варіанти у наприкінцевому підсумку неминучі. Інше питання, коли це станеться, і як виглядатиме.
Якщо говорити про сценарій фізичної смерті диктатора, тут усе більш-менш зрозуміло. Можна перерахувати безліч варіантів. А от важка військова поразка поки що не проглядається. У тумані війни розгледіти її зараз неможливо. Але навіть без утопій можна сказати, що до важкої військової поразки Росії може призвести, наприклад, суттєве збільшення обсягів військової допомоги з боку Заходу. Це можливо навіть за Трампа.
Крім того, Україна займається розробкою власних озброєнь. Ми уже бачили, як застосовуються дрони - серйозна зброя XXI століття, яка продовжує вдосконалюватися. Наприклад, Україна, не маючи свого військово-морського флоту, морськими дронами значною мірою знищила російський Чорноморський флот.
Можливо, будуть й інші військові розробки, які вплинуть на перебіг подій. Нові розробки непросто прогнозувати навіть військовим експертам. Наприклад, хто міг у реальності, а не у фантастичному фільмі, уявити, що спецслужби Ізраїлю знищать значну частину бойовиків Хезболли за допомогою пейджерів? Припускаю, що такі технології могли б бути застосовані і проти Росії. Жодним законам фізики така спецоперація не суперечить. Утім, гадки не маю, наскільки спецслужби і Збройні сили України сьогодні до цього готові.
До того ж не виключений варіант з операцією Сполучених Штатів Америки, які непогано вміють знищувати ватажків злочинних угруповань. За наказом Обами, про що я вже говорив вище, був ліквідований Бен Ладен, а за вказівкою Трампа американці знищили одного з лідерів Ірану і Вартових Ісламської революції Сулеймані. Спецоперація зі знищення Путіна не проглядається, але це не означає, що вона не буде проглядатися, наприклад, у 2026 або 2027 році. Така можливість залишається завжди.
Загалом, можна назвати декілька версій завершення війни за рахунок поразки Росії. Зараз вони не проглядаються, але це не означає, що ситуація надалі не буде змінюватися. Не можна забувати, що іноді події відбуваються раптово. Імовірність військової поразки Росії завжди залишається. Ба більше, я думаю, що ця ймовірність у тому чи іншому варіанті неминуча. Інше питання - як і коли це станеться.
Чи здатна Росія розв'язати нові війни?
Думаю, все залежить від розвитку подій у війні в Україні. Питання в тому, що конкретно розуміти під війною. Якщо вважати війною гібридно-диверсійну війну, тоді моя відповідь позитивна. Путін здатен вести гібридну війну силами диверсантів, терористів та інших угруповань навіть в умовах воєнних дій проти українців.
Проте дві повномасштабні війни Путін, звичайно ж, вести не зможе. У нього немає стільки ресурсів і запасної армії. Я не уявляю, щоб Росія паралельно з війною проти України пустила танкові колони, наприклад, до Литви чи Польщі. А от влаштовувати терористичні атаки і диверсії, умовно кажучи, з порушенням зв'язку і підривом кабелів, росіяни можуть скільки завгодно.
Хто такий Ігор Яковенко
Ігор Яковенко (нар. 17 липня 1945, с. Ободівка, Вінницька область) – російський культуролог, доктор філософських наук, професор кафедри історії та теорії культури факультету історії мистецтва Російського державного гуманітарного університету. Антикомуніст, правозахисник.
У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з низкою інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з агресивними діями російської влади щодо Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред