Росіяни підлатають діри та посилять на тиск на Україну: Андрусів - про послаблення санкцій США

На тлі ескалації конфлікту в Ірані адміністрація Дональда Трампа пішла на ситуативне послаблення санкційного тиску на російську нафту. Наслідками цього неоднозначного кроку можуть стати мільярдні прибутки агресора, що дасть Росії додатковий привід посилювати агресію в Україні.

В інтервʼю Главреду політичний аналітик, військовослужбовець Віктор Андрусів розповів, чи можна вважати дії США поступкою Кремлю, як Трамп здатне використати війну на Близькому Сході та чому РФ чекає доля СРСР.

Як ви оцінюєте часткове скасування санкцій США проти російської нафти через війну в Ірані в ширшому політико-економічному контексті?

Це був тимчасовий захід, який планували суто для зняття паніки, але навіть цього не вдалося досягти. Тому, в принципі, я думаю, що це була дуже короткочасна, одноразова історія.

Тобто наразі не йдеться про те, що Сполучені Штати націлені найближчим часом поступово знімати санкції з Росії?

НІ, і міністр торгівлі США Скотт Бессент підтвердив, що таких намірів у них немає, і це прив’язано виключно до потенційної мирної угоди.

Чи правильно я розумію, що трактувати це як певну "послугу" Кремлю також не варто, навіть попри те, що Росія зараз все одно отримує з цього фінансову вигоду?

Ні, США не робили жодних "послуг" Кремлю. Вони вирішували власні проблеми, які виникли на тлі паніки. Мета була саме в тому, щоб її знизити. Відповідно, можна говорити лише про певний збіг обставин. Наразі про жодні зміни у підходах чи відносинах не йдеться.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що це рішення вже принесло РФ 10 мільярдів доларів. Наскільки це вплине на російську економіку, чи матиме це якийсь відчутний ефект?

Президент дещо перебільшив, оскільки насправді йдеться про потенційні 10 млрд доларів до червня. Тобто, якщо ситуація залишатиметься такою ж, росіяни можуть заробити цю суму приблизно до червня. Станом на зараз мова йде орієнтовно про 1,5 млрд доларів. Тому я б не оперував настільки узагальненими цифрами.

Для росіян 10 млрд — це не дуже відчутна сума, але вона має стабілізаційний ефект. Тобто дозволяє частково вирівняти ситуацію і закрити певні "діри". Водночас масштаб економічних проблем, які розгортаються, значно більший.

Крім того, важливо розуміти: високі ціни на нафту не призведуть до колосального зростання прибутків росіян. Навпаки — вони можуть сприяти рецесійним процесам, оскільки загалом скорочуватимуться обсяги споживання нафти у світі.

Тому в короткостроковій перспективі Росія зможе "підлатати" певні діри, але в довгостроковій ситуація суттєво не зміниться. Вони рухаються до жорсткої економічної стагнації, яка багато в чому нагадує останні роки існування Радянського Союзу.

Рекомендуємо:

Трамп "накинувся" із звинуваченнями на країни НАТО - що розлютило президента США

Залежно від того, як розвиватимуться події на Близькому Сході, навіть якщо росіяни не отримають найближчим часом значних додаткових доходів і ситуація там стабілізується, або їхні прибутки будуть меншими за ті суми, про які говорив президент. Як тоді може розвиватися ситуація? І чи можуть росіяни якось змінити свої підходи через економічний тиск?

Насправді у них немає ресурсу щось змінювати. Ресурс їм потрібен лише для того, щоб продовжувати поточну політику. Тобто питання про те, що вони отримають додаткові можливості й раптом стануть сильнішими, не стоїть. Йдеться лише про те, як довго вони зможуть утримувати нинішній рівень. І, на жаль, додаткові кошти цей термін не значно, але подовжують.

Якщо ж ситуація затягуватиметься, чи можуть, на вашу думку, Сполучені Штати продовжити дію таких заходів або, наприклад, опосередковано закуповувати російську нафту через Індію чи інші країни, щоб стабілізувати ринок?

Думаю, що ні, адже навіть у цьому випадку це не дало відчутного ефекту для ринку. Швидше за все, не Сполучені Штати, а окремі гравці — європейці, Індія чи інші країни — можуть самостійно збільшити обсяги закупівлі російської нафти. Але, на мою думку, і цього не станеться, оскільки наразі немає передумов для довготривалої масштабної війни в Ірані.

До речі, як ви вважаєте, скільки загалом може тривати війна в Ірані? Від чого це залежатиме?

Тут важливо розуміти специфіку. Сама війна може тривати роками, навіть десятиліттями. Але ключове питання — наскільки вона буде глобальною. Я не думаю, що глобальна фаза може тривати довше одного-трьох місяців. Ба більше, ймовірно, що навіть упродовж місяця вона завершиться на глобальному рівні. Йдеться про участь значних американських сил і відчутний вплив на світову економіку — такі процеси не можуть тривати довго.

Водночас локальні протистояння можуть зберігатися. Близький Схід за своєю природою є регіоном із періодичними загостреннями. Тому мова не про повне завершення війни, а про її перехід із глобального рівня на локальний. Тобто це може бути тривалий конфлікт низької інтенсивності.

Фактично, це вже відбувається, наприклад, у протистояннях за участю Ізраїля та різних угруповань у регіоні (Хезболла тощо). Періодично виникатимуть нові удари, загострення, але без масштабної ескалації. Зараз ключове питання — це Ормузька протока. Якщо ситуація навколо неї стабілізується, то, ймовірно, Дональд Трамп оголосить про "перемогу" і фактично пустить ситуацію самопливом.

Можна уточнити: чи здатен наразі Трамп зробити це самостійно, чи все ж можливий сценарій, за якого на певному етапі до Сполучених Штатів долучаться союзники по НАТО, щоб, зокрема, розблокувати Ормузьку протоку?

Я думаю, що навіть якби союзники й хотіли долучитися, у них наразі немає достатніх можливостей, щоб суттєво вплинути на ситуацію. Це по-перше. А по-друге, Трамп, по суті, прагнув розподілити фінансовий тягар цієї війни. Він чудово знає, що ключову роль у будь-якому разі відіграють Збройні сили Сполучених Штатів, але хотів, щоб інші також взяли на себе частину витрат. Те, що цього не відбулося, може мати далекосяжні наслідки для майбутнього НАТО, якого, на мою думку, у нинішньому вигляді більше немає.

Тобто, чи правильно я розумію, що фактично зараз Трамп своїми заявами робить кроки до можливого політичного виходу США з НАТО?

Насправді Трамп і раніше хотів це зробити. І, відверто кажучи, європейці своєю неспроможністю значною мірою йому в цьому підіграли. Зараз він зосереджений на інших питаннях, але, думаю, до теми НАТО ще повернеться.

Зокрема, з урахуванням поведінки окремих країн, таких як Іспанія, він може порушити питання доцільності подальшого існування альянсу в нинішньому форматі та перебування в ньому Сполучених Штатів.

Втім, я не думаю, що він робитиме це до завершення активної фази війни в Ірані. Ймовірно, вже після цього, використовуючи результати цієї війни, він перейде до питання існування НАТО загалом.

Рекомендуємо:

Війна в Україні триватиме: названо реальні терміни укладення миру з РФ

На вашу думку, як загалом ситуація з певним "роздраєм" у лавах союзників і конфліктами всередині НАТО впливатиме на Україну та подальшу допомогу від партнерів?

Для нас можлива як хороша, так і погана перспектива. Погана полягає в тому, що, наприклад, у разі радикального виходу Сполучених Штатів із НАТО країни почнуть більше зосереджуватися на власній безпеці та накопиченні ресурсів. Фактично це може призвести до краху (до певної міри) інститутів Європейського Союзу. Це було б дуже сильне потрясіння, хоча я не думаю, що воно є неминучим.

З іншого боку, європейські країни можуть відреагувати на цю ситуацію навпаки — побачити в Україні додаткову силу й почати формувати власний оборонний союз, як це, по суті, давно мало б відбутися. Відповідно, і наша зовнішня політика, на мою думку, мала б більше фокусуватися на ідеї створення європейських збройних сил. Це могло б стати нашою пропозицією замість уже не настільки релевантного прагнення приєднатися до НАТО.

Тобто можливі два сценарії, і передбачити, який із них реалізується, складно, адже це залежить від того, як мислять європейські політики. Складається враження, що вони часто радше сподіваються, що ситуація якось вирішиться сама собою.

Відповідно, як на цій ситуації може зіграти Росія? Чи має вона якісь варіанти?

Найкращий варіант для Росії зараз — це піти на мирну угоду. Навіть не на своїх максималістських умовах. У такому разі вони могли б суттєво виграти, адже це дало б можливість Дональду Трампу залучити Росію до врегулювання інших конфліктів і просувати ідею керування світом "на двох" чи "на трьох" із Китаєм.

Але, на мою думку, це неможливо з огляду на внутрішні обставини самої Росії. Тому значної вигоди від цієї ситуації вони не отримають. Тимчасова вигода у вигляді певних доходів — так, але я не вірю, що це призведе до піднесень чи змін, тому що структура їхньої економіки настільки проблемна, що вийти з кризи вони не зможуть — лише уповільнюватимуть її поглиблення. Тому єдине, що могло б це зупинити, — мирна угода.

Але, судячи із заяв, росіяни на це не погоджуються і не планують.

Я не бачу доцільності у тому, щоб читати їхні заяви, тому що навіть якщо такі плани є, їм вигідно публічно це заперечувати, щоб підвищувати свою переговорну позицію.

Я лише наголошую: з точки зору довгострокових інтересів Росії найкраще рішення — це укласти мирну угоду. У такому разі вони могли б суттєво змінити ситуацію на свою користь. Але зрозуміло, що мислення, яке їм притаманне, не про це.

Інших сильних варіантів у них фактично немає. Вони не здатні різко наростити інтенсивність бойових дій, адже країна виснажена, як і її військовий потенціал. Тому їхня стратегія — підтримувати поточний темп і сподіватися на поступове виснаження України з дня на день.

Повертаючись до Трампа і Близького Сходу: якщо він зможе відносно швидко врегулювати ситуацію, як це вплине на його політику щодо Росії?

Фактично жодним чином не вплине. Трамп не буде нічого змінювати. Якщо він врегулює ситуацію з Іраном, то просто повернеться до теми, на якій усе зупинилося — до переговорного процесу, який набирав інтенсивності. Ситуація навколо Ірану лише тимчасово відвернула увагу і зірвала динаміку переговорів.

Тому, навпаки, він повернеться до своєї попередньої стратегії — тиснути і на Україну, і на Росію з метою укладення угоди. Важливо також враховувати, що у Трампа вибори в листопаді, і він намагатиметься підійти до них із образом переможця. А в нашому випадку "перемога" для нього — це саме досягнення угоди.

Його цікавить не стільки Росія, скільки сам факт домовленості. І вже після цього він може переглянути підходи до Росії. Але без угоди він цього робити не буде, оскільки це його задекларована мета, і відступати йому особливо немає куди.

Які ваші прогнози щодо того, як довго ця ситуація може зберігатися? І як довго Росія, зважаючи на певні, нехай і невеликі, додаткові надходження коштів, зможе це витримувати?

Тут ситуація така: економічний стан у них уже є складним і може лише погіршуватися. Мова тут йде про рік-два. Причому справа навіть не в тому, що ситуація раптово стане критичною і Росія "розвалиться", а в тому, що погіршення буде настільки глибоким, що його вже неможливо буде зупинити жодними заходами — як це свого часу сталося з Радянським Союзом, де вже не допомагали ні реформи, ні інші спроби стабілізації, тому що економічна ситуація була катастрофічною.

Тому вони розуміють, у якій точці перебувають, і єдине, чого можуть прагнути в цій ситуації, — це укладення угоди. Відповідно, усі їхні зусилля, включно з використанням додаткових ресурсів, будуть спрямовані на те, щоб вибити для себе кращі умови.

Очевидно, що йдеться про посилення тиску — як військового, так і на цивільну інфраструктуру. Я очікую, що на початку літа росіяни розпочнуть бомбити нам водоканали у містах. Їхня мета — досягти угоди на своїх умовах. І ці "покращення" у вигляді фінансових ресурсів дають їм додатковий час і сили, щоб схилити нас до кращої для себе угоди.

А чи йдеться про внутрішні проблеми в РФ, які можуть впливати на їхні рішення?

Власне, саме економіка і підштовхуватиме їх до цього. Тому що, якщо вони планують продовжувати військову кампанію, то вже у 2027 році в них може просто не залишитися для цього ресурсів. Армію потрібно годувати, утримувати, техніку — виробляти. І якщо всього цього бракує, система починає зупинятися.

Тому це ключовий фактор, який підштовхує їх до укладення угоди. У них є певний консенсус у тому, що угода — це найкращий для них варіант виходу з війни станом на сьогодні. Адже в разі подальшого економічного ослаблення ніхто не захоче укладати з ними вигідні для них угоди — навіть той самий Дональд Трамп.

Тому вони це розуміють і намагаються використати наявні ресурси, щоб досягти максимально вигідної для себе угоди та вийти з війни.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред