
Питання введення іноземних військ на територію України стало однією з найбільш обговорюваних тем серед країн-союзників. Зокрема, премʼєр-міністр Великої Британії Кір Стармер повідомив про готовність країни відправити своїх військових на територію України в разі підписання мирної угоди. Аналогічні заяви зробили у Туреччині та Ірландії. А за даними The Wall Street Journal, вже навіть існує план розміщення військових в Україні у конкретних містах.
В інтервʼю Главреду військовий експерт, ветеран російсько-української війни, майор запасу Збройних сил України Олексій Гетьман розповів, чи злякають Росію 30 тисяч військових країн-членів НАТО в Україні, чому США обговорюють вивід військ з території Європи та чи зможе ЄС впоратися без американської допомоги.
Як ви ставитеся до ініціативи британського прем’єра Стармера, яка озвучувалася в медіа, щодо можливого відправлення в Україну 30 000 миротворців із країн ЄС? Чи вистачить цього загалом?
Навіть були розмови про те, де вони можуть бути розміщені. Називалися три міста: Дніпро, Полтава і Кривий Ріг. Непогано. 30 000 миротворців, звісно, не зможуть забезпечити миротворчість по всій лінії фронту. Їх потрібно щонайменше в 10 разів більше, але, знаєте, для початку це було б дуже непогано. І приємно, що саме Велика Британія ініціює цей процес.
Чому це приємно? Тому що зазвичай традиції, які існують у цьому королівстві, змушують людей, які роблять певні заяви, дотримуватися своїх слів. В інших країнах буває по-різному. Я не кажу, що інші країни постійно брешуть, але коли прем’єр-міністр чи король Великої Британії щось заявляють, зазвичай це дійсно втілюється в життя.
Зараз рішення ще не ухвалене, але це питання активно розглядається. Будь-яка, навіть найдовша, дорога починається з першого кроку. Наприкінці минулого року розмови про миротворців були доволі млявими. Тепер же обговорюють не просто саму ідею, а вже конкретні міста та кількість особового складу. Це означає, що рух у цьому напрямку є. Чи буде він розвиватися і чим завершиться — наразі передбачити складно.
Поки що тенденція така, що миротворці можуть зʼявитися. Чи це будуть лише британські миротворці, чи до них долучаться й інші країни? Хотілося б, щоб контингент був більшим, щоб залучалися інші держави. Але тут необхідна активна робота української дипломатії, і я думаю, що зараз дипломати цим і займаються.
Дивіться відео інтервʼю Олексія Гетьмана Главреду про перспективи появи європейських миротворців в Україні:
Ми маємо непоганого представника у Великій Британії, який має військовий вплив. Зокрема, йдеться про Валерія Залужного, якому, як військовій людині, простіше вести переговори з керівництвом Великої Британії щодо військової допомоги. Думаю, що він та інші дипломати беруть активну участь у цих переговорах.
Чи завершиться це дійсно приїздом цих військ? Сказати складно, адже, крім усього іншого, постає низка питань. Наприклад, якщо вони прибудуть, чи матимуть вони власну зброю, чи Україна повинна їх нею забезпечувати?
Зрозуміло, що вони приїдуть у своєму однострої, але як буде зі зброєю та технікою? Де вони будуть розміщені? Це начебто побутові питання, але вони важливі. Чи орендуватимуть вони житло, чи їм запропонують місце у військових частинах? І таких нюансів багато, їх потрібно детально опрацьовувати.
На перший погляд, ця ініціатива виглядає як позитивний крок. Досвід миротворчих місій у світі вже є, і, ймовірно, можна використати напрацьовані механізми. Зараз це питання перебуває у процесі обговорення. Це не просто заява для відволікання уваги, а реальна можливість розміщення миротворців, принаймні від Великої Британії, на території України. Подивимося, як розвиватимуться події, дуже сподіваємося на це.
Головне питання, яке виникає, коли обговорюється тема миротворців (зважаючи на те, хто наш сусід), – чи погодиться Росія на розміщення фактично європейських контингентів в Україні? Незалежно від їхньої кількості, наскільки це взагалі можливо, і за яких умов це може статися? І якщо говорити про навіть ту кількість, яка зараз озвучується — ті самі 30 000 військових, — чи буде її достатньо?
Ми щойно приблизно порахували, потрібно близько 250-300 тисяч, тоді вони дійсно зможуть бути, щонайменше, на лінії розмежування. Де зазвичай перебувають миротворці? У зоні, де мирна, хоча б тимчасова, угода може бути порушена. У такому разі їхнє завдання — зробити все можливе, щоб цього не сталося.
Не будемо заглиблюватися в питання їхніх повноважень, але очевидно, що Росії це не сподобається. Однак чому ми взагалі маємо зважати на те, чи щось подобається Росії, якщо всі дії України не суперечать міжнародному праву? Росія, звісно, може висувати заяви в Організації Об’єднаних Націй, у Раді Безпеки чи деінде. Якщо ми нічого не порушуємо, то маємо право залучати іноземні війська та військових на територію суверенної й незалежної України. А кому це подобається чи не подобається — по великому рахунку, має бути до лампочки.
Cправа не стільки в тому, що їм подобається чи ні. Це, звісно, особиста справа Росії. У мене питання в іншому: чи дійсно ці контингенти можуть стати гарантом нашої безпеки за таких умов? Адже Росія як мінімум може влаштовувати провокації.
Нехай влаштовує. Справа в тому, що ці 30 000 миротворців не вирішать питання нашої безпеки. Як вони можуть зупинити російську агресію, коли на лінії фронту або поруч з нею перебуває ледь не мільйон чи 600-650 тисяч російських військовослужбовців? Жодним чином.
Чи будуть росіяни робити провокації? Хай роблять. Але це вже буде провокація проти Великої Британії. Атакувати миротворців — це порушення міжнародного права, і відповідь з боку Британії може бути дуже серйозною. Це не обов’язково військовий удар по Російській Федерації, хоча чому б і ні?
Можна скільки завгодно фантазувати, але згідно усіх норм міжнародного права, ми можемо запрошувати будь-які війська на нашу територію. Це питання має бути погоджене у Верховній Раді та ухвалене відповідним рішенням.
Якщо після цього відбудеться атака на британських військових, як ви гадаєте, що зробить Велика Британія? Очевидно, що завдасть удару у відповідь. Росіяни це прекрасно розуміють. До того ж, Британія має ядерну зброю, а таклж сили та засоби, щоб завдати удару, наприклад, по Кремлю. Їм це треба? Думаю, ні.
Тому всі понти, які вони колотять перед своїм населенням та перед нами, — це не більше, ніж понти. І починати серйозний конфлікт з країнами НАТО, тим більше з такими країнами, як Велика Британія чи Франція, які входять до ядерного клубу, росіяни не наважаться. А якщо й наважаться, то удар у відповідь буде дуже щільним.
І росіяни це чудово розуміють. Тому, якщо ми плануємо будь-які дії всередині нашої країни для її захисту, для збереження нашої держави та її існування, то намагання при цьому сподобатися росіянам — це шлях у нікуди.
Вони — наші вороги. Ми маємо зробити все, щоб ця країна припинила існування у нинішньому вигляді. Наша мета — щоб вона розпалася, як свого часу Радянський Союз, на декілька незалежних держав. Із деякими з них ми, можливо, зможемо в майбутньому підтримувати принаймні добросусідські відносини. Але нинішня Росія — це ра**истська, фашистська країна, яка не приховує своїх агресивних намірів щодо інших держав: країн Балтії, Польщі та інших європейських країн. І ми маємо щось із ними погоджувати? Ні, ми повинні пам’ятати, що сьогодні та в найближчому майбутньому вони — наші вороги. Це люди, які завдали нам величезного горя, зруйнували нашу економіку, міста, вбили наших людей, у тому числі цивільних.
Толерантність до ворога — це відома помилка ще з часів минулих війн. Вона призводить до ще більших втрат серед наших побратимів. Тому мені абсолютно байдуже, що росіяни думають, що їм подобається чи не подобається. Більше того, я та мої побратими будемо лише раді, якщо вони б’ються в істериці від наших дій та дій наших союзників. І чим більше в них істерики — це означає, що тим правильніше ми діємо.
Окремо хотіла вас запитати з приводу заяв влади США щодо можливого відведення американських військ із Європи викликають багато питань. Наскільки такий сценарій є реальним на цьому етапі? Чи це просто спроба вплинути на європейські країни певним чином?
Я вважаю, якщо таке рішення буде ухвалене, то швидко його реалізувати не вдасться. Це складний процес, адже в Європі розміщені численні бази НАТО, на яких перебувають не лише американські військовослужбовці, а й контингенти інших країн. Крім того, у низці європейських країн зберігається американська ядерна зброя.
Згідно з міжнародним законодавством, країни, які дають згоду на розміщення баз із ядерною зброєю, не порушують жодних норм. Однак є важливий нюанс: обслуговування таких баз здійснюють виключно військовослужбовці тієї країни, якій належить ця зброя – тобто США, Великої Британії чи Франції. Наприклад, у Німеччині та Туреччині зберігається ядерна зброя, і представники військовослужбовців цих країн виконують лише функції охорони периметра бази, де розміщена ядерна зброя. Вони не мають повноважень ухвалювати рішення щодо запуску чи незапуску ракет – це виключно компетенція країни, якій належить ядерна зброя.
Обслуговування та відповідальність за можливі технічні проблеми чи несправності повністю лежать на стороні країни, якій належить ця зброя. Тобто, якщо вона американська, то її обслуговують і контролюють виключно американці.
Тому заяви про можливий вихід американських військ із Європи разом із ядерною зброєю, зокрема з Туреччини, видаються малоймовірними. Як казали у відомому радянському фільмі: "Громкие слова потрясают воздух, а не собеседника". Тобто це малоймовірно.
Але якщо навіть таке станеться, то вже розглядається такий варіант. Адже від нової адміністрації Сполучених Штатів можна очікувати багато несподіваного. Ведуться переговори про те, ким замістити американські війська. І тут є країна з потужними збройними силами та значним бойовим досвідом. Це Україна, це наші військовослужбовці.
Йдеться про те, що якщо американці підуть, то на їхнє місце можуть зайти українські військовослужбовці й нести службу в рамках міжнародних безпекових місій.
Я нещодавно був у Литві та розмовляв із деякими місцевими керівниками. Можливо, хтось звинуватить мене в тому, що я перебираю на себе якісь чужі функції, але скажу, що це була розмова з різними людьми.
Там мав розміщуватися німецький контингент, щоб у разі можливої агресії забезпечити оборону Литви. І, ви знаєте, більшість литовців кажуть: "Ми чудово розуміємо, що якщо щось почнеться, німці просто зберуться й поїдуть".
Сподіватися на те, що вони реально дадуть відсіч, місцеві жителі не можуть. Але якщо там будуть українські війська, то вони впевнені, що відсіч точно дадуть.
Вони навіть дивуються: "Як це ви, з вашим досвідом, шукаєте гарантії безпеки? Це ви нам маєте її гарантувати! Ми на вас сподіваємося". І кажуть прямо: "Заходьте! Ми будемо тільки раді бачити ваші підрозділи на нашій території. Тоді ми будемо впевнені, що з нами нічого поганого не трапиться".
Тому, давайте визнаємо: Америка – це дуже важлива країна і в світовій економіці, і в економіці НАТО, і загалом у сфері озброєнь. Її роль є визначальною. Але водночас існують і інші варіанти. І хоча без Сполучених Штатів Європі буде важко протистояти Російській Федерації, вона все ж має потенціал для самостійної оборони.
Провідні країни Європи усвідомлюють необхідність збільшення витрат на оборону та модернізації своїх збройних сил. Якщо подивитися на світову економіку, то Європейський Союз не набагато слабший за США чи Китай. У світі існують три основні економічні стовпи: Китай, Сполучені Штати та Європейський Союз. Окремо можна згадати Індію чи Японію, але їхні економічні показники в рази поступаються цим трьом гравцям.
Саме тому без Сполучених Штатів Європа здатна самостійно захищатися будь-якому ворогу на європейському континенті. Я не думаю, що хтось нападе на Європу з Африки, Південної Америки чи Австралії, тому головний виклик – це Росія.
Звісно, така позиція США може бути неоднозначною. Але ми добре знаємо, що гучні заяви далеко не завжди супроводжуються реальними діями. Це ми бачили вже не раз у різних ситуаціях, повʼязаних не тільки зі США. Частіше гучні слова так і залишаються просто гучними словами.
Якщо Європа, як ми бачимо із заяв, дійсно починає активніше обговорювати військову складову, то наскільки швидко, на вашу думку, вона зможе відновити свій військовий потенціал у разі гіпотетичного виведення американських баз? Чи зможе вона привести свої сили до адекватного стану?
Його не обов’язково якось особливо відновлювати, адже велика частина зброї, яка використовується в Європі, виготовлена у Сполучених Штатах. Так, у Європі є Rheinmetall та інші оборонні підприємства, що виробляють літаки, важку техніку та артилерійські снаряди.
Але варто пам’ятати: коли США говорять про можливе виведення військ або інші "страшні" сценарії, вони не збираються бойкотувати Європу чи припиняти торгівлю зброєю. Навпаки, їхня позиція така: "Ми виведемо війська, але ви купуйте нашу зброю. Озброюйтесь".
Тому питання стоїть не в тому, чи зможе Європа озброїтися, а в тому, чи буде вона достатньо вкладати кошти у свою оборону та підтримку України. США прямо вказують на те, що європейські країни повинні більше витрачати на свою безпеку.
Навіть якщо американські війська покинуть Європу, це не означає, що європейські армії залишаться без озброєння. Вони продовжать користуватися американськими літаками, ракетами та іншими системами. Єдине, що зміниться, – можлива потреба у розширенні власного виробництва.
Європейці вже мають конкурентоспроможну бронетехніку, дрони та ракетні системи. Наприклад, на полі бою ми використовуємо Storm Shadow та SCALP – французько-британські крилаті ракети, які чудово показали себе в реальних бойових умовах. Нам також подобаються американські Tomahawk, і також сподіваємося найближчим часом отримати Taurus. Всі ці зразки нітрохи не гірші за американську зброю.
Щодо України, то наш військово-промисловий комплекс стрімко розвивається. "Укроборонпром" та інші підприємства активно працюють над створенням нових видів озброєнь. Крім крилатої ракети, яка вже потопила флагман Чорноморського флоту Росії, найближчим часом ми можемо побачити не лише крилаті, але й балістичні ракети середньої дальності.
Тому не варто впадати в крайнощі – ні у зайву самовпевненість, ні в песимізм. Згадаймо, що минулого року Україна майже сім місяців була без допомоги США через політичні блокування у Конгресі. Це, на жаль, призвело до додаткових втрат, але фронт не обвалився.
Ми вдячні американцям і сподіваємося, що наша співпраця з ними триватиме у різний. Але навіть якщо ситуація зміниться, панікувати не варто.
Хто такий Олексій Гетьман?
Олексій Гетьман - український військовий експерт, майор ЗСУ. Ветеран російсько-української війни.
Як військовий експерт коментує події війни Росії проти України на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред