Російські окупаційні війська на тлі так званого мирного процесу посилили свої атаки на фронті та повітряні удари по території України. Поки Сполучені Штати і Європа утримуються від рішучих кроків щодо Росії, вона проводить активні наступальні дії на Донеччині, відкрила новий фронт у Сумській області, та намагається добитися тактичних просувань у Харківській області. Сили оборони України відбивають ворожі атаки, стримуючи наступальні зусилля противника.
В інтерв'ю Главреду військово-політичний аналітик, співголова громадської ініціативи Права справа Дмитро Снєгирьов проаналізував, яку роль відіграють наступальні дії в Сумській області у планах Москви, оцінив можливості ворога на півночі Харківщини, назвав основний напрямок удару окупантів у Донецькій області та їхні ключові цілі в регіоні, та розповів, чого чекати найближчим часом від ситуації у російсько-українській війні.
Днями британські журналісти Sky News написали, що Росія намагається накопичити ще більше сил неподалік від північних кордонів Харківської області. Повідомляється про концентрацію ворожого угруповання чисельністю 50 тисяч військових. Як ви оцінюєте цю інформацію? Якими можуть бути загрози?
Це повідомлення підтверджує інформацію Головного управління розвідки Міністерства оборони і президента України щодо накопичення оперативних резервів російських військ на Сумському напрямку. Про це свідчать і дані, які отримав очолюваний мною аналітичний відділ громадської ініціативи Права справа: оперативні резерви росіян передислоковані з тилових районів Російської Федерації на територію Курської області. Йдеться про підрозділи 44-го армійського корпусу Ленінградського військового округу. Вони зафіксовані у районі селища Гуєво.
Ця ситуація вказує на два моменти.
Перший – російська армія неспроможна витіснити підрозділи Сил оборони України з Курської області за рахунок оперативно-тактичних угруповань "Бєлгород", "Брянськ" і "Суджа".
Другий – військове командування РФ планує накопичення оперативних резервів, у тому числі для того, щоб створити так звану буферну зону на території Сумської області.
Швидше за все, надалі росіяни спробують розширити зону присутності своїх окупаційних військ на Сумщині. Сумська ОВА офіційно повідомила, що противник встановив контроль над чотирма селищами у Сумський області. Загальна площа захоплених територій складає приблизно 65 квадратних кілометрів.
На мою думку, росіяни прагнуть посилити бойові дії на Сумському напрямку, щоб одночасно виконати дві задачі – військову і політичну.
Військова полягає у тому, щоб створити загрозу оперативного оточення українського угруповання в Курській області. Для цього вони обрали Юнаківку основним напрямком просування і намагатимуться взяти під контроль логістичний хаб Суми-Юнаківка-Суджа – ключовий пункт забезпечення угруповань Сил оборони на Курському та Бєлгородському напрямках.
Політична задача передбачає реалізацію на полі бою гучних заяв російського диктатора Путіна про "буферну зону". І саме влітку росіяни намагатимуться розширити зону присутності на території України.
Тут варто звернути увагу на основну складову російської операції – інформаційно-політичну компоненту.
Ситуація в Сумській області буде використана як важіль військово-політичного тиску на Україну і Сполучені Штати під час перемовин. Якщо раніше українська сторона після контрнаступу в Курській області планувала обміняти російські території, наприклад, на Запорізьку АЕС чи на свої землі, то тепер будуть пропозиції від Російської Федерації.
Думаю, очікуються ультиматуми – Росія влаштує "торги". Україну змушуватимуть погодитися на виведення своїх підрозділів з контрольованих районів Донецької, Луганської (яка вже майже повністю окупована), Запорізької та Херсонської областей, погрожуючи, мовляв, залишити за собою так зване право на розширення військової присутності у Сумській області. Або скажуть приблизно наступне: віддайте нам Донеччину, а ми не будемо розширювати театр бойових дій за рахунок Харківської та Сумської областей.
Дивіться відео, в якому Снєгирьов розповів, яких ультиматумів чекати від РФ:
Що стосується окупованої частини Запорізької області, варто очікувати на політичні торги і "гойдалки". Американці своєю пропозицією, яка передбачає створення демілітаризованої зони навколо Запорізької АЕС, створили для росіян справжню пастку. Чому так? Тому що поява демілітаризованої зони у районі ЗАЕС включатиме розгортання військового контингенту. Він буде потрібен для того, щоб забезпечити роботу стратегічного об'єкту – атомної електростанції, яка є найбільшою в Європі. Таким кроком американці перекреслять "червоні лінії" Москви, яка наполягає на відсутності будь-яких миротворців на окупованих районах Запорізької області, включених до складу РФ. Пропозиція США фактично ставить крапку в російських забаганках стосовно тотального контролю над територіями, які вона помилково вважає своїми, і загалом над регіоном.
Можливість повної окупації Херсонської області також є проблемою для росіян. Зокрема через природний бар'єр – річку Дніпро. Ширина Дніпра – до 1 кілометра. Це унеможливлює проведення великих десантних операцій і робить сценарій військової окупації регіону фактично неможливим. Росіяни це визнають.
Загалом, я наголошую на тому, що різка активізація росіян саме на Костянтинівському і Сумському напрямку – ланки одного ланцюга. І саме Костянтинівський, а не Покровський, наразі стане основним напрямком російського удару. А Сумська область окупантам потрібна для того, щоб отримати Донеччину.
Ми бачимо, що в районах Липців і Вовчанська Харківської області окупанти уперлися в українську оборону. Чи правильно я розумію, що у такій ситуації вони намагатимуться відкрити нові ділянки фронту, як на Харківщині, так і на Сумщині?
Так, але росіяни чудово розуміють, що оперативних резервів для проведення військової операції щодо захоплення Харкова у них немає. Вони 9 місяців штурмували Бахмут і досі не контролюють Часів Яр, де вже більше року тривають бойові дії. Враховуючи ці приклади і дефіцит у противника особового складу, зазначу, що окупація міст-мільйонників, таких як Харків або Запоріжжя, нереальна.
Також варто нагадати, що нещодавно на Липцівському напрямку Сили оборони провели успішні контрнаступальні дії, під час яких взяли під контроль 200 гектарів лісових насаджень. Це колосальний успіх, тому що наші війська зірвали плани окупантів щодо прориву до Липців. Якщо б росіяни потрапили до Липців, то отримали б можливість виходу на вогневий контроль над житловими кварталами Харкова, що було їхньою стратегічною метою.
Мета росіян – захоплення чотирьох промислових міст Донецької області: Костянтинівки, Слов'янська, Краматорська і Дружківки. Це промислові міста. Суцільна агломерація – одне місто переходить до іншого. І активізація на Сумському напрямку, як я вже казав вище, прив'язана до ситуації на Донеччині. Найімовірніше, Росія вимагатиме від України виведення військ з Донецької області в обмін на те, що окупанти не будуть розширювати зону своєї присутності в Сумській області. А на Сумщині великих міст немає – ландшафт місцевості дозволяє окупантам збільшити зону впливу.
Коли, на вашу думку, слід очікувати кульмінації цих наступальних дій – у першій половині літа, у другій чи, можливо, десь посередині?
Не варто казати про дедлайни, вони постійно не підтверджуються. У росіян немає жодних дедлайнів – це засвідчується і заявою російського диктатора Путіна, який казав, що у них немає чітких термінів щодо виконання стратегічних завдань так званої спеціальної військової операції. Повідомлення про певні дедлайни – не більше, ніж інформаційні приводи.
Окупанти наступатимуть усе літо. Максимально використовувати цей період, тому що розуміють: восени очікується бездоріжжя, яке заважає працювати колісній і гусеничній техніці, FPV-дронам, та значно знижує можливості подальшого просування.
Російські пропагандисти зазначали, що Путін, коли говорив про так звану буферну зону на території України, також згадував і Брянську область. Чи є загрози для півночі?
Тут варто говорити про певний елемент інформаційно-політичного тиску на Україну, з натяком, що театр бойових дій може поширитися і на Чернігівську область. Тема військових навчань Росії та Білорусі, які заплановані на початок осені, вкидається для обговорення, щоб провести паралелі з лютим 2022 року. Але наразі немає підстав говорити про те, що на території республіки Білорусь присутній російський військовий контингент, який готовий для проведення наступальних операцій. Переміщення особового складу, засобів ураження чи важкої бронетехніки, не фіксується.
Проте створюється паніка. В тому числі, і західними ЗМІ. Наприклад, видання Bild опублікувало матеріал про те, що жителі Сувалкського коридору начебто залишають свої домівки через страх вторгнення Російської Федерації до Польщі та Балтійських країн. Також вийшла стаття The Economist про те, що росіяни можуть масштабувати удари по Україні тисячами дронів, що взагалі не відповідає дійсності. Такі публікації не можуть нас не насторожувати.
Подібні повідомлення – тиск на Україну та країни НАТО.
До речі, американське видання TheWashingtonPost опублікувало матеріал, у якому йдеться, що у 2026 році Росія матиме проблеми на полі бою, тому що їй не вистачатиме особового складу і військової техніки. Це теж, м'яко кажучи, суперечливе повідомлення? Як ви загалом оцінюєте спроможність Росії продовжувати війну?
Заява з матеріалу The Washington Post, м'яко кажучи, дуже суперечлива. Незважаючи на санкції, військово-промисловий комплекс Російської Федерації продовжує працювати. Ми могли у цьому переконатися, коли росіяни посилили удари по Україні аеробалістичними і аеродинамічними засобами ураження. До того ж російська економіка переведена на військові рейки, а суспільство – мілітаризовано.
У нинішній ситуації війна є дуже вигідною для Росії, адже її військово-промисловий комплекс став локомотивом економіки. Розвиток ВПК тягне за собою інші галузі, даючи змогу частково нівелювати наслідки західних санкцій. Це, до речі, ще один аргумент на користь того, що війна може тривати ще певний час.
Натомість в Україні, на жаль, роль ВПК не настільки велика. Вітчизняний комплекс на 11-му році війни задовольняє потреби Сил оборони лише на 30%.
Давайте детально проаналізуємо можливості російського ВПК.
У Росії заявили, що зупинили програму щодо розробки новітнього літака радіолокаційного дозору А-100 Прем'єр. Це літак, який на великій відстані виявляє цілі. Наразі у росіян є ще старі радянські літаки – А-50 та А-50У. Загальна чисельність може складати до 10 одиниць. Так от проєкт, над яким працювали 15 років, поставлений на паузу, тому що немає можливостей отримувати західні компоненти.
Такі літаки – вуха і очі російської протиповітряної оборони. І коли в результаті операцій ГУР МО один А-50 був збитий, а інший – пошкоджений на території Білорусі, росіяни опинилися перед викликом.
Ба більше, проєкт літака Байкал, який мав замінити радянський "кукурузник" Ан-2, теж поставили на паузу. Росіяни з апломбом заявили, що, мовляв, нові літаки їм не потрібні, і вони будуть літати на "кукурузниках", та їх модернізувати. Але як вони це робитимуть?
На додачу Росія провалила контракт із Індією щодо постачання зенітних ракетних комплексів С-400. Росіяни неспроможні виконати навіть міжнародних зобов'язань, не говорячи вже про модернізацію власної ППО.
Загалом систему ППО Росії ми проаналізували – діра.
Думаю, також варто розібрати і питання бронетехніки.
Росіяни проводять модернізацію радянських зразків техніки. Зокрема це танки Т-62, Т-54 і Т-55. І якщо до початку повномасштабного вторгнення у них на складах було 15 тисяч одиниць радянської бронетехніки, то наразі, за повідомленням Генштабу ВСУ, знищено орієнтовно до 11 тисяч танків. OSINT-розвідники і дослідники вважають, що на російських складах залишилося трохи більше 4 тисяч танків. Причому майже половина з них небоєздатна.
І коли росіяни кажуть, що у них ще в наявності 1,5 тисячі одиниць бронетехніки, йдеться про відновлену радянську техніку. Насправді їхні виробничі можливості дозволяють випускати максимум 100-150 одиниць новітньої бронетехніки на рік. А цього катастрофічно мало.
Втім, незважаючи на вищевказані моменти, треба також відзначити, що у Росії залишається великий мобілізаційний ресурс. Якщо раніше були дані про 20 мільйонів осіб, то тепер очільник Служби зовнішньої розвідки України заявив про збільшення цифри ще на 5 мільйонів людей. І тут у нас можуть виникнути проблеми. Росіяни використовуватимуть тактику Другої світової війни, так звані м'ясні штурми.
Для того, щоб розібратися, якими у подальшому будуть військові можливості росіян, варто зазначити, що все залежатиме від наступних кроків з боку Сполучених Штатів. А саме – від непрямого санкційного тиску. В першу чергу, на нафтогазовидобувну галузь і банківський сектор.
Незважаючи на звинувачення Трампа у проросійській риториці, американці вдалися до певних кроків, які послаблюють росіян. Давайте їх проаналізуємо.
Почнемо з обвалу цін на нафту.
Вони спровоковані візитом Трампа до Саудівської Аравії. Перед тим, як Трамп туди поїхав, Саудівська Аравія – як ключова країна ОПЕК – в унісон з Росією, виступала категорично проти збільшення видобутку нафти. Ер-Ріяд тримав ціну на рівні 70 доларів за барель. Саме ця ціна закладена в російському бюджеті. Що відбулося після поїздки Трампа? Саудівська Аравія заявила про збільшення видобутку нафти. Збільшив видобуток і Ірак – третя країна в світі за потенціалом нафтовидобування. Навіть умовно проросійський Казахстан – десята країна з видобутку нафти – теж збільшив обсяги нафтовидобування.
До чого це призвело? Ціни впали до рівня 55 доларів за барель нафти. І вже у російському Мінфіні звітують про збитки бюджету обсягом 2 трлн рублів. І це Сполучені Штати, якщо казати російською риторикою, ще нічого не починали. Вони лише розігрівають ситуацію.
Крім того, під тиском США, Панама ухвалила безпрецедентне рішення та скасувала угоди щодо 129 танкерів так званого тіньового флоту РФ, який перевозить нафту. Це при тому, що загальна кількість таких російських танкерів складає до 500 суден. Отже, кожне четверте іржаве корито вже не може перевозити російську нафту. І це прямий тиск з боку Білого дому на Росію. Подібні дії впливають на можливості росіян щодо ведення подальших активних бойових дій.
Ще один крок – зустріч Трампа з новим керівництвом Сирії.
До чого домовилися? Фактично викинули Росію з Сирії. Крім того, росіяни втратили можливість видобутку нафти і газу в районі Дейр-ез-Зору. Свого часу в боях за цей нафтоносний регіон полягла не одна сотня бойовиків ПВК Вагнер. Тепер там добуватимуть нафту американські та турецькі компанії. Напевно, підключиться і Катар. І тепер Російська Федерація позбавлена можливості отримувати нафту, яка йшла фактично в обхід санкцій Сполучених Штатів і поповнювала бюджет Російської Федерації "чорним налом".
Також Сирія відмовила Росії в інвестуванні в портову інфраструктуру Тартусу. А це була єдина російська військово-морська база у цьому регіоні.
Складається враження, що навіть у разі запровадження Сполученими Штатами жорстких санкцій проти Росії, вона все одно зможе вести війну ще тривалий час, оскільки має значний запас міцності.
На жаль, це так. Останні повідомлення західних розвідок і заява командувача силами НАТО в Європі Крістофера Каволі свідчать про те, що Росія може зберігати здатність вести активні бойові дії ще приблизно два роки.
До того ж, війна стала фактором зміцнення режиму Путіна в Росії.
Так. Війна – фактор збереження режиму. І тримається цей режим виключно на війні. Імперія фактично почала розповзатися, і єдине, що стримує, це наявність зовнішнього чинника у вигляді війни.
Чого чекати нам у найближчому майбутньому в такій складній військово-політичній ситуації?
Активізації бойових дій по всьому російсько-українському фронту, довжина якого – 1200 кілометрів. Росіяни імітуватимуть переговорний процес і під прикриттям так званих мирних домовленостей чи пропозицій різко посилять свої агресивні дії. Як наземні, так і у повітрі – останніми днями ми вже бачили посилення ударів аеродонамічними та аеробалістичними засобами ураження по території України.
Хто такий Дмитро Снєгирьов
Дмитро Снєгирьов (11 жовтня 1971, Луганськ) – експерт з військових питань, блогер. Історик та юрист. Співголова громадської ініціативи "Права справа".
Виступає на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах у якості експерта з військової та політичної тематики.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
