На сайті Главред відбувся чат із військовим експертом, колишнім співробітником Служби безпеки України Іваном Ступаком. Спілкуючись із читачами, він розповів, яка доля чекає на Покровськ після його захоплення російськими військами, які міста Росія спробує взяти наступними, чого остерігатися Дніпру та Запоріжжю, які регіони України Путін вирішив "кошмарити" атаками ракет і дронів, а також чому у 2026 році можлива патова ситуація на фронті, і що це означатиме.
Подаємо першу частину розмови з Іваном Ступаком.
Michael: Як ви оцінюєте ситуацію в Покровську наразі? Що, на ваш погляд, чекає на місто – воно потрапить в оточення російських військ чи надовго стане ареною позиційних боїв?
Іван Ступак: Покровськ уже понад рік є найбільш напруженою ділянкою фронту. Згадайте, як стрімко російська армія підходила до міста 2024 року, особливо швидко їй вдавалося просуватися в серпні-вересні минулого року. У той момент здавалося, що зараз зав'яжуться бої, і у вересні-жовтні, як і планувала Росія, Покровськ буде оточений, а потім захоплений. Однак минуло 13 місяців, а Покровськ досі не взято, і оточення немає. Достатьно відкрити карти DeepState – і можна переконатися, що Покровськ не оточений.
Однак є нюанс. Вузьке горлечко, яке ще залишається і залишає нашим військам можливість вийти з Покровська, завширшки всього близько 5 км. Тому Покровськ ми втрачаємо. Питання лише в тому, коли ми його втратимо, на яких позиціях російські війська зафіксуються і коли рушать далі.
Росія не зупиниться, захопивши Покровськ. У неї більш амбітні плани, зокрема захоплення щонайменше всієї Донецької області. Російське керівництво озвучувало багато дедлайнів і планів – куди і до якого числа війська РФ мають дійти. План дійти до Краматорська і Слов'янська у Росії залишається.
Скажу кілька слів про гучну операцію, під час якої ГУР Міноборони України висадило з вертольоту десант у Покровську. Це була вкрай небезпечна і ризикована операція, тому що ймовірність бути знищеними в цьому гелікоптері становила не менше 80%. Там величезна кількість ворожих військ, безліч безпілотників, відповідно, збити вертоліт було нікчемною справою. Плюс там з'явився глава ГУР Кирило Буданов, тобто операція була дуже медійною і яскравою.
Крім того, там присутні 7-й корпус десантно-штурмових військ, спецпідрозділ "Альфа" (він уже понад місяць працює на цьому напрямку) та інші. Однак перед усіма задіяними силами не стоїть завдання зупинити наступ російських військ, стримати і зафіксувати противника, а потім тижнями-місяцями тримати оборону. Їхнє завдання – стримувати противника кілька днів, щоб виграти час для наших військовослужбовців, які перебувають у Покровську, на дні "мішка", що утворився, щоб вони могли вийти з міста. Тож головне завдання операції ГУР – виграти час.
Проста аналогія: потяг, що мчить у прірву, але супермен своїми зусиллями намагається його зупинити, так, потяг сповільнюється, але продовжує свій рух, однак при цьому у пасажирів з'являється можливість вистрибнути з потяга і врятуватися. Ось і в Покровську наші військовослужбовці, як супермени, зупиняють поїзд, що мчить під укіс.
Покровськ впаде, це, на жаль, уже факт. Питання – коли: цього тижня чи наступного. Російських військ там близько 100 тисяч, це дуже багато.
Дивіться відео, в якому Іван Ступак розповів, які міста стануть наступними цілями російських військ після Покровська, а також що загрожує Дніпру і Запоріжжю:
Романа, Київ: Поясніть, будь ласка, в чому полягає небезпека втрати Покровська для нас? Які переваги при цьому отримає Росія?
Іван Ступак: Україна в результаті оборони Покровська виграла час. Час – для цивільного населення, для українського ВПК, щоб він зміг запустити в серійне виробництво нову зброю, для наших західних партнерів, щоб вони могли узгодити позиції і почати виробляти те, що допомагатиме Україні.
Водночас Росія програла, втративши в Покровську час. 13 місяців російські війська топталися навколо міста, хоча російське керівництво планувало, що за цей час візьме всю Донецьку область і посуне далі. Не кажу вже про втрачених Росією в боях за Покровськ людей, техніку, ресурси, а також про завдані її економіці збитки.
Україна, втрачаючи Покровськ, втрачає велику фортецю, яка трималася понад рік. У Покровській агломерації до війни проживало, згідно з офіційними даними, 100 тисяч осіб, а за фактом – приблизно 80 тисяч. Покровськ – не місто-мільйонник, не обласний центр, але це велика і протяжна агломерація, де на всій її площі упереміш гаражі, 5-поверхівки, 9-поверхівки, одноповерхові будинки, залізобетонні споруди, технічні споруди, котельні, виробничі майданчики, занедбані споруди радянських часів, шахти, копальні, копанки. Усе це допомагало Україні тримати оборону і заважало Росії просуватися швидко.
Чому Росія і наполягає на здачі Краматорська і Слов'янська – вона не хоче знову вплутуватися у велику бійню і витрачати більше року на взяття цих міст.
Федоренко С.: Не секрет, що Росія зосередила на Покровському напрямку найбільше і найкраще підготовлене та оснащене угруповання своїх військ. Якщо завдання із захоплення Покровська буде вирішене противником, то куди вся ця величезна орда з-під Покровська рушить далі, в якому напрямку? Які великі міста стануть наступною ціллю після Покровська?
Іван Ступак: Насамперед – Костянтинівка, що знаходиться поруч із Покровськом. Покровськ ще стоїть, тому що російським військам не вистачає ресурсів. Росія навіть забрала частину людей із Сумської області, з-під Костянтинівки і не тільки, щоб завдати потужного удару і зім'яти нарешті українську оборону.
З імовірністю 95% наступною ціллю російських військ стане Костянтинівка, саме на неї вони наваляться. Коли місто буде взято, найімовірніше, далі російські війська підуть на Краматорськ і Слов'янськ. Насамперед це важливо з точки зору пропаганди, щоб можна було відзвітувати, що захоплена вся Донецька область.
Однак ми не можемо бути впевнені в тому, що удар буде завдано саме в цьому напрямку. Є ймовірність, що Росія спробує розосередити сили і продовжити наступ у Дніпропетровській та Запорізькій областях, де російські війська не збавляють обертів, хоч і тиснуть там не так масовано, як під Покровськом.
І тут завдання нашого командування – зрозуміти, де буде завдано основного удару, куди противник спрямує основні зусилля. Я думаю, що все-таки це буде Донецька область, щоб Росія змогла закрити її всю, заштрихувати і сказати: "Ми все звільнили". Звільнили – від чого? Від життя? Від людей? Від мирного життя?
nik_65: Що чекає на Дніпропетровську область у разі захоплення Покровська, яка доля боїв на її території, які були потрібні Росії для оточення Покровська? Наступ у цій області продовжиться, і в якому напрямку? Чи може далі ціллю стати і сам Дніпро?
Іван Ступак: Я вважав, що наступ у Дніпропетровській області був зумовлений бажанням противника обійти Донецьку область "городами", щоб перерізати дорогу Павлоград – Покровськ. Однак, судячи з того, що ми бачимо зараз, завдання російських військ було змінено – про це ми можемо тільки здогадуватися, оскільки ніхто з нас "не тримав свічку" над картою Герасимова.
На жаль, російські війська зайшли на територію Дніпропетровщини досить глибоко – на 17 км. Це серйозно і болісно. На шляху в них стоїть населений пункт Покровське (не плутати з Покровськом). Однак ми не можемо вгадати, що запланувало російське командування. Поки що російська армія рухається паралельно узбережжю Азовського моря в бік Запоріжжя. Такий рух може продовжитися. Втім, так само російський наступ може розвернутися в напрямку міста Дніпро. Не хочу нагнітати і казати, що Дніпро під загрозою, але ми маємо бути готові до різних поворотів сюжету.
Точка з найбільшою напругою – це Запоріжжя. За 20 км на південь від Запоріжжя є місто Степногірськ, розташоване на висоті. За нього бої точаться давно, воно вже практично стерте в труху. Але якщо російським військам вдасться захопити це місто і закріпитися в ньому, вони отримають можливість обстрілювати Запоріжжя з висоти, і тоді на Запоріжжя чекає те саме, що і на Херсон, де через постійні обстріли неможливо перебувати: місто порожніє, на людей полюють FPV-дрони, тривають постійні артилерійські обстріли.
Главред: Якщо Покровськ росіяни "беруть" майже півтора року, то скільки в них піде часу, щоб дійти до Дніпра чи Запоріжжя, та й наскільки самовпевненими треба бути, щоб зважитися на це...
Іван Ступак: Тут питання в тому, що вони зроблять із цими містами. Для росіян знищення житлової забудови – це щось на кшталт спортивного інтересу. Для них чудово, коли снаряд за секунду прошиває будинок із дев'ятого до першого поверху, і все руйнується. Вони цьому тішаться, як діти. А от коли прилітає по російських містах, їм чомусь це страшенно не подобається, і вони одразу кричать, що ми "укронацисти" і "бандерівці". А по українських містах бити – це свого роду розвага для росіян. Ось зараз вони і "розважаються", наприклад, планомірно вибиваючи і знищуючи всі заправки в Сумській області. КАБи летять – вони неточні, але за рахунок своєї маси вони роблять багато біди.
Тому суто технічно Дніпро або Запоріжжя росіянам доведеться брати довго і нудно, але при цьому міста будуть знищені.
Главред: Ви вважаєте, що російській армії в її нинішньому стані буде по зубах захоплення будь-якого обласного центру України?
Іван Ступак: На жаль, це можна зробити. Росія адаптує свою тактику. Якщо в Бахмуті були штурми в лоб, у яких Росія поклала близько 20 тисяч "вагнерівців", то зараз російські війська заходять у місто маленькими групами, а також намагаються оточити наші війська. Плюс робота з повітря. Йдеться навіть не про дрони, а про бомби, які летять на 50 км. Навіть якщо одна бомба не влучила в ціль, прилітає друга, третя, четверта... Це називається "тупа зброя": вона неточна, але за рахунок кількості та дешевизни її можна використовувати сьогодні, завтра, місяць-два. Наприклад, за жовтень прилетіло 1300 КАБів по лінії фронту. Це страшна зброя, яка, як кажуть наші військові, просто переорює все навколо.
Тож спочатку росіяни просто спробують переорати місто, на яке націляться, знищивши все від гаражів до багатоповерхівок. І все, люди будуть змушені виїжджати, місто чахнутиме, грошей там не буде, та й до бюджету надходжень стане менше. Ось так Росія може знищити місто.
liam: Як ви вважаєте, якщо росіяни візьмуть Покровськ, то чи можна буде це назвати їхньою перемогою, чи, з огляду на те, скільки часу вони "ламали зуби" об оборону Покровська та яку ціну заплатили за це місто, це буде, скоріше, ганьбою для "другої армії світу"?
Іван Ступак: Уже понад рік у Кремлі та російському генштабі день у день у зведеннях лунало одне й те саме: Покровськ, Покровський напрямок, місто Покровськ, Покровська агломерація тощо. Думаю, що цей топонім у російського командування вже викликає відторгнення: "Скільки можна! Вирішіть уже проблему! Скільки можна, як шамани, водити хороводи навколо Покровська, треба його нарешті взяти!". І ось зараз росіяни намагаються Покровськ дотиснути.
Російська пропаганда носиться з Покровськом так, немов це другий Берлін зразка 1945 року. А ось російські воєнкори ставлять запитання – візьмемо, і що? Росія поклала незліченну кількість людей за місто, яке не дає їй нічого. Зовсім.
Але є дві речі, які росіяни зроблять першими: встановлять свій прапор у місті, знімуть це з дрона, а потім повернуть Покровську радянську назву – Красноармійськ. І все.
Доля Покровська буде така сама, як доля Бахмута, Авдіївки, Вугледара та інших окупованих міст: мільйони кубометрів залізобетонних руїн, тисячі й тисячі мертвих тіл російських і українських військовослужбовців та цивільних, частина з яких уже згнили й розклалися, тисячі вбитих тварин, тисячі здичавілих домашніх тварин і десятки або сотні тисяч боєприпасів, що не розірвалися. Ось така перспектива у Покровська.
Прокоп: Яким буде зимовий російський наступ, якщо врахувати і погодні умови, і ресурси росіян? Які ділянки фронту взимку будуть найгарячішими, на яких – є перспектива наших успішних контрнаступальних операцій? Чи Путін взимку зосередиться не на фронті, а на знищенні тилових міст ракетами і дронами?
Іван Ступак: Це будуть паралельні процеси: просування на фронтах і знищення української інфраструктури. Ракети у Росії є, і виробляти вона їх може. Тільки за жовтень по Україні прилетіло 270 ракет. Історія про те, що "у росіян залишилося ракет на два-три масовані залпи", неспроможна, про це нам говорили ще в березні 2022 року. Тож удари по нашій інфраструктурі взимку продовжаться.
При цьому Росія насамперед вибиватиме інфраструктуру прикордонних і прифронтових регіонів: Сум, Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва, Одеси, Херсона. Це близько, туди можуть долітати і КАБи. А якщо, як каже ГУР, КАБи будуть із радіусом дії 190 км, то зона ураження суттєво розшириться.
Також Росія битиме по тилових регіонах, де менше систем ППО. Київ атакувати росіяни будуть точно, тут сумнівів немає. Але росіяни розуміють, що ППО в Києві більша, коефіцієнт збивання ракет вищий, і цілі досягаються менше. Тому вони битимуть туди, де слабший захист ППО. Наприклад, вони візьмуться за Чернігівську область і будуть її "кошмарити" максимально, вибиваючи газ, тепло, електрику, щоб один конкретний регіон страждав максимально.
Якщо минулими роками Росія завдавала ударів по Україні, наче суп солила, тобто скрізь по трохи: трохи в Черкасах прилетіло, трохи в Києві, трохи у Вінниці, трохи в Запоріжжі та Дніпрі, то зараз вона посилено буде виносити все в якихось конкретних регіонах. Якщо прилетить по Дніпру, то масовано, по Запоріжжю – теж масовано.
Що стосується фронту. Коли погана погода, наприклад, сніг, вітер і дощ, то дрони не піднімаються, оборонятися важко, і перспектив для просування російських військ набагато більше. З іншого боку, в погану погоду і російські "пташки" теж не піднімаються в повітря, і вони так само не бачать ситуацію. Тому негода однаково заважає обом сторонам.
Kat_: Чим для нас небезпечні російські "Буревестники", "Посейдони" і старт серійного випуску "Орешника"? Чи такі вони страшні, як малює їх Путін? І коли всі ці "вундервафлі" Путіна полетять у нас?
Іван Ступак: "Посейдон" Україні не страшний, тому що це підводна торпеда, яка запускається з підводного човна. У Чорному морі підводних човнів, здатних запускати такі торпеди, немає і бути не може, тому що Доктрина Монтре передбачає, що Туреччина, взявши під контроль Босфор і Дарданелли, зобов'язалася не пропускати військові судна, які не приписані до портів Чорного моря. Тому як би Росія не пижилася, по нас вона "Посейдон" не запустить.
"Буревестник" і "Орешник" – це інша історія. Удар "Орешником" жителі Дніпра вже на собі відчули. Моєму знайомому з Дніпра довелося вночі побачити момент прильоту цієї "чудо-юдо-зброї", і він спочатку вирішив, що це ядерний удар.
Ракета "Орешник" летить на великій швидкості – 11 тисяч км/год, від неї відокремлюється "наконечник", і він розкривається на 36 частин, які розсипаються і на величезній швидкості мають пробити найукріпленіші споруди. Навіть такі як "Південмаш". Але коли слідчі приїхали на місце прильоту "Орешника" в Дніпрі, вони побачили, що, по-перше, ракета промахнулася приблизно на кілометр. Звісно, ви можете сказати: якщо ракета з ядерним боєзарядом, то навіть якщо вона промахнеться на 2 км, все одно всі згорять. Згоден. Але промах є, тим не менш.
По-друге, слідчі побачили, що всі 36 воронок були такими, як від звичайного радянського артилерійського снаряда. Тобто, по суті, це було 36 артилерійських залпів. Тож якоїсь колосальної шкоди не було, і блоки ракети не змогли пробити землю на 50 метрів униз і розірвати все внизу.
Запускати "Орешник" по Україні Росія може тільки з Капустиного Яру (полігон в Астраханській області РФ, – ред.), а загалом, чим далі, тим краще. Тому "Орешник" в Білорусі призначений не для ударів по Україні – він занадто близько до нас. Ця ракета не може піднятися і одразу ж упасти, вона має піднятися, пролетіти якоюсь траєкторією і впасти приблизно за 5 тисяч км від точки запуску. Передача "Орешника" Білорусі радше є платою Лукашенку за лояльність. Ніхто не знає, чи є у Лукашенка можливість запускати "Орешник" (найімовірніше, ні), тому в розрахунок ми його не беремо.
Однак по Україні Росія може бити "Орешником" і "Буревестником", запускаючи їх зі своєї території. Ці ракети здатні нести ядерний боєзаряд. А використовувати їх у неядерному виконанні проти України дуже і дуже дорого і неефективно. Хіба що для того, щоб налякати. Без ядерної боєголовки у використанні цих ракет немає жодного сенсу.
Тому все це слід спокійно сприймати.
Найбільшу небезпеку для нас становлять дрони та інші ракети, яких Росія по нас запускає дуже багато. Цього року в середньому за місяць РФ запускала по Україні приблизно 4400 дронів – різних, великих і маленьких, тоді як у березні минулого року тільки 500 безпілотників.
Omega: Як ви думаєте, які завдання Путін поставить перед своїми військами на 2026 рік, яких територіальних досягнень від них вимагатиме?
Іван Ступак: На моє глибоке переконання, до березня 2026 року війна триватиме. Росія вестиме бойові дії з розрахунку на зиму, на виснаженість України та внутрішні проблеми наших західних партнерів. Москва розраховує, що зміниться кон'юнктура, і проросійськими стануть не тільки Орбан і Фіцо. Ось уже в Чехії проросійський Бабіш очолив уряд. Росія хоче почекати, сподіваючись не те, що зима буде складною, і Україна замерзне і розвалиться, а російські війська на фронтах досягнуть успіхів. Москва думає, що до березня 2026 року армія РФ вийде на зовсім інші рубежі.
Що буде після березня 2026 року, розуміння немає. Я не беруся зазирати за такий горизонт, тому що може бути різне, наприклад, у новорічну ніч Путін може померти – лежатиме посеред свого великого кабінету, дригатиме ногами і битиметься в останніх конвульсіях. Може бути й так, що літак із великою російською делегацією розіб'ється десь у горах Ірану, і так Росія втратить велике провоєнне лобі. Може бути й так, що в України з'являться свої супер-далекобійні ракети, і ми стримаємо наступ росіян, і до кінця березня російські війська все ще перебуватимуть на підступах до Краматорська і Слов'янська, які не досягли великих успіхів на фронті. Такий варіант теж можливий.
Тому кажу акуратно: до березня 2026 року бойові дії точно триватимуть, але де проходитиме лінія фронту, які плани будуть у Кремля – це вгадати складно.
Helga: Скільки ще Росія здатна наступати, чи під силу їй захоплення великих міст? Та й узагалі, цей російський наступ – останній ривок, лебедина пісня Росії у війні, чи поки що рано списувати її з рахунків?
Іван Ступак: Російський наступ триває з жовтня 2023 року. Але справді складається враження, що зима – це останній ривок Росії, який розрахований на те, що українську оборону вдасться пробити, і фронт посиплеться, а далі буде Харківська область, де рівнина, а, отже, російські війська там зможуть просуватися, ніби в лижах по маслу.
Однак у Росії поки що є грошові ресурси на продовження війни. Гроші – це основа, навіть не люди.
Росія воює найманцями. Та нечисленна частина російського населення, яка пішла на війну добровільно, це були маргінали, готові "битися за батьківщину". Але вони швидко закінчилися, у РФ почали друкувати контракти: російські громадяни почали залучатися до війни як найманці, тобто вони підписують контракт, отримують гроші і йдуть на війну. Оскільки Росія воює саме найманцями, головну роль відіграють гроші.
Чи є гроші в російському бюджеті? На 2026 рік на війну, оборону і національну безпеку, на поліцаїв, вертухаїв і ФСБшників передбачено 177 мільярдів доларів. Для порівняння – у США тільки на оборону закладено 1 трильйон доларів. Але чи будуть у Росії хоча б ці 177 мільярдів? Складне питання, оскільки Україна робить усе, щоб грошей у РФ ставало менше, чому сприяють прильоти по НПЗ і газових розподільних підстанціях.
Що менше грошей у Росії, то менше у неї можливостей залучати людей до війська. Уже десяток регіонів РФ через важку економічну ситуацію почав різати суми разових виплат за підписання контракту. Мінімальні суми вони скоротили втричі, а максимальні – вдесятеро. Грошей немає, бюджет закінчується. Тому вони змушені скорочувати програми економічного зростання, соціалку, культуру, освіту – все ріжуть, щоб були гроші на війну.
Також у Росії намітилася ще одна цікава тенденція: там з'явилися "чорні рекрутери". У всі регіони РФ Москва розсилає завдання: скільки людей якась область має надати для армії щомісяця. Та місцева влада, яка не впорається з планом, або злетить із посади, або її заарештують, або сама поїде на війну. Усі хочуть утриматися на посаді, а тому роблять таке. Коли підходить дата, до якої має бути набрана певна кількість людей, а не вистачає, наприклад, 3 тисяч осіб, їх треба десь знайти, місцева влада дзвонить "чорним рекрутерам", які знаходять кількість людей, якої бракує. І цей рекрутер від регіону отримує гроші: мінімальна сума за голову, яка підпише контракт із міноборони РФ, становить 600 євро, максимальна – 6 тисяч євро.
Тож не буде в Росії грошей – буде менше людей у її армії, буде менше штурмових дій. РФ у такому разі доведеться більше покладатися на удари ракетами, бомбами і безпілотниками. Тоді Росія прийде до ситуації з трьох букв. Але це не те, про що ви могли подумати. Це – пат. Тобто сторони упруться лобами і не зможуть зрушити ні вперед, ні назад. Ось тоді в Москві з'являться думки про те, що пора починати домовлятися.
Главред: Патова ситуація можлива вже 2026 року, якщо судити критерієм грошей?
Іван Ступак: Можлива. Хоча аналітики НАТО кажуть, що вже зараз пат, але я не згоден. Пат буде тоді, коли ні Росія, ні Україна не зможуть рухатися взагалі, ні на сантиметр. Поки є хоча б мінімальна можливість просуватися, російська армія буде йти вперед. Але щойно з людьми стане важче, коли не буде кого кидати в штурми, Росії доведеться щось змінювати.
До речі, в останні чотири місяці від російських джерел надходять повідомлення про те, що Росія вже кидає в штурми всіх, наприклад, розформовує підрозділ безпілотної авіації на напрямку і кидає цих людей на штурм, з аеродромів забирає техніків, заправників, ремонтників і теж кидає на штурми. Це свідчить про те, що завдання стоять глобальні, а ресурсів для їх виконання в Росії не вистачає, тому гребуть усіх підряд.
Про персону: Іван Ступак
Іван Ступак – військовий експерт, колишній співробітник СБУ.
Закінчив Національну академію СБУ. Після завершення навчання близько дев'яти років працював на оперативних і керівних посадах у Головному управлінні СБУ в Києві та Київській області. Займався протидією економічним злочинам.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
