Як страх перед магією перетворився на сатиру: феномен "Конотопської відьми"

Про що ви дізнаєтесь:

• Чи існувала насправді Конотопська відьма
• Що реальне, а що фантастичне у історії про Конотопську відьму

Повість Григорія Квітки-Основ’яненка "Конотопська відьма" — це не просто гумористичний твір, а бурлескно-реалістичний шедевр, який майстерно поєднує народні вірування про чаклунство з гострою сатирою на тогочасний соціальний устрій. Створений на основі реальних подій, пов’язаних із переслідуваннями жінок за підозрою у відьомстві, твір відображає атмосферу страхів і забобонів суспільства. Автор використовує елементи фантастики як засіб викриття людських вад і недосконалості управлінського апарату. Главред розповість більш детально.

Фольклорне та історичне підґрунтя

Повість написана під впливом реальної соціальної практики — переслідування жінок, звинувачень у чаклунстві, що супроводжувалися панікою й жорстокими судовими процесами. Такі випадки часто були наслідком особистих конфліктів або вірувань, що природні негаразди спричинені магією.

Квітка-Основ’яненко відтворює ці забобонні уявлення і майстерно їх висміює. Фольклорна основа твору базується на народних уявленнях про відьом — істот, наділених надприродними здібностями: здатністю літати, викликати бурі, шкодити людям або, навпаки, допомагати.

Сюжет побудований довкола ідеї викриття відьми, яку підозрюють у викликанні посухи. У творі описано й випробування жінок киданням у воду — страшне нагадування про жорстокість і неуцтво епохи. Автор відзначається етнографічною точністю, детально змальовуючи обряди, звичаї й світогляд людей того часу.

Відео про реальне та фантастичне в Конотопській відьмі можна переглянути тут:

Сатиричні образи героїв

Важливий елемент повісті — сатиричне зображення головних героїв, через яких автор критикує суспільні вади козацької старшини.

Уособленням лінивства, недалекоглядності та безвідповідальності є сотник Микита Забрьоха. Він постійно залежить від чужої думки й нехтує своїми обов’язками заради власного комфорту. Це робить його комічним, але водночас трагічним персонажем, непридатним до керівної ролі. Забрьоха переймається вигаданими проблемами замість реальних справ громади.

Моральним антиподом сотника є писар Прокіп Пістряк — хитрий і підступний інтриган, яскравий зразок дрібного бюрократа. Він використовує свою інтелектуальну перевагу, аби маніпулювати сотником та нав’язати йому власну волю, прагнучи особистої вигоди.

Рекомендуємо:

Лиса Гора, Поле Тіней, Чортів Ліс: що приховують наймоторошніші місця України

Комічна взаємодія між цими персонажами — рушійна сила сюжету й основа для критики управлінського апарату, де важливі посади займають неосвічені та недобросовісні люди.

Єдність реалістичного і фантастичного

У повісті гармонійно поєднано реалістичне й фантастичне. Реалізм проявляється в точному зображенні побуту, звичаїв і соціальних проблем українського народу, тоді як фантастика ґрунтується на народних уявленнях про магію.

Вас може зацікавити:

• Іван Грозний утік, Москву спалили дотла — що приховують підручники історії Росії
• "Ніколи не бачили такого": чим українська картопля дивувала англійців 300 років тому
• Один на все море: чому лише Зміїний став справжнім островом

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред