Закон про місцевий референдум: хто і як може його проводити

Група депутатів Слуги народу зареєстрували в парламенті законопроект про місцевий референдум (№5512). Розглядати його планують за тією ж процедурою, що і раніше прийнятий закон Про всеукраїнський референдум. У цьому випадку на практиці він може запрацювати вже з наступного року.

Главред розбирався, що пропонують депутати і які підводні камені є в документі.

Про що законопроект

Згідно з документом, предметом місцевого референдуму можуть бути питання:

• затвердження Статуту територіальної громади або змін до нього;
• затвердження Програми розвитку територіальної громади або змін до неї;
• дострокового припинення повноважень сільської, селищної, міської ради;
• припинення дії нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування або окремими його положеннями;
• інші питання місцевого значення, віднесених Конституцією та законами України до відання територіальної громади, її органів та посадових осіб.

Не можуть виноситися на місцевий референдум питання, якщо вони:

• є предметом всеукраїнського референдуму;
• суперечать положенням Конституції і законів України і спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету і територіальної цілісності України, створення загрози національній безпеці України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
• стосуються реалізації окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування законом (делеговані повноваження);
• стосуються прийняття рішення про затвердження, зміни місцевих бюджетів, тарифів на житлово-комунальні послуги, припинення дії такими рішеннями;
• стосуються внесення змін, скасування індивідуальних актів органів місцевого самоврядування.

Ініціювати проведення референдуму можуть:

1. територіальна громада (не менше 10% виборців);
2. сільська або міська рада (або їх голова).

Рішення, прийняте на місцевому референдумі, є обов'язковим для виконання на території відповідної територіальної громади.

Зміна рішення, прийнятого на референдумі з ініціативи виборців, можлива тільки проведення повторного референдуму не раніше ніж через три роки з дня його прийняття. Якщо ж референдум проводиться за ініціативою сільської, селищної, міської ради або їх голів, то прийняте на ньому рішення може бути змінено шляхом нового референдуму не раніше ніж через рік.

Право голосу на референдумі мають громадяни України, які досягли 18 років і чия виборча адреса відноситься до територіальної громади, в якій проводиться референдум. При цьому військовослужбовці строкової служби, громадяни за кордоном або ті, хто за рішенням суду перебуває в місцях позбавлення волі не належать до жодної з ОТГ і не можуть брати участь у голосуванні.

Місцевий референдум повинен проводитися в останню неділю шістдесятиденного терміну з дня публікації рішення про проведення референдуму.

При цьому його забороняється проводити одночасно з черговими і позачерговими місцевими виборами. Якщо ж дати збігаються, то референдум необхідно проводити або за два місяці до або через два місяці після виборів.

Провести зможуть не всі

На даний момент в Україні питання проведення місцевих референдумів не закріплене жодним з документів, оскільки в 2012 році КСУ визнав неконституційним закон від 1991 року, який містив правила проведення як всеукраїнських, так і місцевих референдумів.

Після цього питання проведення місцевих референдумів залишалося відкритим дев'ять років - в 2015 і 2019 році були спроби прийняти новий закон, але вони обидві були безуспішними.

Аналітик Центру спільних дій Назар Заболотний вважає, що теперішній законопроект "Слуг" в цілому відповідає Конституції і з точки зору права є якісним.

"Однією з основних переваг законопроекту є те, що авторам вдалося знайти здоровий баланс між народовладдям і популізмом. Перш за все, проект забороняє розглядати на місцевому референдумі будь-які питання національного рівня. Ні мова, ні якісь сепаратистські ідеї не можуть бути темами для голосування. Також поза його сферою опиняються питання діяльності місцевих органів державної влади, судів та правоохоронних органів", - зазначив Заболотний.

Як пояснила в коментарі Главреду член правління Центру політико-правових реформ, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко, запрацювати законопроект може вже наступного року – його планують приймати за аналогією з законом Про всеукраїнський референдум. Тобто вже на поточній літній сесії розглянути в першому читанні, а до осені поточного року – прийняти остаточно, отримавши в проміжку висновок Венеціанської комісії.

Тим часом, за її словами, незважаючи на те, що законопроект розроблявся за участю громадських організацій, які спостерігають за виборчим процесом, у документа все ж залишився один істотний мінус. Зокрема, гроші на проведення місцевих референдумів повинні будуть виділяти з бюджету самих громад. І в цьому випадку, каже Кириченко, далеко не всі громади матимуть можливість його проводити.

"Тобто, якщо громада є дотаційною, то виникає питання про те, чи зможуть вони взагалі провести референдум – на це у них просто може бути грошей у місцевому бюджеті", - розповіла Кириченко. І додає, що порахувати навіть приблизну суму для проведення референдуму неможливо, оскільки його вартість залежатиме від кількості жителів у конкретній ОТГ. За словами Кириченка, для цього в законопроект заклали норму, згідно з якою громади на початку кожного року будуть прораховувати його вартість відповідно до рекомендацій ЦВК.

Крім того, у громад не буде можливості заощадити і, наприклад, винести на обговорення кілька питань, так як закон дозволяє розглядати на референдумі тільки одне питання.

"Єдиний виняток, коли у громади буде така можливість – наприклад, якщо голова ОТГ виносить на референдум питання про дострокове припинення повноважень ради. У цьому випадку питань буде два - про недовіру і раді, і самому голові ОТГ. Це зроблено для того, щоб уникнути політичних маніпуляцій", - говорить Кириченко.

Разом з тим, маніпуляції все ж повністю не виключені, так як проведення референдумів можуть блокувати на рівні місцевих рад (знову-таки у випадку, якщо на його проведення немає коштів у бюджеті) або ж, у разі ініціювання виборцями за нею може стояти та чи інша політична сила. А тому політичні ризики того, що місцеві чи загальнонаціональні політики зловживатимуть референдумами заради виконання своїх завдань залишаються.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред