Сполученими Штатами Америки прокотилися масові акції протесту проти політки президента Дональда Трампа під назвою No Kings, тобто Ніяких королів. Мітинги відбулися в усіх 50 штатах США, в тисячах міст. За оцінками організаторів, протестувальників було понад 8 мільйонів осіб, що зробило цю подію одним із наймасштабніших одноденних протестів у сучасній історії США. Як зазначив актор Роберт Де Ніро, один з організаторів No Kings: "Були й інші президенти, які випробовували конституційні межі своєї влади, але жоден із них не становив такої екзистенційної загрози для наших свобод і безпеки".
Слід зауважити, що акція No Kings, яка відбулася 28 березня, була вже третьою. Цей рух був започаткований торік у день народження Трампа, тобто 14 червня. Друга хвиля акцій відбулася в жовтні 2025-го.
Політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенкорозповів Главреду, чи можна вважати багатомільйонний протест No Kings початком внутрішньої кризи в США і чи призведе він до усунення Трампа від влади, коли в Штатах можуть розпочатися дуже цікаві і доленосні події, чи загрожує Трампу імпічмент, а також як політична криза в США може вплинути на Україну та війну, і до яких дій підштовхне Путіна.
Яке значення мали протести No Kings проти Трампа в США? Чи є вони ознакою внутрішньої кризи в Штатах, яка матиме серйозні наслідки для американського президента?
Ніякої внутрішньої кризи в США поки що немає. Протести, які прокотилися Штатами, не є відображенням кризи. Вони недарма називалися No Kings, тобто Ніяких королів: це виключно протести противників Трампа проти авторитаризму в його правлінні, проти його самозвеличування та схильності до одноосібного правління. Але поки що це не криза.
Політична криза в США може виникнути, якщо демократам вдасться виграти вибори до Конгресу США в листопаді. Якщо республіканці втратять контроль над двома палатами Конгресу, почнуть розгортатися дуже цікаві події, зокрема й спроба імпічменту Трампа.
Кількість противників Трампа, а, відтак, і чисельність та масовість протестних акцій зростає. Є достатньо приводів для незадоволення політикою Трампа, крім авторитаризму, бо він ухвалює чимало непопулярних рішень. Зараз додатковою вагомою причиною стала війна проти Ірану.
Чи мають ці протести потенціал для масштабування ближче до виборів?
No Kings – це разова акція, але вона відбулася не вперше. Торік теж були протести, щоправда, цьогорічна акція більша за масштабами.
Думаю, протести повторюватимуться і масштабуватимуться – це залежатиме від приводів та подальшого розвитку ситуації.
Яким чином подібні акції впливають на рейтинги і популярність Трампа в США, чи мають для нього якісь політичні наслідки?
На рейтинг Трампа впливають його дії. Зараз – війна проти Ірану, яка має вкрай негативні економічні наслідки через зростання цін на нафтопродукти та загрожує втягуванням США в масштабну війну з великими жертвами, якщо розпочнеться сухопутна операція.
Тож акції протесту самі по собі не впливають на рейтинги, а мобілізують і консолідують активних противників Трампа. В цьому полягає їхнє значення.
Що Трамп може пропонувати Україні на тлі цих подій, щоб відволікати увагу від протестів, які не грають на його користь?
Звісно, нам хочеться, щоб ставлення Трампа до України впливало на внутрішню ситуацію в США. Втім, не варто тішити себе ілюзією про те, що, якщо Трамп почне допомагати Україні, не буде протестів проти нього. Адже американці протестують не тому, шо Трамп не підтримує нас (хоча серед його противників кількість тих, хто симпатизує нашій країні, значна), а з внутрішніх причин. Противники Трампа незадоволені передусім його внутрішньою політикою, хоча й зовнішною також. Лунає критика і щодо його ставлення до України, але це не головна причина. Тому не варто думати, що щойно Трамп почне допомагати Україні, масштаби протестів стануть меншими.
Ви зазначили, що після виборів до Конгресу США можуть розгорнутися "дуже цікаві події". Які саме події ви маєте на увазі, і яким чином вони можуть зачепити Україну?
Якщо республіканці втратять контроль над обома палатами Конгресу, передусім це значно обмежить законодавчі можливості Трампа, особливо в бюджетній політиці. Торік ми вже бачили зависання, коли Конгрес не міг ухвалити бюджет США просто тому, що не вистачало голосів, бо були незадоволені серед республіканців. А якщо Конгрес буде під контролем демократів, Демократична партія просто буде блокувати бюджети, які пропонуватиме Трамп. Це перша, але не головна проблема.
Втрата контролю над обома палатами Конгресу має для Трампа великий ризик, пов’язаний із тим, що демократи можуть ініціювати процедуру імпічменту. Якщо демократи контролюватимуть одну палату, наприклад, представників, вони зможуть розпочати процедуру, але не зможуть її завершити, як це було під час першої каденції Трампа.
Приводів для імпічменту зараз вистачає: зловживання президентськими повноваженнями, зневага до Конгресу та судової влади, зокрема рішень Верховного суду, вбивство громадянських осіб міграційною службою тощо. Знайти привід не стане проблемою. Навіть початок військових дій проти Ірану може бути приводом. І ще ж не відомо, як буде далі. До речі, якщо війна проти Ірану буде затягуватися, Трампу доведеться звертатися до Конгресу, щоб отримати згоду на продовження війни. Якщо Трамп ігноруватиме повноваження Конгресу, це теж може стати приводом для імпічменту.
Крім того, не забувайте про "файли Епштейна", які містять документи, що стосуються Трампа. Конгрес може ініціювати додаткове розслідування з цього приводу. Якщо виявиться причетність Трампа до злочинів проти неповнолітніх, це теж буде приводом для імпічменту.
Контроль демократів над двома палатами Конгресу – прямий ризик імпічменту для Трампа. Ба більше, його правління навіть може завершитися достроково. Невипадково нинішній спікер палати представників США Майк Джонсон говорить, що вибори до Конгресу можуть стати "початком кінця правління Трампа". І так справді може статися.
Поки що це найбільш критичний сценарій для Трампа – імпічмент та усунення від влади.
Крім того, у США багато хто з противників Трампа побоюється, що він може спробувати скасувати результати виборів, якщо їх програє, тобто діяти саме авторитарними методами. А це те, що називають узурпацією влади. Такий ризик теж існує, тому що Трамп явно схильний до таких дій. Інше питання – наважиться він чи ні, а якщо наважиться, то чим це закінчиться.
Тож цьогорічні вибори до Конгресу США можуть призвести до серйозних наслідків.
Що для України означатиме така дестабілізація після виборів до Конгресу, якщо вона виникне? Нам вигідно, щоб Трамп і далі вів той переговорний процес, рушійною силою якого він є? Адже в разі політичної кризи в США йому точно буде не до України. Чи навпаки для нас краще, щоб Трамп не брав участі в переговорах?
Тут немає простої відповіді. Навіть ризик того, що Трамп може втратити вплив на Конгрес, і це обмежить його владу, може стимулювати Путіна домовитися з Трампом зараз, до виборів у листопаді. Адже зараз він ще може домовитися з Трампом про таку мирну угоду, яка передбачатиме відмову НАТО і США від членства України в Альянсі та певні інші "компроміси", вигідні для Росії. Навіть збереження контролю над значною частиною України теж може влаштувати Москву, але, звісно, Росія хоче більше.
Якщо Трамп втратить значну частину впливу, він усе одно залишиться провідником зовнішньої політики, але його влада може бути обмежена, і Конгрес зможе ухвалювати законодавчі акти, які обмежуватимуть дії Трампа. Це ризик для Путіна. Тож цілком можливо, що він вирішить домовлятися зараз, коли у Трампа достатньо влади. Це один варіант, поки що не найбільш вірогідний.
Інший варіант. Якщо у Трампа виникнуть серйозні внутрішні проблеми, йому буде не до України та переговорів щодо нашої війни. Він може відійти від активного переговорного процесу. Тоді постане питання про те, хто може продовжити переговорний процес.
Претенденти на роль посередника є, передусім це Туреччина. Також міжнародні організації на кшталт ООН можуть ініціювати міжнародні конференції та інші заходи щодо завершення війни між Росією і Україною. А також Китай може проявити більше ініціативи. Навряд чи виникне абсолютний вакуум у переговорах, але їхній формат і ключові суб’єкти можуть змінитися.
Втім, є варіант, що переговори триватимуть, і Трамп спробує компенсувати внутрішні проблеми зовнішньополітичними успіхами. Але для цього йому потрібно змінити підхід, оскільки нинішній не дасть результату. Якщо, як і зараз, ключовою темою переговорів буде територіальне питання, то вони будуть безрезультатними, це глухий кут.
Замало внутрішньої ситуації в США, щоб вивести мирні переговори з глухого кута – для цього потрібна зміна підходів американців до процесу. І внутрішні проблеми можуть підштовхнути їх до такого. Зокрема, можуть бути змінені переговірники, наприклад, Марко Рубіо почне більше займатися переговорним процесом, або Джей Ді Венс. Наслідки зміни підходів і переговірників можуть бути різними. Тож вплив може бути, хоча й неоднозначний.
А чи буде Путін, на вашу думку, сприймати будь-яку іншу фігуру – чи то з американців, чи то з європейців, чи то з представників інших країн – в ролі ключового посередника?
Так, справді, зараз Путін бере участь у переговорах лише заради Трампа. Трамп йому цікавий, і Путін сподівається, що саме через нього вдасться дотиснути Україну на умовах Росії.
Та, наприклад, якщо Трамп не контролюватиме Конгрес США, а Конгрес проведе рішення щодо посилення санкцій проти Росії і запровадження "пекельних санкцій", про які вже давно говорить Ліндсі Грем, це інша ситуація. Грем про ці санкції тільки говорить, тому що Трамп проти їх запровадження. Але якщо Сенат і Конгрес проголосують за посилення санкцій проти РФ, це вже буде зовсім інша історія.
Якщо Європа буде виступати в ролі головного посередника, Путін це може не сприйняти. А от якщо Китай візьме на себе головну посередницьку функцію у переговорах, Росія його ігнорувати не зможе.
Так чи інакше, може виникнути пауза в переговорному процесі.
Крім того, важливо не лише те, хто проводить переговори, а й те, яка військова ситуація. Якщо для ситуація на полі бою для Росії зайде в глухий кут, коли буде очевидно, що Путін не виграє війну, а економічні проблеми в РФ значно поглиблюються, то Москві доведеться відновити участь у переговорному процесі.
Тож справа не лише в Трампі. Так, зараз Трамп є головним чинником переговорів для Путіна. Але якщо цю роль перебере на себе Китай або міжнародні організації, Росії доведеться на це реагувати. Це не гарантує швидкого результату переговорів, але рухати їх здатен не лише Трамп.
Наскільки безпечним для України є Китай у якості головного посередника?
Якщо Китай буде виходити з позиції припинення вогню, то це для нас абсолютно прийнятний варіант. Якщо Китай, як Трамп зараз, буде пропонувати нам мир, де домінують російські позиції, зокрема, якщо наполягатиме на визнанні російськими окупованих територій, то це для нас, безумовно, буде неприйнятно. Втім, я думаю, що Китай цього пропонувати не буде, бо це невигідно йому самому. Нагадаю, що Китай досі не визнав жодну з окупованих українських територій російською, навіть Крим. Жодну! Просто для Китаю територіальне питання актуальне. Тому я думаю, що не будуть китайці змушувати нас віддати Донбас Росії, як зараз це роблять американці.
Поки що ми не знаємо, якою буде позиція Китаю. Він тримається осторонь від переговорного процесу, поки ключову роль у ньому відіграють американці.
Якщо буде пауза в переговорах через внутрішні проблеми в США після листопадових виборів, і вона затягнеться, , в якому вигляді буде війна, зважаючи і на нашу виснаженість, і на виснаженість Росії?
Війна на виснаження для нас має більше ризиків, аніж для Росії. Тому що у РФ є власні ресурси для ведення війни, нехай і обмежені, а ми залежимо від зовнішніх ресурсів, переважно європейських. У 2026-2027 роках підтримка Європи нам гарантована. Зараз є затримка через позицію Орбана, але загальне політичне рішення щодо фінансової підтримки є. Збереження закупівлі американської зброї дасть нам змогу продовжувати війну.
Крім того, для нас важливою буде внутрішня стійкість, тобто наскільки ми витримуватимемо продовження війни з точки зору мобілізації, нашої енергетики тощо.
В разі стабілізації воєнної ситуації, коли лінія фронту не буде рухатися, постане питання про припинення бойових дій. Цей чинник буде дуже вагомим. Потрібно буде залучати Китай та міжнародні організації, щоб тиснути на Росію і змушувати її домовитися про припинення вогню, бо буде очевидно, що жодна зі сторін не може виграти війну.
Про персону: Володимир Фесенко
Фесенко Володимир (8 листопада 1958, Лозова, Харківська область) – український політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Лауреат премії "Celebrity Awards 2020" в номінації "Політолог року", пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
