Російські найманці протягом декількох останніх днів почали посилено штурмувати Соледар на Донеччині. Як зазначають у Міноборони, у місті тривають жорстокі бої, ворог намагається прорвати оборону українських військ. Але місто досі перебуває під контролем України, незважаючи на те, що росіяни, зокрема, засновник ПВК "Вагнер" Євгеній Пригожин вже встиг заявити про нібито захоплення Соледара.
В інтервʼю Главреду військовий експерт Петро Черник розповів про те, чи є у Росії реальний шанс захопити місто, які військові задачі російська армія планує вирішити у разі захоплення Соледара, а також у чому полягає особистий інтерес "кухаря Путіна" від контролю над містом.
Чому росіяни зараз так чіпляються за Соледар?
Спочатку варто розібратися, чому росіяни перенесли акценти з Бахмута на Соледар. Бахмут – це стратегічна точка, яка має два аспекти. Перший – Путін дав наказ взяти Бахмут до Нового року, але російські солдати його не взяли. Більше того, з 1 серпня у даному напрямку вони змогли просунутися лише на 15 кілометрів. А це більш ніж скромний результат для "другої армії світу".
Другий аспект – стратегічне значення Бахмута. Нагадаю, що поточна війна на 90% є війною артилерій. Вантажівками з Росії знаряддя до передової не довезти, тому для цього потрібне залізничне полотно. Такий вузол там є, у Дебальцевому (пригадайте січень 2015 року і те, які важкі бої за нього тоді відбувалися). Від Бахмута до Дебальцевого усього 42 кілометри, тоді як РСЗВ HIMARS працюють на відстані до 84 кілометрів. Отже, цей вузол знаходиться під загрозою українських РСЗВ, тому росіянам критично потрібно відтиснути наші війська звідти. Кілька місяців РФ билася за це, як риба об лід, але не змогла нічого досягти. Тому тепер додався психологічний аспект, через який росіянам довелося поспіхом змінювати акценти.
Соледар штурмує ПВК "Вагнер" Євгенія Пригожина. Яка у нього мотивація – чого Пригожин прагне домогтися захопленням міста?
Пригожин намагається показати Шойгу, що він ніхто і звати його ніяк. Що його "славетна" армія не може взяти Бахмут, а Пригожин зі своєю приватною армією "ось-ось" візьме Соледар. Війна між вежами Кремля загострюється, Пригожин вже почувається незалежною, серйозною політичною силою, і добре розуміє, що у потенційному протистоянні за владу Шойгу є його найбільш небезпечним конкурентом. Тобто Пригожин у такий спосіб посилює своє політичне реноме і показує усій кримінальній Росії, що саме він зі своїми воєнізованими структурами може стати головним ґаздою у цій державі. Крім того, у захопленні росіянами Соледара є ще й тактична мета, адже у міста доволі зручний рельєф. Він розташований на висотах, що покращує завдання артилерійських ударів по контрольованій ЗСУ території на відстані від 15 до 30, а подекуди й до 50 кілометрів.
Куди саме далі у разі захоплення міста може рушити російська армія – достеменно ніхто не знає. Але варто памʼятати, що росіян є наказ вийти на адмінкордони Донеччини.
Тобто Соледар – це панівна висота. Не кажучи вже про те, що місто – економічно ласий шматок, адже у Соледарі чи не найбільші у світі запаси солі. При чому мова йде не лише про кухонну сіль, там є різні соляні сполуки, які використовуються у промисловості. Оскільки попереду великий електричний світ, то певні соляні сполуки можуть використовуватися для виготовлення літій-іонних батарей. А це – мільярди доларів прибутку.
Які шанси у Росії на захоплення міста?
Чим це усе завершиться, наразі важко сказати. На цю хвилину оперативного оточення немає, ЗСУ дають гігантську відсіч ворогу. І, на мій погляд, Соледарсько-Бахмутська дуга – це своєрідний Верден, де у 1916 році німці та французи зʼясовували стосунки під час Першої світової війни. Та битва вийшла з нульовою сумою, бо в ній не здобула перемогу жодна зі сторін, але у ній Німеччина підірвала свої стратегічні бойові сили. І від генерації наступу і успіху вони поступово перейшли до відступу, а потім і поразки. Тож, на мій погляд, ця точка на східному плацдармі є такою, де перемелюється стратегічний потенціал РФ. Чи можливий тактичний відхід з Соледара? Так, але не треба робити з цього катастрофи. Бо якщо обидва міста зруйнують до фундаменту, як це сталося у Сєвєродонецьку, то не буде логіки у їхньому утримуванні.
Але до цього ще далеко. Тим паче, як ми памʼятаємо, після відходу з Сєвєродонецька буквально за місяць ЗСУ показали блискучу операцію на Харківщині, а згодом і на Херсонщині. Війна – це шлях обману, це неймовірно динамічне явище. І попри те, що зараз і Соледар, і Бахмут є гарячими точками, стратегічна динаміка зберігається саме на користь України. І те, що друга армія світу за новими обчисленнями не може завдати вогневого ураження пʼятнадцятій армії – це саме по собі феномен.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
