За десять місяців повномасштабної війни проти України Путін не зумів досягти жодної своєї мети. Навіть ті території, які російським військам вдалося захопити після 24 лютого, ЗСУ метр за метром звільняють від російських окупантів. А сама Росія тим часом поступово скочується в прірву.
У новорічному зверненні президент Зеленський зазначив, що 2023-ий має стати роком повернення, в тому числі, повернення України до кордонів 1991 року. І якщо Захід не буде зволікати з поставками необхідної українським військам техніки і озброєнь, то скоро і Крим, і Донбас повернуться додому.
Військовий експерт, полковник запасу, військовий льотчик-інструктор Роман Світан в інтерв'ю Главреду розповів, чи закінчиться війна в 2023 році, в якому випадку вона може затягнутися на десять років, чому вихід на кордони 1991 року – це ще не перемога, а лише проміжний результат, чи чекати повторної спроби Росії взяти Київ, а також чому бойові дії обов'язково перенесуться на територію РФ.
Які перспективи завершення війни в 2023 році, і як найближчим часом може змінюватися ситуація на фронтах, зокрема, на яких напрямках можливе просування ЗСУ?
Для ЗСУ в 2023 році будуть два стратегічних напрямки. Перший із них – вихід на узбережжя Азовського моря. Таким чином херсонсько-кримське угруповання російських військ буде відрізане від поставок із Росії, після чого відбудеться деокупація Запорізької та Херсонської областей, а також Криму. Ця операція проводитиметься вже за сприятливої погоди – коли вдарять справжні морози, тобто з кінця січня і протягом зими.
Після виконання вищеописаного завдання, коли наш тил буде захищений, ЗСУ зможуть зайнятися донецьким угрупуванням. Для цього буде здійснено вихід з-під Сватового на Луганськ, а потім розсічення донецького угруповання сил противника і відрізання його від російських поставок. Це означатиме вихід з-під Луганська на Краснодон у район Таганрога, а далі знищення донецького угруповання. Швидше за все, з цим ми впораємося до середини весни 2023 року.
Таким чином, за кілька місяців ЗСУ вийдуть на кордони 1991 року, і лінія фронту буде проходити вже по сухопутному кордону України та Росії, а це близько 1000 км від Брянської до Ростовської області. На цьому етапі ми перейдемо в режим глухої оборони. Далі перед нами стоятиме завдання або вступу до НАТО, або отримання гарантій Альянсу щодо нерозповсюдження вже купованої проблеми на інші території та примус Росії до миру.
Примус Російської Федерації до миру на цьому етапі буде відбуватися за допомогою санкційного тиску і припинення відносин із РФ до повного її розвалу. А розвал Росії, я думаю, відбудеться приблизно в 2024 році.
Виходить, що вихід України на кордони 1991 року – це лише проміжний результат, і після цього ми ще не зможемо говорити про завершення війни – для цього потрібні додаткові дії, але в інших площинах?
Повна перемога для України – це розпад Російської Федерації на складові. До цієї перемоги можна дійти і за два роки, і за десять років точно.
Тож вихід на кордони 1991 року і перехід до глухої оборони – це проміжний результат. Далі має послідувати прикриття нашого неба і кордонів або в результаті вступу України до НАТО (якщо нас туди приймуть за прискореною процедурою), або в результаті надання країнами-членами НАТО або всім блоком гарантій щодо ненападу Росії на територію України.
Росія розвалюватиметься під тиском внутрішніх проблем. Коли телевізор почне боротися з холодильником, у РФ почнуться проблеми – той ген імперськості, який є у росіян, зламає державу як таку, і РФ розпадеться на кілька частин.
А коли саме, на вашу думку, можливий вихід на кордони 1991 року?
Нам потрібно встигнути це зробити до середини весни, оскільки до травня у Росії вже буде 300-тисячне військо – контрактне, більш-менш підготовлене. І по тій межі, де пройде лінія фронту на момент задіяння цих 300 тисяч російських контрактників, буде й гаряча лінія війни. Тому нам так важливо до початку травня вийти на кордони 1991 року, щоб уже цей фронт утримувати в режимі оборони з середини весни і до повного розпаду Росії.
Від яких факторів залежить реалізація того сценарію, про який ви говорите? Чи існують умови, які можуть зірвати такий розвиток подій, і війна затягнеться, навесні не закінчиться?
Для виконання такого завдання потрібні сили і засоби. Сили у нас є, війська у нас є. Нам потрібні засоби. І щодо них ми робимо запити нашим партнерам. Тому єдиним фактором, який здатен перешкодити нам виконати це завдання, може бути недостатня поставка засобів: техніки, бронетехніки, танків, артилерії, боєприпасів та іншого. Інших факторів, що можуть стати нам на заваді, я не бачу.
Як ви вважаєте, чи будуть зволікати західні країни, чи вони теж мають намір закінчувати цю війну якомога швидше?
Зволікати можуть майже всі учасники політичного процесу, які зацікавлені в тому, щоб затягнути війну до 2024 року. Саме цього року відбуватиметься перезавантаження політичної влади і в Росії, і в Україні, і в США.
Тому саме політичні крила систем, від яких залежить ухвалення рішення про передачу Україні зброї, можуть затягнути війну, не даючи нам необхідне.
Чи вистачить у Росії ресурсів і сил, щоб затягнути війну до 2024 року або більше?
У Росії вистачить ресурсів на те, щоб близько десяти років вести певні бойові дії уздовж нашого кордону або вздовж тієї межі фронту, яка складеться до середини-кінця весни 2023 року. І жива сила, і засоби ураження у РФ, в принципі, в достатній кількості (боєприпаси, артилерія і деяка інша техніка).
Проривних масштабних дій росіяни виконати не можуть, але дії, що заважатимуть, вони цілком можуть вживати не тільки до 2024 року, а й протягом ще десятка років.
Російська верхівка також буде зацікавлена в затягуванні війни до 2024 року, бо Путіну потрібно переобратися або в робочому режимі перезавантажити систему політичної влади в Росії.
Є застереження, що Росія разом із Білоруссю в січні-лютому 2023 року може здійснити повторну спробу піти на Київ. Як ви оцінюєте ймовірність повторного наступу з півночі?
Плани щодо захоплення Києва, які росіянам не вдалося реалізувати у 2022 році, лежать на столі. Але сил і засобів для виконання такого роду завдань у противника недостатньо. Ні Росії, ні Білорусі взяти їх немає звідки, принаймні на початку 2023 року. Тому навряд чи з боку Білорусі на нас чекає якась небезпека, крім авіаційної та ракетної. Сухопутна – практично виключається.
З військової точки зору, найбільш оптимальний для Росії варіант – будь-які сили і засоби, які будуть у неї з'являтися, кидати на луганський і донецький фронт, залишивши Херсонську і Запорізьку області, відійшовши до Криму. Оскільки там дуже мале логістичне плече ланцюжка зв'язків з Росією, найзручніше для перекидання сил і засобів.
Білорусь незручна для виконання наступальних завдань. Північ України зручна для оборони, але незручна для наступу, тим більше, з білоруської території.
Чи можуть бути здійснені подібні спроби наступу з метою відволікання уваги і відтягування частини Збройних сил України з інших ділянок фронту?
Масштабного наступу [з території Білорусі] точно не буде. А от вогонь, дії диверсійно-розвідувальних груп і провокації, які можуть доводитися навіть до рівня casus belli, цілком можливі якраз для виконання цього завдання – утримання частини наших військ уздовж північного кордону. Щоб контролювати кордон, буде потрібна чимала кількість наших військ, які були б набагато важливішими для нас на східному і південному фронтах.
Але, тим не менш, ми будемо утримувати північний кордон, поки Білорусь не скине з себе ярмо лукашенківського загарбницького режиму.
Тобто, умовно кажучи, російські війська більше не топтатимуться по селах у Київській області, як це було у лютому-березні 2022 року?
Ні, не будуть. Для цього потрібні широкомасштабні наступальні дії, а це для Росії в 2023 році просто нереально.
Коли в Криму можуть початися бойові дії, тобто операція зі звільнення півострова? Коли українські війська можуть увійти до Криму?
Наші війська могли увійти до Криму ще влітку 2022 року, якби операція зі звільнення Харківської області була переведена на рух у бік Азовського моря, на Мелітополь. Якби так сталося, ми б уже могли працювати в Криму в тому числі. Однак було ухвалене рішення спочатку рухатися в бік Куп'янська, тобто звільняти Харківську область.
Ми вже готові рухатися в бік Азовського моря і перерізати сухопутний коридор противника. От тільки поки що погода забирає у нас місяць-півтора – поки не стане морозно, немає сенсу рухатися по бруду.
Також є певні проблеми з кількістю засобів. Наше командування запросило 300 танків, 700 броньованих машин, 500 стволів артилерії. Тобто для виконання такого роду просування нам не вистачає деяких засобів. Як тільки їх нам передадуть, почнеться рух ЗСУ в бік Азовського моря і деокупація Криму.
Думаю, питання вирішиться протягом зими, наприкінці січня. І тоді в лютому або на початку березня Запорізька та Херсонська області будуть деокуповані, і ми почнемо звільняти Крим, принаймні заходити на півострів.
Чи можливе у 2023 році перенесення бойових дій на територію Російської Федерації та/або Білорусі?
Бойові дії точно будуть перенесені на територію Російської Федерації, як мінімум, у двох локаціях.
По-перше, в районі Валуйок. Це дуже важливий пункт для росіян, який потрібно обов'язково купірувати, щоб зняти проблему з Харківської та Луганської областей.
По-друге, в районі Таганрога. Бойові дії обов'язково перенесуться на російську територію після звільнення Луганська через Краснодон на Таганрог, оскільки нам потрібно буде відрізати донецьке угруповання військ противника від поставок із РФ, що дозволить знищити це угруповання і звільнити Донецьку область. Іншими словами, нам потрібно буде вийти на Таганрозьку затоку Азовського моря, тому частину біля Таганрога і західніше від нього доведеться ненадовго зайняти, поки ми не знищимо донецьке угруповання військ. Потім, звісно, ми з цих російських територій підемо до російсько-українського кордону.
Будемо сподіватися, що ваш прогноз повністю справдиться. Тому що під кінець року зазвучали думки про те, що війна може затягнутися на два роки, чотири і т. д.
Якщо не навесні, то років на десять усе затягнеться. Це буде приблизно такий самий конфлікт, як був по межі ОРДЛО – тільки ці 400 км розтягнуться по всьому кордону від Брянська до Ростова. Тобто весь кордон між Україною і Росією буде лінією фронту, перманентною бойовою зоною. Але я думаю, що ми встигнемо.
Чому саме весна стане таким рубежем? Чому саме навесні потрібно закінчити війну, щоб вона не затягнулася на 10 років?
Росія набере і підготує війська приблизно до травня. Щоб стримати наші нинішні сили, Росії потрібно близько півмільйона людей. Зараз на театрі військових дій у неї 200 тисяч, потрібно ще 300 тисяч, які й з'являться до травня. Плюс запущені в Росії механізми дозволять їй до травня посадити ці 300 тисяч на "залізних коней".
Для масштабного наступу цієї кількості не вистачить, але для стабілізації лінії фронту, причому надовго, достатньо. Тобто Росія зможе утримувати в режимі глухої оборони той фронт, який складеться до квітня-травня.
А от для того щоб пробити цю лінію фронту, почнеться гонка озброєнь і чисельності військ. У цій гонці складно знайти переможця, бо з російського боку втричі більший мобілізаційний резерв, а з нашого боку – втричі краща зброя. Ця конкуренція може тривати роками, близько десяти років точно.
Чи готові США і ЄС терпіти таку війну десять років? Враховуючи, що західні країни мислять прагматично, і ця війна їм дорого обходяться, для них це прийнятний термін?
Саме на це й залишається сподіватися – на те, що ні світова спільнота, ні наші західні партнери не будуть готові терпіти в центрі Європи гарячу війну протягом десяти років.
Максимум Захід може потерпіти до 2024 року. Плюс вони сподіваються перезавантажити Росію в результаті майбутніх політичних перезаввантажень.
Для України в цьому криється велика проблема, оскільки через політичну кон'юнктуру ми будемо ще цілий рік гинути, вмирати і сидіти без світла. І російським, і американським, і українським політикам вигідно затягування війни до 2024 року і вирішення цього питання перед виборами, щоб переобратися. Кожна сторона тут, звичайно, бачить своє "світло в кінці тунелю", але для всіх Рубікон один – це 2024 рік. А для українського народу це означатиме ще півтора року війни, це дуже важко.
Тому, так, війна може тривати і десять років, але, думаю, прагматизм союзників України не дозволить їй затягнутися на такий термін.
Хто такий Роман Світан
Світан Роман (4 січня 1964, м. Макіївка Донецької області) – український військовик, полковник запасу, який пройшов через полон у 2014 році, працював радником керівника Донецької ОДА Сергія Тарути. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року став одним із провідних військових експертів на українських телеканалах та інших медіа, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
