Фортеця Бахмут вже 300 днів тримає оборону від російських окупантів. За цей час країна-агресорка Росія через постійні обстріли залишила від колись квітучого міста руїну. ЗСУ продовжують тримати позиції у західній частині Бахмута та починають потроху просуватися на флангах, не даючи росіянам шансу наступати за межі міста, на мирні прифронтові міста Донеччини.
В інтервʼю Главреду керівник центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко розповів, чому ЗСУ важливо тримати місто під вогневим контролем, чи можуть росіяни вивести свої війська з Бахмута та які процеси у РФ може запустити публічна втрата Бахмута.
Чи можна вже підбивати певні підсумки битви за Бахмут? Що вона показала за цей час?
Ми можемо підбити тільки проміжні підсумки, тому що битва не завершена і триває, але ми можемо констатувати наступне. По-перше, Росії не вдалося створити пастку для українських військ, як вона планувала. Ідея РФ була в тому, щоб заманити і витягти наші резерви, а також скувати наші сили саме на бахмутському напрямку, аби ми не могли готувати резерви та проводити підготовку до контрнаступу. Та й взагалі, якщо не відтермінувати, то унеможливити контрнаступ. Це їм не вдалося, позаяк українські резерви формуються і будуть задіяні в контрнаступі, а наші партнери нам допомагають.
По-друге, Росія зазнала великих втрат у цій битві. Пригожин сам визнає втрати щонайменше 20 тисяч "вагнерівців". Думаю, він заменшив, бо втрати можуть бути і більшими, зокрема, ми маємо інформацію, що ці втрати складають щонайменше 30 тисяч, і це лише "вагнерівці". Тобто втрати великі як у регулярних російських військ, так і серед терористів-"вагнерівців", це теж помітно.
Ще один момент, який ми можемо констатувати – російські війська, попри усі пропагандистські заяви, не можуть продовжити подальший рух за Бахмут. Вони перебувають у місті і не розвивають наступальні дії, а також починають втрачати перевагу на флангах. Українські сили, навпаки, цю перевагу здобувають і відтісняють росіян. Тому тепер Бахмут усе більше перетворюється на пастку для окупантів.
Дивіться відео інтервʼю Олександра Мусієнка Главреду:
Скільки у Росії є запасу триматися на тих позиціях, які вона зараз займає, якщо вона, як ви сказали, втрачає перевагу?
Усе залежить від того, наскільки наші сили інтенсивно та ефективно наступатимуть. Зараз ми бачимо рух на флангах, українські війська розвивають успіх, але це доволі непросто, тому що ворог тримає свої позиції і це доводиться проходити з боями. Кілька десятків, сотень метрів, але робота триває.
Чому це пастка для росіян? Бо не тримати ці позиції і вийти з Бахмута вони не можуть. "Вагнерівці" Пригожина вийдуть, а російські регулярні війська, скоріше за все, зайдуть. Просто відступити вони не можуть, бо вже заявили для своєї аудиторії, що Бахмут взяли. І що, сказати після цього, що його залишають?! Тому вони будуть там триматися. І тоді це теж пастка для РФ, бо їм доведеться перекидати туди підкріплення. А якщо наші війська здобудуть перевагу на флангах і зможуть погрожувати логістичному забезпеченню Бахмута, то це буде витягувати їхні сили ще більше, бо це підкріплення будуть постійно сковувати і там знищувати. І ось це, мені здається, навіть за умови того, що росіяни чинитимуть опір і перекидатимуть додаткові підкріплення, і є пасткою, тому що тоді вони менше зосереджуватимуться на інших напрямках, де українські війська зможуть розвивати контрнаступ.
А чому не можуть, не могли б ви пояснити? Я перепитую тому, що раніше росіяни так само не могли вийти з Херсона, наприклад, але вийшли. Як і з ще деяких міст, про які вони спочатку заявляли, що їх було принципово утримувати. Чому в них так само не спрацює з Бахмутом?
Тому що вони дуже хочуть зіграти в історичну реконструкцію. У РФ люблять аналогії з Другою світовою війною, але у битві за Бахмут вони можуть опинитися у ролі шостої німецької армії Паулюса під Сталінградом. Тоді фактично угруповання німецьких військ було взяте в оточення. Німці пробували проводити три контрнаступальні операції, щоб розірвати кільце (усі невдалі) і, зрештою, здалися та багато хто загинув. Думаю, що і тут росіяни зіграють у реконструкцію, але опиняться на боці армії Паулюса та можуть бути взяті в оточення.
Але вони усе одно будуть пробувати. Ми бачимо, що ворог все одно чіпляється за якісь відтинки землі, пробує закріпитися і намагатиметься розвинути певний успіх. А далі усе залежатиме від того, як швидко ми встановимо контроль за флангами. Але навіть це, контроль за флангами і взяття Бахмута під вогневий контроль артилерії та мінометного вогню, не означає, що Росія одразу може вийти. Вони відійдуть на словах – допускаю, що десь за річку Бахмутка. Можливо, займуть там оборону, але будуть чіплятися саме там, тому що після оголошення про начебто захоплення міста одразу втікати і відходити росіяни не будуть.
Хто такий Олександр Мусієнко
Олександр Мусієнко - блогер і експерт. Є головою недержавної організації "Центр військово-правових досліджень". Виступає в якості експерта в ефірах телеканалів, пише My.ua.
А якісь процеси, якщо росіянам доведеться відійти навіть на таку невелику відстань, це може запустити всередині Росії? Бо тоді їм фактично доведеться визнати, що вони відходять…
Загалом процеси у Росії запускає велика кількість втрат, відсутність перемог, а також керованості процесами. Події у Білгородській області та невдоволені політичні заяви Пригожина та інших діячів РФ свідчать про те, що незадоволення у російському суспільстві зростає. І, звичайно, чим більше жертв буде серед російських військових і чим більше їм віддавати накази штурмувати і "стоять до последнего", тим більше це викликатиме невдоволення. У них вже є певна деморалізація, але поки що вона не набула тих граничних масштабів, аби це спричинило масове дезертирство чи похід на Москву, як ми того очікуємо. Але такі тенденції спостерігаються.
Наскільки для України принципово утримувати Бахмут, а точніше те, що від нього залишилося після боїв?
Для нас важливо сьогодні не просто утримувати Бахмут, а перемелювати велику кількість російських військ і сковувати їх там. А також створити перспективи для звільнення міста за сприятливого моменту. Тобто ми прекрасно розуміємо, що мета – виснажити ворога, завдати йому втрат і уражень та тримати його в напівкільці, а якщо вдасться – то і в кільці. Тримаючи в цій облозі, вони будуть змушені або здатися, або будуть знищені. І тоді ми спокійно зможемо повернути собі Бахмут, вийти на рубежі, укріпити лінію оборони та відкинути ворога. Тобто ми займаємо саме таку позицію і, як на мене, вона правильна, бо зараз потрібно переходити не лише на локальні бої. Ми не зможемо так довго триматися, тому що коли фланги будуть за нами і буде артилерійський контроль, ми не будемо ставити під загрозу наші сили. Тому для нас принципово затиснути росіян у цьому "мішку", не давати їм просунутися західніше, щоб встановити повний контроль над Бахмутом і не давати вийти на Часів Яр. Друга задача – втримати фланги і встановити контроль за нами. Третя – перебивати російську логістику, наскільки це можливо та перемелювати російські війська. А вже після цього ми знову зможемо зайти в Бахмут (і, думаю, так і буде).
Чи може Росія накопичити сили, щоб у перспективі йти далі, за Бахмут - наприклад, на Костянтинівку чи Словʼянськ?
Вони можуть спробувати, але не думаю, що матимуть успіх. Але пробувати росіяни будуть однозначно. Видно, що вони вже пробують розвивати наступ, просто ці спроби блокуються українськими військами. Та й сил у РФ для постійних штурмів, як вони робили це раніше, вже немає - все-таки, є величезна кількість втрат. Крім того, нам дуже важливо розуміти, що відсутність бойових зіткнень у радіусі кількох кілометрів між штурмовими групами РФ та українськими захисниками відкриває нам можливість застосування артилерії та мінометів та потужно крити окупантів вогнем. Тому щойно у нас відкриється така перспектива, я сумніваюся, що росіяни зможуть далеко пройти.
Трохи раніше ви говорили щодо перспектив, і хотіла б уточнити про перспективи, які відкрилися після цієї битви перед Україною. Чого чекати далі, якщо ми утримуватимемо Бахмут, перемелюватимемо їх – що ми від цього отримаємо?
По-перше, буде знищено багато російських військ, які могли б бути сконцентровані на інших напрямках. По-друге, отримаємо ще один потенційний плацдарм з багатьох можливих для проведення контрнаступальних операцій, зокрема, на Донеччині. Також це дасть можливість з обладнаних та укріплених позицій знищувати сили ворога. Не кажучи вже про те, що ворог виснажує свій потенціал, а це відкриває перспективи для підготовки і проведення масштабного контрнаступу.
Говорячи про інші напрямки, що ви маєте на увазі? Де вони можуть зняти десь війська та перекидати їх в Бахмут?
Звичайно. Вони, певно, так і робитимуть, це неминуче. З окупованої Луганщини вони вже частково перекидали. Потім сили у тилу, які стояли в так званому резерві на окупованих територіях і мали б залучатися до оборонних дій так само залучатимуть. Росіяни не змогли швидко знайти резерви, щоб Білгородську область захистити – усі задіяні. А враховуючи втрати і виснаженість російських військ, будуть стягувати, намагатися перекидати з інших напрямків. Але це тільки Бахмут. Не варто забувати, що зараз росіяни в паніці намагаються зʼясувати і зрозуміти, звідки Україна може завдати удару. Тож так чи інакше у них відбувається рух лінією фронту, тому підкріплення будуть знімати і перекидати.
Які ваші прогнози щодо того, скільки ще може тривати битва за Бахмут? Чи є певний проміжок часу, протягом якого нам було б вигідно утримувати там росіян?
Допоки їх не відкинуть з того напрямку і не звільнять більшу частину Бахмута від окупантів. Ми теж розуміємо, що для нас важливо блокувати будь-який рух ворога західніше Бахмута. Тому допоки там будуть присутні росіяни і доки ми не виснажимо їх оточенням, ця битва триватиме. Скільки часу це займе? Певно, стільки, скільки потрібно, але можна доволі обережно сказати, що ініціатива переходить на бік України. І тепер ми робитимемо для РФ те, що вони хотіли зробити з оточенням нас, тільки більш вдало і ефективно.
І швидше? Тобто може не йтися про місяці?
Це покажуть реальні бойові дії. Але думаю, що це займе менше часу та до цієї роботи ще потрібно пройти.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
