У Генштабі заявляють, що Росія готується до нового масованого удару по енергетичній інфраструктурі України. Паралельно з цим нове військове командування в РФ може розробляти план повторного наступу з декількох напрямів задля перелому у війні.
В інтервʼю Главреду політичний аналітик Олександр Кочетков розповів про те, чому Росія готує новий залп не менше ніж на 70 ракет, чи відмовиться РФ від тактики Суровікіна щодо обстрілу критичної інфраструктури та чому новий план наступу Кремля може стати для Путіна провальним.
Нещодавно у російському військовому керівництві відбулися кадрові ротації. Зокрема, Путін призначив командувачем "спецоперацією" Герасимова замість Суровікіна. Чи зміниться тепер, на ваш погляд, тактика РФ у плані ракетних обстрілів?
По-перше, зміни тактики, як і інших принципових змін, не буде. Спочатку Герасимов складав плани вторгнення, потім інші люди, Суровікін, тепер знову Герасимов. Усе йде по колу, через що принципових якісних змін у РФ не відбувається. І для нас це добре. По-друге, ця зміна - продукт внутрішніх інтриг навколо Путіна. Бо спочатку Пригожин нібито відтіснив Шойгу та Герасимова і дав обіцянку зробити прорив, взяти Бахмут, Соледар і мало не дійти до Києва. Цього не вийшло, і, під приводом цього, Шойгу і Герасимов знову його дещо посунули. Тож зміни відбуватимуться щодо забезпечення ПВК "Вагнер" - у них буде менше важкої техніки, менше авіаційної, артилерійської підтримки. І це теж добре для нас.
А от щодо тактичних дій російської армії жодних змін не передбачається. Акцент робитимуть на живу силу, тобто намагатимуться закидати "гарматним мʼясом", щоб імітувати наступ і не відступати. Тому приділяти надто велику увагу цим перестановкам немає сенсу.
А чи є у Росії певні точки, на яких вона може зосередитися? Що вони робитимуть тепер?
Як вони кажуть, Сталінградська і Курська битви в одному флаконі зараз розгортаються навколо Соледара і Бахмута. Але це - повна дурня, бо напередодні Сталінградської битви у місті було 600 тисяч власних мешканців і 400 - евакуйованих. А у Соледарі було 10 тисяч, і в Бахмуті до війни було близько 70 тисяч. Саме ці два міста і були головною точкою, але лише тому, що усі ресурси і можливості туди кидали, тому що головним був Суровікін, якого перед тим пролобіював Пригожин. Зараз підтримки на Донбасі у Росії поменшає, а Герасимов розроблятиме план весняно-літньої кампанії з наміром переламати хід війни, яка для росіян складається дуже невдало. І цей план, швидше за все, передбачатиме наступ, чи, як кажуть росіяни, повне "звільнення" Донецької та Луганської областей, певні контрудари на запорізькому напрямку, а також вторгнення з боку Білорусі. Не дуже серйозне, але відволікаюче вторгнення за рахунок російських силовиків, які зконцентровані у Білорусі, і до 10 тисяч білоруських контрактників, яких можуть набрати.
Кремлівському фюреру вже обіцяно, що це буде остаточний, вирішальний і переможний наступ. І це в точності нагадує те, що відбувалося з Гітлером після невдалого вторгнення, коли він рівно за рік намагався переламати хід війни, а завершилося усе поразкою під Сталінградом.
Ви згадували про Білорусь. Була інформація, що на одному з аеродромів, у Зябровці готується російська база - зокрема, були опубліковані супутникові знімки, на яких видно розміщені там "Панцирі" та С-300. Наскільки серйозною стає загроза обстрілів, зважаючи на те, що Росія та Білорусь з наступного тижня проводитимуть навчання?
Ракетні обстріли з використанням безпілотників найближчими днями цілком вірогідні (розмова відбувалася 13 січня. - Главред). Близько 70 ракет цілком можуть бути випущені, і це жодним чином не повʼязано з базою, що створюють у Білорусі. Росіяни приблизно два тижні накопичують ракети "Калібр", Х-101, які вони певним чином модернізують, бо приблизно стільки займає виробний цикл. Менше 70-ти ракет випускати не зовсім ефективно, бо їх буде легко перехоплювати нашим ПРО. Більше 70-ти росіяни теж не можуть випустити, бо не вистачає носіїв ракет - бомбардувальників та морських носіїв.
База у Білорусі призначена для штурмової авіації - фронтових винищувачів та бомбардувальників. І це якраз те, про що я вам казав раніше - імітація вторгнення з Білорусі, що може відбутися наприкінці зими чи навесні. Тобто її створюють для сукупної підтримки білоруської та російської авіації. Однак ця база знаходиться у безпосередній досяжності наших засобів протидії. І якщо там розмістили б стратегічні бомбардувальники, ми би їх вщент знищили.
А ми, до речі, можемо бити у відповідь? Бо раніше, наскільки я розумію, було табу на це. Чи можемо ми це робити зараз?
Табу є і зараз, бо ми не хочемо давати Лукашенку привід розповідати населенню Білорусі про ворожий напад на їхню територію. Але щойно білоруси переходять бодай на сантиметр військами перейдуть український кордон, ми почнемо бити по всіх цілях на території Білорусі. Це не стільки військова, скільки дипломатична ситуація, адже юридично удари по Білорусі є абсолютно законними, бо з її території здійснюється напад. Але з дипломатичної точки зору ми не хочемо давати козир Лукашенку.
Ви сказали про можливість удару РФ. А яка у Росії мета - вона так само руйнуватиме інфраструктуру чи в неї можуть бути інші цілі для ударів?
Завдаватиме ударів виключно по інфраструктурі і задля психологічного тиску суспільства. Росіяни вже побачили, що ракетні удари не дуже ефективні, але є наказ, і його виконують (хоч він і безглуздий). Зараз холодно, тому росіяни битимуть по теплогенеруючій інфраструктурі з намаганням нас заморозити. Але, до речі, сукупна потужність генераторів, які були ввезені в Україну дорівнює одному блоку АЕС. Тобто нас так просто не візьмеш, тож навіть якщо РФ і зруйнує якусь генеруючу потужність, це не вплине на обороноздатність країни. Але намагатися псувати нам життя росіяни продовжать.
Бо росіяни виробляють ракети - вони використовують контрабандні мережі, створюють цілі мережі для закупівлі комплектуючих, яких не можуть виробляти самі, і десь 50 ракет на місяць здатні зробити. Тобто вони зараз працюють не на запасі, а на тому, що вони створюють.
Тобто до запасу росіяни не дісталися, так?
По декількох видах ракет (наприклад, "Кинжалах"), вони вже залізли до стратегічного запасу. "Калібри" теж до такого запасу наближені, але старих радянських Х-101, Х-22, Х-555 у росіян, на жаль, ще достатньо. Як і ракет до комплексів С-300, який використовується у режимі "поверхня-поверхня" і використовується у прифронтових містах. Цих припасів у них ще сотні, і цього більше, ніж достатньо.
Хотіла б ще уточнити інформацію по дронах та балістичних ракетах з Ірану. Як далі може розвиватися ситуація?
З балістичними ракетами мало не бартерна угода - росіяни дають бомбардувальники Су-34, а іранці їм натомість дають ракети. Поки що ця угода не завершена, але у будь-якому випадку мова не йде про ракети Zolfaghar дальністю 700 км, а лише про Fateh-110 у так званому експортному варіанті з обмеженою дальністю 250 кілометрів. Для нас це не дуже приємно, але я переконаний, що у нас тоді одразу зʼявляться ракети на 300 кілометрів. Тоді ми матимемо перевагу як у дальності на 50 кілометрів, так і в точності.
Загалом на Іран тиснуть економічно, бо у разі передачі ракет Росії у КВІР (Корпусу вартових Ісламської революції), які продають напівконтрабандну нафту можуть виникнути проблеми. Тому поставки таких ракет може і не відбутися.
Щодо безпілотників, то Іран виробляє 1650 одиниць і надсилає їх до РФ. Остання партія налічувала 300-350 безпілотників, половину з них росіяни вже використали, але половину вони ще зберігають, тому на два масованих напади на Україну вони ще назбирають. До того ж, Іран також попереджений, що ракети чи літаки, які невідомо звідки візьмуться, можуть зруйнувати це виробництво на іранській територій. Як складатиметься ситуація - буде видно згодом.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
