Перші дні після оголошеної Путіним мобілізації проходять у Росії "з вогником": у російських містах горять військкомати, в Іркутській області мобілізовані стріляють воєнкомів, а в Дагестані, який втратив у війні Росії проти України найбільше людей, не вщухають протести.
Росіяни, які так підтримували путінську криваву авантюру в Україні, спостерігаючи за нею по телевізору, і які так зловтішалися, бачачи загибель українців і знищення українських міст, чомусь виявилися не в захваті, коли їх призвали до лав "другої могутньої армії світу", яка вже сім місяців "бере Київ за три дні". Намагаючись втекти від почесної місії – стати "гарматним м'ясом" і загинути в Україні, російські чоловіки навмисно ламають собі ноги, аби уникнути мобілізації, або влаштовують колосальні пробки на пунктах пропуску через державні кордони, намагаючись залишити кохану батьківщину і не йти на війну. От тільки біда – країни, що є сусідами Росії, одна за одною закривають кордони для громадян РФ прямо перед їхнім носом.
Військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов розповів в інтерв'ю Главреду, якими будуть наслідки мобілізації для Росії і путінського режиму, а також як вона вплине на хід війни в Україні і змінить імовірні терміни її завершення.
Поділіться, будь ласка, вашими висновками і враженнями про перші дні мобілізації в Росії? Які проблеми вже на початковому етапі стали очевидними?
Хотіли як краще, а вийшло як завжди – слава бардаку, який творять у Російській Федерації! З військової точки зору, ідея з оголошенням мобілізації була абсолютно правильною. Генштаб Збройних сил РФ ставив завдання провести часткову мобілізацію з якісним відбором мобілізованих. Однак російські воєнкоми перетворили все це в огульну мобілізацію, щоб швидше виконати поставлене завдання. Зрештою вони виконали завдання не якісно, а кількісно.
Іншими словами, воєнкомам спустили план по мобілізації – 100 тисяч осіб, а вони загребли всіх, кого змогли, не розбираючись ні зі станом здоров'я, ні з віком – і все, отримайте, розпишіться, вони зі своїм завданням упоралися. Саме це зіграло ключову роль і відбилося на якості мобілізації в Росії.
У підсумку Генштаб ЗС РФ не отримав тієї якості мобілізації, на яку розраховував. Для України це, безумовно, дуже добре. В принципі, все, що відбувається – і мобілізація, і те, що почалося після неї – було очікуваним.
Мобілізація послужить тригером для російського суспільства – тепер воно почало ставити питання. Адже фактично мобілізація стала визнанням поразки російської армії в Україні. Згадайте, як напередодні 8 березня Путін, виступаючи по всіх федеральних каналах, запевняв, що ніякої мобілізації резервістів не буде, оскільки Росія проводить "спеціальну воєнну операцію", тому можна розходитися по домівках і жити спокійно. Але не минуло й півроку, як Путін оголосив часткову мобілізацію, а воєнкоми на місцях перетворили її на огульну.
Тепер усе це викличе внутрішній протест у Росії. І в наступну хвилю мобілізації потрібно буде збирати Росгвардію, адже кількість охочих піти за повісткою до військкомату буде зменшуватися з кожним днем, причому в геометричній прогресії.
У Дагестані почалися протести проти мобілізації і війни в Україні, в Іркутській області мобілізований застрелив воєнкома, в декількох містах РФ були підпали військкоматів, бійки мобілізованих із поліцією... На ваш погляд, це все разові акції або ж це тільки початок, і далі ця мобілізація може підірвати РФ зсередини? Тобто наскільки серйозні наслідки для Росії і російської влади може мати це рішення?
Рішення Путіна про проведення мобілізації було фатальним. Це визнають і російські політологи, і навіть частина російських військових. Путін опинився в ситуації цугцванга, коли кожен його наступний хід – неправильний.
Путін вимагав від армії перемог на фронті. На це одна частина генералітету відповіла, що, якщо потрібні перемоги, потрібно оголошувати мобілізацію – їм це необхідно для відновлення втрат. Адже російська армія скінчилася, все, більше черпати там нікого і нізвідки. А прихована мобілізація не дозволяє навіть компенсувати втрати, не кажучи вже про більше.
А от інша частина генералітету говорила Путіну: "Навіть не думайте, Володимир Володимирович! Якщо ви оголосите мобілізацію, буде соціальний вибух".
Але Путін вирішив піти ва-банк, тому оголосив мобілізацію. Кожен раз, роблячи черговий ризикований неправильний крок, Путін сподівається, що Захід от-от злякається, впаде в ноги, попросить не нагнітати обстановку і запропонує домовлятися. Однак, чим сильніше Путін тисне, тим жорсткіше діє Захід. Мобілізація? Добре, нехай, але тоді західні країни дадуть більше зброї Україні.
Ви говорите, що для російської влади і Путіна це було фатальне рішення. Які саме наслідки можуть бути: будуть наростати протести в Росії, Путін може втратити владу або щось інше – що саме може статися в результаті?
Так, мобілізація і процеси, які вона запустила, загрожують Путіну втратою влади. Адже тепер у Росії наростають протести і соціальне неприйняття рішень влади.
Пєсков через пару днів після оголошення мобілізації сказав, що не розуміє, чому така істерична реакція на неї. Так нехай відправить свого сина в російську армію – і він дізнається, чому народ так відреагував. Всі росіяни були готові їздити відпочивати в Крим та Анталію, але ніхто не готовий їхати в Херсон і Донецьк, щоб помирати там у холоді в окопах на українській землі. У Кремлі цього не розуміють, і відірваність російської влади від народу – головна проблема верхівки Російської Федерації.
До того ж, зараз триває процес падіння довіри до російської влади, падіння рейтингу самого Путіна – ситуація ускладнюється з кожним днем. Протести будуть наростати, тому що це тільки перша хвиля мобілізації, перший призов – Росія ж налаштувалася призвати мільйон осіб... Але там буде непросто набрати в армію навіть 300 тисяч осіб. Це означатиме, що воєнкомам потрібно буде ще не один раз виконати такий самий план, як зараз, із такою самою кількістю, як вони зараз призвали. З кожною хвилею мобілізації буде все менше і менше охочих вирушати воювати в Україну, все менше тих, хто прийде за повісткою. Значить, потрібно буде проводити облави, вводити Росгвардію і починати примусову мобілізацію.
А російська еліта на все це дивиться і робить висновки про легітимність влади в РФ. Легітимність влади визначається рівнем довіри населення до неї: якщо ця довіра падає, еліта розуміє, що Путін стає нелегітимним керівником країни.
При цьому вже сьогодні внутрішні кордони Росії закриті, тобто не можна пересуватися з області в область без дозволу воєнкома. Захід вводить нові обмеження, а тому завтра закриються і зовнішні кордони. І що тоді робити російській еліті? Її рахунки заарештовані, на Захід уже не виїхати, практично всі представники російської еліти були змушені забрати дітей із західних країн додому, в Росію, тому що за кордоном місцева влада висувала претензії, тобто дітей, по суті, змусили забрати.
На тлі всього цього Путін нагнітає обстановку, яка і так не обіцяє нічого хорошого. Вона обіцяє лише одне – стовідсоткову ізоляцію Росії, перетворення її на країну-ізгоя, світового ізгоя.
Тому російські еліти постараються вирішити це питання. Як вирішити? Із Заходом домовлятися вже марно. Тому залишається тільки один шлях – вирішувати питання вождя.
Інший момент, який стосується наслідків рішення про мобілізацію, пов'язаний із протестами, зокрема, в Дагестані. Якщо спочатку люди виходили на протест під гаслами проти мобілізації і війни в Україні, точніше "Війна в Україні – не наша війна", то тепер уже відкрито лунають заклики вирішувати питання з Путіним. Чи можуть подібні події стати стартом процесів, які згодом виллються в парад суверенітетів у РФ, а Дагестан стане "першою ластівкою"? Чи це занадто передчасні висновки і прогнози?
Ні, аж ніяк не передчасні. У Дагестані хтось дуже добре керує протестом, навіть якщо судити суто з організаційних питань. По-перше, там на перший план поставили жінок, і, якщо поліція почне бити жінок, дагестанці просто переріжуть і всю цю поліцію, і Росгвардію. Тому боротися з цим протестом дуже проблематично. По-друге, через інтернет висуваються вимоги і ультиматуми владі, ставляться завдання перед протестувальниками і їм говорять, чим потрібно запасатися (зокрема, рекомендують запасатися шинами, щоб палити федеральну трасу, перекривати її, зупиняти залізницю і т.д.).
Кремль робить помилку за помилкою, пішов сніжний ком. Адже поруч Чечня, у якої із Дагестаном величезні проблеми, тому що Кадиров відхопив нафтоносні райони Дагестану, переділив території за допомогою свого друга Путіна. Тому, зрозуміло, у Дагестану серйозні претензії до Чечні. А тут ще й Кадиров виходить і оголошує: "А Чечню не стосуватиметься мобілізація – ми вже свій борг заплатили на 240%". Хоча саме в Дагестані найбільше число загиблих у війні в Україні. Так хто тоді скільки заплатив?
Я завжди говорив, що Рамзан Кадиров стане головним руйнівником Кремля. І руйнувати він його буде якраз такими заявами.
По-перше, зараз вбивається кіл між суб'єктами федерації (чому чеченців не призивають, а дагестанців продовжують призивати?).
По-друге, подивіться, з ким розмовляє Росія в Дагестані, кого викликала в Москву для вирішення питання – главу Дагестану, але не лідера громадської думки, не імама. Тобто в Москву викликали людину, яка знаходиться на чолі командно-адміністративної системи самого Дагестану, і в соцмережах дагестанці одразу ж написали: "Наш гауляйтер – зрадник".
Отже, Дагестан – це лише "перша ластівка", і далі буде більше.
А чому Лукашенко і Кадиров, здавалося б, найвірніші друзі Путіна, сказали, що у них мобілізації не буде? Яке значення цієї відмови для Путіна, для Кремля? Російська влада сподівалася на те, що Білорусь і Чечня підтримають мобілізацію?
Звичайно. Кадиров завжди себе позиціонував "найвірнішим солдатом Путіна". Однак у Кадирова великі проблеми всередині самої Чечні, де народ уже розуміє, що можна буде поквитатися з ним. Чеченці не забули, як він убивав своїх, щоб підкорити Чечню та особисто Путіна, і постараються йому помститися. Адже у тамтешніх народів кров за кров.
Кадиров намагався перебратися в Кремль із Чечні, але туди його не взяли, тому йому доведеться оборонятися в Грозному. А Кадиров так рвався навчити всіх, у тому числі Путіна, як треба воювати з Україною, як перемогти її, як узяти Київ за три дні…
Що стосується Лукашенка, то він завжди петляв і 20 років маніпулює Путіним, як тільки може. Для нього не є проблемою вкотре обвести Путіна навколо пальця, пошивши його в дурні. Лукашенко прекрасно розуміє, що Титанік, тобто Росія, йде на дно, трюми наповнюються водою, причому дуже швидко. А батька не збирається тонути разом із Титаніком. А тому, як кажуть різні джерела, Лукашенко посилено шукає контактів на Заході з гарантіями власної безпеки.
Чому росіяни, незважаючи на підтримку війни в Україні, схвалення політики Путіна, а часто і зловтіху з приводу смертей і руйнувань у нас, так кинулися з країни, щоб уникнути мобілізації? Де ж їхнє прагнення показати українцям "кузькину мать"? Що пішло не так?
Так спрацювала пропаганда. Російська пропаганда створила легенду, міф про непереможну російську армію. Росіяни звикли, що всі перемоги своєї армії – що в Грузії, що в Сирії – вони спостерігали по телевізору або в Москві на параді ЗС РФ.
Оголосивши мобілізацію, Путін визнав програш російських військ в Україні. Російська армія розбита. Тому терміново довелося піднімати росіян із дивана, змушувати їх брати речмішок і топати у військкомат. А вони до цього не готові і не збираються воювати. Вони готові "воювати" тільки по телевізору.
До речі, чому рішення про мобілізацію з'явилося в той самий день, коли Росія віддала Україні полонених, в тому числі азовців, що викликало сказ у самій РФ, та ще й на тлі важливого рубежу – втрати РФ у війні в Україні перевищили 50 тисяч убитими?
З одного боку, Росією вже править пропаганда, а не Путін (його самого вже можна назвати жертвою пропаганди).
З іншого боку, Путін ніколи не зважав на громадську думку, поки ця думка була в рамках контрольованої ситуації. Але тепер йому доведеться з цією думкою рахуватися. Адже в Кремлі вже починають побоюватися протестів, що спалахнули.
Путін зіграв у гру "батіг і пряник". "Батогом", тобто мобілізацією, він мав намір налякати Україну і Захід: це повинно було показати нам, що він готовий до тривалої війни, до війни на виснаження, що у нього нескінченний ресурс, І, якщо ми не погодимося йти на поступки, він буде воювати з нами до переможного кінця.
"Пряником" став обмін: Путін тут же, оголошуючи мобілізацію, віддав Україні азовців, що було свого роду запрошенням до переговорного процесу – мовляв, дивіться, я ж не зовсім кінчений ідіот, я готовий із вами розмовляти.
При цьому Путін повністю проігнорував російське суспільство, тому що був упевнений, що росіяни залишаться мовчазними вівцями. Адже що дозволено Юпітеру, не дозволено бику... Але російський народ запитав:"А де наша армія? Чому ви женете нас на війну, але при цьому віддаєте самих злісних "нацистських злочинців" Україні?".
Це вже низка фатальних помилок, яких припускається Путін. Далі буде більше.
Чи зможе Росія створити ефективні бойові підрозділи за рахунок мобілізації? На виконання яких завдань буде здатне таке поповнення особового складу? Чого від таких вояк можна чекати?
Від таких вояк можна чекати одного – що вони стануть "гарматним м'ясом", а зрештою почнуть розбігатися. Перший шок у мобілізованих росіян станеться, тільки-но вони протверезіють після проводів в армію, які в Росії завжди супроводжувалися колосальною п'янкою. Так от, коли вони протверезіють, коли у них закінчаться гроші (або ці гроші відберуть командири, щоб вони не купували спиртне), станеться перший шок. Їх вишикують, переодягнуть, всучать в руки автомат і змусять воювати…
З таких людей не можна створити ефективні підрозділи. Можна лише зібрати невеликі якісні підрозділи, але для цього знадобиться тривала підготовка – як мінімум, три-чотири місяці, а, можливо, і більше. Проте вже відомо, що деяким мобілізованим оголосили, що вже завтра-післязавтра їх відправляють на фронт, по суті, без підготовки, тому що там у російської армії катастрофічні втрати, які ніким компенсувати.
Які дірки на фронті, на ваш погляд, Росія планує закривати цими необстріляними і низько мотивованими солдатами? Де саме, на яких напрямках їй потрібно закидати ЗСУ "гарматним м'ясом"?
На всіх напрямках. Там просто катастрофа – росіяни просідають на всіх напрямках. Єдиний напрямок, де вони більш-менш тримаються, та й то через те, що ми там не проявляємо активність – запорізький. На всіх інших напрямках у них величезні проблеми: донецький – тримається за рахунок ПВКшників, харківський і херсонський – просідають, і ЗС РФ відступають, у них там просто почнеться катастрофа, якщо вже зараз туди не почнуть докидати людей.
Втім, і мобілізація позиції росіян не врятує – це лише збільшить кількість втрат РФ. Україні ж усе це може зіграти на руку, тому що погіршить стан російської армії на всіх напрямках.
Чи змінить мобілізація в Росії хід війни? Як це може відбитися на подіях на фронті?
На подіях на фронті це відіб'ється в середньостроковій перспективі. Хід війни мобілізація змінить – у сенсі її припинення, тому що, чим далі, тим протестів у РФ буде більше. А чим жорсткішою в Росії буде примусова мобілізація (а вона там почнеться вже зараз, із закінченням першої хвилі, коли вичерпаються ідейні і охочі воювати), тим більшими будуть масштаби протестів.
Фактично оголошення мобілізації у Росії повністю поховає путінський режим.
А як мобілізація може відбитися на тривалості війни, чи означає це, що війна затягнеться?
Мобілізація дійсно може вплинути на тривалість війни, але все залежатиме від швидкості поширення протестів. Чим швидше вони будуть поширюватися, тим швидше закінчиться війна.
Путін розраховував, що мобілізація прискорить війну, але на його користь. Однак станеться все з точністю до навпаки – мобілізація в РФ наблизить закінчення війни на нашу користь. Тому Путін отримає результат, прямо протилежний тому, на який розраховував.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
