Часто чую на медіа-майданчиках і "гостьових студіях "різного "калібру" про те, що нам, мовляв, потрібно "не дати Путіну привід до вторгнення", важливо "не спровокувати Путіна".
Ця наївна помилка є похідною від неусвідомленого (або навмисного) спотворення деякими "експертами" базової мети Кремля щодо України, що в свою чергу породжує невірну стратегему, яку обговорює суспільство і генерує залежний від "рейтингів" правлячий клас.
Цілями Путіна "визначаються" - конституційна "відмова України від євроатланічної інтеграції" і максимальна лояльність українських "еліт" щодо кремлівських хотілок. По суті, такий собі, управлінський васалітет.
У тому числі і щодо "Мінських" угод, які де-факто федералізують Україну. При цьому, горе-"експерти" між рядків вказують на те, що в загальному і цілому - виконання цих умов, нібито, зніме загрозу масштабного військового протистояння і залишить в недоторканності "урізану" форму українського суверенітету, при якій наша продажна "еліта" зможе і далі "годуватися" у своїх феодах за рахунок підданих.
І ось тому - "треба не дати привід". Чим довше "не дамо привід", тим довше збережемо свою голову в піску марних очікувань.
Москва обов'язково знайде або придумає привід до вторгнення в тій формі, в якій їй буде це вигідно і в той момент, коли це буде вкрай невигідно нам, незалежно від того - буде чи не буде Україна "провокувати Путіна".
Мета Кремля щодо України не потребує вишукувань "експертів", вона намальована у всіх "фарбах" історичних фактів з 1654 по 1991 рік, коли Україна, в тій чи іншій формі, перебувала всередині імперського проекту Москви.
читайте такожПутін не може вибрати між Україною та БілоруссюТому нинішні цілі Путіна дуже схожі на цілі Івана Грозного, Петра Першого, Катерини II, Володимира Леніна або Йосипа Сталіна - Україна, з точки зору Москви - повинна бути складовою частиною імперії. Без України російський неоімперський проект неповноцінний, тому майбутнє політичне поглинання або вторгнення або, якщо хочете, "миротворча операція з відновлення конституційного порядку" після політичної капітуляції слабкої України - це не питання можливості, а питання часу.
Для того, щоб поглинання або вторгнення стали для Росії жорсткими, українській "еліті" необхідно перестати обманювати себе і на державному рівні перестати обманювати суспільство, необхідно повністю переосмислити стратегему з реактивною зовнішньополітичної позиції в активну, необхідно проявляти ініціативу, перестати грати за сценарієм Кремля і його європейських пуделів, а створювати свої єзуїтські сценарії. Необхідно, нарешті, перестати віддавати гроші з бюджету на насичення олігархів, які підмінили собою державу і послабили його до такої міри, що питання нашої "безпеки" в світі стали розглядатися, як безнадійний і вже давно вирішений результат.
Хоча, як ви розумієте, кому це все тут цікаво? Правильно? Адже в нашому феодальному суспільстві, де архаїка і споживання давно затулили собою пізнання і питання політичної ідентичності, всі ці розмови про зміну суспільного договору і "стратегемах" у нас це - повне і нікому не цікаве фуфло, чим, власне, і користується Москва.
З чим Вас і вітаю. Головне - не дати "привід".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
