Аби зрозуміти суть того, що сталося на зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську 11 березня, достатньо почитати російську пресу. А вона вся кричить, що Україна визнала "ЛДНР" офіційною стороною і сіла з ними за стіл переговорів.
Йдеться про попередню домовленість про створення Консультаційної ради, де діалог вестиметься між українською стороною і представниками "ЛДНР", а Росія виводиться на рівень спостерігача, посередника. Остаточне рішення щодо цього має бути ухвалено 25 березня.
Особливих ризиків від створення такої ради поки що немає, допоки вона не починає пропонувати й приймати конкретні політичні рішення. Основний ризик пов’язаний із тим, що Зеленський намагається протягнути ці рішення кулуарно, швидко, незаконно і без широкого суспільного обговорення. Так він ризикує підірвати державу зсередини, запустити дестабілізуючі процеси в умовах, коли у світі набирає обертів економічна криза, коли валиться українська економіка, щойно замінений уряд (не відомо для чого), та ще й вирує пандемія.
читайте такожЗагроза, але поки не капітуляція: чим небезпечні прямі консультації України з ОРДЛОЯкщо Зеленський йде на такий крок з однією метою – звільнити наших людей з полону, а далі грати з противником у "кішки-мишки", то це нормально. Це – smart decision. І було б добре, щоб Зеленський добився обміну полоненими, а далі сконцентрувався на вирішенні внутрішньополітичних і вінутрішньоекономічних питань. Я думаю і сподіваюся, що Зеленський переслідує саме таку мету.
В іншому випадку, якщо Зеленський справді почне виконувати те, про що домовилися, то він просто "запалить" Київ. Команда президента не розуміє, наскільки велика зараз суспільна напруга. Я особисто знаю багатьох людей, ветеранів, які готові брати зброю і йти в центр у разі такого рішення влади. Та ще й на тлі наявного невдоволення, загостреного відчуття несправедливості, нездійснених очікувань і коронавірусу… Та я й сам піду тоді висловлювати громадську позицію, не дивлячись на карантин і обмеження. Тобто такі дії влади здатні спровокувати збройний конфлікт і велике кровопролиття.
Тільки-но Зеленський почне вносити політичні зміни в Конституцію, якщо ухвалить рішення йти на місцеві вибори, почнеться божевілля.
До того ж, якщо влада справді налаштована на реінтеграцію Донбасу і залучення представників ОРДЛО до прямого діалогу, то, вибачте, Зеленський сидить не просто на пороховій бочці, а відкриває "ящик Пандори" та запускає незворотні процеси. Фактично він погоджується на федералізацію.
У країни немає грошей, то про яку реінтеграцію може йти мова? Навіть якщо взяти один компонент – пенсії, то заборгованість по пенсіях складає понад 60 мільярдів гривень. На Україну тиснуть і європейці, і росіяни, аби вона погасила заборгованість по пенсіях жителям ОРДЛО. Уявіть, що буде, коли нам доведеться все це виплатити. Я вже не кажу про наші зовнішні борги, зокрема, перед МВФ.
Тому й кажу, що спроба врегулювати конфлікт таким чином, як вимальовується зараз, це – безумство. Скоріше за все, якщо Зеленський збурить столицю, йтиметься не тільки про дострокові парламентські, але й про дострокові президентські вибори.
читайте такожСлідкуйте за руками: що в Україні можуть змінити під прикриттям коронавірусуНе виключаю, що соціологія показує, що відносна більшість людей в Україні підтримує політичні кроки задля припинення війни. Але агресивна пасіонарна меншість, яка була двигуном майдану і революції, не буде сидіти вдома на диванах – вона вийде на вулиці. А Зеленський вулицю не контролює. Дуже багато зброї на руках, багато людей, що пройшли війну (понад 300 тисяч ветеранів, які ходять без діла)… Уся ця маса легко вибухне.
Нас зараз запевняють, що Консультаційна рада проводитиме виключно експертні зустрічі. Не проблема провести ці експертні зустрічі й діалог. Проблема в тому, який буде мандат у цієї Консультаційної ради. Якщо рада буде уповноважена вирішувати питання, що передбачають конституційні зміни, що стосуються амністії або проведення виборів, то, вибачте, це буде не експертна рада, а політична рада із відповідним мандатом.
Об’єктивно і глобально оцінюючи ситуацію, слід зазначити, що Росія, як і раніше, не хоче йти на жоден компроміс. І в цьому основна проблема. А Зеленський, взявши курс на федералізацію України і започатковуючи всі ці діалоги, лише сприятиме зменшенню санкційного тиску на Росію. Бо, виходить, ми знімемо відповідальність з Росії, налагодивши прямий діалог з ОРДЛО, тож, звісно, одразу почнуть зніматися санкції з Росії.
Хто б що не казав, але, виконавши "Мінськ" у тому вигляді, як він прописаний, ми отримаємо федеральну Україну в посткримських кордонах. Це те, чого прагне Путін.
Допускаю, що отримавши полонених додому, Володимир Зеленський скаже, що потрібно шукати інші рішення або чогось чекати: поки Росія не розвалиться, поки Путін не помре, поки російський нафтовий бюджет не трісне. Бо, коли в країні бардак по всіх напрямках, і Зеленський майже не контролює ситуацію, заходити на цю розтяжку з мирним врегулюванням просто нерозумно.
Однак наостанок хочу зазначити, що не думаю, що команда Зеленського і сам він аж так ризикнуть. Тому що велике питання зараз – як поведе себе Аваков у цій ситуації. Адже він абсолютно не підтримує подібні ініціативи. А це – Київ, де нинішній президент вулицю не контролює. Більше того, Зеленський боїться будь-якого загострення. Тому, думаю, не ризикне. А якщо ризикне, наслідки будуть дуже страшними.
Анатолій Октисюк, політичний експерт DemocracyHouse, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
