Що таке мельхіор і чому ложки та виделки з нього хотіли мати всі: пояснення здивує

Читайте в матеріалі:

• Що таке мельхіор і з чого його виготовляють
• Чому мельхіорові прибори були такими популярними
• Чи мають старі мельхіорові набори цінність сьогодні

У багатьох українських родинах і досі зберігаються масивні ложки та виделки з рельєфними ручками, які звично називають "мельхіоровими". Колись такі набори були майже обов’язковим атрибутом святкового столу: їх дарували на весілля, берегли у спеціальних коробках і діставали лише для гостей.

Главред розповість, що таке мельхіор і чому його так цінували в минулому.

Що таке мельхіор

Мельхіор - це не окремий метал, а сплав міді та нікелю. Як пише ТСН, саме нікель надає міді світлого, сріблястого відтінку й підсилює її міцність та стійкість до корозії. Завдяки цим властивостям мельхіор використовували не лише для побутових виробів, а й у техніці, що контактує з морською водою. Для столових приборів у радянських стандартах був закріплений, зокрема, сплав марки МН19.

Чому прибори з мельхіору стали популярними

Основна причина - практичність. Мельхіор дозволяв отримати набір, який виглядав "срібним", але коштував значно дешевше. Він добре піддавався обробці та поліруванню, тож із нього виготовляли ложки, виделки, щипці й лопатки зі складним декором. Прибори мали ошатний вигляд і водночас були міцними та довговічними.

У 1980‑х радянський ГОСТ прямо передбачав виготовлення посуду й приборів з мельхіору та нейзильберу, часто зі срібним або золотим покриттям. Тому зовнішня схожість із сріблом була невипадковою: частина виробів справді мала тонкий шар срібла на поверхні.

Мельхіор чи нейзильбер

У побуті "мельхіором" називають майже всі старі сріблясті прибори, хоча поряд із ним широко використовувався нейзильбер - сплав міді, нікелю та цинку. У стандартах він фігурує як МНЦ 15‑20. Тож ложка з бабусиної шафи може виявитися не лише мельхіоровою, а й нейзильберовою та ще й посрібленою.

Рекомендуємо:

"Чарівний стусан": чому телевізори в СРСР починали працювати краще після удару

Як відрізнити від срібла

Найнадійніший спосіб - подивитися на клеймо. Воно може містити пробу, склад сплаву або позначення покриття. Наприклад, на західних виробах часто зустрічається маркування EPNS (Electroplated Nickel Silver), що означає "нейзильбер із срібним покриттям". У радянських виробах використовували інші позначення, але принцип той самий: саме клеймо дає відповідь, а не блиск чи вага.

Домашні експерименти з надпилюванням чи кислотами небезпечні - можна пошкодити тонкий шар срібла, якщо він є.

Чому прибори темніють

Потемніння не завжди означає, що виріб срібний. У посріблених ложок і виделок срібне покриття з часом тьмяніє, утворюючи темний наліт. Після чищення блиск повертається, але надмірне використання абразивів може стерти покриття й оголити основу іншого кольору.

Чи мають цінність сьогодні

Мельхіор сам по собі не є дорогоцінним металом, проте вінтажні набори цікавлять колекціонерів. Важливими залишаються виробник, рік випуску, малюнок, комплектність і стан. Крім того, мода на вінтажне сервірування повернула популярність масивним приборам із рельєфними ручками, старим підсклянникам і щипцям для десертів.

Читайте також:

• Стерилізація банок по-новому: коли порожню тару можна не кип'ятити
• Дитяча головоломка із сірниками, яка змусить дорослих задуматися
• Не просто прикраса: навіщо люди зав’язують жовту стрічку на ручці дверей

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред